10846 (600456), страница 2
Текст из файла (страница 2)
До родини кларієвих сомів (Clariidae) відносяться риби з голою шкірою, тіло яких звичайно витягнуте, майже вугреподібної форми. Анальний і спинний плавці дуже довгі, доходять до хвостового, жирового плавця немає. Плоска голова має 4 пари вусів. Кларієві соми поширені широко: вони зустрічаються у всій Африці, включаючи водойми Сахари, у басейні ріки Йордан, у Південній Азії, на Мадагаскарі, Малайському архіпелазі й Філіппінських островах. Багато видів населяють тимчасові, пересихаючі в сухий сезон озера й річки. Настільки широке поширення пояснюється гарним пристосуванням до несприятливих для інших риб умов. Уже згадувалося, що багато сомів можуть довго існувати без води. Цьому сприяє їх гола слизова шкіра, що полегшує газообмін з повітрям. У кларієвих розвивається спеціальний орган для дихання атмосферним киснем. Від зябрової порожнини відходить древовидно розгалужений надзябровий орган, стінки якого пронизані безліччю кровоносних судин і мають дуже велику поверхню. Іншими словами, це справжня легеня, що заміняє зябра коли риба перебуває поза водою. У величезному озері Вікторія, де кисневий режим сприятливий, живе інший представник родини - ксенокларій (Xenoclarias holobranchus). Надзябровий орган йому не потрібний і тому редукувався. Редукується надзябровий орган також у динотоптера (Dino-topterus), що населяє озеро Танганьїка, і батикларія (Bathyclarias), що живе в озері Ньяса. У кларієвих зі редукованою "легенею" підсилюється шкірние дихання і сильніше розвинені зябра.
8. Родина Косаткові (Bagridae)
Близько 15 родів родини косаткових живе в прісних водоймах Африки й Азії. Косатки, як правило, середньої величини сомики, з голою шкірою й подовженим тілом. Спинний і грудний плавці косаток озброєні гострими, нерідко зазубреними колючками. Так як жовтий слиз, що покриває тіло й плавці косаток, отруйний, укол цих колючок надзвичайно хворобливий. Анальний плавець косаток короткий, жировий розвинений добре. У прісних водах радянського Далекого Сходу живуть чотири види косаток, що відносяться до двох родів. По Амуру проходить північна границя поширення цих південних риб. Російська назва "косатка" походить від слова "качакта"- так називають цих сомиків нанайці.
9. Родина Лорікарієві (Loricariidae)
Із всіх сомоподібних, мабуть, найбільш дивний вид мають соми родини лорікарієвих. Латинська назва родини походить від слова "лори-ка" - так римляни називали панцири своїх легіонерів. Все тіло лорікарієвих покрите правильно розташованими зрослими кістковими пластинками. Родина ділиться на 5 підродин з 17 родами й більш ніж двома сотнями видів; деякі досягають у довжину 50 см.
На відміну від інших сомів лорікарієві не хижаки. Основна їхня їжа - водорості, що обростають камені й листи підводних рослин. Тому в лорікарієвих дуже довгий кишечник, характерний для травоїдних. Рот нижній, іноді він може діяти як присоска. Черево звичайно сплощене, тіло витягнуте. Верхні й нижні промені хвостового плавця іноді, особливо в самців, витягаються в довгі нитки. Ця родина живе в Південній Америці. Лорікарієві віддають перевагу чистим, насиченим киснем водам гірських річок і струмків, але деякі види живуть у повільно проточних водах, що заростають водною рослинністю. У таких видів розвивається кишкове дихання. Вдалося домогтися розмноження в акваріумі невеликої (до 13-14 см довжиною) малої лорикарії (Loricaria parva). У себе на батьківщині, у басейні Ла-Плати, цей вид живе в гірських струмках, де вода рідко нагрівається вище 15-16°С. Самець охороняє ікру, що відкладає самкою в затонулі шматочки бамбука або ущелини каменів.
Добре приживаються в акваріумах дрібні сомики Отоцинкли (Otocinclus). Один з них (О. affinis) досягає в довжину 3-4 см; основна його їжа - водорості. Другий часто зустрічається в акваріумах - плямистий отоцинкл (О. maculipinnis), не більше 6 мм у довжину, відкладає на листи підводних рослин до 90 ікринок групами по 3-5 штук. Мальки отоцинкла ростуть надзвичайно швидко й через 7 тижнів досягають 4 см довжини. Аквариумісти цінують цього сомика за те, що він ретельно зскрібає зі стінок акваріума обростання водоростей. Присоскооподібний рот лорікарієвих пристосований для життя в швидкотекучих водах. Соми Плекостоми (Рlеcostomus), що володіють широким, сплощеним і закованим у потужний панцир тілом і високим спинним плавцем, присмоктуются до каменів настільки міцно, що сома легше розірвати навпіл, чим відірвати від субстрату. В акваріумах плекостоми нерідко присмоктуються до вертикальних скляних стінок.
