16875 (600954), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Сумнівний борг — поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості — сума поточної заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Отже важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання викладеного у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ одного з основних принципів фінансової звітності — обачності, згідно з яким сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена.

Стандартом 10 визначені методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс, при відображенні у фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Розглядаючи оцінку дебіторської заборгованості, зазначимо, що наприкінці не всі борги дебіторів повертаються підприємству. Тому у підприємства завжди є сумніви у повному погашенні наявної у нього на балансі дебіторської заборгованості. Відмовитися від продажу продукції в кредит продавець, як правило, не може, оскільки він зацікавлений негайно продати вироблену їм продукцію і за рахунок цього збільшити свій дохід. З урахуванням наведеної обставини Стандартом 10 за поточною дебіторською заборгованістю за продукцію передбачено створювати резерв сумнівних боргів як частину загальної суми такої заборгованості, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржниками.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України.

Законодавством України передбачений порядок проведення розрахунків між підприємствами, підприємствами і фізичними особами як у безготівковій формі, так і за готівку. Порядок розрахунків безготівковими коштами викладений в інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. № 135.

Підприємства самостійно вибирають форми розрахунків, передбачені Інструкцією НБУ № 135, і зазначають їх при укладанні договорів.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюються чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Нацбанку України.

Крім зазначених форм розрахунків, розділом 8 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні» передбачений порядок розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості.

Розділом 5 цієї Інструкції встановлено порядок розрахунків платіжними вимогами без акцепту платників і безспірного стягнення коштів, яке здійснюється у випадках, передбачених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, рішення податкових органів та визнаних претензій документи на безспірне стягнення і безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств.

Безспірне стягнення і безакцептне списання кошті у іноземній валюті регулюються Порядком безспірного стягнення та безакцептного списання коштів з рахунків в іноземній валюті суб'єктів підприємницької діяльності на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.10.1996 р. № 261. При безготівкових розрахунках між підприємствами, підприємствами і громадянами встановлений термін позовної давності. Позовна давність — встановлений законом термін для захисту порушеного права.

На підставі Закону України від 06.10.1995 р. № 372/95-ВР «Про внесення змін до статті 460 цивільного кодексу Української РСР» встановлений загальний термін для захисту права за позовом особи, право якої порушене (позовна давність), тривалістю три роки. (Набув чинності з 27.07.1995 р.)

Розділ 2. Бухгалтерський облік розрахунків з покупцями і замовниками

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства Поліської дослідної станції

В 1914р. була створена станція по вирощуванню картоплі на бідних піщаних грунтах та виведенню нових ранніх нематодостійких сортів картоплі.

За формою власності Поліська дослідна станція – це державна установа.

Поліська дослідна станція є підрозділом інституту картоплярства Української академії аграрних наук. Вона розташована в Центральному Поліссі Житомирської області Малинського району, с. Федорівка.

Місце розташування господарства досить зручне для ведення сільськогосподарського виробництва: відстань до районного центру – 15км, до обласного – 70км. Господарство розміщене в зоні помірного клімату. Опадів в основному випадає недостатньо.

Ґрунти представлені піщаними, слабо підзолистими. Гумусовий шар складає 10-12см. Місцями трапляються кислі ґрунти, які не задержують вологи і бідні на мінеральні речовини. Тому потребують внесення мінеральних і органічних речовин.

Основними культурами, які вирощують в господарстві є картопля, озиме жито, овес на зерно, кукурудза на силос.

Поліська дослідна станція ділиться на Поліський науковий центр та безпосередньо на саму Поліську дослідну станцію.

Установа ділиться на наступні наукові відділи: селекцію, насінництво, відділ технології та агрохімії.

Найважливішою складовою природних ресурсів є земля – охоронниця природних багатств, основа рослинного і тваринного світу, операційний базис розміщення об'єктів промисловості, населених пунктів і доріг. Земельні ресурси потрібні всім підприємствам. В сільському господарстві вона є основним засобом виробництва. Функціональні особливості використання землі визначають її важливе місце серед природних ресурсів. Вона є одночасно предметом, засобом праці, базисом для розміщення продуктивних сил, основою для відтворення всіх факторів економічного зростання. Тому раціональне землекористування є обов'язковою частиною комплексної системи експлуатації та охорони природних ресурсів для всіх підприємств.

