58676 (610845), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Оцінюючи положення в економіці західноєвропейських країн, спеціально створена при Президентові США комісія з аналізу допомоги європейським державам відзначала в своїй доповіді, що:

1) Об'єм виробництва в цих країнах значно нижчий за довоєнного з критичним рівнем здобичі вугілля

2) Європа втратила крупне джерело іноземної валюти у формі платежів за послуги

3) Потреба в імпорті дуже висока

4) Відбулося сильне зрушення в співвідношенні цін між промисловістю і сільським господарством на користь останнього

5) Спостерігалося руйнування єдиної системи торгівлі в цих країнах, як внутрішньої, так і зовнішньої [3, с.61].

До 1947 року склалося положення, за якого саме збереження досягнутих об'ємів виробництва продукції опинилося під питанням. Життєздатність західноєвропейської економіки багато в чому підтримувалася імпортом з Північної Америки. Країни Західної Європи за рахунок їхнього власного виробництва могли забезпечити своє споживання зерна, бавовни, алюмінію, міді тільки на 40%, свинцю й цинку – на 30%, сала й масла – на 15%. Відразу після війни імпорт країн Західної Європи забезпечувався наданням субсидій і позик з боку США й Канади, використанням золотих і доларових резервів. До 1947 року потік фінансових надходжень із цих джерел виснажився. Через нестачу платіжних засобів західноєвропейські країни опинилися перед перспективою скорочення імпорту продовольчих і ключових сировинних ресурсів. Без допомоги США імпорт у держави Західної Європи скоротився б наполовину, а доларовий імпорт – на 4/5, що означало б для цих держав економічний параліч [7, с.264].

Його настання не відповідало б і власним інтересам США. Але не відповідав ні американським, ні західноєвропейським інтересам і курс на закріплення за США ролі діючого благодійно постачальника найрізноманітніших товарів першої необхідності. Був потрібний такий сценарій співробітництва, який би:

а) забезпечував більшу самооплатність економічного відродження Європи,

б) співставлявся із розпочатим наприкінці 40- х рр. черговим відновленням технологічної бази американської економіки,

в) підвищував віддачу від американської допомоги [7, с.265].

Конструктивна реалізація цього сценарію й втілилася в “плані Маршалла”. Є необхідним підмітити, що структурні зрушення, що охопили в цей час індустріально розвинені країни, низька платоспроможність колишніх радянських республік висувають подібні до здійснених за допомогою “плана Маршалла” завдання перед стратегією міжнародного економічного співробітництва, спрямованого на підтримку східноєвропейських, і українських зокрема, реформ. Про зміну ситуації в Західній Європі в ході реалізації “плана Маршалла” свідчить те, що щорічна допомога в 4-5 млрд.$ дозволила за 3 року збільшити випуск продукції на 20 млрд.$. Висока результативність цього плану багато в чому пояснюється тим, що він був орієнтований на збільшення постачання західноєвропейського виробництва, на виборчий імпорт сировини й матеріалів [14, с.509].

Заходи щодо перебудови господарських відносин, у тому числі зовнішньоекономічних, по фінансовій стабілізації поєдналися із зусиллями по збереженню європейського економічного потенціалу, підвищенню ефективності його використання.

Тільки цей потенціал міг служити джерелом самозабезпечування Європи ресурсами для створення альтернативних каналів постачання європейської промисловості сировиною, для розвитку імпортозаміщуючих і експортних виробництв. Тим самим розширилися можливості для імпорту із США вже не стільки сировини, скільки нових технологій [14, с.509].

За такої політики виборчого імпорту, активізації використання найбільш ефективних з наявних виробничих потужностей потребує на сьогодні і Східна Європа. Зміцнення виробництва, що стримує імпорт споживчих і сировинних продуктів може послужити засобом вивільнення ресурсів для заміни вкрай зношених і застарілих фондів [8].

