17474 (601185), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Заключна частина має містити положення (прохання, пропозицію, вимогу), заради якого складено документ. Текст документа можна поділяти на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Розділи (підрозділи) можуть мати заголовки (підзаголовки).
Заголовки розділів друкують з великої літери (дозволено написання великими літера ми всього заголовка).
Підзаголовки друкують з великої літери. Крапку в кінці заголовків і підзаголовків не ставлять.
Розділи, підрозділи, пункти та підпункти нумерують арабськими цифрами і розділяють крапками:
1. Розділ
1.1 Підрозділ
1.1.1 Пункт
1.1.1 1 Підпункт
Іноді після останньої цифри у номері будь-якого структурного елемента крапку не ставлять (наприклад, такі вимоги діють до текстів стандартів).
У службових документах можливе скорочення слів. При цьому треба керуватися правилами скорочення й написання скорочених слів і словосполучень, установленими ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація".
Тексти документів репрезентують офіційно-діловий стиль мови. Під час складання будь-якого документа слід дотримуватись основних вимог до текстів офіційно-ділового стилю.
2.2 Реквізити документів
Кожен документ складається з окремих елементів, які називають реквізитами. Склад реквізитів установлює Національний стандарт України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затверджений наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р № 55. Цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності. Стандарт не поширюється на процеси створювання та обігу електронних організаційно-розпорядчих документів.
У різних типах документів склад реквізитів неоднаковий: він залежить від змісту, призначення та способу оброблення документа. Склад реквізитів документів за ДСТУ 4163-2003:
1 - зображення Державного герба України, герба Автономної Республіки Крим
2 - зображення емблеми організації або товарного знака (знака обслуговування)
3 - зображення нагород
4 - код організації
5 - код форми документа
6 - назва організації вищого рівня
7 - назва організації
8 - назва структурного підрозділу організації
9 - довідкові дані про організацію
10 - назва виду документа
11 - дата документа
12 - реєстраційний індекс документа
13-посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дають відповідь
14 - місце складання або видання документа
15 - гриф обмеження доступу до документа
16 - адресат
17 - гриф затвердження документа
18 - резолюція
19 - заголовок до тексту документа
20 - відмітка про контроль
21 - текст документа
22 - відмітка про наявність додатків
23 - підпис
24 - гриф погодження документа
25 - візи документа
26 - відбиток печатки
27 - відмітка про засвідчення копії
28 - прізвище виконавця і номер його телефону
29 - відмітка про виконання документа і направлення його до справи
30 - відмітка про наявність документа в електронній формі
31 - відмітка про надходження документа до організації запис про державну реєстрацію.
Зображення Державного герба України відтворюють на бланках документів державних установ з обов'язковим додержанням пропорцій зображення герба відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про Державний герб України" від 19 лютого 1992 р. № 2137-ХІІ. На бланках із кутовим розташуванням реквізитів (Додаток 3) зображення Державного герба України розміщують на верхньому березі над серединою рядків з назвою організації
На бланках із поздовжнім розташуванням реквізитів - у центрі верхнього берега. Розмір зображення: висота - 17 мм, ширина - 12 мм. (Додаток 4)
Зображення герба Автономної Республіки Крим розміщують на бланках установ Автономної Республіки Крим лише разом із зображенням Державного герба України (ст.7 Закону України "Про Автономну Республіку Крим" від 17 березня 1995 р. № 95/95-ВР).
Зображення емблеми організації або товарного знака (знака обслуговування) розміщують з лівого боку від назви організації. Зображення емблеми реєструють згідно з установленим порядком.
Розміри зображення емблеми не обмежуються, але вона має бути не більшою ніж 17 мм.
Зображення нагород можна розміщувати на лівому березі бланка на рівні назви організації або частково чи повністю на площі, що відведена для розміщення реквізитів "Назва організації", "Назва структурного підрозділу організації".
