3316 (600029), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Таблиця 1.

Значущість якостей страхового продукту для населення

б) Інфраструктура страхового ринку. Страхові агенти і брокери, їх функції.

Системи продажу страхового продукту.

Просуванням страхових послуг від страховика до страхувальника займаються страхові агенти і брокери.

Страховими агентами можуть бути фізичні, або юридичні особи, що діють від імені та за дорученням страховика. Страхові агенти беруть на себе частину обов’язків страховика. Через них страховик може здійснювати укладання договорів страхування, має можливість отримувати страхові платежі. Також забезпечують надання страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. Страхові агенти на страховому тинку представляють інтереси страховика, діють від його імені та за його дорученням.

Агент може виконувати:

• підготовку договорів

• укладення договорів

• обслуговування доворів

• оформлення документів для виплати відшкодування

• виплати страхових сум і відшкодувань

Робота в якості страхового агента потребує від кандидата не тільки знань в області страхування, але і психології людей. Критеріями професійного відбору слугують наступні показники:

• комунікаційність

• зовнішня привабливість

• швидкість реагування

• рівень культури, як мінімум – середня освіта

• фінансовий стан кандидата (відсутність претензій з боку податкової служби)

Страховими агентами – юридичними особами можуть бути: бюро брачних знайомств, туристичні агенції, юридичні консультації і нотаріальні контори. Сукупність юридичних осіб, які виступають як страхові агенти, створює альтернативну мережу розповсюдження даного страховика.

На страховому ринку є різноманітність видів виплат за посередницьку діяльність:

Провізія – плата страховому агенту за посередницьку діяльність та за укладені зі страхувальником договори страхування.

Додаткові виплати – складаються із виплати страховиком коштів, спрямованих на забезпечення необхідних умов для виконання страховими агентами своїх функцій.

Компенсації – кошти, що надає страховик своєму страх агенту у разі припинення дії контракту чи виходу останнього на пенсію.

По формам взаємозв’язку страховика зі страховими компаніями прийнято розрізняти безпосередній зв’язок та систему генералних страхових агентів.

Безпосередній зв’язок – найбільш проста форма, яка спирається на контракти та генеральні згоди.

Система генеральних страхових агентів – найбільш зрілий тип відносин. Створюється по територіально-адміністративному признаку.

Генеральний страховий агент, діючий безпосередньо від імені і по дорученню страховика, приймає на роботу страхових агентів, проводить їх інструктаж і визначає зону обслуговування.

Таким чином, вертикальний рівень організації системи продаж страхових полісів має вид ланцюга : генеральний страховий агент – страховий агент – субагент.

Перевага системи генеральних страхових агентств в їх мобільності та гнучкості. Відпадає необхідність мати великий штат працівників. Робота будується на контрактній основі з залученням експертів і спеціалістів для оцінки ризиків.

Продовжуючи аналіз діяльності посередників на страховому ринку, необхідно визначити, що до посередників відносяться не лише агенти, а й страхові брокери. Страховими брокерами можуть бути фізичні або юридичні особи, які зареєстровані і діють на страховому ринку від свого імені та на підставі доручень страхувальника або страховика.

Його діяльність спрямована на задоволення потреби страхувальника у страховому захисті або задоволення потреби страховика у збільшенні обсягу страхових премій, сприяння зростанню чисельності страхувальників, саме серед яких і розкладається ризик страховика.

Згідно з Положенням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, брокер зобов’язаний: “забезпечувати укладання договору договору страхування на найвигідніших умовах для страхувальника, відповідно до брокерської угоди із страховиком, який має стійке фінансове становище: володіти інформацією, необхідною для укладання договору страхування на вигідних умовах для страхувальника.

Страховий брокер на страховому ринку діє у певних межах. „Страховий брокер не може проводити інші види діяльності, в тому числі посередницької, крім посередницької на страховому ринку.

Страховий брокер на відміну від страхового агента, у своїй діяльності має суттєво більше варіантів свободи, оскільки він є незалежним як від страховика так і від страхувальника.

В функції брокера входить визначення оптимальних умов страхування для клієнта. При настанні страхового випадку брокер виступає як консультант страхувальника і допомога в отриманні страхової суми або страхового відшкодування.

Страхові брокери із числа фізичних осіб не можуть по дорученню страховика і за його рахунок проводити страхові виплати, а також інкасування страхових взносів. Такі дії можуть виконувати страхові брокери тільки із юридичних осіб і при наявності страхової угоди. Страхові посередники знаходяться ближче до страховикам і оперативніше реагують на зміни ринкової кон’юнктури страхових послуг. Це дозволяє страховику запропонувати такі види страхування, які користуються найбільшим попитом на ринку.

Використання посередників в страхуванні дозволяє страховику підвищити свою конкурентноздатність, так як дає можливість користуватися джерелом інформації про те, чого хотять страхувальники, як вони приймають види страхування, які пропонуються посередниками. Сам процес продажу страхових полісів носить назву аквізиції, а посередники, які виконують ці функції, називаються аквізиторами.

