33628 (605484), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Тепер хочеться розглянути недоліки у вченні про походження держави і права головного послідовника марксизму - В. І. Леніна. Зворотна сторона марксистсько-ленінської трактування сутності держави як класової диктатури – це сприйняття демократії, свободи, права, принципів гуманності, що склалися в досоціалістичну епоху, як малозначущих компонентів суспільно-політичного життя.
Марксистсько-ленінська теорія загалом приводить до висновків, що держава одночасно є самостійною і несамостійною, залежною від економіки і такою, що сама забезпечує засоби і способи виробництва. Водночас держава руйнує господарський процес своїм втручанням за допомогою суто політичних сил. Держава то обґрунтовується економічною необхідністю, то силою зброї, коли сама стає володарем, монополізує армію і бюрократію, відмовляється від будь-якого служіння суспільній солідарності. До того ж, держава є то посередником між класами в їхній взаємній боротьбі, то захисником суспільства від тиранії класу, то вона раптом перетворюється на ворога суспільства. Ленін лише в одному залишився послідовним. Для нього, як і для К. Маркса і Ф. Енгельса, рушійною силою соціальних змін є боротьба, а визначальним фактором, врешті-решт, - влада.
3.Соціально-економічна концепція походження держави в
сучасному світі і в Україні.
-
. Матеріалістична концепція походження держави в правовій
думці мислителів України.
В Російській імперії наприкінці XIX – на початку XX ст.. класова теорія набула неабиякої популярності завдяки вченню Леніна, його численних однодумців, послідовників і опонентів. В Україні, яка знаходилася під владою Росії дана теорія також набула розповсюдження, навіть до Леніна.
В Україні ідеї марксизму популяризували М. Зібер, С. Подолинський, І. Фесенко, П. Тучапський, Леся Українка, Б. Кістяківський, Є.Заславський, М. Туган-Барановський, П. Юркевич, О. Терлецький, М. Павлик, А. Павлик, І. Франко, Ю. Бачинський. Особливе місце серед них займає Юліан Олександрович Бачинський – український громадський і політичний діяч, публіцист і дипломат, який чи не найбільше зробив для укорінення марксистських ідей на українському ґрунті. Народився у Східній Галичині, яка на той час належала до Австро-Угорської імперії. Ю. Бачинський вважається одним із ідеологів австо-марксизму і засновником україно-марксизму.
Історію розвитку суспільства Бачинський поділяв на 3 періоди: додержавний, державний і післядержавний . На першому етапі – етапі первісного комунізму – виникають передумови організації суспільства в державу, якими є: поділ праці, боротьба з природою та боротьба осілих кочових племен між собою. Ці чинники зумовлюють поділ суспільства на класи, антагонізм між ними, а відтак і утворення держави. Використовуючи марксистський детермінізм, державу Ю. Бачинський розглядав як продукт соціально-екрномічного розвитку суспільства, представника інтересів панівних класів.
Марксистсько-ленінське розуміння держави як надбудови над економічними базисом визнавав український публіцист, історик та громадський діяч Михайло Петрович Драгоманов. Водночас він позитивно оцінював теорію еволюції Г. Спенсера, вбачав у ній спосіб різнобічної диференціації і розвитку людського суспільства.
Як організацію забезпечення класового панування розглядав сучасну йому державу відомий економіст і соціолог Михайло Іванович Туган-Барановський. Йдучи за К. Марксом він, з одного боку, вірив, що держава – історичне явище, яке із знищенням класового насилля, із встановленням соціалістичного ладу зникне.
Отже, класова теорія походження держави в значній мірі цікавила й українських мислителів. Позитивним, на мій погляд є те, що на відміну від ще одного прихильника марксизму – Леніна, для них характерним є відсутність занадто радикальних, я б навіть сказала, революційних поглядів на державу і право. Наприклад, Ю. Бачинський не розглядав державу як апарат насилля, в його працях, на думку сучасного дослідника І. І Бегея йдеться про збалансовану та врегульовану громадянську державу16. Також Бачинський вважав, що перехід від капіталізму до соціалізму має відбутися еволюційним, а не революційним шляхом. Цієї думки дотримувався і Драгоманов, в поглядах якого поєднувалися соціалістичні та ліберальні ідеї.
