37209 (606906), страница 3
Текст из файла (страница 3)
На відміну від відкритого акціонерного товариства, акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.[5]
Насамкінець додам, що законодавство, що стосується акціонерних товариств є далеко не досконалим, і це, без сумніву підтверджує постанова Президії Верховного Суду України “Щодо вирішення спорів, які виникають у сфері регулювання діяльності акціонерних товариств”, де зазначено; Розглядаючи значну кількість цих спорів, господарські суди в основному вирішують їх правильно.
Водночас, внаслідок нечіткості окремих положень законодавства, суди допускають помилки у застосуванні правових норм. Непоодинокими є випадки неоднозначного застосування закону Вищим господарським судом України при перегляді судових рішень господарських судів у касаційному порядку.”
Б.Товариства з обмеженою відповідальністю
Наряду з акціонерними товариствами широкого розповсюдження набули і товариства з обмеженою відповідальністю. ЦК кодекс вказує, що товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Даний вид товариств застосовується переважно в сфері середнього та малого бізнесу. Товариство з обмеженою відповідальністю має спільні риси з акціонерними товариствами. Основне, що їх об'єднує — це звільнення учасників від майнової відповідальності перед кредиторами за межами їх вкладів у капіталі товариства. І ті, і інші діють на підставі статуту. І в тих, і інших головним органом є збори учасників товариства чи збори акціонерів. Докорінна відмінність полягає в тому, що капітал товариства з обмеженою відповідальністю ділиться на частки учасників, які можуть їх передати третім особам лише за згодою інших членів товариства. Окрім того, на відміну від акціонерних товариств, товариства з обмеженою відповідальністю звільнені від публічної звітності про стан своєї виробничої, фінансової і комерційної діяльності. Слід відмітити, що форма акціонерного товариства застосовується не тільки в національних, а й міжнаціональних рамках, в першу чергу в межах Європейської економічної співдружності.[20, c.10]
Менш популярними видами господарських товариств, що визначаються ЦК є повне товариство, командитне товариство, товариство з додатковою відповідальністю, виробничий кооператив. Зараз я коротко їх охарактеризую їх за основними ознаками.
В.Повне товариство
Так, за ст. 119 ЦК, повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить. Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.
Засновницький договір повного товариства має містити відомості про зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників; розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.
Г.Командитне товариство
Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками. Цікавим є те, що ст.135 забороняє учаснику повного товариства бути учасником командитного і повному учаснику командитного бути учасником повного. В принципі, це зрозуміло з логічної точки зору.
Д.Товариство з додатковою відповідальністю
Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.
Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу.
Без сумніву, причина того, що повні товариства, товариства з додатковою відповідальністю та командитні товариства не є надто поширеними в Україні, є невигідність в питаннях відповідальності в порівнянні з товариством з обмеженою відповідальністю та акціонерним товариством.
Е.Виробничий кооператив
Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Відмічу, що виробничий кооператив не має права випускати акції. Статут виробничого кооперативу має містити, відомості про: розмір пайового внеску члена кооперативу; склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внесків; характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі; порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу; розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за зобов'язаннями кооперативу; склад і компетенцію органів управління кооперативу та про порядок ухвалення ними рішень.
Різні організаційно-правові форми юридичних осіб можна ще довго розглядати та порівнювати, але я зупинюся хоча б тому, що є окрема тема курсової роботи “Організаційно-правові форми юридичних осіб”..
Закриваючи цю тему, лише додам, що в Україні за останній час розвиток малого бізнесу набув небувалої висоти. Він зумовлений тим, що, з одного боку, великі підприємства скорочують число працюючих, а, з іншого боку, в багатьох сферах виробництва малому бізнесу легше вижити, ніж великому, та й багато робіт меншими господарськими суб'єктами виконуються краще, ніж великими. На сьогодні в Україні існує майже 200 тисяч малих підприємств, працює близько 1 млн підприємців без створення юридичної особи, майже 40 тис. фермерських господарств.
Всього у малому підприємництві зайнято понад 2,7 млн чоловік, або 9 відсотків працездатного населення України. Водночас мале підприємництво виробляє 11 відсотків загального обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) у цілому по Україні, що свідчить про більш ефективне функціонування малого бізнесу порівняно з великим7.
За такої ситуації закономірним є інтерес до організаційно-правових форм юридичних осіб і до самого феномена юридичної особи.[18, c.10]
V. Поділ юридичних осіб залежно від кількості учасників
Залежно від кількості учасників юридичні особи фактично можна поділити на юридичні особи з двома і більше учасниками та юридичні особи одним учасником. Звичайно більшість юридичних осіб відносяться до перших. А як же бути з тими, складі яких є лише один учасник?
