69905 (611696), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Історія культури посідає одне з чільних місць у системі розвитку суспільства та формування національної самосвідомості. Визначення сутності, змісту та визначальних етапів еволюції національної культури є основними завданнями сучасної української культурологічної науки. У вітчизняній науці вже вироблений підхід до проблеми періодизації історії української культури.
Перший період розвитку культури України пов'язаний з її глибинними джерелами. Це досить тривалий часовий відрізок, який охоплює період від початків людської цивілізації на цій території до культури східнослов'янських племен дохристиянської доби. Племена і народи, які проживали на цій території впродовж тисячоліть, творили культуру, передаючи її у спадок наступним поколінням і забезпечуючи цим безперервний прогресивний розвиток. Найдавніші свідчення перебування людини на території України датуються ще добою пізнього палеоліту. У наступні епохи розширювалися сфери людської діяльності, вдосконалювалися зміст і форми культуротворення, змінювалася сама людина. Відчутний слід залишили в історії культури України племена трипільської культури, для яких характерними були високий розвиток землеробства і суспільної організації. Трипільська кераміка надовго пережила своїх творців і слугувала взірцем для наступних поколінь. Античні джерела сповіщають про племена кіммерійців, які проживали на нашій території і мали культурні зв'язки з народами Малої Азії і Кавказу. Культура племен іранського походження, зокрема скіфів, – ще одна яскрава сторінка розвитку людської цивілізації на українських територіях. Скіфському періоду відповідає час існування на узбережжі Чорного моря грецьких міст-колоній, де значного розвитку досягли сільськогосподарські ремесла, торгівля, архітектура, мистецтво. Культура античних міст Північного Причорномор'я сприяла розвитку економічного життя суспільних відносин і культури місцевих племен, що прискорювало процес розкладу первіснообщинного ладу і сприяло їх подальшому прогресу.
Українська національна культура пройшла складний шлях увібрав в себе кращі надбання минулого. Народ України дістав величезну спадщину від народів, які проживали на цій території у попередні століття. Територія ця являла собою поле перехрещення політичних, культурних і релігійних впливів між Сходом і Заходом. Стародавня культура на українських землях формувалася протягом тривалого часу, і в процесі значну роль відігравали традиції місцевих народів та культурні зв'язки з сусідніми народами. Культура України зберегла і трансформувала у собі здобутки різних культур.
Художнє життя стародавніх слов'ян розвивалося самобутніми й оригінальними шляхами і позначене багатством тем, ідей, мотивів. Давньо-слов'янське образотворче мистецтво являло собою стилістично завершене своєрідне явище, яке стало підгрунтям для розвитку давньоруського мистецтва.
Список використаної літератури
-
Антонович Д. “Українська культура” 1993р.
-
Велика радянська енциклопедія.
-
Гаврюшенко О.А., Шейко В.М., Тишевська Л.Г. “Історія культури”, К.,2004р.
-
Голіченко Т.С. “Слов'янська міфологія та антична культура”, К., 1994р.
-
Дорошенко Д.І. “Нарис історії України”, Л., 1991р.
-
Енциклопедія українознавства. Томи 1-9. Перевидання в Україні. Л., 1993-2000рр.
-
Знойко О.П. “Міфи Київської землі та події стародавні”, К., 1983р.
-
Іларіон, митрополит. “Дохристиянські вірування українського народу”, К., 1994р.
-
Костомаров М. “Слов'янська міфологія”, К., 1994р.
-
Котляр М.Ф. "Русь язичницька. Біля витоків східнослов'янської цивілізації”, К., 1993р.
-
Кріп'якевич І. “Історія української культури”, Л., 1994р.
-
“Культура України” Під ред. Ковалевської М.С.,К., 2001р.
-
Попович М.В. “Нарис з історії культури України”, К., 1998р.
-
Тишевська Л.Г. “Історія української художньої культури”, Х., 1999р.
-
Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия 1-8 том.
-
Велецкая Н. “Языческая символика славянских архаических ритуалов”, М., 1978г
-
Попович М.В. “Мировоззрение древних славян”, К., 1985г.
-
Рыбаков Б.А. “Язычество древних славян”, М., 1981г.















