60797 (611287), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Літопис і інші пам'ятники повідомляють про деякі випадки, коли застосовувалися ці покарання. Так, новгородський єпископ Лука наказав у 1053 р. урізати своєму рабові ніс і обидві руки. У 1189 р. київський митрополит наказав урізати язик, відітнути праву руку і вийняти ока ростовському єпископові Феодору.

Цілком можливо, що цей вид покарання, введений представниками церкви, став застосовуватися і князями у відношенні деяких справ, що підлягали князівської юрисдикції. У цьому відношенні є показовим той факт, що князь Давид Владимирський засліпив князя Василька.

3.6 Ув'язнення

До цього покарання прибігала церква.

ВИСНОВОК

Багато понять, які регулювали відносини людей при родоплемінному ладі, були перенесені в цивілізоване суспільство. Це перш за все відноситься до поняття "злочин", котрий трактувався як образа, що наносила певні матеріальні та моральні збитки. З часом поняття злочину стало більш ємним, і вже в Руській Правді під злочином розуміється не тільки образа, а й всяке порушення закону. Суб'єктами злочину могли бути тільки вільні люди. Вони відповідали за правопорушення: сплачували кримінальні штрафи, могли бути вигнані з общини, продані в холопство.

З самого початку кримінальне право оформлюється як право - привілея. Життя, честь і майно бояр та дружинників захищались більш суворими покараннями, ніж життя, честь і майно простої вільної людини. Холопи ж взагалі не захищались законом.

Руська правда ставила питання і про суб'єктивну сторону злочину: намір та необережність. Так, якщо вбивство було здійснене внаслідок сварки або "в пиру", то винний сплачував кримінальний штраф разом з общиною (ст. 6). Якщо ж злочинець був професіональним грабіжником ("став на розбій") і вбив кого-небудь, то община не тільки не допомагала йому в сплаті штрафу, а й повинна була видати його разом з дружиною та дітьми "на потік та пограбування" (ст. 7). Вбивство жінки каралось тими ж покараннями, що і вбивство чоловіка.

Руська правда знала наступні види злочинів:

• державні злочини, до яких відносились повстання проти князя, перевіт — перехід на бік ворога;

• злочини проти особи, до яких відносились вбивство, тілесні пошкодження, побої;

• майнові злочини, якими вважались: розбій, грабіж, крадіжка, незаконне користування чужим майном, псування межових знаків.

У Київській Русі існували такі види покарань: потік та пограбування, віра, продаж.

Крім того, відшкодування нанесеної шкоди здійснювалось за допомогою штрафів, які називались: головництво, урок, повернення крадених речей.

Потік та пограбування було вищою мірою покарання за Руською правдою. Його сутність полягала у вигнанні злочинця та його сім'ї з общини і конфіскації його майна на користь общини.

З часом під потоком та пограбуванням стали розуміти фізичну розправу і конфіскацію майна.

Віра являлась грошовим стягненням, яке йшло на користь князя. Найбільш поширений розмір віри — 40 гривень. Це був дуже великий штраф. За цю суму можна було купити 20 корів або 200 баранів. Рядовий общинник, який присуджувався до уплати віри, потрапляв у тяжке становище. Виходом для таких людей був інститут дикої віри — штраф, який платила община сама або разом з правопорушником.

Під продажем розумівся штраф, який також ішов князю і стягувався в двох розмірах — в 12 і в 3 гривні.

Родичі вбитого отримували грошове відшкодування, яке мало назву головництво. Більшість дослідників приходять до висновку, що головництво стягувалось в тому ж розмірі, що і віра.

Урок — винагорода, яку отримували потерпілі від образ. Розмір залежав від характеру образи та від майнових збитків.

Треба підкреслити, що в Руській правді була відсутня смертна кара. Проте це не значило, що на практиці її не було. По-перше, в Київській Русі досить довго існувала кровна помста. Дуже цікава стаття, яка дозволяла вбити злодія в тому разі, коли його захоплено вночі, на місці злочину або в разі опору з його боку. Якщо ж злодія вбито зв'язаним або за межами двору, де він здійснить крадіжку, — вбивця підлягав покаранню.

