153898 (598980), страница 7
Текст из файла (страница 7)
Одномоментна функціональна проба із присіданням. Що займається відпочиває коштуючи в основній стійці 3 хв. На 4-й хв. підраховується ЧСС за 15 с. з перерахуванням на 1 хв. (вихідна частота). Далі виконується 20 глибоких присідань за 40 с., піднімаючи руки вперед, розводячи коліна в сторони, зберігаючи тулуб у вертикальному положенні. Відразу після присідань знову підраховується частота пульсу протягом перших 15 сек c перерахуванням на 1 хв. Визначається збільшення ЧСС після присідань порівняно з вихідної у відсотках. Оцінка (для чоловіків і жінок): відмінно – 20 і менше, добре – 21–40, задовільно – 41–65, погано – 66–75, дуже погано – 76 і більше.
Ортостатична проба. Що займається відпочиває лежачи на спині протягом 5 хв, потім підраховується ЧСС у положенні лежачи протягом 1 хв (вихідна ЧСС), після чого що займається встає, відпочиває коштуючи 1 хв і знову підраховує пульс у положенні коштуючи в плині 1 хв. По різниці між частотою пульсу коштуючи й лежачи судять про реакцію серцево-судинної системи на навантаження при зміні положення тіла. Різниця від 0 до 12 ударів – незадовільне, тобто відсутність фізичної тренованості, різниця більше 25 ударів свідчить про перевтому або захворювання, у цьому випадку варто звернутися до лікаря. Ортостатичну й одномоментну проби краще проводити ранком відразу після пробудження або іншим часом дня до їжі. Основне правило: проводити пробу періодично в ті самі годинники доби. Для оцінки стану дихальної й серцево-судинної систем і здатності внутрішнього середовища організму насичуватися киснем застосовують пробу Штанзі й пробу Генчи.
Проба Штанзі (затримка подиху на вдиху). Після 5 хв відпочинку сидячи зробити 2–3 глибоких вдиху й видиху, а потім, зробивши повний вдих (80–90% від максимального), затримати подих. Відзначається час від моменту затримки подиху до її припинення. Середнім показником є здатність затримувати подих на вдиху на 65 с. З наростанням тренованості час затримки подиху зростає, при зниженні або відсутності тренованості – знижується. При захворюванні або перевтомі цей час знижується на значну величину (до 30–35 с).
Проба Генчи (затримка подиху на вдиху) виконується так само, як і проба Штанзі, тільки затримка подиху виробляється після повного видиху. Тут середнім показником є здатність затримувати подих на видиху на 30 с. При захворюваннях органів кровообігу, подиху, після інфекційних і інших захворюваннях, а також після перенапруги й перевтоми, у результаті яких погіршується загальний функціональний стан організму, тривалість затримки подиху й на вдиху й на видиху зменшується.
Самоконтроль прищеплює що займаються грамотне й осмислене відношення до свого здоров'я й до занять фізичною культурою й спортом, має велике виховне значення. (31,33,34,37,39,44,48,50,52,56,57,61)
Висновок
Після ознайомлення із запропонованою методичною розробкою студенти повинні:
1 Знати методику, принципи, методи й форми проведення самостійних занять.
2 Уміти, з урахуванням індивідуальних особливостей, правильно вибирати системи оздоровлення свого організму, способи й методи контролю за його станом, засобу для самостійних занять.
3 Навчитися використовувати літературні джерела й засоби масової інформації (телебачення, радіо, газети, журнали) при проведенні самостійних занять фізкультурою й спортом.
4 Усвідомити основні принципи планування й дозування фізичного навантаження при самостійних заняттях.
5 Усвідомити, що для збереження молодості, здоров'я, підтримки високої спортивної форми й поліпшення рівня фізичної підготовленості необхідно створити власну систему фізичного процвітання свого організму, включаючи тіло, душу й вільну циркуляцію біоенергіії.
Список використовуваної літератури
-
Аветисов Э.С., Ливадо Е.И., Курпан Ю.И. Физкультура при близорукости. – М.: Знание, 1985.
