Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

В той же час, використовуючи своє сприятливе географічне положення для участі в легальній торгівлі з колоніями Іспанії та Португалії, розвитку контрабанди як ремесла, а також стимулювання корсарства та піратства Англія тим самим брала активну участь в перерозподілі колоніальних багатств. Англійський економіст Джон Кейнс висловив оригінальну думку що золото і срібло Перу фактично сприяли створенню британської імперії. Він писав, що привезені в Англію піратом Френсісом Дрейком скарби, які були найбільшою здобиччю піратства всіх часів поклали початок зовнішнім капіталовкладенням країни. Англійська королева Єлизавета скористалася вдачею свого адмірала і повністю виплатила зовнішній борг, а значну частину капіталу – 42000 фунтів стерлінгів, вклала в компанію Леванту. Частина прибутків компанії пішла на створення відомої Вест-Індійської компанії.

Вилучені з Америки та Індії цінні метали та інші коштовності надійшли в Європу саме тоді, коли в них з`явилася величезна потреба. Вони швидко розійшлися по європейським країнам ставши могутнім поштовхом для розвитку капіталізму, первісне нагромадження капіталу створювало умови для промислового перевороту, закладення підвалин колоніальної системи, виникнення світового ринку. Це мало всесвітнє історичне значення.

Скарби настигли Європу зненацька. Першою реакцією в Іспанії, наприклад, була поява зневажливого ставлення до землі і до праці взагалі. Вважалося, що справжнє багатство становлять дорогоцінні метали як такі. Значно зросла по всій Європі вартість життя, відчутно змінилась система цін, справжній бум переживала фінансова, банківська справа, розвивалися ринок, торгівля, спекуляція. Швидко зростали міста. Колишніх багатіїв перевершили нові, насамперед торговці і банкіри. Буржуазія ставала привілейованим класом суспільства, фінансувала монархів, які витрачали золото, головним чином, на утримання війська. Одна за одною в Європі відбувалися буржуазні революції.[9:45].

Значно поліпшилось і збагатилось харчування європейців. Найбільшого значення набула картопля завезена з Перу у 1533 році. На початку XVIII ст. цей коренеплід набув значного поширення в Європі, перетворившись на другий хліб. Не меншу популярність здобула кукурудза, яка суттєво вплинула на розвиток тваринництва. Дізнались європейці про томати, квасолю, велику кількість фруктів. Дізналися і про тютюн.

Без сумніву європейська матеріальна і духовна культура збагатилася досягненнями народів Азії. Схід став для Європи першим постачальником екзотики, а східні мислителі стали для освічених європейців зразком мудрості і досконалості. Але реальність Америки з її самобутніми індіанськими цивілізаціями, які несподівано виринули з туману віків, просто приголомшили гуманістів Європи. Особливе значення мала полеміка про людську сутність індіанців. Не припинилася вона і після булли папи Павла III від 1537 року яка визнала індіанців «справжніми людьми». Багато європейських гуманістів виступило на захист індіанського населення та населення Африки та Азії. Велася боротьба за права людини та расове рівноправ`я.

Захоплені землі швидко колонізувалися і християнізувалися. Католицька церква насаджувала свої інституції, в тому числі інквізицію, особливо постраждали Африка та Америка. В Америці було знищено до 90% корінного населення. Африка перетворилася на джерело чорних рабів. Колоніальні держави відкривали на узбережжі Африки факторії, що займалася відловом людей. Цілі африканські народи зникали з лиця землі, знищені работоргівлею. Історія людства ще не знала такого масового викрадення та поневолення людей.

Майже три століття існував і діяв «диявольський трикутник», маршрутами якого здійснювалась работоргівля. Добували «чорне золото» у різний спосіб. Нападали на негритянські селища, захоплювали дужих чоловіків та жінок, знищуючи всіх інших; провокували міжплемінні війни купуючи полонених; влаштовували «полювання» спустошуючи величезні райони континенту. Під час транспортування гинуло до 70% рабів, і все одно прибуток становив до 1000% на вкладений капітал. На справжню братську могилу для мільйонів африканців перетворився Атлантичний океан.[18:78].

Работоргівля дала сильний поштовх для розвитку капіталізму. На крові і кістках мільйонів рабів, негрів та індіанців, закладалося благополуччя європейської знаті. Найбільш активною в цьому плані була Англія. Лише в 1774 році з Ліверпуля відправилось за рабами 300 суден.

Залишки колоніальної системи не демонтовано до цих пір.

Географічні відкриття мали величезний вплив на економічне життя Європи. Насамперед, вони зробили революцію в європейській торгівлі. Результатом їх було «раптове розширення світового ринку, збільшена різноманітність циркулюючих товарів, суперництво між європейськими націями у прагненні оволодіти азіатськими продуктами і американськими скарбами, колоніальна система...».

Сталося грандіозне переміщення торговельних шляхів і центрів. Середземне море, яке раніше відігравало головну роль в європейській торгівлі, після географічних відкриттів значною мірою втратило своє значення. Головні торговельні шляхи були перенесені на Атлантичний океан і Північне (Німецьке) море. Місце Італії, колишньої найбільш розвиненої торгової країни в Європі, зайняли інші країни — Португалія, Нідерланди, Англія. Особливо велику роль у XVI ст. почали відігравати Нідерланди. Місто Антверпен перетворилося на центр світової торгівлі, зосередивши, зокрема, у себе майже всю торгівлю прянощами.