Код організації проставляють за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Код організації є однією з основних пошукових ознак інформації в автоматизованих системах діловодства. Його зазначення дає змогу швидко передати інформацію засобами електрозв'язку та уникнути помилок, що можуть виникнути під час передавання назв організацій. На бланках для листів цей код проставляють після реквізиту "Довідкові дані про організацію". На бланках уніфікованих форм документів код за ЄДРПОУ проставляють у спеціально позначених місцях.
Код організації е однією з основних пошукових ознак інформації в автоматизованих системах діловодства.
Код форми документа проставляють згідно з Державним класифікатором управлінської документації ДК 010-98, затвердженим наказом Держстандарту України від 31 грудня 1998 р. № 1024. ДК 010-98 містить назви та кодові позначення уніфікованих форм документів, що входять до уніфікованих систем документації.
Код форми документа є цифровим позначенням уніфікованих форм документів, що визначає належність конкретного виду документа до певного класу та підкласу уніфікованої системи управлінської документації. Наприклад, код наказу про звільнення - 0203008, у якому 02 - позначення класу (організаційно-розпорядча документація), 03 - позначення підкласу в межах даного класу (документація з управління кадрами), 008 - реєстраційний номер уніфікованої форми документа Слід зазначити, що код документа використовують переважно в автоматизованих системах діловодства, тому необхідність фіксування такого коду підприємство вирішує самостійно і окремо для кожного виду, документа. Цей реквізит друкують 8-м кеглем над реквізитом "Назва виду документа".
Назву організації вищого рівня зазначають скорочено, а якщо немає офіційно зареєстрованого скорочення - повністю. Реквізит розміщують над назвою організації, яка створює документ. (Додаток 5) Якщо організація має подвійне або потрійне підпорядкування, вказують всі організації вищого рівня. (Додаток 6)
Назва організації має відповідати назві зазначеній в установчих документах.
Якщо в установчих документах поряд з назвою організації українською мовою подають назву іноземною мовою, то останню відтворюють на бланку під назвою організації, що зафіксована українською мовою. (Додаток 7) Якщо документ підготовлено організаціями одного рангу,їх назви розміщують на одному рівні. (Додаток 8)
Назву структурного підрозділу організації або її територіального відділення, філії, особи зазначають на бланках внутрішніх документів (протоколів, актів, службових записок), якщо підрозділ є видавником документа, а його керівник або посадова особа має право підпису документа. Цей реквізит розміщують під назвою організації
Довідкові дані про організацію містять відомості, необхідні для контактів з юридичними та фізичними особами. До складу цього реквізиту входять: поштова адреса, номери телефонів, а в разі потреби - номери факсів, телексів, рахунків у банку, адреса електронної пошти та веб-сторінки, дані про ліцензії, патенти тощо. (Додаток 9)
Поштову адресу вказують відповідно до пункту 58 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1155. Складові поштової адреси вказують у називному відмінку в такій послідовності:
повна назва підприємства;
назва вулиці, номер будинку, номер кімнати (офісу);
назва населеного пункту, району, області;
поштовий індекс. Назва виду документа має відповідати переліку форм документів, використовуваних в організації. Назва виду документа може бути заздалегідь зафіксована на бланку (наприклад, бланк наказу) або надрукована під час оформлення документа. Розміщення на кутовому бланку (Додаток 10).
Дата документа - обов'язковий реквізит кожного документа, що фіксує час його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації тощо.
Дату документа проставляють арабськими цифрами у такій послідовності: день місяця, місяць, рік. Наприклад, дату 26 січня 2007 року треба оформлювати 26.01.2007. Якщо день місяця або місяць складається лише з однієї цифри, то перед нею проставляють нуль 03.01.2007.
Для розпоряджень, наказів, інструкцій, положень, довідок тощо основною датою є дата підписання, її проставляє особа, яка підписує або затверджує документ.
Для службових листів основною датою є дата їх реєстрації.
Реєстраційний індекс документа - це умовне цифрове чи літерно-цифрове позначення, яке надають документу під час його реєстрації.
Реєстрації підлягають документи, створені організацією, та ті, що надходять від інших організацій і фізичних осіб,
Складові частини реєстраційного індексу відділяються одна від одної скісною рискою. Наприклад:
190/03-10, де 190 - порядковий реєстраційний номер документа, 03-10 - індекс справи за номенклатурою;
02-583, де 02 - група документів згідно з класифікатором виконавців, 583 - порядковий номер.
