37401 (607067), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Перед допитом слідчий може порадитись з педагогом, лікарем, законним представником з приводу тактики ведення допиту, формування і послідовності постановки запитань неповнолітньому, які питання доцільно ставити їм самим.
Свідкові чи потерпілому що не досягли 16-ти річного віку, роз’яснюється його обов’язок говорити тільки правду, але про кримінальну відповідальність він не попереджається. При допиті неповнолітнього свідка чи потерпілого слід врахувати, що, як правило, він легше, ніж дорослий, піддається навіюванню, схильний до фантазування і швидше втомлюється, стає неуважним. Через це його допит не повинен бути дуже тривалим, іноді необхідні перерви в допиті. Показання при допиті неповнолітнього свідка чи потерпілого слід записувати в протоколі простими і зрозумілими йому реченнями, з урахуванням особливостей його мови. Доцільно застосувати стенографування, звукозапис чи відеозапис.
4.2 Допит німого або глухого потерпілого
Допит німого або глухого свідка чи потерпілого проводиться за правилами ст. 167 КПК з участю особи, яка його розуміє. Про участь цієї особи в допиті свідка зазначається в протоколі.
Особа, яка розуміє знаки глухого або німого за своїм процесуальним становищем прирівнюється до перекладача (ч. 1 ст. 128 КПК). Якщо глухий або німий читає і пише, слідчий з власної ініціативи на його прохання може поставити запитання письмово і він у присутності слідчого і особи, яка його розуміє, може написати в протоколі свої показання власноручно.
5. ФІКСАЦІЯ ТА СПОСОБИ ПЕРЕВІРКИ ПОКАЗАНЬ ПОТЕРПІЛОГО
Про допит свідка і потерпілого складається, з додержанням загальних правил складання протоколу слідчої дії, передбачених в ст. 85 КПК, протокол допиту. Крім того в протоколі допиту вказується: прізвище, ім’я та по батькові потерпілого, його вік, громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять і посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з обвинувачуваним, і свідка з потерпілим. Анкетні дані записуються за паспортом або іншим документом що посвідчує особу.
У протоколі зазначається, що потерпілому роз’яснені його права і обов’язки, та відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Показання потерпілого та відповіді на поставлені йому запитання викладаються в першій особі і по можливості дослівно.
Потерпілому, коли він про це просить, може бути надана можливість особисто написати свої показання в присутності слідчого, про що зазначається у протоколі. По закінченню допиту слідчий пред’являє потерпілому протокол для прочитання. За проханням потерпілого, протокол може бути йому прочитаний слідчим. Потерпілий та особи, що були присутні при допиті мають право просити про внесення до протоколу доповнень і поправок, які заносяться слідчим до протоколу.
Протокол підписує потерпілий, слідчий і особи що були присутні при допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках потерпілий підписує кожну сторінку окремо.
Після підписання протоколу допиту слідча дія вважається процесуально завершеною. Але робота слідчого у зв’язку з даною слідчою дією на цьому не закінчується. Необхідно ще перевірити показання, та їх оцінити. Перевірка показань свідка чи потерпілого проводиться різними способами, але основним з них є:
-
Дослідження показань як по суті, так і по формі самого допиту
-
Порівняння показань з фактами, які були раніше відомі
-
Додатковий збір доказів.
Перевірка показань – процес незамінний, він проводиться, як правило, не одним яким-небудь вказаним вище способом, а проведенням цілого комплексу слідчих дій та здійснюється на протязі всього розслідування справи. На ряду з перевіркою показань потерпілих, необхідно також і оцінити їх. Тобто встановити їх відношення до розслідуваного злочину, їх допустимість , достовірність та значимість.
5. ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО ДОПИТУ ПОТЕРПІЛОГО
Судовий допит потерпілого має ряд особливостей на відміну від допиту потерпілого на досудовому слідстві. А саме :
-
На цій стадії суд (суддя), виходячи із завдання забезпечити повний, різнобічний та об’єктивний розгляд справи, може вносити будь-які зміни, які направлені як на доповнення, так і на зменшення списку осіб, які підлягають виклику до судового засідання.
