64720 (611527), страница 2
Текст из файла (страница 2)
3. Через замулювання, заболочування прибережної частини водосховища і обвалення берегів втрачено 1900,43 га землі, з них по Черкаській області – 759,9 га. Найінтенсивніше руйнуються лесові береги в нижній частині водосховища.
Водосховища і ставки, яких понад 2000, використовуються для риборозведення, зрошування, вирощування водоплавних птахів.
Безцінним багатством нашої області є підземні води. Підземні води - важливе джерело живлення рік, особливо взимку використовуються: для водозабезпечення населення, і на жаль для промислових і технічних потреб. В області діють понад 3 тисячі артезіанські свердловини, 440 шахтних колодязів, тисячі колодязів індивідуального користування.
Правобережжя Черкаської області розташовано в межах гідрологічної провінції складчастої області Українського щита.
Води, прісні або слабко мінералізовані гідрокарбонатно-кальцієві, залягають на глибині 22-80 м. В районі с. Хрещатик, що на березі Дніпра - підземне море. Води залягають на глибині 50 м. Море поповнюється водами, які просочуються через багатометрові шари ґрунтових підземних фільтрів.
Лівобережжя знаходиться на території Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну. Води виявлено на глибині 30-41 м, прісні або слабко мінералізовані гідрокарбонатно-кальцієві.
Ґрунти
Тематичний розділ "Ґрунти" розпочинається словами засновника генетичного ґрунтознавства В.В. Докучаєва: "Ґрунти - дзеркало ландшафту." Значну частину матеріалу для своєї фундаментальної праці "Російський чорнозем" зібрав В.В. Докучаєв на Черкащині, через яку неодноразово пролягали шляхи його експедицій.
В цій монографії наводяться описи і дані хімічного аналізу ґрунтів з багатьох пунктів Золотоніського, Корсунь-Шевченківського, Смілянського, Уманського, Христинівського районів.
Ґрунтовий покрив Черкаської області - складний і строкатий: його складають 719 ґрунтових відмін. У ґрунтовому покриві області переважають чорноземи типові та опідзолені; сірі і темно-сірі опідзолені ґрунти. Механічний склад цих ґрунтів - від супіщаного до важкосуглинкового.
Найпоширеніші на Черкащині чорноземи типові (потужність гумусових горизонтів від 80 см до 130 см). За вмістом гумусу чорноземи малогумусні (гумусу менше 5,5%). Чорноземи сформувалися під лучно-степовою рослинністю, а ясно-сірі, сірі опідзолені ґрунти - під лісами. Є також лучні, лучно-болотні, болотні ґрунти, торфовища, тощо. Експонуються моноліти типових ґрунтів області: сірі опідзолені, ясно-сірі опідзолені, темно-сірі опідзолені, чорнозем реградований.
Реградовані ґрунти - це переважно опідзолені сірі, темно-сірі ґрунти та чорноземи опідзолені, сильно змінені землеробською культурою, яка відновила в них чорноземний процес.
Темно-сірі опідзолені формувалися біля лісів. У формуванні ґрунтів переважав спочатку чорноземний процес, а згодом опідзолення.
Діаграма знайомить з розподілом сільськогосподарських угідь на Черкащині. Сільськогосподарські угіддя складають 63,8% від загальної площі області (2092 тис. га), з яких 1202,1 тис. га (57,5%) - рілля.
Рослинний світ
Черкаська область лежить у Лісостеповій фізико-географічній зоні України. В доагрокультурний час більше половини території Правобережжя було вкрито лісами, а на вододілах та на Лівобережжі були поширені степи.
Природна рослинність залишилася лише на 16% площі області. Це панівні широколистяні ліси, соснові ліси річкових терас, заплавні ліси та чагарники. Луки та болота входять до складу сільськогосподарських угідь. Степова рослинність майже зникла. Залишки природної рослинності дають уявлення про колишні ландшафти області.
Лучно-степова рослинність:
За даними досліджень вчених палеоботаніків, ґрунтознавців у І тисячолітті на території Черкаської області лучні степи займали вододіли Правобережжя і майже все Лівобережжя. Нині лише невеличкі діляночки лучно-степової рослинності можна побачити на схилах річкових долин і давніх балок.
Степ- тип рослинності, утвореної угрупованнями, в складі яких переважають багаторічні трав’янисті рослини посушливих місць. У лучно-степовому рослинному угрупованні ростуть вологолюбні (лучні) рослини.
Фотографії, гербарії знайомлять з типовими злаками лучного степу: ковилою волосистою (нині видом Червоної книги України), бородачем звичайним, кострицею борознистою, келерією гребінчастою; багатим різнотрав’ям: шавлією степовою, жабрицею рівнинною, підмаренником справжнім, миколайчиками поліськими, звіробоєм, степовими чагарниками: мигдалем степовим, вишнею степовою. Степова рослинність протягом року часто змінює свій зовнішній вигляд. У березні серед торішніх сіро-жовтих трав з’являються невеличкі біло-зеленкуваті килимки веснянки весняної. В кінці березня – на початку квітня розкриває шестипелюсткові біло-рожеві віночки з яскраво-жовтими приймочками степовий підсніжник – шафран сітчастий (Червона книга України).
