16851 (600942), страница 3
Текст из файла (страница 3)
У разі невеликої номенклатури запасів у бухгалтерії може вестися аналітичний облік наявності та руху запасів у розрізі номенклатурних номерів як у кількісному, так і у вартісному виразі. На підставі одержаних від матеріально відповідальних осіб прибутково-видаткових документів бухгалтер оформлює відомості оприбуткування та списання (відпускання) матеріалів, які використовуються для щомісячного складання оборотних відомостей у розрізі номенклатурних номерів, тобто кількісно-сумарного обліку, де й відображається інформація про залишки матеріалів на початок місяця, надходження та списання й залишок на кінець місяця. Контроль за узгодженістю даних бухгалтерського та складського обліку здійснюється бухгалтерією способом звіряння даних оборотних відомостей і даних карток складського обліку. Цей метод може застосовуватися в умовах широкого використання обчислювальної техніки.
На практиці за невеликої кількості номенклатурних номерів запасів можуть застосовуватися матеріальні звіти, в яких матеріально відповідальні особи відображають дані про залишки і рух запасів у розрізі номенклатурних номерів, але тільки в кількісних вимірниках, а бухгалтерія після перевірки цих даних на підставі первинних документів обчислює вартість цих запасів. У результаті такого обліку відпадає необхідність у веденні оборотних відомостей.
Приклад оборотно-сальдової відомості ТзОВ «Компанія Технопол» подано у додатку Л.
Для накопичення інформації про наявність і рух виробничих запасів використовується активний рахунок 20 “Виробничі запаси”, до якого відкривається дев’ять субрахунків.
За дебетом рахунка 20 “Виробничі запаси” і відповідних субрахунків відображаються дані про надходження запасів з різних джерел (від постачальників, підзвітних осіб, власного виробництва, засновників підприємства тощо).
За кредитом цього рахунка та його субрахунків відображається інформація про вибуття (списання) запасів на різні цілі (виробництво та інші внутрішньогосподарські потреби, відпускання на сторону), а також суми уцінки виробничих запасів.
Облік придбання запасів на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його субрахунках ведеться за фактичною собівартістю придбання, тобто за первісною вартістю з урахуванням витрат на транспортування та заготівлю запасів. Якщо є можливість, такі витрати відносять на конкретний номенклатурний номер прямим способом. У більшості випадків це зробити практично неможливо. Тому транспортно-заготівельні витрати групують на окремому субрахунку, який визначає підприємство. Це, як правило, субрахунки другого порядку до субрахунків рахунка 20.
Списання запасів на виробничі та інші цілі здійснюється на підставі первинних документів.
Важливим моментом при списанні запасів є визначення їхньої вартості.
Згідно з П(С)БО 9 оцінки вибуття запасів можуть бути такі:
1) оцінка за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів застосовується при відпускання запасів, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного;
2) оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів;
3) оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються (списуються на виробництво, на продаж) у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство та відображені в бухгалтерському обліку (перший надійшов — перший списаний). При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом їх надходження;
4) оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції, встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і чинних цін. Для забезпечення максимального наближення нормальних затрат до фактичних норм затрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися та переглядатися;
5) оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну та змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Означена сума визначається як добуток продажної (роздрібної) націнки на реалізовані товари і вартості реалізованих товарів та середнього відсотку торговельної націнки. Останній визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця та торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
У додатку М зображено обороти по рахунку 20 «Виробничі запаси», з яких ми можемо прослідкувати суми виробничих запасів витрачені на різні господарські потреби.
Якщо підприємство для поточного обліку застосовує (постійні) ціни та окремо групує транспортно-заготівельні витрати, то у процесі списання запасів виникає потреба в операції з розрахунку і списанню транспортно-заготівельних витрат. Методика цього розрахунку викладена в П(С)БО 16. Транспортно-заготівельні витрати розподіляються між вартістю використаних (списаних) запасів і їхнім залишком на кінець місяця. Для цього визначається середній відсоток транспортно-заготівельних витрат до облікової вартості запасів на початок місяця та тих, які надійшли протягом місяця. Потім вартість використаних (списаних) запасів перемножується на середній відсоток і так визначається сума транспортно-заготівельних витрат, яка підлягає списанню.
Розрахована сума транспортно-заготівельних витрат списується з кредиту рахунка 20 «Виробничі запаси» в дебет тих самих рахунків, на які списана вартість запасів за обліковими цінами.
Бухгалтерські проведення зі списання запасів (кредит рахунка 20) відображають у журналі № 5.
Облік виробничих запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками) ведеться у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками або субрахунками обліку витрат). У Відомості визначаються сума і рівень транспортно-заготівельних витрат, а також фактична собівартість витрачених запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою собівартістю.
Записи у Відомість 5.1 проводять на підставі документів (звітів), в яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб виробничих запасів та їх витрачання, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний місяць.
У графі 2 видаток показується групуванням за кореспондуючими рахунками (субрахунками, статтями). Суми внутрішнього обороту виробничих запасів за місяць виділяються окремими сумами і мають бути між собою рівними.
РОЗДІЛ IV. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ТЗОВ «КОМПАНІЯ ТЕХНОПОЛ»
При аналізі організації обліку виробничих запасів на товаристві з обмеженою відповідальністю «Компанія Технопол» було помічено ряд проблем, що пов’язані безпосередньо із оформленням господарських операцій та оцінкою вартості запасів.
Проте головною проблемою,яку необхідно вирішити, є нормування виробничих запасів.
