1358 (599336), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Істотне значення для кредиту, як і для інших економічних категорій, має час, що становить атрибут руху вартості. Він багато в чому пов'язаний з тими потребами, які виникають у суб'єктів ринку. Від того, куди, у які витрати вкладені кредитні ресурси, залежить загальна тривалість функціонування кредиту в кругообігу коштів.

Час функціонування кредиту виявляється залежним і від ряду інших факторів, у тому числі часу вивільнення ресурсів. Чим більше час, на який вивільнена вартість у кредитора, тим ширше можливості збільшення тривалості її функціонування в господарстві позичальника. Чим швидше оборотність кредиту, тим ширше можливості вивільнення позиченої вартості і її вступів у новий оборот.

Все це дозволяє уточнити тимчасові границі функціонування кредиту, зробити висновок про те, що рух позиченої вартості в кожній господарській угоді обмежено. Тимчасові границі позиченої вартості, можливості її надання тільки на певний строк обумовлюють і тимчасовий характер існування кредитора й позичальника. У результаті тимчасовий характер функціонування кредиту стає атрибутом відносин не окремих його частин, а законом кредиту як цілого, законом, що відтворює залежність кредиту від тривалості вивільнення позиченої вартості і її використань у кругообігу коштів. Закон кредиту, що відображає подібну його залежність, припускає, зокрема, задоволення тільки тимчасових потреб суб'єктів відтворення у використанні запозиченої вартості.

Розглянуті закони руху кредиту мають для практики велике значення. Відхід від їхніх вимог, порушення їхньої сутності може негативно вплинути на грошовий обіг, знизити роль кредиту в народному господарстві.

Порушення зворотності кредиту дестабілізує грошовий обіг, приводить до банкрутства банків, загострює соціальні протиріччя, викликаючи невдоволення вкладників тих банків, які оголосили про свою неспроможність.

Наявність дисбалансу між ресурсами, що утягуються в процес кредитування, збільшує грошову масу, приводить до зниження купівельної спроможності грошової одиниці.

Порушення збереження позиченої вартості приводить до девальвації ресурсів кредитора, зниженню розміру реальних вартостей, надаваних у порядку допомоги народному господарству.

Знання й облік законів кредиту виступають найбільш важливим завданням держави й банків у регулюванні економіки країни.

1.4 Стадії руху (життєвий цикл) кредиту

Рух позиченої вартості можна представити в такий спосіб [23]:

Р_к - П_кз - Вк... … Вр... Пк... - П_кс, (1.1)

де Рк - розміщення кредиту;

Пкз - одержання кредиту позичальниками;

Вк - його використання;

Вр - вивільнення ресурсів;

Пк - повернення тимчасово запозиченої вартості;

Пкс - одержання кредитором коштів, розміщених у формі кредиту.

Подібно тому, як у структурі кредиту не слід протиставляти один його елемент іншому, так і в аналізі стадій руху позиченої вартості не можна штучно виокремлювати один з них, зводити в ранг основного при аналізі сутності даної економічної категорії. У деяких випадках ця вимога аналізу порушується: уважається, наприклад, що кредит - це його надання (розміщення), що кредит - це лише його використання й, нарешті, що кредит - це не перше, не друге, а повернення позиченої вартості.

Подібний підхід розриває єдність руху кредиту. Так, надання кредиту не може бути самоціллю, воно закономірно сполучене зі зворотним рухом, немислимо без повернення позиченої вартості. Надання кредиту може існувати тільки заради використання споживчих властивостей об'єкта, що позичається, його повернення до вихідної точки. Проте розміщення кредиту у формі надання позички є вихідною стадією руху кредиту. Їй, як правило, передує процес акумуляції вартості. Для того щоб комусь передати кошти або цінності, їх необхідно нагромадити.

Розміщення кредиту (Рк) - важливий момент для практики. Кредитор не може роздавати позичену вартість усякому, хто має потребу в додаткових ресурсах. У кожному окремому випадку в нього повинна бути впевненість у тім, що ухвалене рішення є найбільш раціональним вкладенням кредитних ресурсів. Банки як кредитори видають кредити відповідно до вимог руху кредиту як цілісного процесу, відповідно до вимог завершальної стадії - повернення позички, її ефективного використання.

Одержання кредиту позичальником (Пкз) може використовуватися їм для досягнення різноманітних цілей, у тому числі для погашення раніше, що утворилися боргів. На практиці одержання позички позичальником може не збігатися із загальним розміром його потреб, викликати необхідність звертання до кредитора за новою позичкою, до нових кредиторів. Всі ці й інші випадки не скасовують однієї фундаментальної властивості даної стадії: одержання кредиту позичальником задовольняє його тимчасові потреби, тому що інша сторона кредитних відносин відчужує, позичає вартість на певний час. Перехід вартості у володіння позичальника дозволяє йому реалізувати споживчу вартість об'єкта передачі в процесі використання кредиту (Вк).

