Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Водні рослини часто грають значно більшу роль, ніж фітопланктон, в процесах фотосинтетичної реарегенерації (Вінберг, 1955).

Часто завислі частинки створюють значну каламутність води, що різко погіршує її санітарний стан та заважають очистці на водоочисних спорудах. Рослинність є бар’єром для завислих мінеральних та органічних сполук. При фільтрації води через зарослі напівводяних та занурених рослин її прозорість збільшується [3].

В заростях занурених рослин значно збільшується кількість розчиненого кисню, значно знижується кількість розчиненого кисню, значно знижується кількість сольового аміаку і наростає азот нітритів.

Вищі водні рослини та зообентос сприяють розвитку фітофільної фауни, яка також приймає участь у самоочищенні води та даних відкладень від органічних речовин, продуктів їх розпаду та бактерій.

Макрофіти використовують також у біологічному закріпленні берегів. Укріплення берегів за допомогою водних макролітів визнано найбільш надійним простим і екологічно вигідним заходом. В заростях макрофітів більшості прісноводних водойм відбувається нерест риб.

Але при використанні вищої водної рослинності можливостей і негативний вплив - при її відмиранні та розкладанні, вона стає джерелом вторинного забруднення. Є можливість заболочення водойми внаслідок розростання вищої водної рослинності. Тому необхідно своєчасно видалити їх з водойм.

Розділ 3. Характеристики окремих рідкісних та типових видів водної рослинності

Водяний горіх плаваючий (Trapa natans L.)

Родина Водяногоріхові – Trapaceae

Водяний горіх плаваючий – це однорічна водяна рослина з тонким розгалуженим стеблом. Рослина має ряд пристосувань до умов водного середовища. Черенки їх різної довжини і це допомагає розміститись на поверхні води дуже щільно, не налягаючи один на одного. Квітки знаходяться на поверхні, але після запліднення їх зав’язь зразу ж занурюється під воду і плід весь час розвивається у воді, захований під листям.

Водяний горіх плаваючий давно відомий як рослина з їстівними плодами, насіння якого містить до 50% крохмалю і 15% білків [21].

Рослина привертає увагу дослідників не тільки нестандартними біологічними та морфологічними властивостями, а й географічним поширенням.

В Україні вид зростає на всій території, за винятком Криму, в озерах, ставках, старицях, дрібних річках, плавнях великих річок. Нині зникає внаслідок обміління річок, пересихання та забруднення водойм, збирання плодів людиною.

На Чернігівщині місце зростання цього виду пов’язані з київським водосховищем, річкою Дніпро, верхів’ям Десни та рядом озер. Для охорони виду необхідно створити ряд нових заказників, контролювати стан популяцій.

Вид має велике наукове значення як реліктовий вид третинного періоду. Занесений до Червоної книги України, II категорія.

Плавун щитолисний (Nimphoides peltata (S.A.Cmel.) O Kuntrc)

Родина Бобівникові – Menyanthaceae

Плавун щитолистий – це багаторічна трав’яниста рослина з довгим повзучим кореневищем, що закріплюється на дні водойми. Вона має округло - серце видні супротивні листки, що плавають на поверхні води. Цвіте у червні – серпні. Плодоносить у серпні – вересні. Розмножується насінням і вегетативно [21].

Поселяється на мілководдях майже по всій території України. На Чернігівщині поширення виду пов’язане з Десною та системою окремих заливних озер у її верхів’ях. Так у Новгород-Сіверському районі та Коропському спостерігається збільшення популяцій, їх добре відновлення і вегетація.

Занесений до Червоної книги України, II категорія. Має велике наукове значення як реліктовий вид третинного періоду.

Сальвінія плаваюча (Salvinia natans All.)

Родина Сальвінієві – Salviniaceae.

Сальвінія плаваюча є третинним реліквіям флори України. Цікаво, що із 13 видів роду, які зустрічаються в прісних водах планети, лише один вид – сальвінія плаваюча – це однорічна рослина, решта багаторічники тропічної зони.

Еволюція сальвінії відбувалася шляхом скорочення чи редукції всіх вегетативних органів стебла, коренів і листків. Цікавим є те, що корені її зовсім зникли, а їх роль виконують занурені у воду листки.

Сальвінія плаваюча має плаваюче, нитчасте, розгалужене стебло, її листки в трійчастих кільцях. З них два рядки цих листків розташовані по боках плаваючого стебла, а третій – розсічений, подібний до кореня і занурений у воду. Плаваючі листки яйцеподібно-еліптичні, тупі, зверху вкриті бородавочками з пучком волосків, а знизу – бурими волосками (без бородавок). Спори знаходяться в кулевидних спорангіях, які зароджуються на нижніх коренеподібних листках. Розмножується спорами і вегетативно.

В Україні цей вид зустрічається розсіяно в басейнах Дністра, Дунаю, Сіверського Дінця і Дніпра [21].

