37104 (606854), страница 5
Текст из файла (страница 5)
1) прийняття законів «Про соціальне партнерство», «Про обов'язкове медичне страхування», «Про міграцію», «Про соціальну допомогу», «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»;
2) внесення змін до окремих законів щодо оплати праці в частині впровадження мінімальної заробітної плати та прийняття Закону України «Про мінімальну заробітну плату» з метою поступового наближення розміру мінімальної заробітної плати до вартісної межі малозабезпеченості;
3) прийняття Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про соціальну захищеність інвалідів»;
4) прийняття нової редакції Житлового кодексу України;
5) прийняття нових Цивільного та Цивільного процесуального кодексів;
6) введення в дію статті 26 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про зайнятість населення» [23, 15].
Отже, виходячи із ситуації, яка склалася в нашій державі із забезпеченням соціальних і економічних прав громадян, важливо зробити все, щоб соціальна політика Української держави була, з одного боку, спрямована на захист соціально незахищених верств населення від жорсткого впливу на них ринкових перетворень, а з іншого, — щоб у країні створювалися умови для активізації економічної діяльності різних соціальних груп населення, для їх адаптації до ринкових відносин. Ці завдання соціальної політики на сучасному етапі державотворення є досить складним, і їх реалізація відбувається в непростій економічній та політичній ситуації. Для вирішення цих двох напрямів соціальної політики Верховна Рада України прийняла Закон '"Про державні соціальні стандарти і державних соціальних гарантіях" від 5 жовтня 2000 року, в якому закріплено правові основи формування і застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію соціальних прав і забезпечення соціальних гарантій громадян, на визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення людей необхідними матеріальними благами і послугами. На жаль, багато положень цього Закону не реалізується, що обумовлено цілим комплексом негативних чинників, насамперед економічних [8, 76].
Курс Української держави на сталий розвиток зумовлює особливу увагу до соціального захисту громадян. Тому важливо, щоб загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, що розробляються Кабінетом Міністрів України і затверджуються Верховною Радою, були концептуально зорієнтовані на сталий розвиток держави і соціальний захист населення. Державна система соціального захисту повинна слугувати ефективним засобом забезпечення соціально-економічних прав особи, фактором стабільності та Інтеграції особи в суспільстві. В цілому концепція сталого розвитку України може бути застосована для забезпечення балансу інтересів між вільною ринковою економікою і прагненням суспільства забезпечити гідне життя для всіх громадян.
ВИСНОВКИ
Отже, поняття «соціальна держава» є плодом XX століття, хоча витоки соціальної держави сягають глибини віків. Ще в античному Римі існували первісні форми суспільної підтримки бідних. Однак, історики схиляються до того, що справжні елементи соціальної держави з'явилися більше ста років тому, коли в Німеччині та інших європейських країнах було запроваджено соціальне страхування різних ризиків втрати доходів працівників. Саме ж поняття „соціальна держава” введено в науку в 1850 році .
Важливо зазначити, що процес становлення соціальної держави носив еволюційний характер. Загальновідомо, що з кінця XIX століття держави Заходу поступово втрачають ознаки класової сутності і переходять від ліберальної до соціальної моделі правової державності. Це стає результатом не лише впливу теорії та практики соціалізму, але, і мабуть у першу чергу, наслідком тих природних процесів, які в цей час почали викристалізовуватися у суспільному житті, відображенням чого стало формування спочатку теорії культурної, а з часом соціальної держави [7, 322].
Соціальна держава — це держава, яка намагається забезпечити кожному громадянинові гідні умови існування, соціальну захищеність, співучасть в управлінні виробництвом, в ідеалі порівняно однакові життєві шанси, можливості для самореалізації особистості в суспільстві. Діяльність такої держави спрямована на загальну користь, ствердження в суспільстві соціальної справедливості. Вона згладжує майнову та іншу соціальну нерівність, допомагає слабким і знедоленим, піклується про надання кожному роботи або іншого джерела існування, дбає про збереження миру в суспільстві, формуванні сприятливого для людини життєвого середовища [20, 365].
Також проаналізувавши ознаки правової і соціальної держави, можна зробити неоднозначний висновок щодо співвідношення правової і соціальної держави. Оскільки, було б помилковим думати, що правова держава і соціальна держава добре сполучаються і спроможні цілком злитися в один тип держави. Принцип соціальної безпеки населення і вимога не лише юридичної, але і матеріальної рівності, виражені в деяких ідеях про соціальну справедливість (властивості соціальної держави), певною мірою суперечать ідеї свободи особи, взаємної відповідальності держави і громадянина (властивості правової держави).
Проте було б неправильним протиставляти правову державу і соціальну державу. Їх зближення — найбільш сприятливий результат для громадянського суспільства, оптимальний варіант його розвитку без класово ворожих конфліктів і соціальних потрясінь. Соціальна і правова держави сполучні між собою доти, поки функціонування державної влади буде обмежуватися, врівноважуватися, контролюватися і поширюватися в межах додержання основних прав людини. І, навпаки, соціальна держава буде в суперечності з правовою державою завжди, якщо «людський добробут», «соціальна безпека», «соціальна справедливість» стануть вважатися більш високими цінностями, ніж верховенство права. Розвиток держави як соціальної можливо на такому фундаменті як правова держава, що розвивається разом з формуванням громадянського суспільства і є чинником удосконалення цього суспільства, забезпечує його безпеку [5, 38].
