16334 (600739), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

- перевірка системи оподатковування суб'єктів малого підприємництва й відображення податків в обліку;

- перевірка облікових регістрів, які складаються за спрощеною формою;

- перевірка квартальної й річної звітності, складеної по скороченою формою.

Предметом аудита стану обліку діяльності МП і СМП є перевірка з погляду законності, вірогідності й доцільності господарських операцій, які відбуваються на таких підприємствах.

Об'єктами аудиторського контролю є предмети й кошту праці, а також сама праця, використовуваний у процесі розширеного відтворення суспільно необхідного продукту. Предмети праці (сировина, матеріали) являють собою об'єкт впливу людину за допомогою наявних коштів праці (машини, устаткування).

Специфічними об'єктами аудита стану обліку діяльності суб'єктів малого бізнесу є:

- операції по нарахуванню й відображенню в обліку податків;

- операції по відображенню на рахунках бухгалтерського обліку витрат підприємства;

- дотримання трудового законодавства.

Аудиторам у цьому випадку необхідно знати особливості, які впливають на облік і організацію на таких підприємствах (додаток В).

У процесі функціонування аудиторський контроль сформував у системі прикладних економічних наук свій метод. Метод аудиторського контролю в здійсненні своїх функцій характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних приймань контролю.

Загальнонаукові методичні приймання дослідження ґрунтуються на методах філософії – це спосіб дослідження, який визначає підхід до досліджуваних об'єктів, планомірний шлях наукового пізнання.

Власні методичні приймання аудиторського контролю – це специфічні приймання, вони формуються залежно від цільової функції науки й загальнонаукових приймань. Методичні приймання аудиторського контролю розвилися на основі бухгалтерського обліку й економічного аналізу, статистики й інших економічних наук.

Методика здійснення аудиторських перевірок створюється в процесі самих перевірок і поступового нагромадження досвіду їх проведення. Залежно від умов договору перевірки може бути комплексної або тематичної, коли контролю й аналізу зазнають тільки окремі розділи й ділянки обліку. Різної може бути й глибина перевірок: повна й суцільна перевірка облікових даних починаючи з первинних документів, проведення інвентаризації майна й зобов'язань, вибіркова перевірка даних первинного обліку або вивчення тільки даних, що втримуються в облікових регістрах і звітності.

Крім зовнішнього аудита, тобто аудита, здійснюваного зовнішнім аудитором або аудиторською фірмою існує внутрішній аудит – це організована на підприємстві, що діє в інтересах його керівництва або власників, регламентована внутрішніми документами система контролю над дотриманням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку й надійністю функціонування внутрішнього контролю. Однієї з головних завдань внутрішнього аудита є контроль над станом і функціонуванням системи внутрішньогосподарського контролю.

Загальна схема методичної моделі проведення аудита СМП представлена в додатку Г, рисунок Г.1

У вітчизняній і закордонній практиці можуть використовуватися наступні методи аудиторської перевірки: аналіз синтез, спостереження, інвентаризація, метод документальної перевірки, опитування, інспекція, запит, аналітичний огляд

Методами, використовуваними для аудита СМП є:

• нормативно-правовий метод – знання законів, положень, інструкцій, що стосуються організації обліку на СМП, і правильне їхнє використання в практичній роботі. Це система приймань, використовуваних при контролі для виявлення порушень нормативних і правових актів, законодавства будь-якого характеру. До них ставляться: службове розслідування, експертизи, службово-бухгалтерська, криміналістична, судебно-почерковедческая;

• фактичний метод: інвентаризація, суцільне й вибіркове спостереження, при якім кількісний і якісний стан об'єкта, що перевіряється, установлюється шляхом обстеження, огляду, переобліку, зважування, лабораторного аналізу й інших способів перевірки фактичного стану об'єкта.

• документальний метод заснований на перевірці первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітності, що стосуються організації обліку на МП, у частині їх правильного оформлення відповідно до вимог законодавства, і вірогідності відбиття в них даних;

• метод систематизації й узагальнення матеріалів перевірки, до нього ставляться угруповання в хронологічній послідовності, систематичній послідовності, хронологическо - систематизованої послідовності.