3.2. Матеріалістична теорія та сучасність.
На сьогоднішній день соціально-економічна концепція походження держави вже не може претендувати на універсальність. Згідно з уявленням, що базуються на знаннях, отриманих вже в XX столітті, на диференціацію суспільства і становлення соціально-класової структури істотну дію надали чинники, пов'язані з другим видом матеріального виробництва, - з відтворенням самої людини, і, перш за все такий основоположний чинник відтворення, як заборона інцеста (кровозмішення), що не тільки сприяло виживанню і зміцненню роду людини, але і надало багатопланову дію на розвиток суспільних відносин.
По-перше, заборона інцеста була свідомим виходом з тривалого історичного розвитку, що показав, що кровозмішення веде до звироднілості роду, ставить на грань загибелі, що відмова від шлюбних відносин усередині своєї групи може усунути цю згубну небезпеку. По-друге, щоб усвідомлення шкоди кровозмішення перетворилося на його практичне виключення, потрібні були вельми суворі заходи суспільної дії, а скоріше за украй жорстоке припинення відступів, що неминуче зустрічалися спочатку, від це відступів від цієї заборони, що ще недавно не існувала. По-третє, коли йдеться про становлення держави, початкова ознака якої - наявність особливих груп людей, що застосовують від імені суспільства примушення по відношенню до інших членів суспільства, є підстави вважати, що саме ті родові органи, які виконували важливу загальну функцію, - підтримували заборону інцеста як за допомогою насильницького припинення кровозмішення усередині роду, так і шляхом розвитку зв'язків з іноплемінниками в цілях взаємообміну жінками - були, незалежно від наявності або відсутності приватної власності або класів, якнайдавнішими елементами нової державної структури, що народжується.
Конкретне вивчення архаїчних суспільств повинне показати, де і чому державна структура передувала виникненню приватної власності і класової структури, а де розвиток мав протилежну послідовність або поєднував і те, і інше. В усякому разі, дослідження таких відомих етнографів і соціологів, як Марсель Мосс (1872 - 1950 рр.), Клод Леві-Стросс (рід. 1908 р.) та інші, що займалися вивченням стародавнього суспільства, говорять про можливість різних варіантах історичного розвитку. Так Клодом Леві-Строссом було обґрунтовано, як під впливом заборони кровозмішення, тобто із-за потреб розвитку того виду матеріального виробництва, який був пов'язаний з відтворенням самої людини, відбувалася структуралізация суспільства, мінялися відносини в нім, розвивалася культура.
Дослідження етнографів також показують, що в процесі розвитку людських спільнот виникала і посилювалася нерівність, ділення на багатих і бідних. Стаючи стійким, це ділення було не результатом різних трудових зусиль індивідів і прямої експлуатації своїх одноплемінників, а більшою мірою наслідком розподілу праці, неоднаковим положенням в соціальній ієрархії, що поступово складалася, пов'язаним з виконання необхідних для суспільного життя загальних функцій, що вимагали застосування насильства.
Таким чином, тепер же відома не тільки колишня схема виникнення держави, що виводить його з приватної власності, експлуатації і класових антагонізмов, але також і інша, що спирається на необхідність виконання різноманітних суспільно значущих функцій.
Отже, історично держава зароджувалася і формувалася задовго до виникнення класів, та не як наслідок класових, а більш „поліфонічних” суспільних потреб, як результат попиту усього суспільства на свідоме та силове рішення поточних проблем, як відповідь на необхідність свідомо, в тому числі за допомогою засобів примусу, здійснювати певні суспільні функції, без реалізації яких неможливий би був суспільний прогрес.
Висновки
Підводячи підсумки критичному розгляду соціально-економічної концепції походження держави, треба відмітити, що багато з її положень досить справедливі. Але в усьому іншому теоретики класової теорії малюють картину виникнення держави, прямо протилежну тій, яку можна уявити собі на основі комплексного вивчення та обліку в процесі дослідження історичних даних.