Звертаючись до ідеї побудови соціальної держави в Україні, важливо зазначити , що проголошення України соціальною державою і внесення цього положення в Основний Закон країни є, безумовно, кроком вперед у розвитку державності. Становлення та розвиток соціальної держави України забезпечується наступними пріоритетами: гарантуванням конституційних прав і свобод людини і громадянина; розвитком громадянського суспільства, його демократичних інститутів; зміцненням політичної і соціальної стабільності в суспільстві; створенням конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпеченням постійно зростаючого рівня життя й добробуту населення; розвитком духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцненням фізичного здоров'я нації, створенням умов для розширеного відтворення населення.
На сучасному етапі становлення соціальної держави України стратегічними пріоритетами по сферах діяльності виступають: політика доходів населення; зайнятості населення; соціальної безпеки та соціального захисту населення; охорони здоров’я населення; демографічного розвитку; соціокультурного середовища; систем життєзабезпечення населення, захисту від природних та техногенних аварій і катастроф; соціального партнерства; зовнішньої політики [19, 67].
Найбільш важливішими проблемами побудови соціальної держави в Україні є:
- не сформований стабільний правовий механізм регулювання соціальної сфери;
- небезпечна ситуація з соціальним захистом громадян;
- зниження економічного потенціалу крани;
- крайня поляризація суспільства [21, 326].
Основні положення щодо соціальних прав людини і громадянина закріплені в статтях Конституції України. На жаль, ситуація в Україні із забезпеченням конституційних соціальних прав громадян ненайкраща. Тому важливо, щоб на її поліпшення в соціальній сфері більш ефективно працювали державні інституції і структури громадянського суспільства, органи місцевого самоврядування. Особливо значна в цьому роль Верховної Ради і Кабінету Міністрів. Необхідними є виважена державна соціальна політика, чіткий прогноз розвитку соціальної сфери, особливо на селі, виділення в державному бюджеті необхідних коштів на відновлення, по суті, зруйнованої за останні роки соціальної інфраструктури села. Ідеологія законотворення парламенту в цілому повинна бути спрямованою на забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Це головне — задля чого функціонує Верховна Рада України, інші державні інституції [16, 14]
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституцїя України – Київ: Освіта, 2008. – 45 с.
2. Андрусяк Г.Г. Теорія держави і права. – Львів: Право для України, 1997. - 324 с.
3. Волошина К.С. Деякі проблеми системи соціального забезпечення в Україні Нова політика. – 1997. - №3. – 73 с.
4. Воронов І.О. Правова держава як предмет політологічного аналізу. – К.: Техніка,2000. – 230 с.
5. Гладун З.С., Кравчук М.В., Бармак М.В. Основи правознавства: навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 189 с.
6. Гусарєв С.Д. Теорія держави і права. – Київ: Освіта, 1997. – 378 с.
7. Економічний енциклопедичний словник. Т.2./ Колектив авт.: Ларіна Л.С., Устенко О.А., Юрій С.І., Мораченко С.В./ Під ред. Мораченко С.В. –Львів: Світ, 2006. – 559 с.
8. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. —К., 2005. — 260 с.
9. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права. – Київ: Кондор, 2006. – 736 с.
10. Кремень В.Г., Горлач М.І. Політологія: наука про політику. – Київ - Харків: Єдінорог, 2001. – 635 с.
11. Павловський М.А. Стратегія розвитку суспільства : Україна і Світ (економіка, політологія, соціологія). - К.: Техніка, 2000. – 350 с.
12. Подгорний С. Проблеми соціальних держав // Нова політика. – 2001. – № 2. – 65 с.
13. Политология: Учебник для вузов/ Под ред. М.А. Василика. – Москва: Гардарики, 1999. - 543 с.
14. Політологія: Навчальний посібник для вузів/ Упоряд. та ред. М. Сазонова. – Харків: Фоліо, 1998. - 693 с.
15. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию. – Москва: Аспект Пресс, 1996. – 398 с.
16. Пустовіт Ж.М. Гарантії соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні// Право України.— 2000. — №3. — 38 с.
17. Пустовіт Ж.М. Соціальна держава — гарант соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні// Нова політика. — 2004. — 73 с.
18. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Харків: Консум, 2006. – 340 с.
19. Скуратівський В.К., Скуратівський А.К. Правовий вимір діяльності соціальної держави// Вісник національної академії державного управління. – 2007. - №5. – 253 с.
20. Симонюк Ф.М. Політологія. – Київ: Здоров’я,2004. – 775 с.
21. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. — К., 2005. — 600 с.
22. Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 200 с.
23. Строчило В.С. Про соціальні права та їх реалізацію в сучасних умовах // Творчість свободи як свобода творчості. Матеріали 6-ї Міжнародної науково-практичної конференції (17-18 травня 2001 р., м. Київ). - К.: НТУУ ”КПІ”, 2001.
24. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – Москва: Юридична література, 2002. – 450 с.
25. Шемученко Ю.С., Горбатенко В.П., Бобкін В.Д. Політичний енциклопедичний словник. – Київ: Генеза, 2004. – 733 с.
26. Щедрова Г.П. Громадянське суспільство і соціальна, демократична, правова держава: становлення функції, тенденції розвитку в сучасній Україні. //Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук. – Київ: 1996. – 79 с.
27. Яковюк І.В. Соціальна держава: питання теорії та шляхи її становлення. – Харків: Просвіта, 2000. – 425 с.
28. Яковюк І.В. Винекнення та розвиток концепції соціальної держави// Вісн. Акад. прав. наук. – 2001. - №2(25). – 132 с.
29. Юрженко Ю., Шипіло Ю. Конструювання моделі соціальної держави// Політичний менеджмент. – 2004. - № 5 (8). – 43 с.
30. Єрмоленко Д.К. Правовий статус людини і громадянина в Україні як соціальній державі: Автореф. дис. … доктора юрид. наук. - Х., 2002. – 217 с.
Размещено на Allbest.ru
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