Аудитор має право: самостійно визначити форми й методи аудиторської перевірки, виходячи з вимог нормативних актів, умов договору, або втримування доручення органа дізнання, прокурора, слідчого, суду; перевіряти в економічних суб'єктів у повному обсязі документацію про фінансово-господарчу діяльність, наявність грошових сум, цінних паперів, матеріальних цінностей, одержувати роз'яснення по виниклих питаннях і додаткові відомості, необхідні для аудиторської перевірки; одержувати по письмовому запиту необхідну для аудиторської перевірки інформацію від третіх осіб, у тому числі при сприянні державних органів, що доручили перевірку; залучати на договірній основі до участі в аудиторській перевірці аудитів, що працюють самостійно або в інших аудиторських фірмах, а також інших фахівців; відмовитися від аудиторської перевірки у випадку ненадання економічним суб'єктом, що перевіряється, необхідної документації, а також у випадку забезпечення державними органами, що доручили проведення перевірки, особистої безпеки аудитора й членів його родини при наявності такої необхідності.

У свою чергу керівники й інші посадові особи економічного суб'єкта, що перевіряється, зобов'язані: створювати аудиторові (аудиторській фірмі) умови для своєчасного, повного проведення аудиторської перевірки, надавати всю документацію, необхідну для її проведення, а також давати по запиту аудитора роз'яснення й пояснення в усній і письмовій формі; оперативно усувати виявлені аудиторською перевіркою порушення порядку ведення бухгалтерського обліку й складання бухгалтерської (фінансової) звітності. Забороняється вживати будь-які дії з метою обмеження кола питань, що підлягають з'ясуванню при проведенні аудиторської перевірки.

Таким чином, методику аудиторської перевірки, перелік питань, що підлягають перевірці, а також повноту дослідження окремих питань, визначає сам аудитор.

Досягнення головної мети аудита сприяють вимоги, певні Кодексом етики професійних бухгалтерів і аудиторів України:

• до проведення аудиторської діяльності (етичні вимоги, чесність, порядність, професіоналізм)

• незалежність і об'єктивність, при проведенні аудиторської перевірки;

• конфіденційність (збереження комерційної таємниці);

• компетентність, сумлінність;

• використання методу статистики при економічному аналізі;

• застосування нових технологій;

• уміння ухвалювати раціональний розв'язок за даними аудиторської перевірки;

• доброзичливість, лояльність стосовно людей.

З 22.10.2000 г. аудиторська діяльність (аудиторські послуги, супровідні роботи й т.п.) не ліцензується ( відповідно до Закону України від 01.06.2000 г. № 1775-111 « Про ліцензування певних видів господарської діяльності», зі змінами) і починаючи з 2001 року здійснюється аудиторами й аудиторськими фірмами, включеними до національного Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності. Ведення такого Реєстру покладене Законом про аудиторську діяльність на Аудиторську палату України.

Аудиторські стандарти – це основні принципи виконання аудиторських процедур. До складу аудиторських стандартів включаються пояснення й норми аудита, що є керівництвом до виконання аудиторських процедур, застосування їх до окремих об'єктів перевірки, підготовки аудиторських звітів.

У ході збору й оцінки інформації про суб'єкт малого бізнесу аудиторам необхідно враховувати наступну специфіку нормативної бази щодо їхньої діяльності:

- спрощений порядок реєстрації, ліцензування й сертифікації діяльності СМП;

- спрощений порядок надання державна статистичної й фінансової звітності;

- допустимість використання ( при дотриманні необхідних умов) самостійно розроблених форм документування господарських операцій і надання форм бухгалтерської звітності на бланках, виготовлених самостійно;

- заходу державної підтримки, які впливають на їхню фінансово-господарчу діяльність;

- вплив особливостей регіонального й місцевого законодавства на їхнє функціонування.

Джерелами інформації для аудита стану обліку діяльності МП і СМП є:

- свідоцтво про сплату єдиного податку (у випадку спрощеної системи оподатковування);

- наказ про облікову політику й додатках до нього;

- первинні документи;

- облікові регістри;

- звітність.