При усталеній практиці нормування виробничих запасів, розрахунку потреби в них, обліку витрат у виробництві вихідні дані для розрахунку норм виробничих запасів не відображають фактичних величин споживання матеріалів на підприємствах. Немає фактичного обліку руху матеріалів у виробництві. Усе це приводить до того, що величини запасів постійно ростуть.
Приведення вихідних даних, які використовуються при розрахунку норм виробничих запасів, у відносну відповідність повинно бути здійснене за кількома напрямками. Перший - системи нормування витрат матеріальних ресурсів з наступним підвищенням якості розрахунку потреби в них. Другий - проведення фактичного оперативного і складського обліку руху матеріальних ресурсів у виробництві. Третій - розробка дійових методик прогнозування потреби в матеріальних ресурсах на нові зразки виробів, що запускаються у виробництво. Реалізація на практиці перерахованих напрямків повинна підвищити якість розрахунку норм виробничих запасів і запобігти утворенню на підприємстві наднормативних запасів сировини і матеріалів.
Оптимізувати величину необхідного виробничого запасу матеріальних ресурсів можливо на основі накопиченого досвіду в методології розрахунку норм запасів і використання сучасних засобів обчислювальної техніки
Самооплатність і самофінансування як діючий економічний механізм, який використовується у рамках самостійності промислових підприємств, відкриває широкі можливості в справі економії і раціонального використання матеріальних ресурсів, скорочення запасів і доведення їх обсягів до необхідного мінімуму, запобігання утворенню наднормативних запасів і невикористовуваних матеріальних ресурсів.
Розвиток науково-технічного прогресу, розв'язуючи одні протиріччя шляхом реалізації досягнень науки і техніки, супроводжується виникненням інших протиріч об'єктивного характеру. І ці протиріччя розв'язує вже господарський механізм, що повинен бути готовий до їх виникнення. Сучасне виробництво динамічне і характеризується частою змінюваністю об'єктів продукції, що випускається, появою принципово нових матеріалів, впровадженням високоефективних і маловідходних технологічних процесів. Отже, розвиток науково-технічного прогресу повинен супроводжуватися підвищенням якості поточного планування виробництва – організаційною стороною, що забезпечує суворий фактичний облік матеріальних ресурсів на промислових підприємствах, прогнозуванням потреби в тих чи інших видах сировини і матеріалів. Тісний взаємозв'язок розвитку НТП і вдосконалення господарського механізму дозволить уникнути цілого ряду негативних явищ, зокрема й постійного збільшення обсягів наднормативних запасів, що утворюються в промисловому виробництві, і невикористовуваних матеріальних ресурсів.
До істотних причин утворення наднормативних виробничих запасів можна віднести:
1) завищення норм витрат матеріальних ресурсів;
2) коректування планів виробництва підприємств у бік їхнього зниження без зміни обсягів виділених ресурсів;
3) необґрунтоване, у ряді випадків, встановлення нормативу виробничого запасу;
4) відсутність зв'язку між натуральними показниками матеріальних ресурсів, яким переважно оперують виробничо-постачальницькі служби, і вартісними, котрими оперують фінансові служби;
5) незадовільна система оцінок роботи баз постачання, що не спонукає їх забезпечувати потреби підприємств-споживачів матеріальними ресурсами в специфікованому вигляді;
6) відсутність можливості підприємств оперативно уточнювати структуру матеріальних ресурсів при внесенні конструктивних змін до виробничої програми;
7) дострокове постачання матеріальних ресурсів підприємством.
Аналіз товарних запасів у системі матеріально-технічного забезпечення полягає у своєчасному виявленні зайвих і наднормативних матеріально-технічних ресурсів для наступного їхнього залучення в оборот. Перевищення встановленого нормативу обсягу товарних запасів, утворення наднормативних запасів і уповільнення товарооборотністі приводять до негативних явищ у фінансовому положенні і господарській діяльності підприємства в цілому.
З метою безперебійного забезпечення потреб споживачів у різноманітних матеріально-технічних ресурсах виробничо-технічного призначення протягом звітного періоду в кожній постачальницько-збутовій організації крім річного обсягу постачань і реалізації товарів потрібно визначити плановий розмір запасів. Ці запаси забезпечують задоволення попиту на ресурси, що підлягають постачанню і реалізації у визначеному чи сезоні підготовці до цього у випадках порушення рівномірності надходження продукції і т.д. У цих умовах особливо зростає значення виявлення резервів скорочення (ліквідації) наднормативних запасів шляхом прискорення оборотності товарних запасів.
Щодо оцінки запасів, то тут існує проблема у самому їх вибутті. Річ у тім, що один і той же виробничий запас може мати дві різні вартості. Це залежить від його фізичних властивостей,а не від ціни постачальника (як на інших підприємствах). А тому відпуск у виробництво відображатиметься різними сумами.
Щоб уникнути перекручень і можливих випадків зловживань необхідно на кожен вид запасу оформити матеріальний ярлик. Це дасть змогу відпускати зі складу і виробництво саме ті виробничі запаси, які потрібно.
Саме тут ми торкаємось іще однієї проблеми – недостатнє документальне оформлення операцій із руху виробничих запасів. На підприємстві відсутні прибуткові ордери, лімітно-забірні картки та матеріальні звіти. Це пов’язано із тим, що дане ТзОВ відноситься до суб’єктів малого підприємництва і посада завскладу відсутня. Тобто, ми не маємо чітких даних про наявність виробничих запасів у кількісному вираженні. Пропонується оформляти рух запасів за допомогою цих документів.
Удосконалення системи обліку на ТзОВ «Компанія Технопол» за рахунок вирішення вище наведених проблем дасть змогу підвищити ефективність функціонування підприємства в цілому.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
