2972 (599909), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

На жаль, у вітчизняній фіскальній та монетарній політиці є і невирішені проблеми. Багато з них пов’язані з недостатньою узгодженістю цієї політики, зокрема з прогалинами в координації дій уряду та Національного банку, спрямованих на регулювання ліквідності на фінансовому ринку.

Серед сфер, які становлять для Національного банку та уряду обопільний інтерес – ринок державних цінних паперів. На нього Кабінет Міністрів та НБУ виходять разом, впливаючи на попит та пропозицію грошей, а відтак - на рух коштів на рахунках уряду в центробанку, що інколи спричинює різкі зміни і в монетарній базі [11, с.9-10].

Зауважимо, що і Національний банк, і Міністерство фінансів, розробляючи свої річні плани монетарної та фіскальної політики, користуються прогнозними макроекономічними показниками загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрів економічного і соціального розвитку України, які розробляються Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції і містять прогнозні показники обсягу ВВП, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного і торгівельного балансів [10, с.47].

Купівля Національним банком облігацій внутрішніх державних позик на відкритому ринку є опосередкованою грошовою емісією. Вона впливає на коррахунки банків у НБУ і теж змінює грошову базу. Завдяки операціям на відкритому ринку Національний банк може збільшувати обсяг пропозиції грошей в економіці (або, навпаки, вилучати надлишкову грошову масу), впливати на рівень відсоткових ставок, на зростання платоспроможного попиту, на рівень інфляції. Регулювання обсягу грошової маси за допомогою операцій із цінними паперами на відкритому ринку є одним із найпотужніших інструментів грошово кредитної політики.

Як уже зазначалося, рух залишків коштів на рахунках уряду в НБУ змінює грошову базу, а їх раптові зміни можуть протягом року спричиняти її небажані коливання. Останнім часом цей показник має тенденцію до збільшення (на кінець 2001 року залишки коштів уряду на рахунках у НБУ становили 0.7, на кінець 2002року – 1, а на кінець 2003 – 1,9% від ВВП), що веде до зменшення монетарної бази.

Міністерство фінансів України, виконуючи операції з обслуговування державного боргу (пов’язані з розміщенням та погашенням державних цінних паперів, виплатою доходу за ними), впливає на зміну обсягу коштів уряду на рахунках у НБУ, а отже, і на монетарну базу. Змінюючи залишки своїх коштів на зазначених рахунках, уряд теж опосередковано впливає на грошову базу, а відтак – на рівень інфляції, курс гривні, вартість грошей.

Як відомо, валютні кошти уряду на рахунках у центробанку враховуються і при обчисленні міжнародних резервів. Тому операції, які проводить уряд за зовнішнім боргом, впливають на величину міжнародних резервів Національного банку, а оскільки вони є джерелом формування монетарної бази, то й на неї також.

Нині в структурі загального державного боргу зростає частка саме зовнішнього, що збільшує ризики для міжнародних резервів НБУ. З огляду на це Національний банк змушений збільшувати свої міжнародні резерви.

Сталий розвиток економіки потребує низьких темпів інфляції, відсутності її різких коливань, невисокої вартості кредитів, курсової стабільності. Для забезпечення монетарної стабільності Національний банк має постійну потребу в отриманні від уряду надійних прогнозів руху зміни залишків коштів уряду в банківській системі, обсягів надходжень зовнішніх позик та їх погашення, надходжень від приватизації державного майна тощо, за яких він зможе забезпечити своєчасне регулювання банківської ліквідності. При цьому необхідно також прагнути до поліпшення якості прогнозів, на яких грунтуються Основні засади грошово-кредитної політики Центрального банку та Державна програма економічного і соціального розвитку, що затверджується Кабінетом Міністрів, як орієнтирів для прийняття рішень щодо коригування монетарної і фіскальної політики. Саме прогнозованість фіскальної політики уряду як у коротко- так і в середньострокових періодах дасть змогу за допомогою сучасних інструментів грошово-кредитної політики забезпечити монетарну стабільність [11, с.10-11].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ ГРОШОВО-КРЕДИТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Національний банк проводив монетарну політику відповідно до Основних засад грошово-кредитної політики на кожен рік, узгоджену з урядовою економічною політикою. В 2004р. вона спрямовувалася на забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності національної валюти, а також на забезпечення попиту на гроші з боку суб’єктів господарювання та підтримання прискоренних темпів економічного зростання [12, с.3]. А в 2005 році вона насамперед спрямовувалася на стримання інфляційних процесів [13, с.4]. Із цією метою Національний банк проводив виважену політику на валютному ринку, постійно здійснював операції зі стерилізації шляхом випуску депозитних сертифікатів, посилював вимоги до формування обов’язкових резервів та підвищив облікову ставку до 9,5% річних, вдалося забезпечити дотримання цільового орієнтиру - рівня інфляції – зростання споживчих цін за підсумками року було нижчим, ніж у 2004 році (10,3 проти 12,3%) [6, с.52]. Збільшення кількості грошей в обігу залишалося незмінною передумовою економічного зростання. За підсумками 2004р. монетарна база збільшилася на 34,1% ( на 13,7 млрд.грн) і становила 53,8 млрд.грн.[7, с.46], монетарна база за 2005рік збільшилася на 53,9% або на 29млрд.грн. до 82,8млрд.грн.. Загальний обсяг грошової маси в обігу в 2005р.збільшився на 54,3% або на 69 млрд.грн до 194,1млрд.грн., у тому числі в національній валюті - на 55,4% ( у 2004році відповідно на 32,4 та 26,8%) [6, с.8]. Динаміку основних монетарних показників показано на рис.2.1.

