24017 (603111), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Луганська область має значний трудоресурсний потенціал, але використовується він далеко не в повному обсязі. Починаючи з 1990 р., в регіоні постійно відбувається скорочення зайнятих в усіх сферах матеріального виробництва, особливо в промисловості, і зростання кількості безробітних. В області ці процеси відбуваються більш інтенсивні, ніж в цілому в Україні. Так, якщо в 1990р. частка Луганщини в загальнодержавній кількості зайнятих в усіх сферах економіки становила 6,4%, а населення — 5,5%, то в 2000 р. — відповідно 5,2 і 5,3%. Частка трудових ресурсів від загальної кількості населення регіону є нижчою, ніж у середньому в Україні. Зменшення кількості зайнятих та стрімке зростання безробіття відбувається під впливом загальнодержавної економічної кризи, яка спричинила зменшення обсягів виробництва, та структурною перебудовою економіки. Рівень безробіття на Луганщині с дещо нижчим порівняно із середнім у державі 11,2% у 2000 р. Значних обсягів набуло також приховане безробіття (примусові неоплачувані відпустки, неповний робочий день, тиждень), особливо в галузях матеріального виробництва. І хоча у 2000 році скорочення випуску продукції припинилося практично в усіх галузях економіки області, це відбулося за рахунок підвищення продуктивності праці й повнішого використання основних фондів. Специфічною проблемою Луганщини є вивільнення працюючих з паливно-енергетичного комплексу, у зв'язку із закриттям шахт і зменшенням виробництва електроенергії. Це призводить до значної сезонної міграції робітників у переважній більшості на шахти сусідньої Ростовської області та в інші регіони Російської Федерації. Проблеми з припиненням оновлення основних фондів призводять до використання робочої сили на небезпечних і шкідливих виробництвах, що призводить до зростання виробничого травматизму.
Науково-технічний потенціал. Наявність значного виробничого потенціалу Луганщини обумовила розвиток науково-технічного потенціалу: великої кількості науково-технічних працівників, вузів, науково-дослідних установ та проектно-конструкторських організацій. В області у 2000 р. функціонувало сім вищих навчальних закладів III і IV рівня акредитації, які розміщені в Луганську, Лисичанську, Рубіжному, Сіверськодонецьку. Науково-дослідні установи області мають як галузеве, так і академічне підпорядкування. Всього на Луганщині функціонує 48 науково-дослідних установ. Серед основних напрямів наукових досліджень — проблеми функціонування вугільної галузі, проектування і вдосконалення гірничодобувного обладнання, вуглехімія тощо. На початок 2000 року дослідна база наукових установ області представлена 12 дослідними виробництвами. Всього в економіці регіону зайнято 155 докторів та 1534 кандидати наук.
Виробничий потенціал. Особливості виробничого потенціалу Луганської області визначаються специфікою його природно-ресурсного потенціалу, яка і обумовила спеціалізацію господарського комплексу. Загальною тенденцією в галузях матеріального виробництва є моральне і фізичне старіння основних фондів, їх оновлення спостерігається лише на окремих виробництвах регіону. Значна кількість основних фондів області, які перебували на балансі підприємств, практично не використовувалася. Це призвело до однієї з найнижчих у державі фондовіддачі, яка не перевищує 0,3 гривні. Понад 2/3 виробничого потенціалу регіону становлять виробничі основні фонди, частка яких в усіх основних фондах області є найвищою в державі — 72,3%, в основних фондах країни по повній балансовій вартості їх частка становить 5,4%. Аналіз структури виробничих фондів регіону показує, що понад 2/3 їх припадає на промисловість. Питома вага сільського господарства, транспорту і зв'язку, будівництва та інших галузей, які надають послуги матеріального характеру, в основних фондах регіону, більш як у два рази менша від аналогічних показників загалом у державі. Таким чином, Луганська область характеризується надмірною концентрацією промислово-виробничих основних фондів, які використовуються вкрай неефективно.
