60115 (611187), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Новітній напрямок історичних досліджень представляє інтелектуальна історія. Відносна її новизна зумовила ще певну невизначеність щодо предмету досліджень цієї течії. З цього приводу в Корнельському університеті в 1980 р. збирався спеціальний колоквіум. Виступаючи на ньому, Р. Шартьє зазначав, що у Франції предмет інтелектуальної історії кожен дослідник розуміє по-своєму, однак в загальному можна відзначити, що це всі форми думки⁰. Однак вже в кінці 80-х рр. інтелектуальна історія у Франції утверджується у формі «історії інтелектуалів». Остання отримує інституційне оформлення у 1985 р. завдяки створенню за ініціативи Ж.-Ф. Сірінеллі міждисциплінарної (історики, політологи, соціологи, літературознавці) Групі з вивчення історії інтелектуалів. Спочатку теоретики напрямку дистанціювалися як і від історії ідей, так і від інших проявів інтелектуальної чи культурної історії. Однак пізніше – на базі дослідження і роботи над колективним проектом «Порівняльної історії інтелектуалів» (Париж, 1997) – велике значення в цьому напрямку отримали концепції «політичної культури» і «публічної сфери», центральне місце зайняло вивчення ролі інтелектуалів в конструюванні національної ідентичності і проблема символічної самореалізації інтелектуала на політичній арені⁰.

Певна кількість прихильників цього напрямку зосереджується навколо Групи досліджень сучасного інтелектуального життя (Groupe de recherches sur la vie intellectuelle contemporaine – GREVIC), заснованої в межах Центру історичних досліджень. GREVIC працює над розробкою соціальної історії інтелектуального життя ХІХ-ХХ ст. Окрім власне досліджень життєвого та творчого шляху представників інтелектуальної еліти, Група цікавиться проблемами історії інтелектуального обміну, інтелектуального в політиці, культуральною історією наук, мистецтв та літератури. Праці дослідників охоплюють як матеріальні умови інтелектуального життя, так і історію ідей (історія запозичень, феномен впливу, поняття інтердисциплінарності, механізми підтримки, аналіз різночитань тощо). Деякі члени GREVIC брали участь у підготовці «Словника французьких інтелектуалів», виданого в Парижі в 1996 р. за редакції Ж. Жуліара та М. Вінока.

Очолює групу Крістоф Прошассон⁰ (Christophe Prochasson). Займаючись історією сучасної Франції ХІХ-ХХ ст., К. Прошассон також спеціаліст з культуральної історії політики. Його роботи охоплюють історію Першої світової війни, сферу, де він керує декількома дисертаціями. Його перші роботи присвячені історії французьких інтелектуалів. З кінця 90-х область його досліджень посувається в сферу історії французьких лівих сил та ролі емоцій в політичному житті. Вчений активно співпрацює з деякими журналами, наприклад, «Соціальні рухи», «1109. Журнал інтелектуальної історії», «Зошити Жана Журе» тощо. Дослідник керує виданням серії книг «Історичний простір», а також є членом керівної ради науково-дослідного центру Історії Великої війни. Веде семінари в EHESS – «Історія політичних практик в сучасну епоху ХІХ-ХХ ст.», «Культурна історія Першої світової війни», «Підходи та методи в інтелектуальній та політичній історії».

В цілому сьогодні інтелектуальна історія займає все більш широке дослідницьке поле і не є напрямом, що спирається лише на одну наукову парадигму. До найбільш загальних теоретичних та методологічних принципів цього напрямку відноситься:

1. визнання активної ролі мови, тексту, нарративних структур в конструюванні історичної реальності;

2. інтерес до історичних категорій мислення, інтелектуальної діяльності та продуктів людського інтелекту, а також до історії розвитку інтелектуальної сфери в рамках її загальнокультурної парадигми;

3. концентрування уваги на проблемі репрезентації авторського тексту та сприйнятті його читачем.

Предмет сучасної інтелектуальної історії включає в себе як історію досягнень людського інтелекту, тобто результати інтелектуальної, творчої діяльності, так й історію самої цієї діяльності в її процесуальній незавершеності, й культурне середовище, що задає їй свої умови, й біографії самих творців, й їх міжособистісні зв’язки, й історію поширення і сприйняття нових ідей та знань⁰.

Окрім вищезгаданого Центру іспанських студій виникають ще два осередки вивчення історії певних народностей: Центр єврейських штудій (Cetnre d’études juives) та Центр дослідження історії вірмен (Centre de recherche d’histoire arménienne), створені відповідно в 1995 та 1999 роках. Власне, на нашу думку, дослідження історії цих народів відбувається саме у відділі «Історія», а не «Культурні ареали» як практично всіх інших, тому що це нації мігрантів, вивчити які в рамках певної національної історії просто неможливо, вони потребують ширшого світового контексту як необхідної передумови їх історичного пізнання.

