56838 (610494), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Великоморавськая Нітра була заснована також у щільно заселеному слов'янами регіоні ще в VI-VIII ст. Залишками князівського граду Прибіні є городище з валами й ровами, влаштоване на підвищеній місцевості в підніж’я гори Забір. У граді розкопками виявлені залишки церковної будівлі, а в укріпленому передмісті зафіксовані сліди бурхливої ремісничої діяльності (кування заліза, ковальська й бронзоливарна справа, виготовлення кістяних гребенів і жерновів). Розкопками на Штуровій вулиці відкриті склоробні печі, а на Лупці - гончарні горни [12, 49].

ІІ.6 Аналіз археологічних знахідок та письмових джерел про Великоморавську державу

Розглянуті великі укріплені поселення, розчленовані на гради й передмістя, у яких концентрувалося торгово-ремісниче населення, свідчать про глибоку соціальну диференціацію великоморавського суспільства й початкову стадію становлення не феодального ладу. Ці поселення стали центрами Великоморавської культури, імпульси якої поширювалися по всьому ядру Великоморавської держави. Наслідком державної й культурної інтеграції слов'янського населення Чеської Моравії й Південно-Західної Словаччини, що становлять це ядро, стали, мабуть, і єдині етномовні процеси, які протікали тут. Інші землі, у різний час включені до складу Великої Моравії, характеризуються специфічними культурними особливостями й не становили етнокультурної єдності із цим регіоном.

Ряд непрямих свідчень письмових джерел дозволив Б.Н.Флоре висловити припущення, що в Моравії мав місце процес формування Великоморавських народностей і становлення етнічної самосвідомості [7, 91]. Прямих підтверджень цьому в археологічних матеріалах розглянути не вдається. Але якщо такий процес дійсно відбувався, то він був рішуче перерваний на початку Х ст., коли відбулося руйнування державності. Адміністративно-культурні центри Великої Моравії припинили існування, а надалі частині її території виявилися в різних історичних умовах. Слов'яни західної частини ядра Великоморавської держави були пов'язані з угорцями лише данницькими відносинами й були залучені в процес формування чеських народностей. Моравськая діалектна група сучасної чеської мови, мабуть, походить від ранньосередньовічного утворення мораван, які склали західну частину населення ядра Великоморавської держави. Населення східної частини цього ядра виявилося в складі Угорської держави; надалі тут почався процес складання словацьких народностей, у вивченні якого вже не можуть бути використані археологічні матеріали. Деякі словацькі дослідники вважають, що Моймир I, розгромивши нітранського князя Прибіну, зруйнувавши багато укріплень прибіновського періоду й поширивши політичну владу на землі сучасної Словаччини, не зміг завершити процес державної уніфікації на всій території Великої Моравії. [7, 93-94]

Протягом всієї історії Великоморавської держави існував певний "дуалізм"; словацькі землі розвивалися до деякої міри незалежно, зберігаючи й збільшуючи традиції прибіновського князівства в Нітрі. Від цього часу й походить початковий процес становлення словацького етносу [2, 65-66].

На закінчення не можна не сказати про існуючі у науці дискусії щодо локалізації ядра Великоморавськох держави. На початку 70-х років І.Боба опублікував роботу "Моравськая історія. Реінтерпретація середньовічних джерел", у якій, проаналізувавши історичні, філологічні й археологічні дані, стверджував, що ядро Великої Моравії (Моравія Святополка й Мефодія) перебувало не в сьогоднішній Моравії й Словаччині, а в південній частині Середнього Подунав’я, у Славонії [3, 71]. У наступний час цей дослідник продовжив вишукування в цьому напрямку. На підставі інтерпретації історичних відомостей І.Боба локалізує єпархіальний центр Мефодія на правому березі Сави, ототожнюючи його з античним Сирміумом. В "Житії Мефодія" прямо говориться, що він успадковував престол святого Андроніка, а останній, як добре відомо, був єпископом Сирміума (Сремська Митровиця) [3, 77]. Археологам, які відкрили яскраві сліди Великоморавської цивілізації в Чеській Моравії й Словаччині, важко погодитися із цими положеннями І.Боби.

Висновки

Розвиток феодальних відносин в VIII і IX ст. створив передумови для більш міцного об'єднання Чехо-Моравії. Важливе значення мала при цьому необхідність, загальної оборони слов'ян у зв'язку із загарбницькими діями Карла Великого і його спадкоємців і особливо у зв'язку з агресією Германського королівства, яке виникло після розпаду Каролінгської імперії. У першій половині IX ст. між Середнім Дунаєм і верхів'ями Лаби й Одри утворилася велика держава західних слов'ян — Великоморавське князівство. Спадкоємець Карла Великого — Людовік Благочестивий, котрий прагнув до знищення виниклої самостійної слов'янської держави, спробував здійснити свої плани за допомогою деяких зі слов'янських князів і феодалів, що були супротивниками центральної влади. Однак союзник Людовика — князь Нітри Прибіна був вигнаний з Нитри великоморавським князем Моймиром (818-843 рр.).

Першому королю Германського королівства Людовику Німецькому вдалося скинути Моймира за допомогою його племінника Ростислава. Але спроба нав'язати слов'янській державі панування чужоземних феодалів і за допомогою німецького духівництва поширити серед слов'янського населення західнохристиянську релігію викликала протест народних мас Великоморавії й змусила більшість великоморавських феодалів і самого князя Ростислава (846-870 рр.) виступити проти Людовика Німецького. В 860 р. морави вбили Прибіну, який проводив політику в інтересах німецьких феодалів у його новому князівстві — Паннонії. Після цього син Прибіны — Коцела зайняв стосовно Людовіка Німецького ворожу позицію.