Для регулювання аудиторської діяльності широко застосовуються міжнародні стандарти аудита.

Отже, метою аудита стану обліку діяльності МП і СМП є встановлення відповідності методики обліку, яка застосовується на підприємстві, чинному законодавству щодо малого бізнесу, виявлення наявних помилок або відхилень і ступені їх впливу на вірогідність бухгалтерської звітності.

1. Планування аудита, розробка загального плану й програми аудита. Вивчення системи внутрішнього контролю

Економічний суб'єкт (ТОВ СПСЭП «Нева»), що бажає провести аудиторську перевірку, повинен сповістити аудиторську фірму (аудитора), вибрану їм, про бажання скористатися її (його) послугами в писемній формі, для чого підприємство направляє в аудиторську фірму лист-запрошення про проведення аудиторської перевірки. Взаємини між клієнтом і аудитором регулюються договором.

Оцінка внутрішнього контролю діяльності й організації обліку підприємства ТОВ СПСЭП «Нева» може здійснюватися зовнішнім незалежним аудитором по наступних напрямках:

• перевірка наявності первинної документації по всіх господарських операціях;

• розподіл функціональних обов'язків посадових осіб, які відповідають за діяльність і організацію обліку на підприємстві;

• наявність необхідних дозволів керівництва на здійснення операцій;

• періодичне проведення інвентаризації;

• належне ведення інвентарного обліку;

• контроль записів у журналах обліку й інші напрямки перевірки.

При цьому тестування проводиться в усіх напрямках діяльності підприємства. Приклад тестування організації обліку необоротних активів підприємства представлений у додатку Е.

Для розуміння системи внутрішнього контролю аудиторові необхідно вивчити процес здійснення бухгалтерських операцій. Найбільш простий спосіб – це вивчення письмових внутрішніх процедур, що регламентують здійснення таких операцій, а також опитування керівників, відповідальних за ці операції.

Далі аудитор повинен переконатися в тому, що всі описані процеси мають місце в дійсності, для чого він може опитати співробітників середньої ланки, залучених у ці процеси. Після цього аудитор повинен переконатися, що присутні ( відсутні) усі необхідні види внутрішнього контролю: контроль авторизації (санкціонування) на всіх етапах; контроль зберігання; контроль облікових записів.

Після визначення наявності (відсутності) аудитор визначає ступінь ризику й відповідно планує обсяг вибірки для перевірки за істотою. Робочими документами при цьому є: меморандуми проведених опитувань; схеми (блок-схеми); оглядові документи аудитора з відповідними висновками відносно ризику; первинні документи (у необхідних випадках), що підтверджують (або не підтверджувальні) наявність внутрішнього контролю.

Огляд внутрішнього контролю, у тому числі системи обліку й контрольних процедур, звичайно роблять «молодші» учасники групи аудиторів (асистенти). Старший (головний) аудитор оцінює робочі документи огляду (Блок-схеми й запитальники) для того, щоб попередньо встановити рівень ризику його неефективності й розв'язати, чи знизиться цей ризик надалі при тестуванні контролю. Буде ефективним тестування контролю для підтримки більш низької оцінки ризику контролю й зниження обсягу процедур по суті.

Найбільш простим і ефективним способом одержання попередньої (необхідної) інформації про стан внутрішнього контролю є одержання інформації з питань, наведених у додатку Ж ( на прикладі основних коштів). Крім того при огляді внутрішнього контролю необхідно простежити рух інформації між посадовими особами.

Як відомо, кожній аудиторській перевірці при будь-яких умовах властивий аудиторський ризик, що полягає в тому, що аудитор може скласти аудиторський висновок, який не відповідає дійсному фінансовому стану підприємства. Це означає, що істотні помилки, які втримуються у фінансовій бухгалтерській звітності, можуть залишитися не виявленими аудитором, внаслідок чого спотворюються показники бухгалтерської звітності. Аудиторський ризик визначають по формулі:

Характеристики

Список файлов курсовой работы