Португальці доставляли індійські прянощі звичайно лише до Лісабона. Далі вантажі йшли в Антверпен і вже звідти розходилися по всій Європі. Антверпенська біржа здійснювала найрізноманітніші операції кредитного і оптово-торговельного характеру на дуже великі суми. Близько тисячі купецьких контор, що існували в Антверпені, належали купцям різних країн Європи, а почасти й Азії, надаючи антверпенському ринку широкого міжнародного характеру.

Проте в другій половині XVI ст. з'явилися суперники і в Антверпена. Одним із них було місто Амстердам у Північних Нідерландах (у Голландії), другим — Лондон, розквіт якого припадає в основному вже на XVII—XVIII ст.

Висновки

Отже, для Великих географічних відкриттів були серйозні історичні і економічні передумови: для подальшого розвитку європейські країни потребували дорогоцінних металів: золота і срібла, була необхідна для подорожей техніка: достатньо був розвинений флот. Крім того, Схід сприймався, як скарбниця.

Великі географічні відкриття полягали у відкритті Америки, досліджень Тихого і Атлантичного океанів, в знаходженні морського шляху до Індії навколо Африки, а також у відкриттях росіян, іспанських, французьких і інших мандрівників.

В результаті великих географічних відкриттів в економіці Нідерландів і Англії відбувся бурхливий капіталістичний розвиток, який послужив розвитку класу буржуазії, а також розвитку торгівлі і т.п.

Франція, Іспанія і Португалія слабше користувалася результатами відкриттів, оскільки відсутність економічних стимулів привела тільки до зростання розкоші серед правлячих класів.

Таким чином, Великі географічні відкриття послужили змінам в економіці і соціальній структурі суспільства багатьох країн світу.

Так, революція цін з'явилася новим чинником первинного накопичення капіталу. Вона посилила економічну роль буржуазії і їх елементів з дворянства і кріпацтва, які в тій або іншій мірі виявилися пов'язані з новими способами виробництва.

Великі географічні відкриття тяжким тягарем лягли на плечі селянства, вимушеного платити за спорядження експедицій, а також тому, що розорялися в результаті стрибка цін.

Таким чином, в країнах світу Великі географічні відкриття викликали неоднозначну реакцію економічного розвитку.

Значення Великих географічних відкриттів в історії людства величезне. Вони ознаменували нову еру в географічному дослідженні Землі, дали поштовх до розвитку багатьох областей природознавства, сприяли інтенсифікації світової торгівлі. Часто в літературі до Великих географічних відкриттів відносять також виявлення на дні океанів в середині 20 ст. грандіозної системи серединно-океанічних хребтів протяжністю більше 60000км і глибоководні жолоби. Лише після цих видатних відкриттів були стерті "білі плями" на географічній карті Землі.

Найважливішим наслідком Великих географічних відкриттів було також глобальне переміщення світових торгових шляхів: монополія венеціанських купців на караванну торгівлю з Сходом була порушена: португальці почали продавати індійські товари у декілька разів дешевше, ніж венеціанські купці.

Країни Азії, Африки, Америки і Океанії стають ласим шматком для колоніальної політики європейських держав, що шукали нові ринки збуту, джерела сировини і землі для колонізації. Вони також привнесли з собою такі ганебні явища як работоргівля, розбій, грабіж і піратство.

Список використаних джерел

1. Бейклесс Дж., Америка очима першовідкривачів – Москва: – «Політіздат», - 1969 – 328с.

2. Бекер Дж. История географических откритий.- М.,1960.

3. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. – М., 1971. – Т. 4. – 600 с.

4. Верн Жюль. История великих путешествий .- М.,1993.

5. Гарсіласо де Ла Вега, Історія держави інків – Москва: - «АСТ», - 2005 – 408с.

6. Крижанівська О.О., Крижанівський О.П. Історія Середніх віків. – К., 2004. – 368 с.

7. Крип’якевич І.П. Всесвітня історія: У 3 кн. – К., 1995. – Кн. 2. – 424 с.

8. Кунін К.І., Магеллан – Москва: - «Політіздат.», - 1958 – 402с.

9. Лієлайс А., Конкістадори – Київ: - «Україна», - 1996 – 367с

10. Лебедєв М.К. Вперше навколо землі. Подвиг Магеллана. – К., 1950. – 48 с.

11. Магидович И.П. История открытия и исследования Северной Америки. – М., 1962. – 476 с.

12. Магідович І.П., Нариси по історії географічних відкриттів – Москва: - «Віче», - 2000 – 389с.

13. Моррісон С.Е., Христофор Колумб, мореплавець – Москва: - «Політіздат» , - 1958 – 412с.

14. Мюллер В.К.Путешествия Христофора Колумба.- М.,1960.

15. Путешествия Христофора Колумба. Дневники, письма, документы. Пер. с испан. Света Я.М. / Под ред. Магидовича И.П. – М., 1961. – 515 с.

16. Пащук В.В., Викрадення континенту – Київ: – «Україна», - 1991 – 320с.

17. Ревзин Г. Колумб. – М., 1947. – 362 с.

18. Семенов В.Ф. Історія середніх віків. Пер. з рос. – К., 1975. – 528 с.

19. Фрадкин Н.Г. С четырех сторон горизонта. – М., 1962. – 142 с.

20. Хрестоматія з історії середніх віків: У 3 т. / За ред. Граціанського М.П., Сказкіна С.Д. – К., 1953. – Т. 3. – 340 с..

Характеристики

Список файлов курсовой работы