Лука- тип рослинності з переважанням багаторічних трав’янистих рослин, пристосованих до умов середнього зволоження.
Для території області характерні заплавні луки, іноді трапляються суходільні (лісові). Всі вони входять до складу сільськогосподарських угідь.
Заплава - це частина долини ріки, що прилягає до русла і заливається повеневими водами.
Луки збереглися в заплавах рік Росі, Тясмина, Сули, Золотоношки, Гірського та Гнилого Тікичів, Ятрані, Великої Висі. Після створення Кременчуцького та Канівського водосховищ площа дніпровських заплавних лук помітно скоротилась. На заплавних луках зрідка зростають поодинокі кущі та дерева. В експозиції представлені рослини справжніх лук: китник (лисохвіст) лучний, костриця лучна, конюшина лучна.
Болотисті луки розвинені по глибоких дуже зволожених зниженнях заплави. В експозиції представлені рослини болотистих лук: осока гостра, вербозілля лучне.
Діорама "Заплава р. Тясмин" (художник В.Й. Біляк, м. Київ), знайомить з рослинністю лук в околицях с. Нечаївки Черкаського р-ну. Праворуч, вздовж берега річки, - зарості очерету, осок. Різнотрав’я барвисте та яскраве: бузкові суцвіття плакун-трави верболистої, рожеві голівки суцвіть конюшини лучної, золотисті квітки жовтеців; яскраво-жовті суцвіття вербозілля звичайного. Злаки мітлиця повзуча, лисохвіст утворюють густий килим. Рослинність заплав дуже змінилась.
Діорама "Заплава р. Тясмин"
Болотаутворились в заплавах річок Тясмин, Супій, Ірклій, Золотоношка, Гнилий Тікич, Гірський Тікич. Як правило, це невеликі ділянки площею близько 1 га. У старому руслі Дніпра сформувалося найбільше у Правобережному Лісостепу (площа – 5,5 тис. га) болото Ірдинь, стратиграфічний профіль якого знайомить з покладами торфу, його видами та умовами утворення.
Великі болотні масиви є у верхів’ї Гірського Тікичу - це Шуляцьке (понад 600 га) та у заплаві р. Конелки (Конельське, 600 га). Рослинність боліт багата: поширені вільшняки, переважають високі трави. В експозиції представлені фотографії, гербарії болотних рослин. Основа деревостану вільхового лісу – вільха чорна. У підліску ростуть верба попеляста, крушина ламка, черемха, смородина чорна, у травостої - очерет звичайний, осока дерниста, трапляється папороть - теліптеріс болотний.
Високотравний покрив на болотах утворюють очерет звичайний, рогіз широколистий, осоки. Іноді осоки утворюють окремі угруповання. Привертають увагу такі болотні рослини, як вех широколистий, образки білі, півники болотні.
Болота є резерватами лікарських рослин: оману високого (дев’ясил), аїру болотного, алтеї лікарської, валеріани, живокосту, м’яти довголистої.
Болота Черкаської області освоєні. Після осушення вони використовуються як орні угіддя, або трансформуються у вторинні луки. Деякі з боліт, наприклад, Ірдинське, використовуються для добування торфу. 87 ділянок боліт площею 4700 га, серед яких Ірдинське, Шуляцьке та Конельське, входять до складу природно-заповідного фонду області.
Ліси. Черкаська область лежить у Лісостеповій зоні України, і тому на її території переважають лісостепові ландшафти з широколистяними лісами. Соснові ліси зростають лише на борових терасах Дніпра та його приток.
Ліси займають 320,5 тис. га, 16% загальної площі області. Ще в І тис. н.е. лісистисть була значно більшою і на Правобережжі складала понад 50%.
Ліси на Черкащині поширені нерівномірно: в західній частині і на Лівобережжі дрібними острівцями, а в долинах Дніпра та Тясмину - великими масивами.
Найбільше лісів у Черкаському районі ( близько 65 тис. га), Канівському (понад 43 тис. га), Смілянському (29,8 тис. га), Чигиринському (29 тис. га) районах. Найменше заліснені - Жашківський (1,6 тис. га) та Драбівський (1,2 тис. га). У флорі широколистяних лісів області виявлені види рослин, занесених до "Червоної книги України". Фотографії, гербарій знайомлять з північними орхідеями. Всі види родини орхідних занесено до Червоної книги України. Це любка дволиста, або нічна фіалка; сфотографована збільшеним планом квітка любки зеленоквіткової, зозулині сльози яйцевидні. Гніздівка звичайна - безхлорофільна орхідея.