Висновки

Підводячи підсумки, слід підкреслити, що „План Маршалла” як програма широкомасштабної економічної допомоги країнам Європи, розореним Другою світовою війною, - став, імовірно, найбільш вдалим зовнішньополітичним експериментом США. План отримав свою назву від імені державного секретаря США Джоржа Маршалла. Однак його реальним автором був президент Гаррі Трумен. Завдяки Плану було досягнуто наступне:

- ВВП у Європі підвищився на 32.5%, від 119 мільярдів в 1947 році до 159 мільярдів в 1951 році;

- промислове виробництво зросло на 40% у порівнянні з довоєнним рівнем;

- обсяг сільськогосподарської продукції - на 11%;

- до 1953 року обсяг європейської торгівлі підвищився на 40% [14, с.509].

План Маршалла досяг своєї мети підвищити продуктивність, стимулювати економічний ріст і сприяти розвитку торгівлі. Він підвищив рівень життя й зміцнив економічні, соціальні й політичні структури країн-учасниць. Він зміцнив політичну стабільність у регіоні й зробив великий внесок в обмеження поширення комунізму

Допомога за планом Маршалла офіційно припинилася 31 грудня 1951 року. Однак план Маршалла і його принципи самодопомоги заклали основи для продовження допомоги іноземним державам, що є ключовим елементом зовнішньої політики США. План Маршалла створив нову атмосферу співробітництва, взаємодопомоги й підтримки у відносинах між Західною Європою й Сполученими Штатами. Він дозволив створити сильний і міцний союз НАТО. Завдяки цим результатам він вважається найуспішнішою ініціативою зовнішньої політики в історії США [4, с.135].

План Маршалла на сьогодні є однією з найбільш успішних економічних програм в історії, адже завдяки його реалізації було досягнуто всіх його явних та таємних цілей:

економіка країн Західної Європи була відбудована;

— європейські країни зуміли погасити зовнішню заборгованість;

— вплив комуністів та СРСР (який дуже зріс у роки війни) було послаблено;

— США отримали надзвичайно великий ринок збуту;

було відбудовано і зміцнено європейський середній клас, існування якого є гарантом збереження політичної стабільності та стійкого розвитку.

Список використаної літератури

1. Браун Стівен. Іноземна допомога на практиці. – К.: Основи, 1994. – 185 с.

2. Богомолов О. Анатомия глобальной экономики. – М.: НКЦ “Академкнига”, 2003. – 213 с.

3. Бураков Ю.В,, Кипаренко Г.Н., Мовчан С.П. Всемирная история: новейшее время. 1939-2001: Учебник. – К.: Генеза, 2001. – 384 с.

4. Всемирная история: Учебник для вузов. / Под ред. Г.Б. Поляка, А.Н. Марковой. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. – 496 с.

5. Всемирная история: 1939-1997: Учебное пособие для 11 кл. средних общеобраз. Школ /Авторы-составители: Я.М. Бердичевский, Т.В. Ладиченко – 2-е изд., перераб. – Запорожье: Премьер, 1998. – 416 с.

6. Губарев. В.К. Всемирная история: Справочник школьника и студента. – Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2004. – 544 с.

7. Економічна енциклопедія: В 2-х т. – Том 2. / За ред. Мочерного С.В. – К.: Академія, 2001. – 346 с.

8. Кістерський Л.Л., Бурляй А.Б., Липова Т.В. План Маршалла для України. // http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=epol0&issue=2000_3-4

9. Ладіченко Т.В. Всесвітня історія. – К.:А.С.К, 2002. – 293 с.

10. Манукян А.А. Проблемы послевоенного развития экономики капиталистических стран. – М.: Экономика, 1996. – 315 с.

11. Маслов А.О. Холодна війна та структурне закріплення біполярності в Європі. – К.: Наука, 1996. – 197 с.

12. План Маршалла. // http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B0% D0%BD_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%BB%D0%BB%D0%B0

13. Сороко-Цюпа О.С. Новейшая история ХХ ст. – М.: Просвещение, 2002. – 456 с.

14. Тимочко Н. О., Пучко О. А., Рудотьомкіна Л. М. та ін. Економічна історія: Підручник. – К.: Основи, 2002. – 647 с.

15. Шлезингер–младший А.М. Циклы американской истории: Пер. с англ. – М.: Издательская группа «Прогресс», «Прогресс – Академия», 1992. – 426 с.

Характеристики

Список файлов курсовой работы