Землі Поліської дослідної станції представлені наступним чином:

Табл.2 Склад і структура земельних угідь Поліської дослідної станції (2005 2006рр.)

Аналізуючи структуру земельних угідь, видно, що площа їх з роками зменшувалась. Так, в 2005році їх загальна кількість становила 62га, а в 2006році - 58га. Тобто зменшилася на 6,46%. Площа ріллі також зменшилася. порівняно з 2005роком. З 59га до 57га. Або на 3,39%.

Щодо інших земель, то тут таж сама ситуація. Зменшення на 2га, або аж на 66,67%.

Не можна уявити виробництво без продуктивної участі людської праці (трудових ресурсів). Соціальну суть трудових ресурсів становлять люди у певних виробничих умовах, а економічну – робочий час, необхідний для використання суспільно корисної праці.

Слід розрізняти поняття “трудові ресурси” і “робоча сила”. Трудові ресурси – ширше поняття, яке включає частину працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. До них входять люди, фактично зайняті в усіх сферах соціально-економічної діяльності, включаючи й домашнє та підсобне господарство; непрацюючі працездатного віку; зайняті професійною підготовкою. Соціальну природу суспільства визначає робоча сила як реальні трудові ресурси, що функціонують у процесі виробництва.

Отже важливим фактором виробництва продукції є наявність трудових ресурсів. Саме за їх допомогою створюється новий продукт в процесі виробництва.

Табл.3 Забезпеченість робочою силою та її використання в Поліській дослідній станції

Роблячи результати по даним таблиці, можна сказати, що загальна кількість працівників збільшилась на 15,63% або на 16 чол. В науковому відділі кількість чоловік залишилась незмінною, в той час як в господарстві збільшилась на 25%.

Трудомісткість продукції збільшилася в 1,5 рази, що свідчить про зниження ефективності виробництва. Водночас збільшилися затрати праці (на 17%) і зменшилася вартість валової продукції на 1 працівника на 32,37%.

Кожне підприємство характеризується певним напрямом виробничої діяльності, яка має назву спеціалізація. Вона характеризується структурою грошових надходжень. Поліська дослідна станція спеціалізується на виведенні і вирощуванні нових ранніх, нематодостійких сортів картоплі.

Спеціалізація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує виробничий напрям, тобто виробництво яких саме видів продукції є переважним на даній території. Спеціалізація – це складний процес, що розвивається в різноманітних формах. Спеціалізація аграрних підприємств – це переважне виробництво відповідного виду продукції, для якого тут є відносно найкращі природноекономічні умови.

Частка від реалізації картоплі, яка є головною реалізаційною продукцією, складає більше 70%. Метою діяльності підприємства є отримання прибутку. Це можливе лише за високої ефективності виробництва. Ефективність виробництва характеризується низкою показників.

Основні показники економічної ефективності виробництва аграрного підприємства включають: виробництво валової продукції і валового доходу (окремо) відносно витрат виробництва; чистий дохід, одержаний на одиницю проведених витрат; затрат праці на виробництво 1 ц продукції; одержаний прибуток на 1га і 1 ц продукції та рівень рентабельності.

Табл.4 Ефективність виробництва Поліської дослідної станції

Отже, можна зробити висновок, що підприємство працює не ефективно. Це видно з того, що виручка зменшилася на 22%, валова продукція також зменшилася, як на 1га, так і на 1 працівника. Собівартість помітно зменшилася, але це дало покращення. А результатом діяльності взагалі є збиток, що становить 107 тис. грн.

Основні фонди підприємства – це засоби праці, виражені у грошовій формі, які функціонують у виробничому процесі і протягом кількох виробничих циклів, зберігаючи при цьому натурально-речову форму, а свою вартість переносять на знову створений продукт частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Характеристики

Список файлов курсовой работы