Відмічу, що на сьогоднішній день однією із основних правових функцій юридичної особи є функція обмеження підприємницького ризику розміром капіталу, що вкладений в юридичну особу. Саме цією функцією юридичної особи зумовлена поява юридичних осіб з одним учасником. Оскільки юридична особа створюється одним учасником, то немає потреби в об'єднанні осіб, а також в об'єднанні їх капіталів. Засновник у даному випадку самостійно формує капітал. У такому випадку в компанії однієї особи залишалася функція обмеження підприємницького ризику. Особливий інтерес викликає новела Цивільного кодексу (далі - ЦК) України щодо можливості створення юридичної особи однією особою.
У статті 83 ЦК України зазначається, що товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом. Статтею 114 ЦК передбачається, що господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником. ЦК УРСР та Закон України “Про господарські товариства”, визначаючи учасників, вживає слово “учасник” у множині, тобто учасників повинно було 6 бути не менше двох. Однак, враховуючи вимогу про наявність ревізійної комісії, деякі автори вважали, що кількість учасників повинна бути три і більше. Введення ЦК України юридичної особи з одним учасником із вказівкою, що кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може бути обмежена законом, поклало край дискусії про те, чи може товариство мати одного учасника і яка взагалі кількість учасників у товаристві. [23]
До товариств, що можуть створюватись однією особою відносяться акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю.
Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї. Про це я буду розповідати у своїй роботі далі. Але акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа (це зазначено у ст.153 ЦК).
Товариство з обмеженою відповідальністю теж може бути засновано однією особою. При цьому, як і при створенні акціонерного товариства однією особою, передбачається обмеження, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. На відміну від акціонерного товариства, особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника. Це закріплено в ч.2 ст.141 ЦК. Можливість створення товариства з додатковою відповідальністю однією особою закріплена в ст. 114 ЦК.
Наявність юридичної особи з одним учасником не потребує системи узгодження інтересів учасників, а отже і зборів учасників, не має потреби у створенні контрольних органів; воля одного учасника є волею юридичної особи. Саме тому на практиці при створенні юридичної особи одним учасником немає потреби проводити збори учасників, оформляти протокол зборів; учасник просто затверджує статут. Проте така юридична особа може перетворитися на юридичну особу з декількома учасниками і тоді повинні запрацювати всі передбачені законом механізми.
В якому сенсі існує така ознака юридичної особи як організаційна єдність в разі існування юридичної особи з одним учасником? У сучасних умовах, коли чинне законодавство визнає власником майна організацію (статті 2, 318, 325 ЦК України), немає ніяких підстав для того, щоб пов'язувати ознаку організаційної єдності з кількістю людей (наявність чи відсутність трудового колективу, множинність учасників). Організаційна єдність наявна, коли єдиний засновник юридичної особи влаштовує систему юридичної особи, визначає ЇЇ структуру, формує зв'язок між ними і закріплює його в статуті. Звичайно, він діє по-іншому, ніж діяли б троє учасників, однак юридичні можливості побудови внутрішніх зв'язків у них однакові. Включення ще одного учасника зумовить перебудову організаційної структури, але не її появу, оскільки вона вже була до того, а з наявністю двох чи більше учасників вона набуде нового вигляду і нових характеристик.
На практиці може бути так, що юридична особа, маючи єдиного учасника, його випадково втратить (смерть). Як бути в такому випадку, чи припиняється юридична особа, яка не має жодного учасника? Це запитання є малодослідженим у правовій науці і викликає чимало дискусій.
Визнання компанії однієї особи здійснюється одним із трьох способів: прямим, побічним, фактичним. У першому випадку законодавець дозволяє одній особі заснувати компанію - самостійного суб'єкта права. На даний час у США закони дозволяють створювати компанії однієї особи в кожному штаті. У Франції закон дозволяє одній фізичній чи юридичній особі створювати товариство з обмеженою відповідальністю, як “одноосібне підприємство з обмеженою відповідальністю”.
У деяких країнах набула поширення побічна форма визнання компанії однієї особи. Створення компанії однією особою заборонено, але якщо в результаті якихось подій у компанії залишається одна особа, то вона автоматично не припиняє свою діяльність. Досить часто такою подією є об'єднання всіх акцій чи часток в одних руках. [10, c.12]
Окрім того, якщо в компанії, де 99 % голосів належить одній особі, а ще 1 % десятьом, то чи слід сумніватися, що це компанія однієї особи. Можна оспорювати чи погоджуватися з такою позицією, але ще в римському праві були думки про те, що союз може складатися з однієї особи. Така думка існувала і в середні віки, коли була потреба обґрунтувати правосуб'єктність церкви, в якій деякий час міг бути лише один єпископ.
Підсумовуючи все сказане про юридичні особи з одним учасником, можна зробити такі висновки:
- введення ЦК України можливості створення юридичної особи одним учасником відповідає вимогам часу, враховує світовий досвід. “Компанія однієї особи” давно відома праву та науці інших держав; українська цивільна наука робить лише перші кроки в дослідженні цього поняття, і наразі це питання активно досліджується українськими вченими, особливо в періодичних виданнях.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
