Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Рід Вишня (Centsus). Неколючі дерева або кущі; листки цілісні, в бруньках складені вздовж. Квітки зібрані в зонтиковидні чи китицевидні суцвіття або поодинокі (по одній-дві); гіпантій дзвоникуватий чи трубчастий. Чашолистків і пелюсток по п'ять. Тичинок багато. Плід — соковита і м'ясиста гладенька кістянка, без поволоки, з майже кулястою не сплюснутою кісточкою. У дикому стані відомо понад 150 видів, з яких майже половина росте в Китаї і здебільшого для нього є ендемічними видами. На узліссях і по степових схилах в Україні росте в. кущова (С. fruticosa) — кущ 1-2 м заввишки, з дрібними червоними плодами. У лісах Поділля і в Карпатах росте дико черешня (С. ilvium) — красиве високе дерево, з темно-червоними, трохи гіркуватими дрібними плодами. У Криму і Закарпатті в промислових масштабах вирощують різні культурні сорти черешні, а всього в Україні районовано понад 20 її сортів.

По всій Україні поширена в культурі в. звичайна (С. vulgarls). Вишня давня улюблена культура в Україні (за літописом відома в Києві з XII ст.). Плоди вишні споживають у свіжому вигляді: їх також сушать, виготовляють з них варення, компоти, наливки, сиропи тощо. У декоративному садівництві в Україні використовують деякі кущові вишні: в. японську (С. Japomca), в. повстисту, в. залозисту (С. gland ulosa) в. сіру (С. uпсапа) тощо.

Рід Черемха (Padus). Дерева або кущі з простими черговими листками, в бруньках згорнутими вздовж. Квітки маточково-тичинкові, дрібні, білі, зібрані у вузькі китиці, які з'являються з минулорічних бруньок після розпускання листків. Тичинок 5-20. Маточка одна. Плід - невелика соковита, м'ясиста кістянка, з округлою кісточкою. В Україні росте п'ять видів черемхи, переважну більшість яких розводять у садах і парках як декоративні рослини, деякі з них мають їстівні плоди. В природному стані в лісах і чагарниках на вогких місцях по всій України, крім Степу і Криму, росте ч. звичайна (P. racemosa) — гарна декоративна і фітонцидна рослина, та добрий медонос.

Рід Мигдаль (Amygdalus) — дерева або кущі, часом колючі: кістянка зверху повстиста, із сухим шкірястим екзокарпом, кісточка сітчасто-борозенчаста. У дикому стані відомо близько 40 видів мигдалю, які поширені в теплому і помірному кліматі.

В Україні росте по схилах степових балок і на узліссях байрачних лісів м. низький, або бобівник (А. папа) — кущ до 1,5 м заввишки, що цвіте рано навесні (до появи листя) рясними рожевими квітками. У Південному Криму, на Кавказі і в Середній Азії вирощують м. звичайний (A. communis) — дерево до 8-10 м заввишки. Насіння його солодке, містить до 65 % жирної олії, яка використовується в харчовій промисловості, парфюмерії та медицині. Насіння широко використовують в кондитерській промисловості при виготовленні печива, тортів, марципанів.

Рід Абрикос (Агтепінса). Дерева, рідше кущі, до 2 6 м заввишки, інколи з колючими гілками. Листки цілісні, яйцевмдно-округлі або серцевидні, загострені, нерівнопилчасті, з довгими черешками. Квітки майже сидячі, поодинокі, рідше по дві в листкових пазухах, розвиваються до появи листків. Пелюстки округлоовальні 10-15 см завдовжки, білі або рожеві. Плід - соковито-м'ясиста кістянка, майже кpугляста оранжева або жовта бархатисто опушеною поверхнею, 5-7 см в діаметрі, часто з рум'янцем. Кісточка сплюснута з боків, шорстка.

В Україні культивують А. звичайний (A vulgarity дерево до 15 м заввишки, з розлогою кроною, квітки білі або рожеві, з'являються в квітні раніше, ніж листки: плоди різні за формою і забарвленням, найчастіше жовті, оранжеві або червонобокі, зовні оксамитно-опушені. Дико росте в горах Середньої Азії і Китаю. В культурі відомо багато сортів у різних країнах світу. Найбільші збори абрикоса в Італії. США. Туреччині. Середній Азії. Закавказзі, на півдні України, в Молдові. Свіжі плоди абрикоса містять 7-22 % цукрів, сушені (урюк, курага) — до 84% (найкращі таджицькі сорти), а також органічні кислоти, вітаміни. Споживають їх свіжими та в переробленому вигляді, сушать, готують консерви, варення, соки, джеми, компоти. За післявоєнні десятиріччя в Україні значно розширився асортимент цієї цінної плодової культури і підвищилась її морозостійкість.

