38689 (607420), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

1.2.2. Ступінь дослідження видання та редагування релігійної літератури

На сьогодні в Україні проведено істотну дослідницьку роботу у сфері діяльності релігійних друкованих засобів масової інформації, досконально розглянуто питання висвітлення у ЗМІ взаємодії держави та церкви, політичної та релігійної сфер життя.

Прикладами наукових дослідницьких робіт із зазначених питань можуть слугувати такі видання: Андрусишин Б. «Церква в Українській державі 1917–1920 рр. (доба Директорії УНР)», Ульяновський В. «Церква в Українській Державі 1917–1920 рр. (доба Української Центральной Ради)», Надтока Г. «Православна церква в Україні 1900–1917 рр. – соціально-релігійний аспект», Бойко А. «Преса православної церкви. Культура. Суспільство. Мораль»

Що стосується видання та редагування книжкових видань релігійної літератури, то тут знову постає проблема недостатньої уваги працівників наукових та освітніх установ до цих питань. Така ситуація характерна не лише для України, а і для Росії та інших держав, що входили до складу СРСР.

Єдиний аспект, якому держава приділяє увагу, – це отримання статистичних даних про видання книжкових видань релігійної літератури. Ці дані фіксує Книжкова Палата України. За останні три роки коливання кількості назв книжок релігійного змісту були досить істотними, тому неможливо зробити висновок про загальне збільшення чи зменшення кількості видань цього виду літератури за цей період.

Тож з 2005 по 2007 рр було отримано такі статистичні дані:

1.3. Езотеричні література: книжкові видання

1.3.1. Проблеми, пов’язані із недослідженістю езотеричної літератури

Однією з основних типологічних категорій у книговидавничій справі є вид видання. Він є типологічним групуванням великої кількості видань, яка сформувалась та реально існує у практичній діяльності [Ант; ].

Визначення виду видання є найпершою та найнеобхіднішою справою у редакційному процесі. У випадку езотеричної літератури це питання постає особливо гостро, оскільки у нашій країні це доволі нова література, у порівнянні з іншими видами, і досі ще не було розроблено жодних норм, які б регулювали видавничо-редакційну діяльність у процесі створення, збереження та розповсюдження цих книжок.

До теперішнього часу немає єдності поглядів на типологію книги. Існує багато підходів до класифікації видань, проте ГОСТ 7.60-90 стандартизував такі підстави для формування груп за видами видань: цільове призначення, ступінь аналітико-синтетичної переробки інформації, знакова природа інформації, матеріальна конструкція, об’єм, склад основного тексту, періодичність, структура, характер інформації.

Задля зручності ведення бібліографічної та видавничої діяльностей загальноприйнятий поділ видань закріплено в ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення». Класифікація за цільовим призначенням виглядає так: офіційні видання; наукові видання; науково-популярні видання; виробничо-практичні видання; нормативно-виробничо-практичні видання; виробничо-практичні видання для аматорів; навчальні видання; громадсько-політичні видання; довідкові видання; видання для організації дозвілля; рекламні видання; літературно-художні видання.

Трохи іншу класифікацію за цільовим призначенням використовує Книжкова Палата України: наукові видання; науково-популярні видання; нормативно-практичні видання; офіційні видання; громадсько-політичні видання; навчальні та методичні видання; літературно-художні видання; видання для дітей та юнацтва; довідкові видання; інформаційні видання; бібліографічні видання; література релігійного змісту; видання для організації дозвілля; рекламні видання. Як самостійний вид видань виокремлюють дитячі видання.

В УДК відповідно до десяткової системи усю сукупність знань розділено на десять основних класів, кожен з яких в свою чергу поділяється на наступні 10 класів і так далі.

1. Загальний відділ.

2. Філософія. Психологія.

3. Релігія. Теологія.

4. Суспільні науки. Статистика. Політика і т.д.

5. (вільний).

6. Математика. Природничі науки.

7. Прикладні науки. Медицина. Техніка.

8. Мистецтвао. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт.

9. Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство.

10. Географія. Біографії. Історія.

Кожна з наведених вище класифікацій створена для зручності функціонування книговидавничої, бібліографічної та інших сфер. Проте досі невідомо, до яких видів та класів необхідно відносити езотеричну літературу.

1.3.2. Сучасний стан видання та редагування езотеричної літератури

Книжкове видання представляє собою складну форму, яка дозволяє відобразити літературний твір у найбільш повній мірі, у всьому різноманітті його тексту і контексту. Книжкова форма призначена для поширення у суспільстві засобами книговидавничої справи літературного твору, вона направлена на специфічний, «книжковий» тип читацького сприйняття, на задоволення потреб суспільства у фундаментальному, багаторазовому, довготривалому користування, сприйнятті літературних творів [Кожев; ]. Саме тому більшість видавців звертаються саме до книжкового формату при розробці концепції видання езотеричної літератури.