Реєстраційним індексом постанов, наказів, розпоряджень, протоколів засідань різних рад, комісій, зборів тощо є порядковий номер документа у межах календарного року. У навчальних закладах реєстрація може вестись за навчальним роком. На початку кожного нового календарного (або навчального) року нумерацію поновлюють.
Посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дають відповідь, фіксують тільки в документі, що є відповіддю на інший документ (лист, довідка, доповідна записка, акт, висновок тощо). Його розташовують нижче або на рівні реєстраційного індексу на спеціально відведеному місці на бланку.
Місце складання або видання документа вказують тоді, коли його не можна визначити за реквізитами "Назва організації" та "Довідкові дані про організацію". Цей реквізит застосовують з метою уникнення помилок під час визначення місцезнаходження організації; його можна проставляти у всіх документах, крім листа, в якому ця інформація міститься в реквізиті "Довідкові дані про організацію".
Гриф обмеження доступу до документа засвідчує особливий характер інформації, до якої має доступ обмежене коло осіб.
Метою обмеження доступу до інформації, є захист державної або приватної проставляють у верхньому правому куті на відстані 104 мм від межі лівого берега на лицьовому боці першого аркуша документа над реквізитами "Адресат" або "Гриф затвердження документа". За потреби його доповнюють номером примірника документа.
Адресат - реквізит, що містить сукупність точних і повних даних, за якими документ може бути доставлений за призначенням. Розміщується з правого боку на відстані 92 мм у верхній частині бланка або чистого аркуша паперу.
Реквізит "Адресат" максимально може складатися з таких елементів:
назва організації-адресата (у називному відмінку);
назва структурного підрозділу (у називному відмінку);
назва посади одержувача (у давальному відмінку);
прізвище (у давальному відмінку) та ініціали;
поштова адреса.
Кожну зі складових адресата друкують з нового рядка розміром шрифту 14 друкарських пунктів.
Гриф затвердження документа вказує на його засвідчення посадовою особою або іншим нормативним документом після підписання, а отже, визначає певний правовий чи нормативний статус документа. Якщо документ затверджує конкретна посадова особа, гриф затвердження документа складається зі слова ЗАТВЕРДЖУЮ, яке так і друкується великими літерами (без лапок), назви посади, підпису, ініціала (-ів) та прізвища особи, яка затвердила документ, дати затвердження. (Додаток 11) Дату і підпис власноруч проставляє тільки та особа, яку зазначено у грифі затвердження.
Якщо документ затверджено постановою, рішенням, наказом, протоколом, то гриф складається зі слова ЗАТВЕРДЖЕНО, яке друкується великими літерами (без лапок), назви документа, що затверджує створений документ (у називному відмінку), його дати і номера. (Додаток 12)
Гриф затвердження розміщують у правому верхньому куті лицьового боку першого аркуша документа (з відступом від межі лівого берега 104 мм). Крім того, гриф розташовують вище реквізиту "Назва виду документа", адже затверджується не лише текст документа, а він сам.
Резолюція - це напис на документі, що містить вказівки щодо виконання документа, зроблений керівником. У резолюції можуть бути зазначені організації, підрозділи або посадові особи, яким доручають виконання документа.
Резолюція складається з прізвища виконавця (виконавців) у давальному відмінку, змісту доручення, терміну виконання, особистого підпису керівника, дати. При написанні резолюції замість прізвища можна зазначати лише посаду особи, якій доручається виконання документа.
Заголовок до тексту документа містить стислий виклад основного смислового аспекту змісту документа й граматично узгоджується з назвою документа. Заголовок повинен бути коротким, точно передавати зміст тексту й відповідати на питання "про що?", "кого?", "чого?", наприклад:
наказ (про що?) про створення ліквідаційної комісії;
посадова інструкція (кого?) помічника керівника;
протокол (чого?) засідання трудового колективу ВАТ "Славське";
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
