24237 (603155), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Важливим напрямом машинобудування є виробництво зброї. У світі серед виробників зброї виділяються розвинені країни, а серед покупців — як розвинені країни, так і ті, що розвиваються,
Приладобудування — це виробництво електро- та радіовимірювальних оптичних приладів, приладів часу, засобів зв'язку тощо. Найбільшими виробниками електротехнічного устаткування у світі є компанії ABB (Швейцарія та Швеція), Siemens (ФРН), General Electric (США), GEC-Als-thom (Франція та Великобританія). Ці галузі виробництва спочатку з'явилися у Європі, США та Японії, а потім були перенесені також у Нові Індустріальні Країни (НІК) Східної, Південно-Східної Азії та Латинської Америки в розрахунку на дешеву робочу силу . Одним із напрямів приладобудування е електроцца промисловість. Вона зародилась у США, потім перейшла до Європи і Японії, а тепер вмістилась у НІК. Зараз такі НІК, як Республіка Корея, Сінгапур, Гонконг, Тайвань, Бразилія, входять у десятку перших країн, поступ&ючись лише СШАі Японії, ФРН, Великобританії та франції. Спочатку в цих країнах тільки складали побутову електроніку з американських, європейських та японських деталей; тепер тут впроваджують своє інтегроване виробництво, яке містить всі основні стадії. Випускаються персональні комп'ютери, великі інтегральні схеми, периферійні системи, обладнання для електронного проектування, засоби зв'язку, волоконна оптика тощо. У 1997 році в світі було виготовлено 80 млн персональних комп'ютерів. Лідер — компанія Compaq (США).
2.2 Проблеми та перспективи машинобудування в Україні
Інтенсифікація машинобудівного комплексу повинна розглядатися в двох аспектах. По-перше, інтенсифікація машинобудівного виробництва всередині машинобудівного комплексу району, тобто випуск передової техніки з мінімальними витратами живої праці, і, по-друге, інтенсифікація в галузях народного господарства, що ґрунтується на базі впровадження новітніх машин, устаткування, приладів і пристроїв, які випускаються машинобудівниками. Ці напрямки інтенсифікації тісно взаємопов`язані і не можуть відбуватися у відриві один від іншого. Первинним, природно, є виробництво машин і устаткування в машинобудівному комплексі, і від того, як машинобудування справляється з поставленими задачами, залежить ефективність роботи інших галузей народногосподарського комплексу в цілому.
Темпи впровадження досягнень науково-технічного прогресу значною мірою залежать від положення справ всередині машинобудівного комплексу, від того, як швидко машинобудівники зможуть перейти на випуск техніки нових поколінь і оснастити ними різні галузі народного господарства.
Які ж головні напрямки інтенсифікації усередині машинобудівного комплексу району? Це, насамперед, відновлення виробничого апарата машинобудівних підприємств. У процесах його відновлення надзвичайно важливо визначити задачі поточного дня і перспективи, пустити в хід усі важелі і стимули та змусити їх працювати на кінцевий результат. Задачею поточного дня є активізація людського фактора і на цій основі максимально можливе використання створеного потенціалу. Дійсно, використовувані в машинобудівному комплексі людські й основні промислово-виробничі ресурси при їхньому раціональному використанні, по оцінках спеціалістів, дозволяють одержувати в 1,5-1,7 рази більше продукції. Іншими словами, навівши порядок у власному будинку, званому машинобудівним комплексом, вже зараз практично без додаткових витрат, за рахунок організаційних факторів можна отримати значні об'єми додаткової продукції, необхідної народному господарству.
Не менш важливим є перехід машинобудування на наступний, більш високий щабель автоматизації виробництва на базі використання роботизованих виробництв. Розширення потреб різних галузей народного господарства і комплексів взаємозалежних виробництв по номенклатурі, якості, продуктивності і надійності техніки та постійна заміна існуючих технологічних процесів більш сучасними змушують машинобудівників відмовлятися від традиційних методів конструювання й організації виробництва машин та устаткування. Світова практика показує, що найбільше ефективними тут є перехід до автоматизованого проектування і виготовлення машин і пристроїв із застосуванням сучасних засобів обчислювальної техніки й зрощування процесів проектування і виготовлення сучасних машин у єдиний ланцюжок. Такий підхід у декілька разів прискорює проектування і виробництво машин і робить досягнення наукової і конструкторської думки реальними вже сьогодні, а не у віддаленому майбутньому.