Українські видавництва видають, здебільшого, перекладну літературу езотеричного змісту західних та російських авторів. У своїх каталогах вони відводять спеціальний розділ для літератури такого типу, у назві якого використовують слово «езотерика». У призначенні позначок УДК та ISBN книжкам езотеричної літератури, що видаються в Україні та Росії, немає жодних закономірностей.

Левова частка езотеричних видань, які реалізуються в нашій країні, імпортована з Російської Федерації. Проте це не свідчить про вищу якість та краще редагування цих книжок, оскільки в Росії езотерична література так само мало досліджена, як і в Україні. На жаль, досі ще не було проведено кропітких наукових досліджень, метою яких було б створення уніфікованих норм редагування езотеричної літератури.

РОЗДІЛ 2

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕДАГУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ, РЕЛІГІЙНОЇ ТА ЕЗОТЕРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2.1. Особливості редагування політичної літератури

Поняття редагування походить від латинського слова redaсtus – приведений до ладу. Це значення найкращим чином відображає сутність редагування, яке завжди направлене на те, щоб зробити окремий текст або ціле видання найбільш адекватним для сприйняття, забезпечити їх відповідність певним нормам, а також на представлення тексту або видання цілісною закінченою системою.

Коло завдань редактора надзвичайно широке. Він займається літературною, методичною, інформаційною, організаційною та творчою діяльністю.

Розкриваючи методологічні основи редагування, З.В. Партико у «Загальному редагуванні» зазначає, що для редагування повідомлення слід використовувати чотири засоби: мову, нормативну базу, методи й правила редагування. Ці чотири засоби утворюють модель редагування [Партико; 63].

В цьому плані редагування політичної літератури нічим не відрізняється від редагування будь-якого іншого виду видань. Щодо норм редагування пов’язаних із специфічністю політичної літератури, її вагомим впливом на політичні настрої суспільства, можна сказати, що вони чітко окреслюються за умови існування тоталітарного, авторитарного державного устрою.

У тоталітарних суспільствах, що використовують моністичні теорії редагування існують підмножини зафіксованих й незафіксованих політичних норм, обов’язкових під час редагування текстів [Партико; 148]. На початку ХХ ст. ці норми ввів В.І. Ленін, як вже було згадано у першому розділі роботи.

На противагу цьому в демократичних суспільствах, де використовують плюралістичні теорії редагування, деякі дослідники вважають, що свобода слова заперечує використання будь-яких політичних норм редагування взагалі [Партико; 148]. Проте, ми вважаємо, що деякі спеціальні норми для редагування книжкових видань політичної літератури все ж таки необхідно ввести, інакше стане можливим використання цього виду літератури для таких антигуманних дій, як підбурення до війни, расової ворожнечі, розколу суспільства, зародження антидержавницьких настроїв у суспільстві тощо. Розроблені нами норми редагування політичної літератури будуть детально розглянуті у третьому розділі роботи.

2.1.1. Редакторський аналіз книжкових видань політичної літератури

Для того, щоб розробити спеціальні норми редагування для політичної літератури, нами було проведено аналіз книжкових видань цього виду. Для нього було відібрано п’ять видань доступних для споживачів в українських книгарнях, серед яких є видання українських та російських видавництв, видання українською та російською мовами. Всі книжки видані з 1991 по 2007 рр. Аналіз проводився на основі вибіркового спостереження.

Вибіркове спостереження належить до різновиду несуцільного спостереження. Воно охоплює відібрану частину одиниць генеральної сукупності. Мета вибіркового спостереження – по відібраній частині одиниць дати характеристику всієї сукупності одиниць. За способом відбору (способу формування) вибірки одиниць з генеральної сукупності поширені наступні види вибіркового спостереження:

• проста випадкова вибірка (власне-випадкова);

• типова (стратифікована);

• серійна (кубло);

• механічна;

• комбінована;

• ступінчаста [Васнев; ].

У своєму дослідженні ми використовували поєднання простої випадкової вибірки та типової вибірки, типоформуючими критеріями для якої було взято країну видання (Україна та Росія) та мову видання (українська та російська). Отже об’єктами репрезентативної вибірки стали такі видання: В. Суворов «Ледокол», О. Лиховид «Політичний компас виборця», С. Гейко «Проти комунізму та російського шовінізму», збірник публікацій колективу авторів «Донецька мафія. Перезавантаження» та К. Бондаренко «Леонід Кучма. Портрет на фоні епохи» (повний бібліографічний опис див. у дод. А).