Рід Персик (Persicii). Дерево або чагарник 3-6 м заввишки. Кора жовтувата або червонувато-коричнева. Гілки голі. Листочки в бруньці складені вздовж. Листки ланцетні, гостропилчасті, з короткими черешками, які несуть звичайно по 3 5 червоно-бурих залозок. Квітки поодинокі, рідко по дві. Пелюстки рожеві. 14 17 мм завдовжки. Плід кістянка, куляста, соковито-м'ясиста, 3-7 (12) см завдовжки, з поверхні бархатистоопушена.

П. звичайний (P. vulgarity) дерево або високий кущ. що походить з Китаю: квітки майже сидячі, великі, яскраво рожеві або червоні, з'являються раніше, ніж листки; плоди, залежно від сорту, різні за формою, розмірами і забарвленням, звичайно соковиті, цукристі і дуже смачні. їх споживають свіжими, консервованими і в переробленому вигляді (мармелади, цукати, варення, джем, компоти тощо). Персик мас багато сортів і є давньою культурою в країнах з теплим кліматом, в тому числі в країнах Південної Європи. У промислових масштабах його вирощують на півдні Європи, в США. Японії. Туреччині. Середній Азії, на Кавказі і в Криму. Врожайність більшості сортів персика висока і регулярна, але транспортабельність, лежкість і зимостійкість низькі. В умовах Центрального ботанічного саду в Києві в повоєнний період було створено низку прекрасних морозостійких сортів персика.

РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ОКРЕМИХ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДИНИ В КУЛЬТУРІ ТА ФІТОДИЗАЙНІ

2.1 Хеномелес - універсальний чагарник

Належить до родини розоцвітих. Хеномелес японський (Chaenomeles japonica Thunb.). Lindl — це декоративна й плодова, медоносна та меліоративна культура, походить із Східної Азії (Китай, Японія). Висота від 0,3 до 3 м. Він має гарний декоративний вигляд, тому його можна широко використовувати у зеленому будівництві, зокрема в поодиноких посадках, алеях, групах тощо.

Квітки поодинокі або зібрані по 2—5 у суцвіття. їх добре відвідують бджоли. Квітки бувають: червоними, рожевими, білими, жовтими тощо. Гілки з квітковими бруньками взимку використовують як вигоночну культуру. Плід — яблуко, діаметром від 3—4,5 см і масою до 30 і більше грамів. Насіння коричнево-червоне, блискуче, довжиною 6—8 і шириною 4—5 мм.

Початок вегетації в умовах Києва — друга половина квітня. Квітує в другій-третій декадах квітня упродовж 22—25 днів. На одному кущі може бути від 200 до 300 квіток і більше. Бджоли у великій кількості збирають з них нектар і пилок. Спостерігається і повторне його квітування. Мед має світло-жовтий колір, приємний на смак. Квітки розміщені по всьому кущу. Висаджувати рослину можна як навесні, так і восени. Хеномелес японський посухо- і зимостійка рослина. Може рости в різних грунтово-кліматичних умовах, не вибагливий до ґрунту. Найкраще висаджувати його на освітленому місці.

Головна особливість хеномелеса японського – він швидко плідний, річно плодоносить, має високу врожайність (із одного куща — від 1 і: 10 кг). Практично не пошкодується шкідниками і уражується хворобами. Плоди мають високий вміст біологічно активних речовин, які можуть широко використовуватися як дієтичний продукт не тільки для дорослих, а й для дітей.

Плоди: грушоподібні, кулясті, циліндричні, конічні.

За кольором бувають жовтими, темно-зеленими, яскраво оранжевими тощо. Це невисокий чагарник, на пагонах у нього є невеликі колючки, тому плоди краще збирати у рукавицях, щоб не поранити руки. Плоди хеномелеса японського мають приємний ароматичний запах. Їх використовують у харчовій, консервній кондитерській промисловості. Із них виготовляють желе, джеми, компоти, варення, пастилу, мармелад, зефір, соки, сиропи. Плоди можна використовувати замість чаю, який і. же приємний на смак. Як промислову культуру хеномелес японський широко використовують у Прибалтійських країнах, де він культивується на площі до 45 га. Цю рослину з успіхом можна використовувати для лікування шлунково-кишкового тракту. Застосовують і для виготовлення безалкогольних напоїв, які мають дуже приємний запах і смак. Плоди містять багато вітаміну С, якого в десятки разів більше, аніж у лимонах, які завозять в Україну.

У культурі в Україні відома його декоративна форма АІріпа — зі сланкими пагонами. Хеномелес японський добре витримує підстригання. Розмножується насінням, кореневими і зеленими живцями. Дуже декоративний в період цвітіння. Можна використовувати його і для оформлення невеликих скверів, галявин, парків, ефективний в поодиноких посадках, невеликими групами, в алейних насадженнях уздовж доріг, для створення живоплотів тощо.