Темпи, пропорції і структура господарського комплексу
Аналіз динаміки виробництва ВДВ в Луганській області за 1991-1998 pp. свідчить про перехід до зростання суспільного виробництва, але темпи цього зростання нижчі, ніж у цілому в країні. У регіоні виробництво ВДВ на душу населення є також нижчим від загальнодержавного рівня за всі досліджувані роки. Структура господарського комплексу Луганської області порівняно з Україною характеризується значно більшою часткою (47,6) промисловості у валовій доданій вартості, сільського господарства (11,2), транспорту і зв'язку (12,5). Частка всіх інших галузей у ВДВ області не перевищує 10%. При збалансуванні територіально-господарських пропорцій розвитку регіону пріоритетами мають стати технологічне оновлення промисловості, сільськогосподарський комплекс, частка якого у ВДВ області вже почала зростати, а також транспорт і зв'язок, оскільки через регіон проходять важливі транспортні магістралі, окремі ділянки яких включені до системи міжнародних транспортних коридорів (табл. 3).
Таблиця 3
Галузева структура валової доданої вартості в цінах відповідних років, відсотків від економіки
|   Регіон  |    Промисловість  |    Сільське господарство  |    Будівництво  |    Інші галузі, що виробляють товари  |    Транспорт і зв’язок  |    Галузі сфери обігу  |    Житлово-комунальне господарство  |    Охорона здоров’я, фізична культура та соціальне забезпечення  |    Інші галузі, що надають послуги  |  
|   1996  |  |||||||||
|   Україна  |    48,0  |    8,0  |    6,3  |    0,5  |    11,5  |    6,2  |    6,9  |    3,9  |    8,1  |  
|   Луганська область  |    50,4  |    50  |    67  |    0,7  |    13 3  |    78  |    40  |    3,3  |    8,5  |  
|   1999  |  |||||||||
|   Україна  |    34,2  |    14,1  |    5,2  |    1,6  |    14,8  |    9,9  |    5,5  |    8,3  |    6,4  |  
|   Луганська область  |    47,6  |    11,2  |    4,6  |    0,7  |    12,5  |    5,6  |    6,7  |    7,5  |    3,6  |  
Аналіз розвитку і розміщення основних галузей господарського комплексу
Промисловість. Серед інших регіонів держави Луганська область виділяється значним розвитком промислового виробництва, особливо його важких галузей, що обумовлене впливом специфічних природних умов і ресурсів регіону. В 2000 р. питома вага паливної промисловості і чорної металургії в загальнообласному промисловому виробництві майже у два рази перевищувала відповідні показники загалом у державі. Таким чином, основну вартість продукції промисловості виробляють сировинні її галузі. Починаючи з 1995 p., зростають обсяги виробництва продукції чорної і кольорової металургії як у вартісних, так і кількісних вимірах (табл. 4, 5). Чорна металургія області розвивається на базі коксохімічної промисловості (Стаханов, Алчевськ) та привізній збагаченій залізній руді. Частка паливної промисловості у випуску промислової продукції галузі, починаючи з 1995 p., постійно скорочується, на що впливає зменшення обсягів видобутку вугілля. Географія вугільної промисловості має свої особливості. Так, коксівне вугілля добувають переважно в Лисичанську, Слов'яносербському та Лугутинському районах, шахти і збагачувальні фабрики енергетичного палива (здебільшого антрацитів і напівантрацитів) зосереджені у Свердловському й Антрацитівському районах.
У загальнодержавному поділі праці Луганська області також виділяється потужним машинобудівним комплексом. Але обсяги випуску продукції з кожним роком скорочуються, що позначається на зменшенні питомої ваги машинобудування у промисловому виробництві. Серед машинобудівних підгалузей вагому питому вагу в загальному обсязі виробництва мають транспортне машинобудування (Луганський тепловозний, Стаханівський вагонобудівний заводи) і важке машинобудування (виробництво мостових кранів, сталеплавильних установок, устаткування для збагачувальних фабрик, шахтного обладнання тощо). Основні центри галузі — Луганськ, Стаханов, Кіровськ, Червоний промінь. Енергетичне машинобудування представлене електромеханічним заводом у Первомайську, електроапаратним у Луганську, заводом "Елекутрохімремонт" в Сіверськодонецьку. Великі верстатобудівні підприємства сконцентровані в Луганську, Краснодоні, Алчевську, Краснорічинську.