Аналіз відібраних видань політичної літератури проводився за такими параметрами: оформлення апарату видання; політична терміносистема; вживання абревіатур та скорочень, утворених від них похідних слів; відповідність граматичним нормам української чи російської мов; наявність політичної агітації, пропаганди чи провокації; відповідність законодавчим нормам.

2.1.2. Типові помилки та недоліки редагування політичної літератури

Помилки в оформленні апарату видання:

• відсутній УДК;

• не зазначено кількість сторінок видання в каталожній картці;

• в каталожній картці надано зайві відомості про художника-оформлювача тощо;

• у випадку перекладного видання не зазначено мову оригіналу, ім’я та прізвище перекладача (-ів);

• наведення анотованої каталожної картки у випускових даних на останній сторінці видання;

• відсутній зміст.

У жодному з проаналізованих видань не було виявлено елементів політичної агітації, пропаганди та провокації. Лише книга «Проти комунізму та російського шовінізму» містила деякі елементи антиагітації та антипропаганди щодо СРСР та імперських амбіція Російської Федерації, проте це не суперечить моральним, політичним, та законодавчим нормам України. Усі видання відповідають законодавчим нормам щодо поширення інформації, закріпленим у Конституції України та інших законодавчих актах. Що стосується лінгвістичних норм української та російської мов, то три з п’яти проаналізованих видань були відредаговані на високому рівні, помилки були майже відсутні. Проте у двох виданнях («Донецька мафія. Перезавантаження» та «Проти комунізму та російського шовінізму») кількість граматичних, синтаксичних та інших помилок перевищила припустимі п’ять відсотків. Типовим також було написання цифри на початку речення, наявність росіянізмів, неправильне використання синонімічних форм слова щодо контексту речення.

2.2. Особливості редагування літератури релігійної тематики

В історії різних письмово-релігійних традицій, рано чи пізно, виникає комплекс схожих проблем, пов’язаних із правильністю основних віросповідальних текстів, їх відповідністю першоджерелу. Через те, що для віруючих людей загублення чи викривлення священних смислів видається дуже небезпечним, всі релігійні традиції приходили до необхідності не просто записати, але кодифікувати основні книги-носії віри.

Зазвичай, до узгодженої думки щодо канонічного переліку творів лідери конфесій приходять раніше, ніж їм вдається виробити загальну думку щодо лексичної та текстової структури кожного окремого твору Святого Письма, що входить до канону.

В цілому редакційно-видавничий процес створення книжкового видання релігійної літератури майже не відрізняється від відповідних етапів підготовки та видання інших видів літератури. Залежно від виду релігійного видання, його редагування може відбуватися або за суворо регламентованими канонами, встановленими церквою, або із допущенням творчого елементу редагування. Однак не можна забувати, що навіть за таких умов редактор повинен пам’ятати в першу чергу про межі втручання в релігійний твір.

У видавничо-редакційному процесі релігійних ЗМІ, які є офіційними органами зареєстрованої релігійної організації (конфесії), редактор повинен враховувати норми тієї релігії, яку сповідує його організація. Норми редагування релігійної літератури встановлюють уповноважені релігійні органи, офіційно зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Як правило, ці норми зафіксовані в письмовій формі. Здебільшого, вони суворіші та більш категоричні, ніж політичні [21; с. 150]. Те саме можна сказати і про книжкові видання, особливо щодо врахування норм тієї релігійної конфесії, до якої належить видання.

Особливість видання релігійної літератури полягає у невідповідності оформлення апарату видання, зокрема вихідних даних та відомостей, випускових даних загальноприйнятим нормам, закріпленим у відповідних стандартах. У книгах релігійної тематики, виданих до 1991 р. здебільшого взагалі відсутня будь-яка інформація про місце, час видання тощо. Звісно, з огляду на канонічність релігійних текстів, автор не вказується.

Основним поняттям при редагуванні релігійної літератури є канон. В першу чергу редактор повинен слідкувати за відповідністю матеріалу книжкового видання канонам тієї релігії, яку сповідує організація, яка видає книгу. У Великому енциклопедичному словнику є таке визначення поняття канон – (від грецького. kanon – норма – правило), зведення положень, що мають догматичний характер: 1) біблейський канон – сукупність книг Біблії, що визнаються церквою «боговдохновенными», вживаних в богослужінні як «Священне писання». Канони православної, католицької, протестантської церков дещо розрізняються складом творів; 2) церковний канон – правила в області догматизму, культу, організації церкви, зведені християнською церквою в закон; 3) (перен.) все, що твердо встановлене, стало загальноприйнятим. [4]

Більш детальне визначення, яким слід послуговуватись редакторові під час редагування канонічної релігійної літератури, є у Словнику церковних термінів:

Характеристики

Список файлов курсовой работы