59425 (611070), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

В той час, в академії вивчали вивчали широке коло предметів: біблійна історія, богослов’я, святе писання, біблейська археологія і інші дисципліни богословського характеру – всього більше десяти, а також філософія, загальна громадянська історія, математика. Існували дві головні форми занять: лекції і самостійна робота. Предмети поділялись на головні і другорядні. До другорядних, наприклад, відносились мови: латинська, грецька, давньоєврейська, німецька і французька.

Відвідування лекцій було обов’язковим. Проте, учні вигадували різноманітні способи, щоб пропустити їх, особливо з другорядних предметів. Ходили по черзі по десять, а-то й по п’ять чоловік, щоб тільки відбулась лекція. На головні предмети такого майже не було, оскільки перед початком таких лекцій приміщення спалень обходив інспектор або його помічник: тих, хто залишався і був помічений – направляли в аудиторії.

Не було звичаю записувати лекції в класах. На думку студентів, це і не було потрібним. До екзаменів вони отримували тексти лекцій і вивчали їх. Можливо, це і було однією з причин поганого відношення учнів до лекційних занять. Лекції багатьох викладачів слухались без уваги і цікавості. За всю історію академії, можна виділити лише декількох наставників, викладання яких відрізнялось послідовністю і зв’язком.

До самостійної роботи слухачів академії відносилась підготовка до екзаменів і написання віршів або, як в той час казали, дисертації. Усього за чотири роки задавалось 14 робіт і дві доповіді. Прийнято було вважати кращим той вірш, який містив велику кількість цитат із праць отців церкви, класичних і сучасних письменників. Набагато нижче оцінювались ті вірші, що містили особисте судження автора і мали незначну кількість посилань на авторитети.

Адміністрація академії, а також монастирська влада, яка хотіла зацікавити слухачів у навчанні, виділити серед них здатних і підтримати найбільш незабезпечених в матеріальному відношенні, виробили систему заходів і заохочень. Так, не поступивших в академію абітурієнтів, монастир брав на своє забезпечення. Вони жили окремо від основної маси – в П’ятницькій башті. Їх так і називали – студенти-баштники.

Тут, в академії, ченці лаври і самі викладачі переконаннями і принадними обіцянками схиляли учнів до вступу в ченці. Частина вихованців, ще будучи в академії, приймали постриг.

Але, вже в середині ХІХ століття, в стінах академії з’являються люди, які почали задумуватися над низьким рівнем богослов’я. Головним їх завданням було наближення богослов’я до життя, до релігії і подолання прірви, яка розширювалася між релігією і культурою.

Так протікало життя академії до початку ХХ століття. Згадувана раніше семінарія, з приходом в лавру академії, була переведена в Віфанію – містечко в п’яти кілометрах від Троїте-Сергієвого монастиря. В радянські часи, в середині 40-х років, їх знову об’єднали в монастирських стінах.

Головне, що слід відмітити – у навчальному процесі академії і семінарії зберігається релігійне направлення. Навчання супроводжувалось багато чисельними молитвами. Під час прийняття їжі читається читається житіє святих. В приміщеннях – церковна атрибутика. Студенти брали участь у відправленні різних служб.

Досягнення богословських постулатів здійснювалось шляхом постійного вивчення великої кількості релігійних текстів. Відповіді на богословські предмети обов’язково підкріплювались цитатами із Біблії.

В Троїте-Сергієвій лаврі, наприклад, будувались будівлі, писались фрески і ікони, які стали архітектурними і художніми пам’ятниками.

З ХVІ століття Троїцький монастир починають активно відвідувати туристи.

І в наші часи цікавість до Троїте-Сергієвої лаври не зменшилась. Приїжджають люди із різних країн світу, щоб помилуватися та ознайомитися з дивним пам’ятником Російської культури.

Висновок

Отож, підсумовуючи все вищесказане у даній праці, можна впевнено сказати, що роль Сергія Радонежського як видатного політичного діяча Середньовічної Русі була дуже велика. Саме на плечі Сергія Радонежського ліг тягар допомоги руському народові у визволенні від монголо-татарського ярма.

Преподобний отець наш Сергій пройшов шлях скорботи і подвигу Христового, перш ніж став тим благодатним чоловіком, яким ми бачили його в другій половині свого життя, і особливо в останні роки. Ми бачимо його у подвигах і безперервній боротьбі, для світу незрозумілої, але для Христового слуги – необхідної.

Авторитет Сергія піднявся в очах людей і тому, що він був одним із церковних керівників, а церква, як відомо, в ту пору була головною організацією.

З дня смерті Преподобного Сергія і до нашого часу минуло вже шістсот п’ятдесят років, але і досі ми не маємо великої джерельної бази, не лише самостійного історичного дослідження його життя і подвигів, його значення в історії Російської церкви, російського подвижника і взагалі морального виховання Російського народу.

До 70 монастирів було засновано його учнями і учнями його учнів, його духовне потомство було однією з головних духовних сил, допомагало духовному перетворенню різних напівязичних племен, розкинутих на території південної і середньої Росії в одне ціле Великоросійське плем’я, об’єднане, скріплене духом Православ’я.

Будучи самим високим носієм християнського православ’я, він прикладом, молитвами своїми сприяв і сприятиме увібранню цим духом усього православного Російського народу, духом, який складає керівний початок російського народу. Тому, до Преподобного Сергія, як до невичерпного джерела приходять на поклоніння, для молитви і до цього дня багато тисяч людей.

Таким чином, підсумовуючи всю свою роботу, можу сказати, що моя курсова робота на тему «Сергій Радонежський – політичний діяч Середньовічної Русі» є узагальненням і систематизацією попередніх досліджень і праць по даній темі. Так, зокрема, в ході написання роботи, я намагалась розкрити, з’ясувати, дослідити вплив Сергія Радонежського на політичне життя Середньовічної Русі. Дещо мені вдалося, а дещо ні.

Література

1. Борисов Н.С. «Русская церковь в политической борьбе ХІV-ХV веков» - М., 1986 г.

2. Борисов Н.С. «Церковные деятели средневековой Руси ХІІІ – ХVІІ вв». – М., 1988 г.

3. Великие духовные пастыри России/ А.Ф.Киселев, А.Г.Кудбмин. – М., 1999 г.

4. Видатні постаті в історії України ІХ-ХІХ ст.: Короткі біографічні нариси , історичні та художні портрети/ В.І.Гусєв, В.П.Дорожин – К., 2002 р.

5. Горський В.С. «Святі Київської Русі» - К., 1994р.

6. Житие преподобного Сергия Радонежского. – М., 1991 г.

7. Костомаров Н.И. «Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей» - М., 1990 г.

8. Кукуїшко О. Благословенням Сергія Радонезького…// Церковна: 2005. № 32/9 – ст..8-9.

9. Лебедев А.П. «Церковная историография в главных ее представителях с ІV до ХХ в». – М., 1996 г.

10. Нефедов А.Н. На древнем Маковце: Троице-Сергиева лавра: легенды и реальность. – М., 1987 г.

11. Никольський Н.М. История русской церкви – М., 1985 г.

12. Радянська енциклопедія історії України – К., 1969 р.

13. Федотов Г.П. Святые Древней Руси – М., 1990 г.

Характеристики

Список файлов курсовой работы