33628 (605484), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Наступний етап формування держави Ф. Енгельс бачить в реформі Солона, яка по суті була політичною революцією. Остаточне знищення родового ладу Енгельс зв‘язував з революцією Клісфена. Вся Аттіка була поділена на сто автономних округів – демів. Десять таких одиниць складали плем‘я, яке називалося територіальним плем‘ям. Ці племена в сукупності склали Афінську державу.
Енгельс відмічав, що в Римі була інша, ніж в Афінах форма виникнення держави. Тут „ родове суспільство перетворюється на замкнуту аристократію, оточену багато численним, ... безправним ... плебсом; перемога плебсу підриває старий родовий устрій і на його розвалинах створює державу...”9.
Третю форму виникнення держави Енгельс аналізував на прикладі древніх германців. В них держава виникає як результат завоювання великих чужих територій. Органи родового устрою повинні були перетворитися на органи держави. Але і в цьому випадку виникнення держави було результатом внутрішнього розвитку суспільства. Значить, держава скрізь не являє собою сили, нав‘язаної ззовні суспільству; воно – результат внутрішнього соціального розвитку і непримиримих класових протиріч.
Отже, вище була викладена теорія походження держави, як її сформулювали класики марксизму. Дане викладення можна тезисно підсумувати та доповнити. Отож, суть теорії. Одним із основних положень марксизму є вчення про соціально-економічну формацію, тобто історичний тип суспільства. Спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя людей. Якщо економічні відносини – базисні, то держава і право – надбудова, а відповідно залежить від економічної структури суспільства, хоча й мають певну самостійність10. Згідно з марксистською концепцією держава виникла перш за все з економічних причин: суспільного поділу праці, появу надлишку і приватної власності, а потім розколу суспільства на класи з протилежними економічними інтересами. Саме цими економічними змінами був підірваний родовий устрій та змінений на державний.
Щодо внеску в розвиток класової теорії походження держави В. І. Леніна серед теоретиків держави немає єдності. На сьогодні, праці Леніна зазнають критики. Наприклад, Розін11 не вважає його теоретиком держави, тому що в його творах12 немає практично ніякого дослідження проблем походження держави. Автор вважає, що лекція Леніна, зачитана в 1919 р. в Свердловському університеті насправді – примітивне викладення деяких положень праці Енгельса «Походження сім‘ї, приватної власності і держави”. З погляду Розіна, нічим не аргументував свої положення в праці „Держава і революція”13, ніяк їх не доводив, а лише висував як постулат, відповідно до твердження, що „вчення Маркса всесильне, тому що воно вірне”. Ознайомившись з працями Леніна, я підтримую думку автора.
„Держава і революція”, її розділ про походження держави – це в кращому коментарі до праці Енгельса, хвалебні відгуки, повна підтримка думок своїх вчителів. Ленін, по суті, конкретно не розвиває дану теорію, лише стверджує її абсолютну вірність та незаперечність. В даному випадку Леніна, як послідовника марксизму можна цілком справедливо критикувати за відсутність об‘єктивізму. За принаймні чотири десятиліття, після написання Енгельсом своєї праці багаж історичних та юридичних знань суттєво збільшився. Тож Ленін мав доступ нових матеріалів, та він не бере їх до уваги взагалі. Лише зводиться до не аргументованої критики буржуазних вчених взагалі.
Проситься висновок, що Ленін перейняв у своїх вчителів лише вузько класовий зміст матеріалістичної теорії і став його апологетом.
2.Характеристика соціально-економічної концепції походження
держави, її основні позитивні риси та недоліки.
2.1. Головні переваги матеріалістичної концепції, її значення для ро
звитку вчень про державу і право.
Без усякого сумніву, класова теорія має велику кількість позитивних рис. Вона теоретично обґрунтована і довгий час на території Радянського Союзу претендувала на універсальність і незаперечність.
Абсолютно справедливо підкреслюється, що матеріальні умови життя суспільства грають в житті людей дуже важливу роль і що зміна форм трудової діяльності, ведення господарства, власності, суспільний поділ праці та ін. вплинули на виникнення держави.
Енгельс детально проаналізував життя людей в первісному суспільстві14, використовуючи знання про родові зв‘язки північноамериканських індійців, отримані американським дослідником Л.-Г. Морганом, і спробував пояснити різницю в процесах виникнення держави в грецькій, римській та германській історії.
Було справедливо підмічено, що з розвитком суспільства і переходом його від присвоюю чого до відтворюючого господарства, відбувається диференціація людей по майновому критерію.
Ведучи мову про ознаки держави, Енгельс має на увазі не просто публічну владу, а політичну державну владу, яка являє собою особливий різновид суспільної, публічної влади. Енгельс сформулював характерні риси цієї публічної влади, які відрізняють її від докласового суспільства.