-
Айенгар Г. Йога для женщин. Пер. с англ. Предисл. Б.К. Айенгар. – М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1992.
-
Александров В.А., Александрова И.В. Атлетизм, сила, красота и здоровье. – Херсон, 1990.
-
Амосов Н.М., Муравов И.В. Сердце и физические упражнения. – К.: Знание, 1985.
-
Амосов Н.М. Раздумья о здоровье. – М.: 1987.
-
Апанасенко Г.В. Физическое развитие людей и подростков. – К.: Здоровье, 1985.
-
Аухадеев Э.И. Галлеев С.С., Сафин М.Р. Уроки физического воспитания в специальной и подготовительной медицинских группах. – М.: Высшая школа, 1986.
-
Бажуков С.М. Здоровье детей – общая забота. – М.: ФиС, 1987.
-
Бирюх Е.В. Ритмическая гимнастика. – К.: 1986.
-
Бирюков А.А. Приглашаем попариться. – 2-е изд. ФиС, 1987. -64 с.
-
Брэгге П. Построение мощной нервной системы. – Волноваха, 1991.
-
Брехман И.И. Введение в валеологию – наука о здоровье. – Л.: Наука, 1987.
-
Булич Э.Г. Физическое воспитание в специальных медицинских группах. Учебное пособие для техникумов. – М.: Высшая школа, 1986.
-
Васечкин В.И. Методика лечебного массажа. – С-Петербург, 1995–122 с.
-
Васин Ю.Г. Физические упражнения – основа профилактики ожирения у детей. – К, 1981.
-
Верещагин Д.С. Освобождение. Система дальнейшего энергоинформационного развития. 1 ступень. – СПБ, Невский проспект, 2000 – 186 с.
-
Гогулян М.Ф. Законы здоровья. – М.: Советский спорт, 2000 – 146 с.
-
Гончар Плавание: теория и методика преподавания. – Одесса, 1998.
-
Гримак Л.П. Резервы человеческой психики: введение в психологию активности. – М.: Полиздат, 1987.
-
Гриненко М.Ф. Путь к здоровью. – М.: ФиС, 1978.
-
Гурвич М.М. Как быть здоровым. – М.: ФиС, 1991.
-
Данилова Н.А. Природа и наше здоровье. – М.: ФиС, 1991.
-
Зелесский М.З. Можно ли подрасти? – М.: Знание, 1987.
-
Иорданская Ф.А. Главный рекорд – здоровье. – М.: Знание, 1980.
-
Искусство стать и быть человеком. Этика духа. Учебник живой духовности. Под ред. Ж.И. Гавэра. Вып. 2. М.: ВЗПИ, 1991.
-
Йогешвар. Учебник хатха-йоги. Мадрас, 1971.
-
Клепиков О.И. Кучерявый И.Т. Основы творчества особы: научн. Помошник. – К.: Высшая школа, 1996.
-
Косторуб А.А. Медицинский справочник туриста. – М.: Профиздат. 240 с.
-
Кузнецова Т.Д., Левитский П.М., Язловецкий В.С. Дыхательные упражнения в физическом воспитании. К.: Здоровье, 1989.
-
Куценко Т.И., Новиков Ю.В. Книга о здоровом образе жизни. – М.: ФиС, 1987.
-
Лаптев А.П. Гигиена физкультурника. – М.: ФиС, 1989.
-
Леви В. Аутогенная тренировка для вас. – М.: ФиС, 1983.
-
Левин Б.М., Левин М.Б. Наркомания и наркоманы. – М.: 1991.
-
Ловейко И.Д. Лечебная физическая культура у детей при дефектах осанки, сколиозах и плоскостопии. – Л.: Медицина, 1982.
-
Макаренко Л.П. Юный пловец. – М.: ФиС, 1983.
-
Массовая физическая культура в вузе: учебные пособия / МЗ / И.Г. Бердников, А.В. Маглеваный, В.Н. Максимова и др.; Под ред. Маслякова В.А., В.С. Матяжова – М.: Высшая школа, 1991 – 240 с.