Пріоритетними на першому етапі реконструкції машинобудівного комплексу будуть галузі: верстатобудування, приладобудування, електроніка й електротехніка, у котрих надзвичайно важливо домогтися зміни існуючого положення справ. У першу чергу саме тому, що вони служать базою для створення реальних передумов переозброєння виробничого апарата самого машинобудування новими технікою і технологіями.Дуже важливо перерозподілити сили і ресурси другого ешелону машинобудівників, що зайняті підтримкою техніки в робочому стані. Тут також приховані величезні матеріальні і трудові резерви.
Прискорене відновлення виробничого апарата в машинобудуванні, а потім і омолодження парку устаткування в інших галузях народного господарства дозволять скоротити чисельність ремонтників і устаткування, на якому робляться запасні частини і відновлюються деталі, у 2-3 разу в порівнянні з нині існуючою, а це також обіцяє багатомільйонну економію.
Природно, ці проблеми не можуть бути вирішені при нинішньому рівні технічної оснащеності машинобудування. Тому ключовою проблемою переорієнтування останнього на інтенсивний шлях розвитку є прискорення науково-технічного прогресу в машинобудівному комплексі, що включає в себе широкомасштабне впровадження нових машин і устаткування, ефективних технологічних процесів, використання прогресивних конструкційних матеріалів. Важливий резерв прискореного впровадження досягнень науково-технічного прогресу в машинобудівний комплекс - удосконалення організаційної структури останнього, що повинно здійснюватися одночасно з подальшим поглибленням спеціалізації і розвитком кооперації у виробництві машин і устаткування.
На сьогодні виробничі потужності в машинобудівному комплексі району використовуються в середньому на 30-40%. Кожне друге підприємство суттєво зменшило випуск основних видів продукції. Через відсутність оборотних коштів, проблем із взаємозаліками, високих цін на продукцію, що випускається, та інші проблеми, труднощі із збутом продукції мають 80% машинобудівних підприємств регіону. Морально застарілими є практично 100% основних фондів машинобудівних підприємств регіону, фізично застарілими - до 65% основних фондів. Лише близько 1% від загального об`єму продукції машинобудівного комплексу регіону відповідає вимогам світового ринку. Без перебудови всієї матеріально-конструкторської основи з широким використанням сучасних конструктивних матеріалів (і досягненням на цій основі скорочення споживання металу) обійтись неможливо.
Настав час впритул зайнятись проблемою формування базових машинобудівних виробництв. Мова йде про створення комплексу виробництв, що обслуговуватимуть саме машинобудування (виробництво заготовок, нормалей, оснастки, інструменту тощо). Це так зване "машинобудування для машинобудування" - заготовчі, обслуговуючі та допоміжні підприємства, що спеціалізуються на комплексному випуску деталей і вузлів міжгалузевого призначення.
Враховуючи особливості розвитку машинобудування в Одеській області, найбільш оптимальним був би розвиток на якісно новій технологічній основі верстатобудування і електронної промисловості, в Миколаївській області - суднобудування, судноремонту, в Херсонській області - приладобудування, електромашинобудування, виготовлення медичного обладнання, в Криму - збільшення питомої ваги підприємств з виробництва машинобудівної продукції для харчової та легкої промисловості. Вирішенню цих проблем в немалій мірі сприяло б формування регіонального ринку виробництва і збуту конкурентоздатної продукції та послуг, на яких спеціалізуються окремі області українського Причорномор`я. В самому катастрофічному стані з машинобудівних галузей району опинилось верстатобудування. Відсутність сировини та палива, безперервні відключення електроенергії, зміни на цілому ряді виробництв технології і технологічних процесів призвели до того, що в окремі місяці падіння обсягів виробництва сягали 20%. В Одесі, наприклад, з 14 верстатобудівних підприємств жодне не працює на повну потужність, хоча меш, ніж 10 років тому виготовлені тут верстати впливали на розвиток індустрії всього Радянського Союзу.
Вже упродовж 5 років верстатобудівні підприємства всього регіону не закуповують нового обладнання, не поновлюється парк верстатів - при тому, що кожного року на всіх підприємствах необхідно поновлювати щонайменше 30% парку верстатів. По самим скромним оцінкам, відставання в технічному переоснащенні верстатобудування регіону порівняно з розвиненими державами складає не менше 25-30 років.
Машинобудівний комплекс регіону в цілому і верстатобудування особливо втрачають найцінніше, що вони мають - кадровий потенціал, що формувався десятиріччями. З одного боку, звільняються висококваліфіковані спеціалісти - вони звикли до високої оплати праці, але її сьогодні фактично "з`їдають" високі податки. З іншого боку, почався загальний відтік робочої сили з машинобудівних підприємств, причому цей процес абсолютно неконтрольований з боку держави.
