69869 (611693), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Причин багато, особливо суб'єктивного плану. Але були і об'єктивні причини. Як відомо творчість будь-якого видатного художника розвивається в умовах певного соціального контексту. Контекстом «Бітлз» були 60-і роки. Як всі видатні художники, «Бітлз» гостро відчували свій час, відповідно до нього творили і пішли, коли він закінчився.

РОЗДІЛ 3. ПРИЧИНИ УСПІХУ БІТЛЗ

До середини 60-х ситуація в популярній музиці змінилася корінним чином. Якщо в 1962 в американській "гарячій десятці" побувало 98 пісень, і лише 2 з них були англійськими, то в 1964 баланс змістився: 68 пластинок в десятці були американськими, а 32 — англійські [7, с. 211]. Ці цифри говорять, що американському пануванню в рок-музиці прийшов кінець. Але вони нічого не говорять про те, як, чому і хто це зробив. Відповідь проста: це зробили the Beatles.

Вони втілювали собою новий рок-стиль и нову еру. Вони стали першовідкривачами, адже саме з них почалась епоха біг-біту. Вони відродили музику рок-н-роллу. Вони нанесли удар по естраді і перетворили порожню розважальну музику, яку виконували манірні маріонетки, в цілу субкультуру. Матерією «Бітлз» став крик. Вони волали оглушливо, в сильному збудженні, надриваючи слух і душу, втілюючи бунт молодості.

Зараз, коли все це вже стало історією, здається неймовірним, що чотири провінційні хлопці змогли внести такі глибокі зміни — в самих різних областях і за такий короткий проміжок часу. Яскравим спалахом освітивши десятиліття, вони залишили за собою веселкове сяйво, і після них ніщо вже не могло залишатися по-старому. До них стриглися коротко і ззаду, і з боків, після них навіть директори банків стали відпускати волосся, що закривало вуха. До них поп виконувався маленьким дерев'яним пінокіо, після них пінокіо обрізав свої ниточки і став танцювати під власні мелодії. До них поп-фільми були низькопробною спекуляцією, після них ці фільми можна було віднести до кіномистецтва. Вони наклали свій відбиток на все, до чого торкалися.

Що ж робило їх такими особливими?

По-перше, коли вони грали на сцені, всі бачили і чули, наскільки тісно вони взаємопов’язані. Вони дійсно були колективом, ансамблем. Склад був досить стандартний: три гітари, ритм і бас — і ударні. Нічого нового в цьому не було: таким же складом «Shadows» ось вже три роки створювали хіт за хітом. Проте, «Shadows» були чисто інструментальною групою: ні в одному з їх хітів не було вокалу. Правда, вокал з'явився, коли до них прийшов Кліфф Річард, але тоді вони перетворилися просто на групу акомпанементу, не більше.

«Бітлз» же були неперевершеним вокально-інструментальним ансамблем. Троє з них не тільки грали, але часто і співали всі разом. Ведучого співака фактично не було, і дуже часто вони по черзі робили основний вокал на одній і тій же пісні.

Вони співали в унісон і робили гармонію. Пісні, що виконувалися ними, були найчастіше їх власними композиціями. У результаті, слухача вражала не тільки індивідуальність кожної пісні, але і «ансамбльовість» виконання.

«Бітлз» завжди були законодавцями музичної моди — і в той же час завжди в стороні від потоку. Будь-яка їхня пісня запам'ятовувалася відразу, потрапляла всередину, була дуже простою – і завжди в ній було щось невловиме, те, що не можна повторити, зімітувати. Кожен їх альбом був записаний на одному диханні і не схожий на попередній. Вони ніколи не повторювалися - тому їх музика не має ніякого відношення до комерційної. Вони не обмежували себе якимсь одним стилем - в цьому і був їх стиль. І майже кожна пісня «Бітлз» була відкриттям. Вони стали легендою, тому що зуміли перевернути загальні уявлення про те, якою може і повинна бути поп-музика.