Багато лорікарієвих населяють стрімкі, багаті водоспадами струмки, що збігають зі схилів Анд. Їхній спосіб життя схожий на спосіб життя азіатських гірських багаріевих сомиків (Родина Sisoridae). Ворогів у цих сомиків мало, і панцир у тім або іншому ступені редукується, зате розвивається другий присосок, утворений нижньою поверхнею черевних плавців. Сомик-циклопий (Cyclopium marmoratum), типовий представник цієї групи, може, діючи поперемінно то черевним, то ротовим присоском, переборювати водоспади, піднімаючись по вертикальній скелі проти потоку, що падає вниз. Подібний спосіб життя ведуть літогени (Lithogenes villosus) і зовсім втратили панцир Сомики-стигогени (Stygo-genes). Сомики Фарловелли й Ксенокари (роди Farlowella і Xenocara) відрізняються витягнутим хвостовим стеблом; у самців крайні промені хвостового плавця витягаються в нитки, що іноді не поступаються по довжині тулубу. Ці види воліють триматися в підводних гротах і ущелинах каменів. Нарешті, парагвайський нижньорот (Hypostomus) тримається в заростях водної рослинності.
Самі дивні представники сомоподібних - лорікарієві - відрізняються, таким чином, і найбільшою розмаїтістю в межах родини.
10. Родина Пімелодові (Pimelodidae)
Дуже схожі на косаток, що заміщають їх в Америці. Пімелоди живуть у прісноводних водоймах від Південної Мексики до Аргентини.
У них три пари довгих вусів, жировий плавець іноді розвинений надзвичайно сильно.
У цій родині є види, що пристосувалися до життя в печерних водоймах. Наприклад у Рамдії (Rhamdia) із Гватемали є всі переходи від зрячих риб до риб з повністю редукованими очима.
Деякі види досить яскраво й строкато забарвлені й високо цінуються акваріумістами.
11. Родина Соми кошачі (Ictaluridae)
Ці соми живуть у різноманітних водоймах Північної Америки. Вони також близькі косаткам, але в сомів-кішок більше променів у черевних плавцях і на піднебінні відсутні зуби. Посилання, що зустрічаються в літературі, на перебування сомів-кішок у Південно-Східній Азії помилкові: за них приймали косаток. У Північній Америці живе багато родичів сомика-кішки. Деякі види досить великі й користаються промислом, інші цікаві своїм способом життя. Деякі роди (Satan, Trogloglanis) живуть у печерних озерах і навіть проникають в артезіанські басейни на глибину понад тисячу метрів під землею. У підземних видів звичайно безбарвна, позбавлена пігменту шкіра, очі редуковані, але сильно розвинені вусики та інші органи дотику й нюху.
12. Родина Соми мішкозяберні (Saccobranchidae)
В особі родини мішкозяберних сомів виділений один вид.
12.1 Сом мішкозябровий (Heteropneustes fossilis)
Населяє прісні води Цейлону, Індії й Бірми. У цього сома короткий спинний плавець; додаткові дихальні органи мають вигляд довгих сліпих мішків, що відходять від зябрової порожнини й тягнуться під спинною мускулатурою до хвоста. Втім, деякі дослідники вважають, що в цих мішках перебуває не повітря, а вода, що служить для зволоження зябер увесь час, поки сом перебуває на суші. Справа в тому, що стінки мішків не мають настільки густої мережі кровоносних судин, як древовидно розгалужені придатки зябрової порожнини шармута. За іншими даними, мішкозябровий сом піднімається до поверхні води й заковтує повітря. Якщо його позбавити цієї можливості, він може жити тільки в безупинно змінюваній воді. У стоячій він гине за 5-7 годин.
13. Родина Соми перистовусі (Mochocidae)
Зазвичай вважають, що догори черевом плаває тільки мертва риба. Дрібні перистовусі сомики (родини Mochocidae), що живуть по всій Африці, крім Сахари й Північної Африки (крім басейну Нілу), переконують у зворотному. Ці сомики мають два вусики на верхній і чотири на нижній щелепі. У багатьох видів вусики постачені пір'ястими виростами, тому й всю родину називають перистовусими сомами. У грудних і спинних плавцях цих сомів є потужні зазубрені колючки; жировий плавець добре розвинений. Інший вид (Synodontis victoriae), що живе в озері Вікторія, забарвлений нормально. Основна його їжа - лялечки мотиля-хіро-номід, що спливають із дна озера, щоб перетворитися в дорослих комарів на поверхні. Акваріумісти високо цінують незвичайно гарного ангельського сомика (Synodontis angelicus), у якого плавці покриті білими смужками, а на тілі по фіолетово-синьому тлу розкидані округлі білі плями. До цього ж сімейства відноситься сомик мохокус (Mochocus), що здивував учених будовою свого жирового плавця. Жировий плавець всіх сомів, а також харацинових і лососевих позбавлений дійсних членистих опорних променів - лепидотрихій і підтримується тільки еластичними волокнами - еластотрихіями. У мохокуса в жировому плавці розвиваються дійсні лепидотрихії, так що цей плавець втрачає право вважатися жировим.