Хоча не всі з них приймаються теоретиками держави тепер, через занадто сильне „захоплення” класовою боротьбою, та все ж вони достатньо науково обґрунтовані і на той час глибоко проникли в сутність держави та її функцій.
Енгельс у своєму дослідженні не зупиняється лише на характеристиці публічної влади, однієї з найголовніших ознак держави, він говорить і про інші не менш важливі її ознаки, визнаючи, що від родового суспільства держава відрізняється не тільки існуванням певного особливого прошарку людей, які займаються управлінням, але й наявністю території, права, податками.
Іншими словами, класова теорія походження держави взагалі, і робота Енгельса, в якій сконцентроване марксистське вчення про походження і сутність держави, зокрема, і на сьогоднішній день залишається в шерезі тем, які представляють інтерес і несуть велику пізнавальну навантаження.
2.2. Недоліки соціально-економічної концепції походження держави.
Сьогодні прийшов час для критичного осмислення класової теорії походження держави так як і всього спадку марксизму-ленінізму. Пройшов той час, коли концепцію бездумно підтримували, не визнаючи жодних інших поглядів, думок, ідей та теорій. Людство все більше впевнюється, що світ навколо надзвичайно складний, тож яким би розумним не був мозок людини, він один не може осягнути всі явища та зв‘язки між ними. Це під силу, напевно, лише мислителям усього людства, які складають здобуті ними знання в загальну скарбничку знань про світ.
Зупинюся лише на деяких, найбільш вагомих, на мій погляд, недоліках у вченні Маркса та Енгельса про походження держави.
По-перше, розуміючи важливість економічного фактора в процесі виникнення держави, хочеться звернути увагу, що не тільки вони вплинули на виникнення держави. Цю помилку Маркс та Енгельс повторюють слідом за Сен-Сімоном15. На виникнення держави вплинули також політичні, ідеологічні, релігійні та психологічні фактори. Не можна в цьому процесі ігнорувати і воєнні фактори. Треба пам‘ятати, що людина – біологічна істота, і йому, так же як і всім живим, властиво відчуття самозбереження: об‘єднання з собі подібними під началом єдиного координуючого центру в багато раз підвищує здатність протистояти як силам природи, так й іншим, конкуруючим людським спільнотам.
По-друге, віддаючи належне тому, що автори класової теорії побачили, що з переходом суспільства від збиральництва до виробництва відбувалася диференціація суспільства, все ж таки не можна не помітити, що в світі тварин також існує певний поділ: сильні та слабкі особини. Між ними відбувається явна або прихована боротьба. Внутрішньовидова боротьба – це далеко не рідкісне явище (можна не поділити їжу, територію чи зручне місце для відпочинку). Та чому ж там не виникає держави? Чому до цього змогла додуматися лише людина?
По-третє, приймаючи тезис Маркса та Енгельса про те, що боротьба – це неминучий супутник суспільства, яке оволоділо виробництвом, ми, вдивляючись в стародавню історію, бачимо, що в той далекий час частіше йде боротьба між племенами, союзами племен, народностями. Повстання, бунти всередині якого-небудь людського суспільства (племені, союзу племен) – явище неможливе. І на перших етапах розвитку держави повстання зустрічалися рідко. Звичайно, відразу згадується повстання рабів під проводом Спартака. Причиною такої малої внутрішньої конфліктності було пануюча колективістська свідомість. Людина ще не виділяла себе із спільності і не розуміла своїх специфічних інтересів. Не розумілися і групові інтереси, оскільки рівень абстрактного мислення у наших древніх предків був ще не зовсім розвинутим.
Колективістська свідомість грала велику позитивну роль. Вона ніби оберігало суспільство від дифузії його внутрішньої енергії: занадто грізними для людини тоді були сили природи. Крім того існувала і зовнішня загроза: конкуруючи за джерела їжі оточуючі племена. Вона також консолідувала первісне суспільство, а не розділяла. Ось і виходить, що причина виникнення держави прямо протилежна тій, що висунули Маркс та Енгельс.
По-четверте, потрібно уважно подивитися на те, в чиїх інтересах була створена держава та чиї інтереси воно захищало. Отже, держава, що виникла почала організовувати оборону всіх, хто проживав на її території, або готувати і здійснювати напади на інші території. Отримані таким шляхом багатства, в більшій чи меншій мірі доставалися , якщо не всім, то багатьом проживаючим в державі людям. Якщо траплявся неврожай, то щоб уникнути смерті серед населення, відкривалися резервні запаси. Якщо виникала епідемія, то приймалися заходи для її локалізації та запобігання її подальшого розповсюдження серед населення.