-
Микулин А.А. Активное долголетие. – М.: ФиС, 1977.
-
Мозинский В.С. Учитесь быть здоровыми. – К.: Здоровье, 1993.
-
Михеев А.А. Физическое воспитание: учебно-методическое пособие. – 2-е изд. М.: ФиС, 1989.
-
Моль Х. Семь программ здоровья / Пер. с нем. – 2-е изд. М.: ФиС, 1989.
-
Настольная книга учителя физической культуры / Под ред. Проф. Л.Б. Кофмана: Авт.-сост. Г.И. Погадаев; Предисл. В.В. Кузина. Н.Д. Никандрова. – М.: ФиС, 1989 – 496 с.
-
Овсянников В.Д. Дыхательная гимнастика. – М.: Знание, 1986.
-
Орлин В.С. Система природного выздоровления («Детка» Проф. Иванова). – Здоровье, 1991.
-
Пархотник И.И. Как сохранить здоровье. – К.: Здоровье, 1981.
-
Плехов В.Н. Возьми в спутники силу. – М.: ФиС, 1988.
-
Пучко Л.Г. Биолокация для всех. Система самодиагностики и самоисцеления человека. (Научно-практическое руководство). – М.: Фирма «Шарк», 1996.
-
Раевский Р.Т. Профессионально-прикладная физическая подготовка студентов технических вузов: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1985–136 с.
-
Рославский А., Садовская-Врублевская М. Ревматизм – твой враг, спорт – твой друг. – М.: ФиС, 1979.
-
Савицкий П.Ф. Спутник работника физической культуры и спорта. – К.: Здоровье. 1990.
-
Сафронов Г.Б. Движение – залог здоровья. – М.: Знание, 1980.
-
Синяков А.Ф. Самоконтроль физкультурника. – М.: Знание, 1980.
-
Синяков А.Ф. Рецепты здоровья. – М.: ФиС, 1988.
-
Скачков И.Г. Ежедневные занятия физкультурой с учащающимися на воздухе. – М.: ФиС, 1991.
-
Соколов П.П., Герасимов Ю.Н. Помоги себе сам. – М.: ФиС, 1992 – 238 с.
-
Справочник по детской лечебной физкультуре. – Л.: Медицина, 1983.
-
Спутник туриста / А.В. Бирюков, К.И. Вахлис. – К.: здоровье, 1983 – 352 с.
-
Фролькис В.В. Старение и увеличение продолжительности жизни. – Л.: Медицина, 1988.
-
Хичир Б. Личный магнетизм. – М.: ФиС, 1990.
-
Хилтман Р. Йога для здоровья. – М.: ФиС, 1991.
-
Хрущев С.В. Врачебный контроль за физическим воспитанием школьников. – М.: Медицина, 1980.
-
Цафрис П.Г. География природных лечебных богатств. – М.: Медицина, 1986.
-
Цвек С.Ф., Язловецкий В.С. Физическое воспитание детей с ослабленным здоровьем. – К.: Здоровье, 1983.
-
Черняк В.Г. Мы играем в шахматы. – М.: ФиС, 1986.
-
Шелтон Г. Голодание спасет вашу жизнь. – М.: Медицина, 1991.
-
Шонка И., Стракова М. И др. Избавимся от лишнего веса. – М.: ФиС, 1987.
-
Энциклопедия домашней медицины. – Б.В. Агафонов, Е.В. Жохова, В.Н. Жохов, В.Т. Можеренков / Под. Ред. Б.В. Агафонова. – М.: «Сирин», 1993.
-
Экхольн Э. Окружающая среда и здоровье человека. М.: Медицина, 1980.
-
Яансон Л.О. Женская гимнастика. – М.: ФиС, 1976.
-
Ярошевская Б. Труд и красота / Пер. с польского В.Ф. Кобеляцкого. – М.: Профиздат. 1986. – 224 с.
-
Яхонтов Е.Р. Баскетбол для всех. – М.: 1984.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