Хеномелес Маулея (Ch. Maulei (Mast) Schneid) родом з Японії — від Кюсю до Хонсю. Це кущ висотою до 1 м. Гілки дугоподібно нахилені. Молоді пагони опушені, восени — коричнево-сірі з невеликими колючками — 1—2 см. Листя широко обернено-яйцеподібне, тупе або загострене із кільцевою або клиноподібною основою. Квітки оранжево-червоні, на коротких, майже сидячих квітконосах, по 2—6 на коротких пагонах. Плоди поліморфні, від 3 до 4,5 см, жовто-зелені, кислі дуже ароматні. Цвіте в березні-квітні, плодоносить у вересні-жовтні. Росте порівняно швидко. Повністю зимо- і посухостійка рослина. Масово квітує і плодоносить. Дає повноцінне насіння. Добре розмножується насінням і вегетативно.

Рекомендується для використання в приватних садибах, садах, парках, скверах і для створення бордюрів. Хеномелес Маулея ще називають низькорослою айвою. Відрізняється він від хеномелеса японського дрібнішим листям (3—5 см), широкоеліпсоподібне або обер-ненояйцеподібне, по краю городчасто-зубчасте, далі менше (3—4 см) з кислішими і ароматичними плодами. Квітки дрібніші, оранжево-червоні. Цей вид дуже морозостійкий. Його форми 'Grandiflora rosea' — з рожевими, дещо біло-пістрявими квітками, 'Alba' — білими, 'Grandiflora' — більшими темно-червоними, 'Superba' — яскраво-червоними, 'АІріпа' — карликового росту із червоними квітками. Хеномелеси дивують нас своїм красивим цвітінням у період розпускання листя, яке в цей час має бронзово-червоне забарвлення. Як у парку, так і в маленькому саду вони завжди бажані гості. Чудовий вигляд мають на газонах, галявинах, у живих не густих живоплотах. Деякі щільнорослі форми можна формувати. Щеплені на штамбах — вони дуже красиві в період цвітіння.

2.2 Таволга

Листопадні кущі заввишки 0,15— 2.5 м з простими, зубчастими, іноді лопатевими листками, білими, рожевими або червоними квітками, зібраними в щитки, китиці, волоті. Рід об'єднує близько 80 видів. В Україні 7 дикорослих видів. Цінуються як декоративні рослини.

Таволга середня — Spiraea media Fr. Schmidt. Кущ заввишки до 3 м з кулястою, густою кроною, прямими або дещо зігнутими буро-сірими, коричневими пагонами. Листки яйцеподібні, еліптичні, видовжені, 3—6 см завдовжки, 1,5—3 см завширшки, зверху темно-зелені, знизу сизувато-зелені, голі або з рідкими волосками. Суцвіття численні, зонтикоподібні, білі, розпускаються в травні — червні й цвітуть упродовж двох—трьох тижнів.

Природно поширена на північному сході Європи, в Сибіру, Середній Азії. Широко культивується в Україні. Морозо-, газо- та досить посухостійка, витримує невелике затінення та пізнє пересаджування.

Декоративні форми: за опушенням листя — гола та м'якоопушена (для озеленення використовують мало); за декоративністю — гібриди таволги середньої з таволгою дубравколистою, звіробоєлистою, білою.

Рекомендується для створення поодиноких посадок, груп, живих огорож.

Таволга Вангутта — Spiraea vanhouttei Zab. Кущ заввишки до 2 м, створений схрещуванням таволги кантонської з таволгою трилопатевою. Крона розлога, гілки дугоподібні, повислі. Листки сизі знизу, темно-зелені зверху, 2—3,5 см завдовжки, ромбічно-яйцеподібні або оберненояйцеподібні, зубчасті, з 3—5 лопатями. Білі квітки часто в густих зонтикоподібних китицях. Цвіте рясно в травні — червні впродовж двох тижнів, починає цвісти на третій рік. Дуже декоративна у період цвітіння.

Широко використовують для озеленення міст країни. Росте швидко, відносно зимостійка, достатньо витривала під час нетривалих посух, переносить невелике затінення, стійка проти забруднення повітря пилом і газами.

Рекомендується для створення поодиноких, групових, алейних насаджень, живих огорож та узлісь.

Таволга японська — Spiraea japonica L. Кущ заввишки до 1,5 м з оберненояйце-подібною кроною. Листки яйцеподібні, зверху загострені, знизу клиноподібні, до 8 см завдовжки, в молодому віці червонуваті, влітку темно-зелені, восени від оранжевого до темно-бурого забарвлення. Квітки червоні (іноді рожеві, білі), зібрані в складні щитки, знаходяться на кінцях пагонів. Цвіте з червня по вересень.

Характеристики

Список файлов курсовой работы