Рішуча боротьба з експансією німецьких феодалів викликала потребу створення у Великоморавії власної слов'янської церковної організації. Ця ж боротьба зробила для Великоморавії необхідним політичне зближення з Візантією, що також була зацікавлена в обмеженні німецького просування на схід. На прохання князя Ростислава візантійський уряд направив у 863 р. у Великоморавію Костянтина (Кирила) і брата його Мефодія, діяльність яких одержала важливе політичне й культурне значення в історії ряду слов'янських народів. Ця діяльність сприяла створенню в них церковної організації, пов'язаною із східною православною церквою й з богослужінням слов'янською мовою, була закладена й основа писемності старослов'янською мовою.

Боротьба з агресією німецьких феодалів стала у Великоморавії всенародною справою. Незважаючи на те, що германському королю вдалося в значній мірі залучити на свій бік великоморавського князя Святополка (870-894 рр.), який домігся влади за його підтримки, збереження незалежності Великоморавії було забезпечено рухом народних мас. В 874 р. Людовік Німецький був змушений визнати незалежність слов'янської держави.

Створення Великоморавської держави й здобуті нею перемоги мали важливе політичне значення для всіх західних слов'ян. Влада Великоморавської держави поширилася на Паннонію, заселену в той час переважно слов'янами, а також на слов'янські землі по верхів'ях Лаби, Одри й у Карпатах.

З 80-х років почалося поступове ослаблення Великоморавії. Ця величезна держава ще не мала внутрішню міцність. До того ж у пануючому класі все більшого значення набували елементи, які прагнули обпертися на західнохристиянську церкву в боротьбі за покріпачення селянських мас.

При синах Святополка у Великоморавській державі почалися внутрішні хвилювання. Окремі слов'янські племена відпали від держави, і ослаблена Великоморавська держава не змогла відбити удару, нанесеного їй в 905-906 р. кочовими племенами угорців. Угорці завоювали словацькі землі, що становили значну частину Великоморавської держави. Із цього часу історичний розвиток словаків, які підпали під іноземне ярмо, пішов особливим шляхом, відрізняючись від розвитку чехів, які утворили свою самостійну державу.

Список використаних джерел та літератури:

1. Артамонов М.И. Происхождение славян. — М., 1950;

2. Вaнечек В. Государство моравов // в кн. Великоморавская держава. — Прага, 1963. — с. 18;

3. Великоморавская держава. Тысячелетняя традиция государственности и культуры. // пер. с чеш. — Прага, 1963;

4. Всемирная история: В 24 томах. Т. 7: Раннее средневековье / Редакционная коллегия И.А. Алябьева; Т.Р. Джум, С.М. Зайцев, В.Н. Цветкова, Е.В. Шиш. — Минск: Литература, 1998 — 592 с.

5. История средних веков: Европа / А. Н. Бадак, И. Е. Войнич, Н. М. Волчек и др. — Мн.: Харвест 2000. - 717 c.;

6. Грот К. Я. Моравия и мадьяры с половины IX до начала Х века. — СПб., 1881;

7. Гудзь-Марков А. В. История славян. — М., 1997;

8. Достал Б. Некоторые общие проблемы археологии Древней Руси и Великой Моравии // Древняя Русь и славяне. — М., 1978. — С. 84;

9. Історія західних і південних слов'ян (з давніх часів до XX ст.). Курс лекцій / В. Яровий, П. М. Рудяков, В. П. Шумило та ін. — К.: Либідь, 2001;

10. История Чехословаки // под ред. Санчука Г.Э. и Третьякова П.Н. — М., 1956 — Т.1;

11. История южных и западных славян: В 2 т. – М., 1998. – Т. 1;

12. Истрин В.М. Моравская история славян и история поляно-руси как предполагаемые источники Начальной русской летописи // Byzantinoslavica. — 1931. — Roc. III. — С. 36 - 55;

13. Кобыле В. П. В поисках прародины славян. — М., 1973;

14. Козьма Пражский. Чешская хроника. — М., 1962;

15. Ковалевский А. П. Славяне и их соседи в первой половине Х в. по данным аль-Масуди // Вопросы историографии и источниковедения славяно-германских отношений. — М., 1973;

16. Королюк В.Д. Славяне и восточные романцы в эпоху раннего средневековья. — М., 1985;

17. Краткая история Венгрии. С древнейших времен до наших дней. — М., 1991;

18. Краткая история Чехословакии. С древнейших времен до наших дней. — М., 1988;

19. Ловмяньский Г. Происхождение славянских государств. //Вопросы истории , 1977— №12;

20. Повесть временных лет. Ч. 1. — М.; 1950. — С. 21. С. 11;

21. Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху раннего средневековья. — М., 1982— С. 82-96;

22. Третьяков П. Н., Новые данные о Великоморавском государстве// Вопросы истории, 1961,— № 5;

23. Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 2 т. — Минск, 1987. — Т. 1.

Додатки

Велика Моравія

Великоморавска держава при правлінні Моимира I і Ростислава; б — територіальні збільшення до 874 року; в — збільшення при правлінні Святополка; г — ареал слензан, що ймовірно входив до складу Великоморавскої держави; д — регіон сорбів, які перебували за правління Святополка в союзницьких відносинах з Великою Моравією; е — границі сусідніх політичних утворень; ж — найважливіші населені пункти Великої Моравії.

Характеристики

Список файлов курсовой работы