-
Перед дачею потерпілим показань головуючий встановлює його особу, роз’яснює його права та обов’язки та попереджає про можливе настання кримінальної відповідальності.
-
Спочатку дописується потерпілий, потім свідки. Потерпілий спочатку розповідають усе йому відоме по цій справі. Після цього допитують прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, захисник, громадський захисник, підсудний, суддя та народні засідателі.
-
Суд протягом усього допиту потерпілого учасниками судового розгляду має право ставити йому запитання для уточнення і доповнення відповідей.
-
Потерпілий дає показання тільки усно.
-
Для забезпечення безпеки потерпілого суд може допитати його з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду.
-
Коли існує загроза ідентифікації голосу потерпілого, допит може супроводжуватися створення акустичних перешкод.
-
На судовому засіданні можуть бути показання оголошені потерпілого дані ним під час дізнання, або досудового слідства.
Висновки
При написанні даної курсової роботи, я опрацював достатню кількість літератури та дійшов висновку, що така слідча дія як допит потерпілого є одним з найбільш поширених способів збирання доказової інформації. Це пояснюється тим, що саме потерпілий, як правило володіє найбільш повною та важливою для слідства інформацією, оскільки часто він є безпосереднім учасником події злочину. Допит потерпілого є дуже важливим, бо, як правило, саме з нього починається процес збирання доказів, та саме потерпілий безпосередньо стикається з фактом вчинення злочину. Тому слідчий має отримати від потерпілого важливі свідчення про характер злочину.
Допит потерпілого – це, за своєю природою, процес передачі інформації від цієї особи слідчому. I саме слідчий повинен при допиті бути активним, тобто враховуючи особу потерпілого, готуватися до допиту, планувати його, вибирати необхідні тактичні прийоми, але все це з суворим дотриманням норм Закону.
Тема даної курсової роботи є без сумніву актуальною в сучасній науці криміналістики. Питання про застосування неправильних методів розслідування є одним з головних проблем практики і, відповідно, науки, тому що показання в такому випадку не будуть мати доказового значення. Тому, ми сподіваємось, що наша робота внесе свій внесок у розробку нових тактичних засобів допиту потерпілого, покращить ефективність допиту та, зрештою, сприятиме кращому розкриттю злочинів.
Список використаної літератури
Нормативні джерела
1. Конституція України;
2. Кримінальний кодекс України;
3. Кримінально-процесуальний кодекс України;
4. 3акон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”.
Наукова література
5. Назаров В.В., Омелянинко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид.2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – 584 с.
6. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В.Ю.Шепітька. – 3-тє вид., переробл. і допов. – К.: Концерн Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 736 с.
7. А.Н. Васильев, Л.М. Корнеева. Тактика допроса при расследовании преступления М.; 1970.
8. Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту. – К., 1997.
6. В. Алексеев, А. Байков. Проверка и оценка судом показаний свидетеля. "Сов. юстиция", 1968г, №1
7. Гончаров В.И. Использование звукозаписи, фотографии и киносъемки в уголовном судопроизводстве. – К., 1980.
8. Гурджі Ю.О. Проблеми правового становища жертви в кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 1999. - №4 – С.42-45.
9. Дулов А.В. Судебная психология. – Минск, 1970.
10. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: вибрані твори. – К: Юрінком Інтер, 1999.
11. Салтевський М. В., Лукашевич В. Г., Глибко В. Г. Научно-справочное пособие по криминалистике. -Киев, 1994.
12. Тертишник В.Н. Уголовный процесс, Харьков, 1999г.
13. Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України\ // Право України. – 1999. - №1. Охрана прав потерпевших и сведетелей по уголовным делам. – М., 1999.
14. Юридична енциклопедія. – К., 1998.
Размещено на Allbest.ru
18
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