Накопичений за більш, ніж століття після написання славнозвісної праці Енгельса, археологічний, антропологічний та етнографічний матеріал дозволяє по-новому подивитися на проблему виникнення держави. Стає зрозуміло, що економічний фактор в цьому процесі, хоча і дуже важливий, проте не головний, а являє собою лише одну з багатьох факторів та причин виникнення держави. Вивчення останнього – досить складна праця, і однобокість та суб‘єктивність у підході до цього може стати фатальною помилкою, в чому людство переконалося на прикладі Радянського Союзу.
Класова теорія там панувала беззастережно, вона вважалася універсальною та єдиновірною. На сьогодні в незалежній Україні ми маємо змогу належно та об‘єктивно оцінити як класову теорію походження держави, так і весь спадок марксизму-ленінізму.
Тож поза як вона може слугувати прикладом масштабного історико-державного дослідження та стимулювати наукові пошуки теоретиків в галузі проблем генези держави і права, бути певною базою, відправною точкою для наступних досліджень. Отже, соціально-економічна концепція походження держави, на мою думку, ще довго буде збирати увагу вчених-правознавців.
Список використаної літератури:
-
Ф. Энгельс. Происхождение семьи, частной собственности и государства. – М., 1982.
-
В. И. Ленин. Государство и революция/Глава I. Классовое общество и государство. Т. 33 – М., 1974.
-
Т. В. Кашанина. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы. – М, 2004.С.72-78.
-
Маркс К. и Энгельс Ф. Соч., т.21, 23.
-
Л. С. Мамут. Марксистско-ленинское учение о государстве и праве. История развития и современность. – М.: Наука, 1977.
-
Л. С. Мамут. Карл Маркс как теоретик государства. – М.: Наука, 1979.
-
История политических и правовых учений: учеб. для вузов. Под ред. – М.: Норма, 2001.
-
Джордж Г. Себайн, Томас Л. Торсон. Історія політичної думки. – К.: Основи, 1997. (переклад з англ..).
-
Н. Н. Хропанюк. Теория государства и права. – М., 1993.
-
Є. Розин. Ленинская мифология государства. – М.: Юристъ, 1996.
-
История политических учений. Часть 1. под ред. К. А. Мокичева. – М., 1971.
-
Графский В. Г. И др. Политические учения: история и современность. – М., 1979.
-
Грацианский П. С. Хрестоматия по истории политических учений. – М., 1972.
-
Геращук В. М. Світові стандарти політичної правової думки та державотворення: міфи чи реальність. – Х., 2001.
-
Утвердження ленінських ідей про державу і право на Україні. Під ред. Сокуренко В. Г. – Л., 1972.
1 Л. С. Мамут. Марксистско-ленинское учение о государстве и праве. История развития и современность. – М.: Наука, 1977. С. 72.
2 Т. В. Кашанина. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы. – М, 2004.С.72-78.
3 Л. Г. Морган – американський вчений, дослідник. Автор праці
4 Морган виділяв 3 періоди в історіі : дикість, варварство і цивілізація. Дикості відповідають палеоліт та мезоліт, варварству – неоліт, цивілізації – залізний вік і частково неоліт. Перехід від дикості до варварства – це неолітична революція( перехід від присвою чого до відтворюючого господарства), перехід від варварства до цивілізації – міська революція (тобто поява міст).
5 Маркс К. и Энгельс Ф. Соч., т.23, с.97 .
6 Маркс К. и Энгельс Ф. Соч., т.21, с.164.
7 Маркс К. и Энгельс Ф. Соч., т.21, с.169.
8 Там же. С. 110-111.
9 Маркс К. и Энгельс Ф. Соч., т.21, с.169.
10
11 Є. Розин. Ленинская мифология государства. – М.: Юристъ, 1996
12 праці «Государство и революция», лекція «О государстве».
13 В. И. Ленин. Государство и революция/Глава I. Классовое общество и государство. Т. 33 – М., 1974, С.7-8.
14 Соч. «Происхождение семьи, частной собственности и государства».
15 Т. В. Кашанина. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы. – М, 2004.С.74.
16
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