Найбільш характерною особливістю «Бітлз», що сприяла їх вражаючому зльоту на вершину, було їх прагнення до досконалості. Здавалося, вони просто не могли робити щось абияк. За що б вони не бралися — разом чи порізно, — вони постійно мінялися і удосконалювалися. Імідж, створений ними, був синтезом (як і багато інших їх нововведень) самих різних елементів, які, зливаючись воєдино, давали унікальне поєднання. Група знайшла своє обличчя, змінюючи спрямованість текстів, збагачуючи оркестровки включенням самих різних інструментів, розширюючи стилістичні і естетичні рамки рок-музики.

«Бітлз» були дійсно свіжим явищем на рутинній сцені, дійсно позбавлені глянцю, наведеного шоу-бізнесом, і дійсно британцями! Вони були чотирма місцевими, вуличними хлопчиськами з тих, кого можна зустріти в будь-якому місці. У цьому полягав секрет їх спілкування із залом. Із самого початку публіка визнала в них своїх.

Тоді, в 1963 році, мрія життя кожного журналіста полягала в тому, щоб почути хоч одне-єдине слово від «Бітлз». І будь-який репортер міг бути абсолютно упевнений в тому, що його інтерв'ю відрізнятиметься від інших. «Бітлз» ніколи не повторювали своїх жартів, не говорили одне і те ж, як більшість знаменитостей. Дотепність і безпосередність «Бітлз» привертали до них увагу не тільки як до музичних геніїв, але і як до осіб надзвичайно оригінальних.

За дванадцять місяців, що пройшли з моменту виходу їх першої пластинки, «Бітлз» зробилися невід'ємною складовою частиною «британського способу життя». Їх повне світлого оптимізму ствердження «Yeah! Yeah! Yeah! », що стало своєрідною «візитною карткою» квартету, формулою погляду на життя, було з радістю прийнято мільйонами молодих людей не тільки в Англії, але і далеко за її межами. Таким чином, з явища чисто музичного «Бітлз» стали явищем і соціальним, наклавши відбиток на культуру всього ХХ століття. І недивно, що при опитуванні читачів шведського журналу Aftonbladet, «Бітлз» були названі групою сторіччя.

ВИСНОВОК

«The Beatles» - це те джерело, з якого вилилася вся сучасна музика. Їх не можна любити або ненавидіти, їх творчість існує самостійно, як окрема матерія, окремий вимір. Так думають мільйони людей по всьому світі. Billboard називає «The Beatles» кращою групою вже 35 років. Ці хлопці перевернули музичну культуру Заходу (і нашу частково), породивши феномен "британської музики".

8 грудня 1980 року стало ясно, що «The Beatles» назавжди стали частиною історії музики і культури, і ні про яке відродження не може бути і мови. Альбоми групи перевидаються мільйонними тиражами - дві подвійні збірки «The Beatles» ("синя" і "червона"), що вийшли у форматі CD знов заполонили хіт-паради всього світу, де тримаються і зараз. А наступним кроком, після якого прихильники «The Beatles» у всьому світі знов вишикувалися в черзі за пластинками своїх вічних кумирів, став вихід в світ трьох подвійних "Антологій". І крапку, здається, в цій історії поки ставити рано.

Філософи сперечаються до хрипоти, чи в змозі музика змінити світ, а ці четверо хлопців своїми піснями звели з розуму ціле покоління, примусивши молодих людей всієї планети забути про техніку, спорт, науку і узяти в руки електрогітари. Такого інтересу молоді у бік музики за всю історію людства не було ще ніколи. І, мабуть, ніколи більше не буде.

Ці пісні крутили по двадцять годин на добу, знали їх напам'ять. Кожен новий альбом «Бітлз» відкривав нову сторінку в житті тодішньої молоді. Якісь їх пісні виконували функції справжніх молитов. Портфелі, зошити, а також деталі одягу і відкриті ділянки тіла були списані цитатами з пісень «Бітлз».

«Бітлз» завжди були законодавцями музичної моди — і в той же час завжди в стороні від потоку. Будь-яка їх пісня запам'ятовувалася відразу, потрапляла всередину, була дуже проста і завжди в ній було щось невловиме, те, що не можна повторити, зімітувати. Кожен їх альбом був записаний на одному диханні і не схожий на попередні. Вони ніколи не повторювали себе — тому їх музика не має ніякого відношення до комерційної. Вони не обмежували себе якимсь своїм стилем - в цьому і був їх стиль. Особливо це помітно сьогодні, коли кожна група прагне знайти своє звучання, і вже ніколи не змінювати його. Майже кожна пісня «Бітлз» була відкриттям. З кожного музичного рядка їх пісень можна зробити окрему пісню — вони були дивно щедрі на мелодії.