Іншими словами, стає зрозуміло, що держава захищала не тільки інтереси пануючого класу, як стверджують творці класової теорії походження держави – Маркс та Енгельс, а і тою чи іншою мірою охороняло інтереси всіх мешканців її території. Колективістська свідомість , що домінувала в древній період розвитку людства, володіла міццю, і щойно народжена держава не могла з нею не рахуватися.
В-п‘ятих, Маркс та Енгельс свого часу помітили, що в світі процес виникнення держави проходив не по одній схемі. Вони говорили про країни з азіатським способом виробництва. Тим не менш, при формулюванні остаточних висновків про походження держави Енгельс волів про це „забути”. Чому? Та тому що ці країни (а їх у світі більшість) ламали його схему, що пояснювала процес походження та виникнення держави. Ми ж знаємо, що в країнах Азії та Африки, де кліматичні умови не були досить комфортними для проживання людей, земельна власність не переходила в приватну власність, у власність окремих сімей, а залишалася в руках держави, залишалася суспільною. Це пов‘язано з тим, що для її використання в багатьох регіонах через посушливий клімат доводиться застосовувати полив та будувати величезні ірригаційні споруди.
Іноді в окремих місцевостях передача земель приватним власникам не практикується через холодний клімат, що робить сільськогосподарський сезон надто коротким. Саме це не дозволяє обробляти землю силами окремих сімей та диктує необхідність обробітку її общиною. В цих країнах приватна власність виникає набагато пізніше виникнення держави, а саме тоді, коли з‘являються досконалі знаряддя праці, які дозволяють справитися з обробітком землі окремим власникам. Держава ж тут виникає шляхом виділення особливого прошарку людей, завідуючих загальними справами, яких з розвитком суспільства стає все більше . На Сході узурпувалися не засоби виробництва, а управління ними.
Якщо на Заході влада не вирізнялася жорстокістю по відношенню до народу, то на Сході влада була деспотичною. Чому? На Заході приватні власники, хоча і залежали від влади і потребували її „послуг”, але вони в принципі могли самостійно організувати своє хазяйство. Державна влада там потребувала прихильності власників не менше, ніж вони її. Залежність носила тут носила фінансовий характер.
На Сході все було навпаки: досягнення в економічному житті були результатом дій перш за все і виключно державної влади, її організаторських здібностей і визначалися прагненням та вмінням влади діяти в загально соціальних інтересах, над групових цілях. Державна влада ніби знала собі ціну і не церемонилася з підвладними. Таким є психологічне пояснення різниці в „характерах” державної влади Заходу і Сходу.
Свій висновок щодо класової боротьби як причини виникнення держави Енгельс робив орієнтуючись в основному на європейський регіон. Та чи можна тоді змалювати повну картину цього історичного процесу? І чи може теорія в такому випадку претендувати на універсальність?
Аналізуючи за допомогою цієї концепції державу, К. Маркс та Ф. Енгельс прийшли до хибних висновків про те, що держава – це продукт суспільства на певній сходинці суспільного розвитку, що це визнання того, що суспільство заплуталося в протиріччях з самим собою, розколото на протилежності, звільнитися від яких воно безсиле. Звідси в марксизмі класова боротьба виступає однією з найважливіших закономірностей буття суспільства, розколотого на антагоністичні класи. Ніщо суттєве в соціальному житті такого суспільства не можна пояснити і зрозуміти поза контекстом класової боротьби. Звідси ще один недолік – переоцінка ролі класів.
В значній мірі через класову боротьбу апарат держави стає закладом, який легітимно здійснює ціленаправлене насилля в суспільстві. Виділення та акцентування в природі держави її експлуататорського начала закономірно для марксизму.
В „Маніфесті Комуністичної партії” підкреслено, що отримавши політичне панування пролетаріат буде здійснювати деспотичне втручання в право власності та в буржуазні виробничі відносини. Маркс пише в „Капіталі”: „ Насилля – це повитуха всякого старого суспільства, коли воно чекає на нове. Саме насилля є політичною потенцією”. Енгельс також торкається цього питання, він пише: „.. держава це перехідний інститут, яким доводиться користуватися під час боротьби, революції, щоб шляхом насилля подавити своїх супротивників... поки що пролетаріат ще має потребу в державі, він потребує її не в інтересах свободи, а в інтересах придушення своїх супротивників, а коли можливо вести мову про свободу, тоді держава як така перестане існувати”. Зі слів Енгельса витікає, що держава, яку пролетаріат використовує за для насильницького придушення ворогів робочого класу, не визнає свободу для них. Та чи забезпечує вона (чи може забезпечити) свободу самому пролетаріату? Адже давно і добре відомо незмінне правило: кожного разу, коли під сумнів ставиться та чи інша свобода, ставиться під сумнів і свобода взагалі. І про це писав не хто інший як сам Маркс.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
