Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Важливе наукове і практичне значення має генетика. Без глибокого розуміння законів мінливості і спадковості ми не можемо успішно керувати розвитком рослинних і тваринних організмів, вирощувати нові сорти рослин і породи тварин. Тому дальший розвиток генетики є одним з важливих завдань радянської біології.

У розвитку зоології і в підготовці зоологічних кадрів велику роль відіграють численні учбові і наукові заклади, в яких працюють видатні вчені нашої країни.

На Україні визначне місце в розвитку зоологічної науки належить Інституту зоології, Інституту гідробіології, Інституту південних морів, що входять до складу Академії наук України, зоологічним та гідробіологічним кафедрам Київського, Одеського, Харківського, Львівського, Дніпропетровського, Чернівецького та Ужгородського Державних університетів, зоологічній кафедрі Кримського педагогічного інституту.

Проте, вивчаючи біохімічні і біофізичні процеси, слід розглядати їх у взаємозалежності і зв'язку з іншими процесами, що відбуваються в організмі, пам'ятати про діалектичну єдність організму.

Дальше небувале піднесення науки, підготовка висококваліфікованих кадрів тісно зв'язане з завданнями розгорнутої побудови сучасної європейської держави. Нема сумніву в тому, що вчені, в тому числі і біологи, з честю справляться з цими завданнями.

ВИСНОВКИ

Кожна з наук, що входить до складу біології, має свої видатні історичні досягнення. Певний період характеризується посиленим вивченням певних явищ, закономірностей будови та розвитку тваринних організмів.

Період від 19 до 21 століття характеризується значною кількістю досліджень та відкриттів вчених-зоологів. Перша половина ХІХ століття характеризується розвитком досліджень еволюційного походження тварин. У другій половині XIX ст. завдяки відкриттям Ч. Дарвіна провідним стає історичний метод. Із його впровадженням у біології відбулися докорінні якісні зміни. Біологія в XIX ст. стала наукою про процеси, походження і розвиток предметів і про зв'язки, що об'єднують процеси природи в одне велике ціле. Історичний метод вийшов за межі методу дослідження. Він став фундаментальним еволюційним принципом, на основі якого відбулася перебудова біологічних наук. На цьому етапі історичний принцип виступає основою вивчення явищ життя на всіх рівнях організації живого.

На початку XIX ст. набувають значного розвитку дослідження в галузі порівняльної анатомії, ембріології та фізіології, розвиваються експериментальні методи дослідженнь. За допомогою експерименту дослідник втручається в хід процесів чи явищ, вносить певні зміни. На відміну від описового й порівняльного методів, що ґрунтуються на спостереженні, експеримент дає змогу цілеспрямовано вивчати явища в умовах, які можна обчислювати кількісно та якісно, а також відтворювати їх у разі потреби.

На початку ХХ століття вчені збагатили науку в галузі дослідження найпростіших, особливого значення набувають дослідження паразитичних найпростіших.

Протягом ХІХ і початку ХХ століття вчені зробили цінний вклад в розвиток систематики та фауністики.

В середині XIX ст. російськими вченими К.Ф. Рульє (1814-1858) та М.О. Сєверцовим (1827-1885) були закладені основи екології тварин як науки. Швидкого розвитку екологія тварин набула в другій половині XIX та у XX ст. Особливо великий внесок у її розвиток здійснив Д.М. Кашкаров.

У галузі екологічної паразитології працювали В.О. Догель, В.М. Беклемішев, Є.Н. Павловський; екологічної ентомології Г.Я. Бей-Бієнко, Г.О. Вікторов, О.С. Мончадський, В.П. Васильєв. Екологію водних тварин досліджували CO. Зернов, Л.О. Зенкевич, ґрунтових - М.С. Гіляров. У галузі екології хребетних значних успіхів досягли С.І. Огньов, Б.С. Виноградов, В.Є. Соколов, С.П. Наумов; у популяційній екології - С.С. Шварц та ін. О.П. Маркевич очолив школу українських паразитологів-екологів, В.В. Станчинський - біоценолог і орнітолог, активний діяч заповідної справи й охорони природи, першим прийшов до ідеї створення біосферних заповідників і проведення в них моніторингу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азимов А. Краткая история биологии. – М.: Мир, 1967. – 175 с.

2. Зверев И.Д. Книга для чтения по зоологии. — М.: Просвещение, 1971. – 305 с.

3. Жизнь животных: В 6-ти томах. – М.: Просвещение, 1985. – 576 с.

4. Книга для читання по зоології.: Посібник для вчителів. – К.: Наукава думка, 1985. – 290 с.

5. Книга для чтения по зоологи. – М.: Просвещение, 1986. – 285 с.

6. Ковальчук Г.В. Зологія з основами екології. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2003. – 592 с.

7. Савчук М.П. Зоологія безхребетних. – К.: Вища школа, 1965. – 503 с.

8. Согур Л.М. Зоологія. Курс лекцій. – К.: Фітосоціоцентр, 2004. – 308 с.

9. Фауна України: В 40 томах. Редк. Топачевський В.А. та ін. – К.: Наукава думка, 1985. – 450 с.

10. Шабатура М.Н., Матяш Н.Ю., Мотузний В.О. Зоологія. 7 кл. — К.: Генеза, 1997. – 130 с.

11. Щербак Г.Й. Зоологія безхребетних. Кн. 1-3. – К.: Либідь, 1995. – 300 с.

Характеристики

Список файлов курсовой работы