Відхилення обсягу грошової маси від прогнозованого (на 1,6млрд.грн) відбулося внаслідок прийняття Верховною Радою України 20.12.2005р.змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005р." – для підвищення пенсійних виплат певним категоріям населення. Зазначені кошти було фактично виплачено в останні дні 2005р., що привело до адекватного збільшення грошової маси.

Рис.2.1.Динаміка основних монетарних показників, млрд.грн

[складено автором по матеріалам [17,с.47; 18, с.49]

Зростання грошової маси відбувалося насамперед через операції на валютному ринку внаслідок значного припливу іноземної валюти при необхідності підтримання стабільності обмінного курсу гривні. Обмінний курс гривні щодо долара США впродовж 2005 року підвищився на 4,8%, реальний ефективний обмінний курс гривні – на 15,3%. Основними чинниками реального зміцнення гривні у 2005 році було номінальне посилення гривні відносно долара США, євро та російського рубля [6, с.8].

Прискорене зростання темпів приросту монетарних показників у 2005р. порівнянно з 2004р. насамперед пояснюється впливом політичної нестабільності напередодні та в період президентських виборів - відпливом копіталу з країни, значну частину якого було повернуто на початку.

Для збереження ефективності управління грошово-кредитним ринком Національний банк України використовував обов’язкове резервування коштів, процентні ставки, рефінансування банків, депозитні операції та операції зворотнього РЕПО [6, с.53].

2.1. Обов’язкове резервування коштів. Процентні ставки

З метою визначення оптимальних розмірів грошової маси в обігу Національним банком з 1 липня 2004р. запроваджено порядок дотримання банками обсягу обов’язкових резервів, який щоденно на початок операційного дня зберігався на кореспондентському рахунку банку в Національному банку.Протягом 2005р. Національний банк неодноразово посилював вимоги до формування банками обов’язкових резервів [7, с.47].З 01.01.2005р. розмір зазначеного показника було встановлено на рівні не менш як 60%, з 15.04.2005р.- не менш як 80%, з 01.09.2005р. – не менш як 100%, а з 01.10.2005р. – не менш як 90% від суми визначеного та сформованого обсягу обов’язкових резервів за попередній звітній період.

За результатами прийнятих рішень середній розрахунковий норматив обов’язкового резервування у 2005р. становив 6,6% і збільшився з 6,4% у січні до 6,8% у грудні.

Протягом 2005р. банківською системою забезпечувався позитивний результат формування обо’язкових резервів, обсяг яких за січень 2005р.становив 2,5млрд.грн., а за грудень 2005р. - 6,5млрд.грн.[6, с.53].

Із 1 жовтня 2004р. уніфіковано нормативи формування банками обов’язкових резервів залежно від строку залучення коштів, які на 01.01.2005р., 01.01.2006р. становили:

• за строковими коштами і вкладами (депозитами) юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валюті – 6%;

• за коштами і вкладами (депозитами) юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валюті на вимогу та коштами на поточних рахунках –7% [7, с.47] ( з 01.09.2005р. –8%) [6, с.53].

З метою сприяння ефективному використанню банками мобілізованих коштів та нарощування обсягів кредитування економіки рішенням Правління Національного банку України встановлювалася частка готівки в касі банку, яка зараховувалася в покриття обов’язкових резервів [4,2001]. Так на 01.01.2004р. 40% готівки у національній та 20% у іноземній валюті, що знаходилася в касі банку, зараховувалася в покриття обов’язкових резервів, а з 09.03.2004р. в покриття обов’язкових резервів зараховувалося 25% готівки в національній валюті та 10% в іноземній, що знаходилася в касі банку. В період з 10.07.2004р. по 29.11.2004р. готівкові кошти в банку не враховувалися в покриття обов’язкових резервів, а з 29.11.2004р. в покриття обов’язкових резервів зараховувалося 40% готівки в національній валюті, що знаходилася в касі банку. За результатами прийнятих рішень середній норматив обов’язкового резервування знизився з 7,5% станом на 01.01.2004р. до 6,6% станом на 01.01.2005р., а з урахуванням покриття їх готівкою до 6,0%.

Упродовж 2004р. банківською системою забезпечувався позитивний результат формування обов’язкових резервів, обсяг яких за січень 2004р. становив1,3млрд.грн, а за грудень 4,8 млрд.грн [7, с.47-48].