14. Родина Соми вугрехвості (Plotosidae)
Представники морського роду сомоподібних - Вугрехвості соми (Plotosus і ін.) - зовні не схожі на сомів. Тіло вугрехвостих сомів торпедоподібне, позбавлене луски, спинний плавець короткий, з потужним шипом, анальний, навпаки, довгий, зливається із хвостовим і заходить на спинну сторону тіла, утворюючи суцільну облямівку навколо задньої частини тулуба. Тільки широка голова з великою пащею, оточеною трьома або чотирма парами вусів, видає в них сомів. В вугрехвостих сомів є пінеальний отвір у черепі. Друга архаїчна ознака - розсіяні в шкірі своєрідні органи дотику, схожі на слизові "ампули Лоренцини", описані в акул і скатів. Поширені вугрехвості соми в прибережних водах Східної Африки, Південно-Східної Азії, Японії й Австралії. Є вони й у Червоному морі. Подібно аріевим, деякі види перейшли до життя в ріках Австралії й Мадагаскару. Там, де вугрехвості соми зустрічаються в достатній кількості, їх промишляють. При ловлі варто побоюватися уколів зазубрених колючок спинного й грудного плавців, тому що вони озброєні отруйними залозами. Отрута із залоз випливає, коли сом стовбурчить плавці. Подібний пристрій є й у ряду інших сімейств сомовидних. Укол шипом вугревидного сома викликає сильний біль і тривале запалення.
15. Родина Соми електричні (Malapteruridae)
Родина має єдиний унікальний вид.
15.1 Сом електричний (Malapterurus electricus)
Населяє Ніл і ріки Західної Африки. Його виділяють в особливу родину електричних сомів. Це досить велика, до 65 см, риба. За деяким даними, у водоймах Конго електричний сом досягає метра в довжину. Спинного плавця в електричного сома немає, зате добре розвинений жировий. Грудні плавці не мають колючок. Як ми побачимо далі, в електричного сома є набагато грізніша зброя. Тіло цієї риби витягнуте й валькувате в поперечному перерізі. Голова несе три пари вусиків. Очі маленькі, світні в темряві. Забарвлення досить ошатне: темно-коричнева спина, буруваті боки й жовтувате черево. По всьому тілу розкидані численні темні плями, грудні й черевні плавці рожеві, хвостовий плавець із темною основою й широкою червоною або оранжево-червоною облямівкою. У молодих особин на хвостовому стеблі світла смуга. Помічено, що електричний сом може видавати досить голосні звуки. "Голосовий" апарат у нього влаштований у загальному так само, як і в броняків.
Від голови до початку жирового й анального плавців під шкірою електричного сома розташовані своєрідні парні органи, що сходяться по середній лінії спинної й черевної сторони. Це сильно розвитий гелеподібний шар, що покриває мускулатуру й тіло суцільним футляром, крім хвостового відділу. Обидва органи легко відокремлюються разом зі шкірою й, як показали зважування, становлять близько 25% загальної ваги тіла. Очевидно, це видозмінені шкірні залози. Обидва органи іннервуются дуже товстими нервами, що виходять зі спинного мозку між другою й третьою парами нервів. Призначення цих органів - виробляти електричний струм. В інших електричних риб - гімнотів (електричний вугор), електричних скатів - електричні органи влаштовані зовсім інакше. Імпульси струму, вироблювані органами електричного сома, за деяким даними, можуть досягати 360 вольт. Інші автори називають набагато менші цифри; втім, точно виміряти напругу в цьому випадку важко, тому що сом утомлюється й потужність його розрядів дуже швидко знижується. Вода - гарний провідник струму, і розряд сома - дуже діюча зброя, головним чином захисту. Якщо електричний сом попадається на гачок, струм проходить по вологій волосіні й може сильно вдарити вудильника. Відомі випадки електричного шоку, коли людина наступала босою ногою на майже заснулого сома. Жителі Єгипту й екваторіальної Африки віддавна використають електричного сома в народній медицині (своєрідна електротерапія) для лікування багатьох хвороб. Цікаво, що в Єгипті сома називають "ра-аш", що співзвучно арабському слову "pa-ад" (грім).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