В січні 1997 р. в межах CRH утворюється Група міжгалузевих досліджень історії літератури (Groupe de recherches interdisciplinaires sur l’histoire du littéraire – CRIHL). Група займається вивченням політичної історії, соціополітичної історії культури та історією літератури, охоплюючи період переважно ХVІІІ-ХХ ст. Дослідники використовують герменевтичні практики аналізу тексту та контексту. Членами групи є відомі вчені Жан-П’єр Кавайє (Jean-Pierre Cavaillé), Стефан Ван Дамм (Stéphane Van Damme), Ален Віала (Alain Viala), Даніель Рош (Daniel Roche), Ніколас Шапіро (Nicolas Schapira) тощо. Ведеться активна співпраця з представниками університетів Парижу, Діжону, Марселю, Орлеану, Гарварду, Невади, Пенсільванії, Венеції, Монреалю, Лозанни, Квебеку, Тель-Авіву та ін. Керівні функції в GRIHL виконує Крістіан Жуо (Christian Jouhaud).

2000 р. відзначився заснуванням Центру філософського та історичного архівів та архіву наукового видавництва (Centre d’archives de philosophie, d’histoire et d’edition des sciences – CAPHES). Щоправда, таку назву Центр отримав лише в 2004 р., до цього він називався АСТА і входив до спільного союзу служб (unite mixte de services). Нарівні з EHESS участь у роботі Центру беруть CNRS та Вища нормальна школа. Опікується CARHES фонд „За науку”, започаткований ще Анрі Берром. Центром керує Ерік Бріан (éric Brian) і Мішель Блаі (Michel Blay). Певні акції проходять також за підтримки Національної бібліотеки Франції.

Завдання Центру має скоріше прикладний характер: впорядкування праць з історії філософії та науки, розширення бази періодичних видань, монографічних праць і критичних оглядів. В першу чергу це видання „Журнал синтезу”, „Журнал історії наук”, серія „Еволюція людства”, публікації щодо історії європейських академій наук тощо. На думку засновників, така діяльність дозволить зосередити в одному місці фонди, розпорошені раніше по різних місцях, та активізувати оновлення як загальної історіографії, так й історіографії інтелектуального життя.

Останні два центри – наймолодші – створені щойно в 2005 р. Перший, в межах CRH, Соціальні та політичні дослідження населення, соціального захисту та здоров’я (études sociales et politiques des populations, de la protection sociale et de la santé – ESOPP), є підтвердженням зацікавленості французьких істориків в розвитку окремих питань щодень популярнішої історії тіла. Відповідальний у групі – Поль-Андре Розенталь (Paul-André Rosental). Колектив складається з істориків, політологів, соціологів, що, керуючись досягненнями історичної демографії, переосмислюють суспільні явища в контексті соціальної політики держави, культури тіла, суспільної гігієни тощо. Серед дослідників можна виділити Жерара Беора, Ноель Бонней (Noel Bonneuil), Лору Ле Довн (Laura Lee Downs) тощо. Наприклад, остання є автором ряду праць з соціальної та гендерної історії⁰.

Візуальна історія як напрямок історичних досліджень поставила питання про новий вид джерел візуального характеру. Розробники візуальної історії вводять поняття «образ» як значно ширше зазвичай використовуваного дотепер поняття «образотворчого мистецтва». Але на практиці до поля уваги нового напряму потрапили всі ті образи, що традиційно не входять в поняття високого мистецтва типу архітектури, скульптури, живопису⁰. У Франції Лабораторія сучасної візуальної історії (Laboratoire d’histoire visuelle contemporaine - LHIVIC) заснована в межах Центру історії та теорії мистецтва. Дослідники LHIVIC займаються іконографічними практиками нашого часу, зокрема здійснюваними й технічними засобами (кіно, відео, фотографії, ілюстрації). Найбільше вони цікавляться взаємозв’язком між різними зображальними методиками та усталеними в цій сфері звичаями (документальними, художніми, приватними, промисловими тощо). Вирішуються питання іконографічних джерел в соціальних науках, їх еволюції, збереження та використання.

Лабораторію очолює Андре Гутнер (André Gunthert), співробітниками її є Енн Картьє-Брессон (Anne Cartier-Bresson), директор Майстерні реставрації і збереження міста Парижу; Клемен Шеру (Clément Chéroux), член Французької академії в Римі; Крістіан Делаж (Christian Delage), викладач Паризького університету; Сильвіан Мареска (Sylvain Maresca), професор Нантського університету тощо.

Наявність значної кількості науково-дослідних центрів, груп, розробка найновіших історіографічних напрямків значно урізноманітнює роботу Школи, робить її своєрідною базою розвитку історичної науки не лише у Франції, але й в світовому масштабі. Члени EHESS мають зв`язки з вченими країн Європи, Америки та частково Азії, контактують зі своїми колегами на міждержавному рівні. Школа дбає про спадковість та наступність високих наукових стандартів, пропонованих ще її засновниками, тому виховує нове покоління істориків-науковців в стінах свого закладу. Віддаємо належне Школі також в галузі досліджень глобалізаційних процесів та міждисциплінарних розробок, тематика яких надзвичайно актуальна в наш час.