Процентна політика Національного банку України впродовж 2004р.постійно спрямовувалася на упередження розгортання інфляційних процесів. Із 9 червня 2004р. розмір облікової ставки було підвищено з 7% до 7,5% річних, а 7 жовтня – до 8% річних, а з 9листопада 2004р. – до 9% річних [7, с.48 ]. Щодо 2005р. то процентна політика цього року спрямовувалася на стабілізацію грошово-кредитного ринку та упередження розгортання інфляційних процесів за рахунок монетарного чинника, для чого з метою створення сприятливих умов для залучення банками коштів населення з 10 серпня 2005р. було підвищено рівень облікової ставки з 9% до 9,5% річних [6, с.53]. Динаміку розміру діючої облікової ставки Національного банку України показано на рис.2.2.

Рис.2.2. Розмір діючої облікової ставки НБУ [16, с.70]

Із 1 березня 2004р. щоденно оголошувалися процентні ставки за активними та пасивними операціями Національного банку України.

Середньозважена процентна ставка за кредитами рефінансування, що надавалися банкам у 2004р., підвишилася за всіма інструментами рефінансуваня з початку року на 9,8 процентного пункту й у грудні 2004р. становила 17,7% річних (грудень 2005р. - 14,1%річних), у тому числі:

- за кредитами овернайт – 19,7% річних (підвищилася на 11,7 процентного пункту), (січень 2005р. –20%, грудень 2005р.- 15% річних);

• кредитами, наданими за результатами тендерів – 14,9% річних (підвищилася на 6,6 процентного пункту), (лютий 2005р. –15%, грудень 2005р. –12,8%);

• операціями прямого РЕПО (розрахунково) – 13,7% річних (підвищилася на 4,9 процентного пункту), (січень 2005р. –14% річних, листопад 2005р. –12,0% річних).

Без змін на рівні 7% залишилася середня вартість кредитів рефінансування для підтримання довгострокової ліквідності банків.

Середньозважена процентна ставка за стабілізаційними кредитами, що надавалися переважно в грудні 2004р., становила 14,9% річних, січні 2005р. – 15,0% річних.

Необхідно зазначити, що процентні ставки за операціями Національного банку України були позитивними відносно фактичного рівня інфляції та прогнозного її рівня.

2.2. Рефінансування банків.Депозитні операції

Протягом 2004-2005рр. Національний банк України забезпечував підтримання ліквідності банків через операції рефінансування (постійно діючу лінію рефінансування для надання банкам кредитів овернайт строком на 1 робочий день, кредитів рефінансування строком на 14 днів та на 365 днів, кредитів рефінансування для підтримання довгострокової ліквідності, операції прямого РЕПО), а також надання стабілізаційних кредитів [2,2002].

Із 1 березня 2004року, із набранням чинності Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24.12.2003р. №584, значно розширився спектр фінансових інструментів, що використовувалися як забезпечення кредитів рефінансування строком до 14 днів та до 365днів. Крім того було запроваджено проведення операцій прямого РЕПО з іноземною валютою, а також відмінено порядок довгострокового рефінансування (підтримання ліквідності) банків Національним банком України [3,2003].

Обсяг операцій Національного банку України з рефінансування банків у 2004р. становив 20,5 проти 26,3млрд.грн у 2003р. Зниження обсягу рефінансування пояснюється рекордно високими обсягами пропозиції валюти на міжбанківському ринку, що спричинило зміну характерної для останніх років тенденції до підвищення ролі рефінансування в регулюванні ліквідності банків. У структурі загального обсягу рефінансування банків України сума наданих кредитів овернайт становила 14,8млрд.грн., або 72,2% (у 2003році –22854,8млн.грн), через операції прямого РЕПО – 3,4млрд.грн., або 16,5% ( у 2003р. – 420,0млн.грн.), кредитів рефінансування через тендер – 1,0млрд.грн., або 4,9% ( у 2003р. – 2329,6млн.грн.), надання стабілізаційних кредитів – 998,4млн.грн., або 4,9% ( у 2003р. – не надавалися), для підтримання довгострокової ліквідності - 305,1млн.грн., або 1,5% ( у 2003р. – 657,7млн.грн.) [7,с.48-49].

Загальний обсяг рефінансування банків у 2005р. становив майже 12млрд.грн..У структурі наданих банкам кредитів сума кредитів овернайт становила 92,9% або 11,2млрд.грн, обсягів операцій прямого РЕПО – 5,1% або 613,3млн.грн, кредитів рефінансування через тендер – 1,9% або 232млн.грн, обсягів стабілізаційних кредитів –0,02% або 2,5млн.грн. Загальні обсяги рефінансування банків для кращого сприйняття зобразимо у вигляді діаграми (див.рис.2.3.)

Враховуючи високий рівень ліквідності банків протягом I півріччя 2005р., попит на кредити рефінансування буз незначний. Починаючи з серпня 2005р., у зв’язку із зниженням рівня ліквідності банківської системи та внаслідок зміни показників платіжного балансу, з метою забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку Національним банком України було збільшено обсяги рефінансування банків.

Характеристики

Список файлов курсовой работы