Говорити про значення «Бітлз» можна, напевно, нескінченно. Воно величезне. Їх музика жива і продовжуватиме жити. І тому є доказ: одного разу підліток Стюарт Саткліфф сказав своєму приятелю Полу те, що багато раз повторював своєму кращому другові Джону: "Побачиш, вашими іменами назвуть планети!" Через чверть століття Міжнародний астрономічний союз затвердив за чотирма астероїдами назви "Леннон", "Маккартні", "Харрісон" і "Старр".

«Бітлз» пішли, але бітломанія, схоже, не зникне ніколи. Тридцять років після розпаду групи всіх часів і народів популярність ліверпульської четвірки все ще дуже велика.

Сьогодні, коли мода на звук міняється трохи не щодня, навіть записи груп 70-х звучать як архаїка. А пісні «Бітлз» не втратили своєї свіжості, і неможливо звільнитися від відчуття, що це записано тільки що.

Починаючи з 1963 року різні люди написали мільйони слів, намагаючись проаналізувати успіх «Бітлз». Були висловлені найнеймовірніші точки зору, починаючи з привабливості артистів і закінчуючи фатальним, гіпнотичним поєднанням звуків і слів в їхніх піснях. Але цьому немає жодного логічного пояснення, оскільки існують речі, які пояснити неможливо. Як не можна пояснити мистецтво. Або геніальність. Або магію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. The Beatles// Студенческий меридиан. – 1995. – №7-8. – 100 с.

2. Багиров А. «Битлз» – любовь моя. – Мн.: Парус, 1999. – 207 с.

3. Буркин Ю. Осколки неба, или подлинная история «БИТЛЗ». – М.: АСТ, 1997. – 560 с.

4. Воробьева Т. История ансамбля «Битлз». – Л.: Музыка, 1999. – 130 с.

5. Девіс Х. Бітлз. Авторизована біографія. – М.: Радуга, 1997. – 277 с.

6. Дэвис Х. Битлз/ Пер. с англ. С.В. Калинина. – 2-е изд. – Мн.: ООО «Попурри», 2001. – 600 с.

7. Дэвис Х. Битлз. Авторизованная биография/ Пер. с англ. А.В. Макаревича. – М.: Радуга, 1998. – 416 с.

8. Забродин Г. Рок: Искусство или болезнь? – М.: Знание, 1997. – 53 с.

9. Запесоцкий А. Музыка и молодежь. – М.: Знание, 1998. – 64 с.

10. История "Битлз" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.femina.com.ua/a/355.shtm. – Загол. з екрана.

11. Козлов А.С. Рок-музыка: истоки и развитие. – М.: Знание, 1999. – 231 с.

12. Набок И. Рок-музыка: эстетика и идеология. – К.: Знание, 1999. – 32 с.

13. Новости мира [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newsru.com/world/20dec2000/bea.html. – Загол. з екрана.

14. Паскаль Дж. Иллюстрированная история рок-музыки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.altmusic.ru/genre/PascallRock MusicHistory_3html. – Загол. з екрана.

15. Сапцина У.В. Антология «Битлз». – М: РОСМЭН, 2002. – 236 с.

16. Саркитов Н. Рок-музыка: Сущность, история, проблемы/ Н. Саркитов, Ю. Божко. – М.: Знание, 1999. – 63 с.

17. Феофанов О. Бунтари и конформисты: Рок-музыка Запада за сорок лет/ О. Феофанов, А. Налоев. – Ставрополь, 1997. – 409 с.

18. Хижняк И. Парадоксы рок-музыки: мифы и реальность. – К.: Молодь, 1997. – 259 с.

19. http://beatlesinmylife.org.ua/

20. http://hardrockcafe.narod.ru/

21. http://www.beatles-group.ru/

Характеристики

Список файлов курсовой работы