На Чернігівщині сальвінія плаваюча зустрічається майже по всьому руслу річки Десни, та ряду її протоків, окремих ділянках заплавних озер, навіть в системі меліоративних каналів. Перша знахідка цього виду на Чернігівщині зроблена А.Ракочі в 1898 році на р. Остер (KW). Сальвінія оселяється у водах, що течуть поволі, або в застійних.

Занесена до Червоної книги України, II категорія.

Альдрованда пухирчаста (Androvanda vesiculosa L.)

Родина Росичкові – Droseraceae

Це ниткоподібна водяна рослина довжиною 10см, яка плаває у товщі води. У рослини тонке стебло з округлими листками, квітки білі, дрібні. Рослина практичного значення не має, є ряд особливостей, які визначають її наукову цінність. По-перше, альдрованда – це релікт водяної флори третинного періоду. По-друге, комахоїдна рослина, у якої по краях листочків знаходяться чутливі волоски, що допомагають захоплювати здобич у ловчі міхурці.

В Україні альдрованда пухирчаста зрідка трапляється у водоймах майже по всій її території, крім гірських систем. Типові біотипи – це мілководдя слабо проточних водойм, боліт, глибиною до 100 см.

На Чернігівщині цей вид є дуже рідкісною рослиною. Перші вказівки на її знахідки наводяться А.Ракочі в 1874 році, під час дослідження „Шахового болота”, біля м. Остер. Є відомості про знахідки альдрованди пухирчастої в Ніжинському та Козелецькому районах. На Чернігівщині необхідно продовжувати пошуки нових місцезростань цього виду та забезпечити його належну охорону.

Занесений до Червоної книги України, II категорія.

Латаття сніжно-біле (Nymphaсa candida S. et. C. Presl. )

Родина Лататтєві – Nymphacaceae.

Це водяна рослина, яка має одні з найбільших і найкрасивіші у нашій флорі квітки (до 10 см в діаметрі). Листки у латаття округлі, мають довгі черенки (до 300см), які тягнуться від видовженого кореневища, що знаходиться у мулі [20].

Латаття сніжно-біле – це вид, який на Україні є досить звичайним на Поліссі та на півночі Лісостепу. Найчисельніші популяції цього виду на території Чернігівщини виявлені у заплавних водоймах межиріччя Десна – Сейм. Тут латаття сніжно-біле утворює рідкісні угруповання, які занесені до Зеленої книги України.

Рдесник альпійський (Potamogeton alpinus Balb.)

Родина Рдесникові – Potamogetonaceae.

Рдесник альпійський – це плаваюча рослина з сидячими, ланцетними листками, яка зустрічається в озерах, ставках, канавах. Вид зустрічається в Карпатах та на Поліссі.

На Чернігівщині є кілька знахідок рдесника альпійського на сході області. Він є рідкісним для Лівобережжя видом. Необхідно в області вивчати поширення цього виду з метою виявлення і уточнення його поширення, пошуку нових місце зростань та забезпечення належної охорони.

Розгляд окремих рідкісних видів гідроекологічної флори показав, що їх статус залежить від наукового критерію, геологічної природи та поширеності на окремій території.

Лепешняк великий (Gtyceria maxima (C. Hartm.) Holmberq)

Родина Злакові (Poeceae)

Екотоп: озера, стариці, русла річок, ставки, на глибині 20-50 (150) см та береги водойм, заболочені луки і болота.

Вегет.орг: крщ. плагіотропне, до 50 см довж., 5-10 діам. Паг. ортотропні, вис. 100-150 (200) см. Л. широколінійні, 5-12 (15) мм шир., шорсткі, із поодинокими шипиками, язичок 3-5 мм довж., загострений. У проточних водоймах утворює реофільну, стерильну форму із стрічкоподібними л., до 50 см довж.

Генер. орг: суцв. густа, багатоколоскова волоть, 20-40 см довж. Колоски 5-9-квіткові, 10-15 мм довж. Нижня квіткова луска із сильно виступаючими жилками, вкритими шипиками [21].

Біол.: багаторічник, охтогідрофіт, анемофіл, барохор, гідрохор. Цв. VI-VI1I. Розмножується вегетативно - крщ. та насіннєво.

Синт: д. вид Glycerietum maximae, Phragmition communis, Phragmitetaiia, Phragmiti-Magnocaricetea.

Пошир.: звичайно у всіх районах Лісостепу України.

Лепешняк помітний (Glyceria notata Chevall).

Родина Злакові (Poeceae)

Екотоп: заболочені луки, болота, мілководдя стариць, на глибині 15-30 см.

Вегет.орг: крщ. плагіотропне, паг. висхідні, із додатковими кор. в нижніх вузлах, 30-90 см вис. Л. лінійні, довж. 10-25 см, шир. 5-8 мм. Язичок л. надрізаний, 2-5 мм довж.