Список використаних джерел та літератури

І. Джерела

Дюби Ж. Европа в средние века. – Смоленск, 1994

Емар М. Фах і покликання історика (сучасні підходи) // Філософська і соціологічна думка. – 1995. - №5-6. – С. 72-84

Ле Гофф Ж. Другое средневековье: Время, труд и культура Запада. – Екатеринбург, 2000

Ле Гофф Ж. История Европы, рассказанная детям. – М., 1998

Лє Гофф Ж. Праця і свято // Історія європейської ментальності / За ред. П. Дінцельбахера. – Львів, 2004. – С. 385-397

Шартье Р. Post scriptum, или Двадцать лет спустя // НЛО. – 2004. - №66

Шмітт Жан-Клод Сенс жесту на середньовічному Заході. – Харків, 2002

ІІ. Література

Афанасьев Ю. Н., Блуменау С. Ф. Современные споры во Франции вокруг Великой революции // Вопросы истории. – 1989. - № 3. – С. 18-34

Афанасьев Ю. Н. Вчера и сегодня французской «новой исторической науки» // Вопросы истории. – 1984. - №8. – С. 32-51

Бернштейн А. Апология Марка Блока // История. – 2005. – 1-15 апреля (№ 7). – С. 29-32

Бессмертный Ю. Д. Херлихи «Средневековое домохозяйство» // Вопросы истории. – 1988. - № 2. – С. 160-163

Бессмертный Ю. Как же писать историю? Методологические веяния во французской историографии 1994-97 гг. // Новая и новейшая история. – 1998. - №4. – С. 29-42

Визгин В. П. Постструктуралистская методология истории: достижения и пределы // Одиссей. Человек в истории. Ремесло историка на исходе века. – М., 1996. – С. 39-59

Гергилов Р. Е. Норберт Элиас и французская школа «Анналов» // Клио. – 2004. - № 1. – С. 19-21

Гобозов И. А. Критический анализ современной французской буржуазной философии истории: Автореферат дис… докт. филос. наук. – М., 1980

Гобозов И. А. Современная французская философия истории. – М., 1978

Гуревич А. Я. «Территория историка» // Одиссей. Человек в истории. Ремесло историка на исходе века. – М., 1996

Дубин Б. Мишель де Серто, летописец вычеркнутого // www.ruthenia.ru

Дюпон-Мельниченко Ж.-Б., Ададуров В. Французька історіографія ХХ ст. – Львів, 2001

Жук С. І. Західна історіографія та епістемологічні проблеми історичної науки // Український історичний журнал. – 1994. - №1. – С. 45-53

Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності. – Львів, 1999

Исламов Т. М. Европейские историки об европейской истории // Новая и новейшая история. – 2003. - № 5. – С. 3-22

Историки и история: Жизнь, судьба, творчество: В 2 томах. – Т. 2. - М., 1998

Историография истории нового времени стран Европы и Америки / Под ред. проф. И. П. Дементьева. – М., 1990

Кром М. М. Историческая антропология. – СПб., 2004

Купченко В. О попытках «завершить» Французскую революцию // Новый мир. – 1999. - №4

Могильницкий Б. Г. Тенденции развития современной буржуазной исторической мысли // Вопросы истории. – 1987. - № 2. – С. 60-77

Нові перспективи історіописання / За ред. П. Берка. – К., 2004

Присяжнюк Ю. П. Вплив ментальності українського селянства на рівень його освіченості у другій половині ХІХ ст. // Історія України. – 2000. – січень (№ 3)

Репина Л. П. Выделение сферы частной жизни как историографическая и методологическая проблема // Человек в кругу семьи: Очерки по истории частной жизни в Европе до начала нового времени. / Под ред. Ю. Бессмертного. – М., 1996. – С. 20-34

Репина Л. П. Вызов постмодернизма и перспективы новой культурной и интеллектуальной истории // Одиссей. Человек в истории. Ремесло историка на исходе века. – М., 1996

Репина Л. «Второе рождение» и новый образ интеллектуальной истории // Историческая наука на рубеже веков / Отв. ред. А. А. Фурсенко. – М., 2001. – С. 175-192

Репина Л. П. Историческая память и современная историография // Новая и новейшая история. – 2004. - №5. – С. 39-51

Репина Л. П. История женщин сегодня. Историографические заметки // Человек в кругу семьи: Очерки по истории частной жизни в Европе до начала нового времени. / Под ред. Ю. Бессмертного. – М., 1996. – С. 35-73

Характеристики

Список файлов курсовой работы