Вивільнення ресурсів (Вр) характеризує завершення кругообігу вартості в господарстві позичальника. Подібно тому, як акумуляція тимчасово вільних коштів передувала розміщенню кредиту кредитором, так і вивільнення вартості в господарстві позичальника, її концентрація дозволяють йому повернути тимчасово запозичену вартість. Однак дана стадія руху, кредиту лежить як би поза відносинами між кредитором і позичальником. Вивільнення кредиту в господарстві позичальника відображає процес використання вартості в інтересах задоволення його тимчасових потреб. Дана стадія є матеріальною базою для вступу кредиту в наступну фазу.

Повернення кредиту (Пк) виражає перехід тимчасово запозиченої вартості від позичальника до кредитора. Вартість, що зробила певну "роботу" у господарстві позичальника, "іде" від свого тимчасового власника, переходить до кредитора. Залежно від характеру вивільнення коштів зворотність на даному етапі руху кредиту може бути якісно різною. Якщо повернення наступило внаслідок дійсного вивільнення коштів, то реально виконання зобов'язань позичальника перед кредитором. У цьому випадку повернення запозичених коштів відображає реальну їхню зворотність. Якщо ж вивільнення вартості не відбулося, а позичальник проте виконує свої зобов'язання за рахунок іншого допоміжного джерела, то виникає формальна зворотність. Остання не забезпечує своєчасного одержання справжнього економічного ефекту від використання позички, тому що з її допомогою не створюються доходи, прибуток у тім обсязі, як це передбачалося в момент надання позички.

Одержання кредитором вартості, наданої в тимчасове користування (Пкс), - завершальна стадія руху кредиту. За часом повернення кредиту (Пк) і одержання кредитором коштів, розміщених у позичку (Пкс), можуть збігатися. Поєднує дані стадії й те, що мова в цьому випадку йде про одну і ту ж масу вартостей: позичальник повертає певну суму боргу, таку ж суму боргу (зі збільшенням у вигляді відсотка) одержує кредитор. Однак розходження інтересів кредитора й позичальника робить заключну фазу руху кредиту неоднозначної. Так, для позичальника важливо виконати зобов'язання перед кредитором, повернувши йому всю суму кредиту. Для кредитора важлива не тільки повнота повернення раніше позиченої вартості (у товарній формі), але й збереження її споживчих якостей.

Розглянуті стадії кругообігу позиченої вартості при всій їхній самостійності мають певною мірою умовне значення. Кредит як економічна категорія є єдиним по своїй суті, по характеру руху. Разом з тим у часі й у просторі рух вартості на засадах зворотності може й не збігатися. Це й дало можливість відокремити окремі стадії, виразити більш докладно "поводження" кредиту на кожній з них.

Сукупність розглянутих стадій дозволяє побачити рух кредиту як частин повного кругообігу позиченої вартості, що включають стадії, які мають відношення не тільки до кредиту. Властиво кредитні відносини, як ми вже відзначали, виникають у сфері обігу, тому до кредиту можна віднести тільки акти переходу вартості від кредитора до позичальника й назад.

Розділ 2. Форми і види кредитування підприємств

2.1 Форми кредитування підприємств

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою й деякою мірою із сутністю кредитних відносин. Структура кредиту включає, як відзначалося раніше, кредитора, позичальника й позичену вартість, тому форми кредиту можна розглядати залежно від характеру [23]:

позиченої вартості;

кредитора й позичальника;

цільових потреб позичальника.

Залежно від позиченої вартості доцільно розрізняти товарну, грошову й змішану (товарно-грошову) форми кредиту.

Товарна форма кредиту історично передує його грошовій формі. Можна припустити, що кредит існував до грошової форми вартості, коли при еквівалентному обміні використовувалися окремі товари (хутра, худоба та ін). Першими кредиторами були суб'єкти, що володіють надлишками предметів споживання. У пізній історії відомі випадки кредитування землевласниками селян у формі зерна, інших сільськогосподарських продуктів до збору нового врожаю.

У сучасній практиці товарна форма кредиту не є основною. Переважною формою виступає грошова форма кредиту, однак застосовується і його товарна форма. Остання форма кредиту використовується як при продажі товарів на виплат платежу, так і при оренді майна (у тому числі лізингу устаткування).

Грошова форма кредиту - найбільш типова, переважна в сучасному господарстві. Це й зрозуміло, оскільки гроші є загальним еквівалентом при обміні товарних вартостей, універсальними коштами обігу й платежу. Дана форма кредиту активно використовується як державою, так і окремими громадянами, як усередині країни, так і в зовнішньому економічному обороті.

