31442 (604801), страница 6
Текст из файла (страница 6)
У разі необхідності працівники міліції охорони порушують кримінальні справи на підставі ст. 242 Кримінального кодексу України, і проводять невідкладні слідчі дії з наступною передачею таких справ за підслідністю.
Водне законодавство окремо наголошує на необхідності охорони вод, призначених для протипожежних потреб. Згідно зі ст. 69 Водного кодексу України використовувати воду з водних об'єктів спеціально призначених для протипожежних потреб у будь-яких інших цілях забороняється. Нагляд за дотриманням порядку користування водними об'єктами для протипожежних потреб здійснюють місцеві Ради народних депутатів та органи протипожежної безпеки.
Органи внутрішніх справ забезпечують правовий захист честі, гідності, здоров'я та життя осіб, які здійснюють охорону вод.
Працівники органів внутрішніх справ допомагають місцевим органам державної влади і управлінням виконувати обов'язки, передбачені для них водним законодавством у галузі використання і охорони вод. До відання обласних, районних, міських, сільських і селищних Рад народних депутатів та їх виконавчих органів віднесено широке коло питань, що тісно пов'язані з охороною вод:
а) розробка, затвердження та реалізація місцевих програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
б) встановлення правил користування маломірними судами на водних об'єктах;
в) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією;
г) організація інформування населення щодо стану водних об'єктів, його змін та проведення водоохоронних заходів;
д) здійснення контролю за використанням і охороною вод
та відтворенням водних ресурсів.
Ефективна і постійна допомога органам державної влади і управління в їх діяльності щодо охорони вод — суттєвий вклад органів внутрішніх справ у вирішення цієї важливої проблеми.
Про участь органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони вод свідчать також покладені на них обов'язки захисту прав громадян, підприємств, установ і організацій. Таким чином, вони захищають їх права як водокористувачів. Виконуючи цей обов'язок, органи внутрішніх справ мають можливість істотно вплинути на стан використання і охорони вод.
Крім того, громадяни та їх об'єднання згідно з водним законодавством залучаються до здійснення заходів щодо використання і охорони вод. Вони, наприклад, беруть участь у розгляді місцевими Радами народних депутатів та іншими державними органами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод, та відтворенням водних ресурсів; за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та іншими державними органами за власні кошти виконують роботи з використання і охорони вод; беруть участь у проведенні перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносять пропозиції з цих питань; проводять громадську екологічну експертизу і обнародують її результати; подають до суду позови щодо відшкодування збитків, заподіяних державі та громадянам внаслідок забруднення, засмічення та вичерпання вод.
Вклад органів внутрішніх справ в охорону вод полягає в тому, що їх працівники надають громадянам та їх об'єднанням всебічну правову допомогу за умови вживання зазначених заходів.
Охорона вод досягається шляхом контролю, який здійснюють органи внутрішніх справ за додержанням обмежень прав водокористувачів. Водне законодавство, надаючи водокористувачам широкі права, передбачає в ряді випадків і їх обмеження. Зокрема, права водокористувачів можуть бути обмежені у разі загрози виникнення епідемій та епізоотій, під час аварій та за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод. Звичайно, працівники органів внутрішніх справ не можуть бути байдужими щодо додержання водокористувачами передбачених законодавством обмежень.
Органи внутрішніх справ та їх працівники здійснюють охорону вод не тільки в зв'язку з виконанням службових обов'язків, але й як водокористувачі. Вони використовують воду для різних потреб: промислових, сільськогосподарських, побутових, культурно-оздоровчих тощо. Від того, як вони здійснюють права та обов'язки водокористувачів, чимало залежить загальний стан охорони вод в Україні. По-перше, органи внутрішніх справ, їх підприємства і господарські організації, всі працівники системи Міністерства внутрішніх справ займають вагоме місце серед водокористувачів. По-друге, вони подають приклад дбайливого використання і охорони вод іншим водокористувачам, тому що є однією із впливових структур в системі державних органів. А прикладу належить важлива роль в досягненні поставленої мети. Це ніколи не треба забувати працівникам органів внутрішніх справ, особливо якщо йдеться щодо охорони вод — одного з найважливіших об'єктів природи.
Висновки
Усі води (водні об’єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.
Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та вразливими природними об’єктами.
Потенціал водних ресурсів України дуже обмежений. Загальні запаси її водних ресурсів у середній за водністю рік становлять 94 млрд. кубічних метрів. Запаси водних ресурсів на душу населення в такий же рік дорівнюють близько 1,7 тис. кубічних метрів, у моно водних рік – 1 тис. Кубічних метрів, у Луганській, Донецькій, Харківській областях та в Криму – 0,24 – 0,50 тис. кубічних метрів.
У цілому в республіці запаси води на душу населення в 15 разів менше, ніж у Російській Федерації.
Гостру нестачу прісної води відчувають багато інших країн світу. Тому забезпечення всіх потреб людини чистою прісною водою й охорона вод висуваються в ряд найважливіших завдань сучасності.
В умовах зростання антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.
Основним законодавчим актом, який регламентує порядок використання і охорони вод, є Водний кодекс України, прийнятий ВР України 6. 06. 1995 р. Саме він визначає завдання водного законодавства. У ст. 2 Кодексу записано: „Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково – обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об’єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян та водокористування”.
З прийняттям нового Водного кодексу підведені підсумки всього попереднього розвитку водного законодавства. В кодексі розвинуто й доповнено ті положення законодавства, які виправдали себе на практиці та зберігають значеня для правового регулювання водних відносин у майбутньому. Він заклав основи для вдосконалення правового регулювання водних відносин, як того вимагає життя.
Після прийняття Водного кодексу було розроблено й прийнято ряд інших правових актів, спрямованих на забезпечення раціонального використання й охорони вод.
Збереження, очищення та раціональне використання води (водних об’єктів) – завдання всього населення. Людство вже значною мірою освідомило загрозу екологічної кризи.
Список використаних джерел
1 Конституція України 1996 р.
2 Водний кодекс України від 6.06.1995 р.
3 Земельний кодекс України.
4 ЗУ „Про внесення змін до Водного кодексу України” від 21.09.2000 р.
5 ЗУ „Про охорону навколишнього середовища”.
6 ЗУ „Про підприємства в Україні”.
7 ЗУ „Про вільну морську (економічну) зону”.
8 ЗУ „Про власність”.
9 Постанова КМ У „Про правовий режим зое санітарної охорони водних ресурсів” від 18.12.1998 р.
10 Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів.
11 Конвенція охорони та відтворення навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів.
12 Порядок ведення державного водного кадастру від 8.04.1996 р.
13 Порядок здійснення державного моніторингу вод від 20.07.1996 р.
14 Правила охорони внутрішнього моря і територіальних вод від забруднення та засмічення від 29.02.1996 р.
15 Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами від 25.03.1999 р.
16 Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води від 27.02.1997 р.
17 І.А. Дмитренко, Екологічне право України, К:, ”Юрінком Інтер”, 2001 р.
18 В.З. Янчук, Екологічне право України, К:, „Юридична книга”, 2001 р.
19 В.І. Андрейцев, Екологічне право, К:, „Істина”, 2001 р.
20 А.А. Погребной, Аграрное, земельное и экологическое право Украины, Х:, «Одиссей», 2001 г.