Продаж страхових полісів через посередників є провідними в системі організації укладання договорів страхування. Чим ширше мережа посередників. Тим більше потенційних страхувальників дізнаються про дану страхову компанію і зможуть скористатися її послугами.

В Україні існує нестача посередників, професійних брокерів, котрі виражали б інтереси клієнта і шукали йому по об’єктивним ознакам кращу страхову компанію.

Мало також агентів, які б професійно прдавали страховий продукт. Крім того, виникла необхідність в професійному регуляторі. Ми відрізняємося від западного ринку тим, що у нас не сформована потреба в страхових послугах. Це психологія помножена на неплатоспроможність населення.

Але розвиток страхового ринку спричиняє не тільки збагачення форм діяльності посередницьких структур, а й вимагає активної дії страховиків у безпосередньому просуванні страхових продуктів до страхувальника, тобто страховик інколи прагне працювати із страхувальником без участі посередників.

1. Стан страхового бізнесу в Україні.

а) Реалізація страхових послуг в Україні на сьогоднішній день.

Становлення України, як самостійної, незалежної і демократичної держави, не могло не зумовити створення і розвиток страхового ринку. Процес демонополізації економіки, який захватив усі ланки народного господарства, відразу ж відобразився на такій сфері громадсько-правових відносин, як страхування. Усунення монополії держави при вирішенні правових і економічних питань розвитку страхової справи і поява недержавних страхових компаній зумовили формування страхового ринку України на ринковій основі. Кінець 90-х років ХХ століття характеризувався збільшенням валових показників страхових платежів, прирістом кількості страховиків і їх спеціалізацією по видам страхування. Розвитком перестрахових операцій як на внутрішньому (національному), так і на зовнішньому (світовому) ринку.

Таблиця 2. Динаміка розвитку страхового ринку України.

Розвиток страхового ринку України за останні вісім років знаходилось в умовах розвитку економічної діяльності, зниження темпів падіння виробництва. Це не могло не відобразитися на його розвитку, і він розвивався достатньо швидко.

Намітилися такі тенденції:

• Темпи приросту страхових платежів продовжують попереджувати темпи приросту страхових виплат

• Поетапно збільшуються обсяги страхових резервів

• Намітилася тенденція значного збільшення сплачених уставних фондів, що свідчить про схильності до інвестування страхового ринку, як сфери, яка динамічно розвивається.

Державна політика розвитку страхового ринку України супроводжувалась покращенням нормативно-правового забезпечення, збільшенням кількості страховиків, розвитком нових видів страхування і підвищенням надійності роботи страхових компаній і посередників, що знайшло підтвердження в прийнятті органами державної влади нових нормативно-правових актів і внесення змін до існуючих. Вперше на тривалий строк Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 року №98 затверджена Програма розвитку страхового ринку України на період 2001-2004 років, яка попередила основні напрямки розвитку страхового ринку по створенню привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових послуг. Важливим етапом розвитку страхування стало прийняття в 2001 році Законів України „Про страхування” і „Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг”.

По експертним оцінкам, сьогодні в Україні застраховані лише 10% ризиків, тоді як в більшості країн цей показник становить 90-95%. Доля страхового ринку України в спільноєвропейському обсязі страхових послуг становить лише 0,05% -- при тому, що в Україні проживає 7% населення Європи.

Доля страхового ринку в 2001 році становила лише 1,5% ВВП, при цьому для розвинених країн аналогічний показник становить 8-12%.

Однак, якщо розглянути розвиток страхування за останні 5 років, то побачимо дещо інші результати.

Діаграма 1. Динаміка розвитку страхування в дол. США

В останні роки страховий ринок за темпами розвитку іде попереду інших галузей економіки України. Це стало можливим завдяки ефективному задоволенню страховиками запитів одночасно двох категорій страхувальників: тих, хто бажає захистити свої кошти від ризиків, і тих, хто бореться з непомірним податковим тиском. При цьому попит на страхування як інструмент податкової оптимізації з кожним роком вдосконалюється і приваблює все нових клієнтів. Таким чином, реальне страхування по різним оцінкам становить 25-40% від спільних показників. Особливо висока доля „псевдострахування” в добровільному майновому страхуванні, оскільки витрати на страхування майна юридичних осіб на валові видатки, а розміри страхових тарифів з погодження сторін угоди страхування застосовується, як правило, з коефіцієнтом збільшення від 1 до 5 до базового. Підтвердженням цих негативних тенденцій є те, що темпи приросту в 2001 році страхових платежів по майновому страхуванню збільшилися до 50,25% (в 2000 році до 106,32%), а темпи приросту страхових виплат знизились і становили відповідно 20,19% і 3,31%. Рівень виплат по обов’язковому недержавному страхуванню з кожним роком планомірно збільшується, а в 2001 році зафіксований навіть вище середньо ринкового.

Характеристики

Список файлов курсовой работы