У Холодноярськихлісах виявлено орхідні (всі види родини орхідних, або зозулинцевих, занесено до Червоної книги України): гніздівка звичайна, коручка морозниковидна, булатка довголиста. Переважна більшість орхідей (90%) - жителі тропічних широт. Орхідеї помірних широт не такі яскраві, як їх південні родичі. Проте булатка довголиста одна з найбільш декоративних наших орхідей. Молочно-білі квітки, що нагадують напіврозкритий бутон, зібрані у велике суцвіття (до 17 см заввишки). Високе пряме стебло, що несе вишукане суцвіття з великої кількості квіток (до 20) має довгі ланцетні листки. Булатка довголиста рідкісна та зникаюча рослина нашої флори. З метою охорони булатки довголистої створено ботанічний заказник.
У холодноярських лісах зростають декоративні рослини, занесені до Червоної книги України: підсніжник складчастий, тюльпан дібровний.
Цибуля ведмежа, або левурда. Цей вид цибулі відрізняється від інших тим, що має листки, які нагадують листки конвалії. Цвіте у травні. Білі зірчасті квітки зібрані у суцвіття-зонтик, що вінчає квітконосну стрілку. Під час масового квітування левурда створює суцільний килим з великої кількості білих суцвіть, насичуючи повітря сильнім часниковим запахом.
Цибуля ведмежа, вимоглива до родючості та гарного зволоження ґрунтів, добре себе почуває у Холодноярських лісах. Цибуля ведмежа занесена до Червоної книги України, декоративна та лікарська рослина.
Соснові ліси поширені на борових терасах Дніпра та його приток, де сосна звичайна на піщаних ґрунтах з нестійким рівнем їх зволоження не має конкуренції з боку інших деревних порід. Найбільші площі займають дубово-соснові (субори) та грабово-дубові-соснові ліси. На найвищих елементах рельєфу борових терас зростають чисті сосняки (бори). Особливості геологічного розвитку долини Дніпра зумовили формування лісових масивів. Правобережна частина соснових лісів: Михайлівський ліс (Канівський район), Черкаський бір, Чигиринський бір приурочена до древнього русла Дніпра, а лівобережна розміщена вздовж сучасного русла Дніпра.
Лісами Черкащини відають 44 лісництва, що об'єднані в 7 великих лісових господарств – лісгоспзагів. Ліси області порівняно молоді: молодняки і середньовікові складають близько 80%, стиглих лісів - близько 9%. Сучасні ліси області - результат лісонасаджень і лише в незначній мірі - природного самосіву. Штучних лісів на Черкащині - понад 63%. Щороку насаджується більше 1000 га лісу, вирощується 14 млн. сіянців дерев, заготовлюється 45-50 тонн лісового насіння. З метою отримання якісного насіння на площі 95,5 га створені лісонасіннєві плантації головних лісоутворюючих порід.
Доповнюють тему "Ліси Черкаської області" невеличкі виставки, колекції "Комахи - шкідники лісу" та їх ворогів "Комахи-ентомофаги".
колекція "Комахи - шкідники лісу" та їх ворогів "Комахи-ентомофаги".
Лікарські рослини- важливий компонент біоценозів: степових ділянок, лучної та болотної рослинності, лісів. Понад 20 видів рослин на Черкащині заготовлюється промислово: це грицики звичайні, кульбаба лікарська, подорожник великий, чебрець, материнка звичайна, звіробій. Запаси таких рослин, як чебрець, конвалія, материнка, звіробій, золототисячник, валеріана, цмин пісковий різко скоротились. Ці рослини потребують бережливого ставлення. Корисно ознайомитись з отруйними рослинами Черкащини, щоб уникнути можливих неприємностей у своєму житті: це болиголов плямистий, дурман звичайний, блекота.
Селекційна робота науково-дослідницьких установ області
Свідомим вирощуванням рослин і тварин людина займається не більше 10 тис. років. На протязі своєї історії в їжу вона використовувала більше 5 тисяч видів рослин, але відоме застосування одержали лише 1500, а широке - всього 250 видів.
Народженню сорту передує досить тривала і кропітка робота. На створення нового сорту витрачається в середньому 8-10 років, цей строк може бути і вдвічі більший. Але хороші сорти дуже швидко себе окупляють. Тому говорять "Немає нічого дешевшого, ніж хороший сорт". В експозиції - схема отримання сорту, де виділені три основні його етапи схрещування, добір, випробування.
За грунтово-кліматичними умовами в Черкаській області виділяють три зони: Північна лісостепова (Правобережна), Південна лісостепова (Правобережна) і лісостепова (Лівобережна). Кожна зона має свої сортодільниці, де проходять сортовипробування нові сорти і гібриди сільськогосподарських культур.
В експозиції представлені сорти зернових, кормових культур, які районовані в Черкаській області.
Пшениця - сорти Миронівська остиста, Альбатрос одеський, Лютесцене 7 (сорт НВО "Еліта", м. Сміла).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
