59204 (611011), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Заключний момент роботи – узагальнення, підпорядкування деталей цілому. Важливо пригасити ті елементи, які кидаються в очі при узагальненому поглядові на натуру. Необхідно уважно придивитись до силуету: щось списати в фон, щось підкреслити.

Погляд очей – найважливіше і найважче завдання в зображенні голови. Не варто вимальовувати всі деталі (вії, повіки...), це не передасть їх внутрішній вираз. Очі необхідно зображувати цільно й узагальнено, підкреслюючи їх вираз та погляд. Відомий румунський художник Корнеліу Баба зазначає, що зображати треба не очі, а сам погляд.

Тільки після того, як будуть вже набуті навички в конструктивній побудові та створені кольором форм голови та фігури, можна переходити до вирішення складних конкретних завдань, до розкриття психологічної індивідуальності людини, що позує. Це вдається завдяки вмінню узагальнювати деталі, виділяти та підсилювати характерні особливості.

V. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ ЖИВОПИСУ ЛЮДИНИ

Живопис фігури потребує глибоких знань з пластичної анатомії, перспективи, кольорознавства. Потрібно систематично працювати з натури: писати та рисувати фігуру в різних положеннях (в фас, збоку, зі спини), в різних умовах освітлення та в різних живописних техніках. Необхідно урізноманітнювати постановки з точки зору пластичної характеристики, віку, професії, писати фігуру в одязі та оголеною. Живопис оголеної натури прийнято вважати вершиною живопису, вищою школою розвитку живописного бачення (сприйняття). Оголеною будовою тіла, гарним виразним кольором шкіри, виразними характерними пластичними формами.

Одяг натури по кольору не повинен бути надто яскравим. Одяг одного спокійного тону, що не утруднює виявлення конструктивної побудови форм є найбільш прийнятним. Для постановки тематичного характеру слід підібрати людину тієї ж професії, специфіку якої відображає сюжет постановки.

Перші завдання краще виконувати зі стоячої моделі, сидяча чи лежача вимагають вміння передати просторове скорочення всієї фігури чи окремих її частин.

Практичні поради

1. Не варто змішувати більше трьох фарб (не враховуючи білила), щоб колір не вийшов брудним. Коли в суміші зберігаються чисті фарби, на полотні отримуємо більшу різноманітність відтінків.

2. Писати олією можна тільки на сирому або на сухому полотні. Якщо писати по невисохлим фарбам, то робота втратить свій колір, потухне. Якщо треба переписати якесь місце, то краще зняти шар фарби мастихіном. Коли робота буде закінчена, треба дати їй повністю просохнути і тоді покрити лаком для живопису.

3. Форма, напрям та характер кожного мазку залежать від форми предмета і характеру його поверхні. Варто зазначити, що мазок, покладений густо (пастозно), наближає зображення до глядача, а покладений тонко та гладко – віддаляє.

4. Не варто захоплюватись віртуозністю пензля. Справжня майстерність частіше відрізняється стриманістю та доцільним використанням фарб. Коли про роботу говорять “Як вірно” чи “Яка прекрасна природа” це значно краще, ніж коли говорять “Як це сміливо написано!”. Різні “шикарні мазки”, “сміливі лінії” ніколи не були метою справжніх митців. Глибина змісту, простота та якість форм – це є цінним в мистецтві.

“Широта” виконання, етюдизм та незавершеність як самоціль ніколи не приведуть до справжньої майстерності. Як правило, така “артистична” незавершеність є результатом невміння студентів писати. Це ознака формалістичних захоплень. І. Рєпін вчив, що не можна гнатись за віртуозністю письма: “Віртуозність є вірною ознакою манериста та обмеженої посередності”. П. П. Чистяков різко негативно ставився до порад починаючим художником – “писати широко”. Тільки глибоке та детальне вивчення натури є вірним шляхом до справді віртуозної майстерності.

Висновки

Основа реалістичного мистецтва – це робота з натури. Протягом довгого часу художня педагогіка виробила певну програму навчання і виховання молодого художника. Починається навчання рисунку та живопису з аналізу простих предметів, потім більш складних і, нарешті, далі слідує вивчення людини та її оточення.

Вивчення людини починається з рисунку голови, потім торсу та фігури в цілому. Цей процес нерозривно поєднаний з вивченням пластичної анатомії. Дана певна послідовність у роботі над фігурою, якої необхідно дотримуватись, але пам’ятати, що при цьому можна вживати найрізноманітніші засоби, головне – дотримуватись порядку переходу від початкових узагальнень до дальшої деталізації з наступним синтезом у кінці роботи. Окремо можна виділити розділити в програмі по рисунку та живопису фігури: стояча фігура, фігура у сильному русі, сидяча фігура, фігура в ракурсі, група з двох фігур. В ході виконання вказаної програми розкривається окомір, тренується, розкривається зорова пам’ять, спостережливість, чутливість, просторове мислення, поглиблюється розуміння головного і характерного в зображуваних об’єктах та явищах. З оволодінням майстерністю в зображенні фігури молодому художнику відкривається свій шлях, з’являється можливість самостійної творчості.

Ще радянський художник А. Пластов підкреслював, що постійне спостереження тренує наше око, веде нас вірним шляхом до розуміння внутрішньої сутності всього, до вміння знайти в житті саме головне, типове.

Тільки глибоке та детальне вивчення натури – правильний шлях до справді віртуозної живописної майстерності.

Характеристики

Список файлов курсовой работы