В самі важкі кризові періоди свого розвитку всі країни контролювали співвідношення падіння об`ємів виробництва, змін в зарплаті і в цінах на основні споживчі товари, що дозволило зберегти кадровий потенціал в галузях матеріального виробництва. В Україні ж падіння обсягів виробництва в машинобудівному комплексі регіону склало приблизно 70%, реальна зарплата зменшилась принаймні в 10-12 разів, ціни на продукти харчування значно зросли. Тому зараз близько 80% робітників машинобудівних підприємств регіону опинилися за межею бідності.
Необхідно визнати, що однією з причин, які призвели до такої ситуації в вітчизняному машинобудуванні, було те, що його намагалися зробити автономним, незалежним від колишніх кооперативних зв`язків, які складалися роками. Називалася цифра у 70-75% - таким нібито має бути рівень автономності вітчизняного виробництва для того, щоб почався його підйом. Але зараз абсолютно зрозуміло, що без відродження традиційних господарських зв`язків обійтись неможливо. Тим більше, що основними посередниками між підприємствами стали комерційні структури, чиї послуги коштують недешево, до того ж посередники обирають лише ті види діяльності, що швидко приносять прибуток. Це боляче вдарило по підприємствам із складною комплектизацією продукції, тобто саме по підприємствах машинобудівного комплексу.
Щодо кризи неплатежів, якою охоплена переважна більшість машинобудівних підприємств не тільки Південного економічного району, але й усієї країни, то є такий засіб її подолання, як індексація коштів підприємств, що знаходяться на рахунках банків із використанням фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів. Вкрай болюче питання - доля суднобудівного комплексу регіону і України в цілому. Потрібно пам`ятати, що вітчизняне суднобудування - це 8 заводів, близько 30 науково-дослідних інститутів, десятки підприємств-суміжників по всій країні.
Хоча спад виробництва в суднобудуванні не такий великий порівняно із іншими галузями - в 1996 році називалась цифра в 10% - досягнуто це лише завдяки ініціативі самих корабелів. Роль держави в розвитку цієї надзвичайно важливої і перспективної галузі практично зведена до нуля. Варто підкреслити, що стратегічні можливості нашого суднобудування немалі. Окрім танкерів, рефрижераторів, багатотоннажних грузових суден, наші корабели можуть будувати швидкохідні катера та круїзні яхти, мало- та середньотонажні судна для обслуговування зовнішньоекономічних зв`язків із країнами-сусідами, судна типу ріка-море, судна, спеціально обладнані для освоєння причорноморського шельфу тощо.
Протягом останніх років, наприклад, виробництво тільки металорізальних верстатів щороку скорочувалося в середньому на 40%. Падіння виробництва зумовлюється не тільки загальноекономічною кризою, але й зміною сучасної кон`юнктури ринку устаткування. Це формує такі тенденції, що потребують урахування виробниками:
- скорочення попиту на кваліфіковане наукомістке устаткування;
- стабілізацію, а останнім часом і збільшення попиту на універсальне неавто-матизоване устаткування з ручним управлінням;
- розширення попиту на легке багатофункціональне устаткування для малих підприємств та індивідуальної трудової діяльності;
- розширення попиту на устаткування, яке може бути використане у випуску продукції кінцевого споживання.
В умовах зміни кон`юнктури ринку при здійсненні структурних перетворень на ряді підприємств верстатобудування було створено спеціальні підрозділи з маркетингу, головним завданням яких є вивчення ринку та визначення відповідних "ніш" для своєї продукції. Одним із перших у верстатобудуванні України почав реалізовувати принципи ринкової економіки Одеський завод прецизійних верстатів, на базі якого у 1985 р. було створено виробниче об`єднання "Мікрон". На початковому етапі свого розвитку "Мікрон" основні зусилля спрямував на створення імортозамінюючого устаткування. Даний напрям був збережений і після перетворення "Мікрону" в акціонерне товариство. Надалі були підготовлені документи для Фонду Державного майна для перетворення АТ "Мікрон" з 19 дочірніми підприємствами, що мають статус юридичної особи, у холдингову компанію. Створення холдингової компанії сприятиме стимулюванню інвестиційної діяльності. Іноземні інвестори не ризикують вкладати капітали в одне велике підприємство, проте ймовірність інвестування у відносно самостійний структурний підрозділ значно збільшується. Це підтверджується досвідом інвестиційної діяльності підприємств багатьох галузей машинобудування.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