Таблиця 4
Галузева структура промисловості області (без малих підприємств) за обсягом продукції в діючих цінах підприємств, відсотків
|   Галузь  |    1999  |    2000  |  
|   Вся промисловість  |    100,0  |    100,0  |  
|   Електроенергетика  |    2,1  |    5,9  |  
|   Паливна промисловість  |    47,9  |    30,7  |  
|   Чорна і кольорова металурги  |    10,5  |    28,6  |  
|   Кольорова металургія  |    0,0  |    4,2  |  
|   Хімічна і нафтохімічна промисловість  |    12,8  |    9,7  |  
|   Машинобудування і металообробка  |    24,2  |    7,0  |  
|   Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість  |    0,8*  |    2,2  |  
|   Промисловість будівельних матеріалів  |    1,8  |    0,3  |  
|   Легка промисловість  |    7,6  |    0,7  |  
|   Харчова промисловість (включаючи борошномельно- круп'яну)  |    8,7  |    5,9  |  
|   Інші галузі  |    7,8  |    4.7  |  
* включаючи лісову
Незважаючи на зростання обсягів виробництва мінеральних добрив, коксу, соди кальцинованої, мастка хімічної і нафтохімічної промисловості у загальному промисловому виробництві області скорочується, перш за все, через неефективну роботу Лисичанського нафтопереробного заводу. Проте по десятках найменувань продукції, що випускається, хімічна промисловість регіону є монополістом в Україні. Основні хімічні виробництва розташовані на північному заході області.
Не дивлячись на те, що відносні показники виробництва продукції харчової промисловості області порівняно з 1990 р. збільшилися майже в три рази, випуск усіх продуктів харчування, на відміну від інших регіонів держави, продовжує скорочуватися. Позитивним явищем є хоча і незначне, але зростання питомої ваги легкої промисловості в загальному обсязі промислової продукції області.
Таблиця 5
Динаміка виробництва основних видів промислової продукції в області
|   Вид продукції  |    1990  |    1995  |    2000  |    2000, % до  |  |
|   1990  |    1995  |  ||||
|   Виробництво сталі, тис. тонн  |    3867,9  |    1621,3  |    2902,8  |    51,8  |    123,5  |  
|   Виробництво готового прокату, млн. тонн  |    2,8  |    1,2  |    2,3  |    82,1  |    191,7  |  
|   Виробництво сталевих труб. тис. тонн  |    278,6  |    93,0  |    61,1  |    21,9  |    65,7  |  
|   Виробництво коксу, тис. тонн  |    3941,9  |    1290,3  |    2126,1  |    53,9  |    164,8  |  
|   Виплавка чавуну, млн. тонн  |    4,2  |    1,6  |    2,1  |    50,0  |    131,3  |  
|   Видобуток звичайного вугілля, тис. тонн  |    51620  |    23744  |    21611  |    41,9  |    91,0  |  
|   Виробництво мінеральних добрив, тис. тонн  |    515,8  |    258,1  |    383,8  |    74,4  |    148,7  |  
|   Кальцинована сода, тис. тонн  |    451,9  |    123,0  |    59,9  |    13,3  |    48,7  |  
|   Металорізальні верстати, штук  |    5337  |    1139  |    176,0  |    3,4  |    15,5  |  
|   Виробництво будівельного скла. млн. м2  |    32,1  |    16,7  |    15.4  |    48,0  |    922  |  
|   Картон, тис. тонн  |    ...  |    44,8  |    78,8  |    —  |    175:7  |  
|   Виробництво сірчаної кислоти у моногідраті, тонн  |    114,9  |    48,7  |    55,1  |    47,9  |    113,1  |  
Поліпшення галузевої структури промислового виробництва Луганщини необхідно здійснювати у напрямі зростання в його питомій вазі, перш за все, легкої, хімічної та нафтохімічної галузей, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування і металообробки. Для цього необхідно зберегти позитивні тенденції нарощування промислового виробництва, насамперед, за рахунок ефективного менеджменту та маркетингу продукції, науково обґрунтованої приватизації, а якщо необхідно реприватизації, реструктуризації та диверсифікації, розроблення бізнес-плану залучення іноземних інвестицій у промисловість, особливо в регіони, які входять у зони спеціальної інвестиційної діяльності. Агропромисловий комплекс. Луганська область неспроможна повністю забезпечити потреби її населення в продуктах харчування власним виробництвом. У той же час потенціал АПК регіону достатньо великий. У його структурі виділяється сільське господарство, переробна промисловість, виробнича і соціальна інфраструктура. Виробництво засобів виробництва для АПК в області практично відсутнє і представлене лише випуском мінеральних добрив та засобів захисту рослин.