При Володимирі І віра була замінена смертною карою, але ненадовго, оскільки це негативно відбилося на прибутках князя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актові джерела давньоруського часу: [Руська Правда як пам’ятка і походження та списки Розширеної Правди та Скороченої Правди; Інші актові матеріали Х – ХV ст.] // Макарчук С. Писемні джерела в історії України. – Л.: Конус, 1999 - с.55 – 75.

2. Брайчевський М. Київська Русь: Конспект історії України. Нова концепція // Старожитності. – 1991. - №6. - с. 23 – 28.

3. Держава і право Київської Русі (ІХ – ХІІ ст.): [Повість минулих літ. Руська Правда та ін.] // Хрестоматія історії держави і права України. – К.: Юрінком Інтер, 2000 – т.1 – 210 с.

4. Дорошенко Д. Нарис історії України: у 2- х. т. – Л.: Конус, 1991 – т. 1 – 556 с.

5. Древнерусское государство и право. Учебное пособие. Под ред. к.ю.н., доц. Т.Е. Новлукой. – М.: "Зерцало", 1998 – 96с.

6. Зимин А.А. Правда Русская. М.: Древлехранилище, 1999 – 424с.

7. Зимин А.А. Памятники права киевского государства. - М.: Юрид. лит. 1952 – 287с.

8. Історія держави і права України: Навч. посіб. / А.С.Чайковський (кер. кол. авт.), В.І. Батрименко, О.Л. Копиленко та інші; За ред. А.С. Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 384с.

9. Кримінальний кодекс і "Руська Правда" // Юридичний вісник України – 1997 - №16 (17 – 23 квіт.). – с. 15 – 17.

10. М. Грушевський про історію створення та кримінальне право "Руська Правда"//Право України.-№11-с. 65-69

11. Копейчиков В. Право, як культурна спадщина: ["Руська Правда", судебник Казимира, Литовські статути та інш.] // Дзвін – 1996 - №7 с. 75 – 89.

12. Основы государства и права Украины / 3-е изд., под ред. Пахомова И./.Х.: Одиссей, 2002 – 328 с.

13. Основы государства и права Украины в вопросах и ответах (2 – е изд.). Х.: Одиссей, 2002 – 432 с.

14. Основы государства и права Украины в вопросах и ответах. Х.: Одиссей, 2002 – 400 с.

15. Рабинович П. Основи загальної теорії, права та держави. (5 – те вид.) К.: Атика, 2001 – 176 с.

16. "Руська Правда" // Котляр М., Кульгицький С. Довідник з історії України. – К.: Олан, 1996. – 154 с.

17. Русская Правда: План семинара. Тексты: Кратк. ред. Академ. список, Простран. ред. Троиц. список. // Отечественное законодательство с ХІІ по ХХ в. – М.: Юрид. лит. 1999 – Ч. 1 – с. 19 – 37.

18. Российское законодательство Х - ХХ вв. в ІХ т. Законодательство Древней Руси т.І – М.: Юрид. лит., 1984 – 432с.

19. Свердлов М. От Закона Русского к Русской Правде. – М.: Норма, 1988 – 74 с.

20. Толочко П. Київська Русь. – К.: Алеута, 1996 – 234 с.

21. Тихомиров Н. Пособие для изучения Русской Правды. – М.: Юрид. лит. 1963 – 86 с.

22. Шостенко І. Рос. – укр. термінологічний словник з історії держави і права. К.: МАУП, 2003 – 64 с.

23. Юшков С. Русская Правда: Происхождение, источники, её значение. – М.: Юрид. лит. 1950 – 486с.

24. Юшков С. Общественно – политический строй и право киевского государства / М.: Юрид. лит., 1949 – 543с.

1 Свердлов М. От Закона Руського к Русской Правде. – М.: Норма, 1988 – с. 54 - 55

2 Древнерусское государство и право. Учебное пособие. Под ред.. к.ю.н., доц.. Т.Е. Новлуковой. – М.: "Зерцало", 1998 – с. 25 – 35.

3 Российское законодательство Х – ХХ вв. в ІХ т. Законодательство Древней Руси т.І - М.: Юрид. лит. 1984 – с. 256 – 258.

4 Ипатьевская летопись под 1177г.

Характеристики

Список файлов курсовой работы