Поряд з товарною й грошовою формами кредиту застосовується і його змішана форма. Вона виникає, наприклад, у тому випадку, коли кредит функціонує одночасно в товарній і грошовій формах. Можна припустити, що для придбання дорогого устаткування буде потрібно не тільки лізингова форма кредиту, але й грошова його форма для установки й налагодження придбаної техніки.

Змішана (товарно-грошова) форма кредиту часто використовується в економіці країн, що розвиваються, що розраховуються за грошові позички періодичними поставками своїх товарів (переважно у вигляді сировинних ресурсів і сільськогосподарських продуктів). У внутрішній економіці продаж товарів на виплат платежів супроводжується поступовим поверненням кредиту в грошовій формі.

Залежно від того. хто в кредитній угоді є кредитором виділяються наступні форми кредиту: банківська, господарська (комерційна), державна, міжнародна, цивільна (приватна, особиста). Разом з тим у кредитній угоді бере участь не тільки кредитор, але й позичальник; у кредитній угоді вони рівноправні суб'єкти. Пропозиція позички виходить від кредитора, попит - від позичальника.

Банківська форма кредиту - найпоширеніша форма. Це означає, що саме банки найчастіше надають свої позички суб'єктам, що бідують у тимчасовій фінансовій допомозі. По обсязі позичка при банківській формі кредиту значно більше позичок, видаваних при кожній з інших його форм. Це не випадково. Банк є особливим суб'єктом, основним заняттям якого найчастіше стає кредитна справа, вона робить багаторазове кругообертання коштів на поворотній основі.

Перша особливість банківської форми кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші в одних суб'єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позичку в тимчасове користування іншим юридичним і фізичним особам.

Друга особливість укладається в тім, що банк позичає незайнятий капітал, тимчасово вільні кошти, поміщені в банк господарюючими суб'єктами на рахунки або у депозити.

Третя особливість даної форми кредиту характеризується наступним. Банк позичає не просто кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати отримані в банку коштів, щоб не тільки повернути їхньому кредиторові, але й дістати прибуток, достатній принаймні для того, щоб сплатити позичковий відсоток. Платність банківської форми кредиту стає її невід'ємним атрибутом.

При господарській (комерційної) формі кредиту кредиторами виступають господарські організації (підприємства, фірми, компанії). Дану форму в чинність історичної традиції досить часто називають комерційним кредитом, іноді вексельним кредитом, оскільки в його основі лежать відстрочка підприємством-продавцем оплати товару й надання підприємством-покупцем векселя як його боргового зобов'язання оплатити вартість покупки після закінчення певного строку. Імовірно, термін "комерційний" кредит виникла як реакція на боргові відносини, що виникають між постачальником і покупцем при відвантаженні товару й наданні договірного відстрочення платежу. Поняття "комерційний" означає торговельний, тобто те, що утворилося на базі особливих умов продажу товарів.

Еволюція взаємин між підприємствами породжує не тільки відстрочення платежу за товар, але й інші форми. У сучасному господарстві підприємства надають один одному не тільки товарний, найчастіше не стільки товарний, скільки грошовий кредит. Банки перестали бути монополістами в здійсненні кредитних операцій; кредити можуть надавати практично всі підприємства й організації, що мають вільні кошти. Типовою стала ситуація, коли великі промислові й торговельні підприємства й організації видають грошові кредити своїм партнерам. Термін "комерційний" кредит у його класичному розумінні уступає його тлумаченню як господарського кредиту, надаваного підприємствами-кредиторами в товарній і грошовій формах.

Господарська (комерційна) форма кредиту має ряд особливостей. Насамперед його джерелом є як зайняті, так і незайняті капітали. При товарній формі господарського кредиту відстрочка оплати служить продовженням процесу реалізації продукції, позичається не тимчасово вивільнена вартість, а звичайний товар з відстроченням платежу. При грошовій формі господарського кредиту його джерелом виступають кошти, що тимчасово вивільнилися з господарського обороту. Важливо при цьому й те, що при товарному господарському кредиті власність на об'єкт передачі переходить від продавця-кредитора до покупця, при грошовому господарському кредиті власність на позичену вартість не переходить від кредитора до позичальника, останній одержує її тільки в тимчасове володіння. По-різному здійснюється платність за користування кредитом. При товарному господарському кредиті плата за відстрочення платежу входить у вартість товару, при грошовому господарському кредиті плата за користування позичкою стягується у відкритій формі - крім розміру кредиту, що повертається кредиторові, позичальник додатково сплачує позичковий відсоток.

Характеристики

Список файлов курсовой работы