Генер. орг.: суцв. розлога волоть, 25-35 довж., у нижньому вузлі 3-5 гілочок, коротша із яких несе 2-4 колоски, довж, до 25 мм. Нижня квіткова луска заокруглена. Пиляки жовті. Пл. зернівка, до 2 мм довж.

Біол.: багаторічник, гідроохтофіт, анемо-філ, барохор, гідрохор. Цв. VI-VII. Розмножується вегетативно та насіннєво.

Синт.: д. вид Glycerietum plicatae, Sparganio-Glycerion, Magnocaricetalia, Phragmiti-Magnocaricetea.

Пошир.: спорадично, переважно в північних районах Лісостепу України.

Вербозілля звичайне (Lysimachia vulqaris L.)

Родина Злакові (Poeceae)

Екотоп: береги та мілководдя (до 10-15 см глиб.) річок, озер, ставків, водосховищ, болота, заболочені луки, вільшняки, чагарники.

Вегет. орг.: крщ. плагіотропне, з довгими підземними паг., ст. ортотропне, вис. 50-120 см, розгалужене у верхній частині. Листкорозташування мутовчасте (по 3-4 л. в мутовці) або супротивне. Л. короткочерешкові, яйцеподібно-ланцетні, цілокраї, з нижнього боку листкова пластинка опушена. Довж. л. 6-10 см, шир. 1-1,5 см.

Генер. орг: суцв. пірамідальна волоть. Кв. двостатеві, актином., оцв. подвійна, п'ятичленна, чашолистки яйцеподібно-ланцетні, хоротковійчасті, пел. він., діам. якого 1-1,5 см, жовті. Андр. однобратній, тичинки зрослі основою тичинкових ниток. Пл. куляста коробочка.

Біол.: багаторічник, улігінозофіт, ентомофіл, барохор. Цв. Vl-Vlti. Розмножується вегетативно - підземними паг. та насіннєво.

Синт.: д. вид Lysimachio-Filipenduletum, Filipendulion ulmariae, Molinietalia, Molinio-Arrhenatheretea; крім того у складі угруповань Caricetum gracilis, Caricetum eiatae, Caricetum vesi-cariae, Scirpo-Phragmitetum, Filipendulo-Geranietum.

Пошир.: звичайно у всіх районах Лісостепу України.

Очерет південний, о. звичайний (hragmites australis (Cav.) Trin. Ex Steud)

Родина Злакові (Poeceae)

Екотоп: мілководдя прісноводних та слабкомінералізованих, замкнутих і проточних водойм на глибині 20-100 (200) см, береги річок, озер, ставків, болота, торф'яники, вільшняки.

Вегет. орг.: крщ. плагіотропне, розгалужене, дуже довге - до 10 м довж., 10-25 мм діам. Додаткові кор., довж. 10-20 см, утворюються у вузлах кореневищ та нижньої частини ст. Л. крупні, плоскі, широкі, 1,5-3,5 см шир., лінійно-ланцетні, 25-50 см довж. Піхви л. циліндричні, гладенькі, щільно прилягають до ст. Язичок л. утворений рядом густих, коротких, прямих, білих, волосків.

Генер. орг: суцв. крупна, багатоколоскова, розлога волоть, із довгими, гіллястими, шорсткими гілочками, 20-30 см довж., 8-12 см шир. Колоски 3-7-квіткові, 5-10 мм довж., стиснуті з боків, лінійно-ланцетні, гострі, від світло-коричневого до темно-фіолетового забарвлення. Квіткові лусочки довші за колоскові, нижня - щільна, довго та тонко загострена, гола, верхня - більш ніжна, із 2 війчастоопушеними кілями. Тичинки із фіолетовими пиляками. Пл. зернівка.

Біол.: багаторічник, охтогідрофіт, анемофіл, анемохор. Цв. VII-ІX. Розмножується вегетативно - крщ. та насіннєво.

Синт.: д. вид Phragmiteturn communis, Phragmition communis, Phragmitetalia, Phragmiti-Magnocaricetea, у складі угруповань Alnion glutinosae, Salicion cinereae.

Висновки

Аналіз літературних джерел показав, що у класифікації вищої водної рослинності сформувалось 5 основних напрямків (морфологічний, екологічний, еколого-морфологічний, еколого-фітоценотичний, флористичний), які визначають підходи до розгляду різних груп макрофітів. Досить поширеною є еколого-фітоценотична класифікація, в основу якої покладено 3 принципи: еколого-фізіологічний (для одиниць вищого рангу); морфолого-систематичний (середнього рангу); еколого-біоморфологічний (нижнього рангу).

Використовуючи підходи Елінберга, групи біоморф водних макролітів можна об’єднати у наступні типи:

1.гідрооморфні: сугідамофіти, аерогідамофіти, плейсмофіти;

2.гідрогеломорфні: тенагофіти, плейсмогелофіти;

3.геламорфні: гідроохтофіти, олхтогідрофіти, евохотофіти;

Характеристики

Список файлов курсовой работы