26437 (597085), страница 19

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 19)

- штраф (ст. 27);

- оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адмін правопорушення (ст. 28);

- конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адмін правопорушення (ст. 29);

- позбавлення спеціального права, наданому даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання (ст. 30);

- виправні роботи (ст. 31);

- адміністративний арешт (ст. 32);

- адм видворення за межі України іноземних громадян і осіб без громадянства за вчинення адмін правопорушень (ст.24).

АС поділяються на основні та додаткові.

Основні АС: попередження; штраф; позбавлення спеціального права; виправні роботи; адміністративний арешт.

Додаткові АС: оплатне вилучення; конфіскація.

Оплатне вилучення та конфіскація предметів в окремих випадках можуть застосовуватись і як основні стягнення.

Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі або у передбачених законодавством випадках фіксується іншим установленим способом (наприклад, запис у талоні до посвідчення водія). Це найбільш м’який вид АС морально-виховного, переконливого впливу. Застосовується у передбачених випадках як санкція за малозначні адм проступки.

Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адм правопорушення у випадках і розмірі, встановлених КпАП та іншими законами. Це найпоширеніший вид АС майнового характеру (застосовується більш ніж у 80% випадків порівняно з ін стягненнями). В останній час визначається переважно через неоподатковуваний мінімум доходів громадян (зараз такий мінімум становить 17 грн.). В окремих випадках законодавець визначає штраф в кратному відношенні до певної вартості (наприклад, до вартості проїзду - ст. 135 КпАП), у відсотках суми, несплачених митних платежів (ст. 120 МКУ). (Раніше: у мінімадьних доходах громадян, у кратній вартості розкраденого, втраченого чи пошкодженого майна, розміру незаконного доходу, розміру посадового окладу, кратного розміру вартості товарів і транспортних засобів).

Штрафна (фінансова) санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами.

Щодо посадових та ЮО порівняно з громадянами чинним законодавством встановлені більш високі розміри штрафу (наприклад, за порушення законодавства про об’єднання громадян ст. 186-5 КпАП передбачає штраф від 25 до 130 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета (ч. 2 ст. 191 Порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної та пневматичної зброї та боєприпасів).

Вилучені предмети на підставі постанови про оплатне вилучення здаються компетентним органом (службовою особою) для реалізації в комісійний магазин або в інші спеціалізовані магазини за місцем знаходження майна. Постанови про оплатне вилучення вогнепальної зброї та бойових припасів виконуються ОВС.

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення ( ст. 85-1 – знаряддя, матеріали та засоби для виготовлення заборонених знарядь добування об’єктів тваринного світу; ст. 85 - об’єкти тваринного світу; ст. 164-1 - алкогольні напої та тютюнові вироби); грошей, отриманих внаслідок вчинення адм правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета, грошей у власність держави. Конфісковано може бути лише предмет, що знаходиться в особистій власності порушника, якщо інше не передбачено законодавчими актами України (виняток – МКУ).

Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом для існування.

Конфіскація відповідних предметів або грошей, одержаних внаслідок вчинення адм правопорушення, виконується державними виконавцями або уповноваженими на те особами інших компетентних органів.

Конфіскацію варто відмежовувати від примусового вилучення речей та документів уповноваженими на то органами (ст. 234-1, 262, 264 КпАП)

Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, стосується тільки права керування транспортними засобами та права полювання. Воно застосовується уповноваженими на те посадовими особами ОВС та суддями (що стосується позбавлення права керування транспортними засобами), представниками органів річкового транспорту і Держінспекції по маломірних суднах (що стосується позбавлення права керування річковими та маломірними суднами) та органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання (що стосується позбавлення права полювання), на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.

Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв’язку з інвалідністю, за винятком випадків керування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також випадків невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення ними на порушення встановлених правил місця ДТП, учасниками якої вони є, ухилення від проходження огляду на стан сп’яніння. Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Виправні роботи - захід АС, що поєднує в собі аспекти матеріально-обмежувального впливу. Застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи правопорушника і з відрахуванням до 20 відсотків його заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) судом (суддею) (с. 173 - дрібне хуліганство, ст. 185 - злісна непокора законному розпорядженню). Може бути замінено штрафом або адміністративним арештом (1 день арешту – 3 дні виправних робіт). Виконанням постанов про їх застосування відають ОВС.

Адміністративний арешт - найбільш суворий захід АС - установлюється лише за окремі види адм правопорушень і застосовується у виняткових випадках. Призначається тільки судом (суддею) на строк до 15 діб. На даний час адмін арешт може призначатись за скоєння таких правопорушень: незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44); дрібне хуліганство (ст. 173); розпивання спиртних напоїв або поява в громадських місцях у п'яному вигляді (ч. З ст. 178); злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця (ст. 185); порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 185'); прояв неповаги до суду (ст. 185³); злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця Прикордонних військ України або члена громадського формування з охорони державного кордону України (ст. 185¹⁰ КУпАП).

Крім того, це стягнення може застосовуватись і за порушення правопорядку в умовах надзвичайного стану.

Адмін арешт не може застосовуватись: до вагітних жінок; жінок, що мають дітей віком до 12 років; до осіб, які не досягли 18 років; до інвалідів 1 та 2 груп; а також до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов’язаних; осіб рядового та начальницького складів ОВС.

Видворення за межі України як захід АС відповідно до чинного законодавства (ст. 24 КпАП, ст. 32 закону “Про правовий статус іноземців”) застосовується за рішенням ОВС або СБУ до іноземців, якщо:

- їхні дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;

- це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

- вони грубо порушили законодавство про правовий статус іноземців.

Іноземець зобов’язаний покинути територію України у термін, зазначений у рішенні про видворення. Іноземці, які ухиляються від виїзду, підлягають із санкції прокурора затриманню і видворенню у примусовому порядку. Затримання допускається лише на термін, необхідний для видворення.

Крім того існує перелік заходів передбачений ст. 24-1 КпАП. Ці заходи носять виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх віком від 16 до 18 років, якщо орган адмін юрисдикції прийде до висновку, що виправлення правопорушника можливе і без застосування до нього більш суворих санкцій.

Ці заходи не є АС, а вважаються заходами впливу, що застосовуються до неповнолітніх:

- зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

- застереження;

- догана або сувора догана;

- передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їхньою згодою, а також окремим громадянам на їхнє прохання.

3. Правила накладення АС

Главою 4 КпАП визначені загальні правила накладення АС. До них належать:

А. загальні принципи накладення АС;

Б. обставини, що пом’якшують та обтяжують АВ;

В. порядок накладення АС при вчиненні кількох адм правопорушень;

Г. правила обчислення строків накладення АС та строків їх давності;

Д. порядок відшкодування спричиненої шкоди.

А. Накладення АС за вчинення адм правпорушення є важливим етапом юрисдикційної діяльності ОДУі повинно здійснюватись у повній відповідності до принципів, що містяться у Конституції та КпАП.

1. Принцип законності. Сутність даного принципу полягає в тому, що:

• підставою притягнення особи до АВ і застосування до нього заходів АС є протиправність діяння (стягнення може бути накладено тільки тоді, коли в діянні особи встановлено склад правопорушення);

• протиправні діяння повинні правильно кваліфікуватися (виявлення в діянні особи ознак правопорушення, передбачених конкретною адм нормою і кваліфікація цих діянь по відповідній статті);

• органи (посадові особи) мають право розглядати лише ті справи, що їм підвідомчі; обирати вид і розмір стягнення в рамках наданих повноважень;

• стягнення за адм правопорушення накладається в межах, установлених нормативним актом (статтею), який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

• за одне адм правопоруш може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

2. Принцип доцільності. Сутністю даного принципу є:

• індивідуалізація покарання (при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, обставини, при яких воно було зроблено, особа порушника, міра його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність;

• економія каральних заходів (адм-правові норми надають правозастосовцю можливість, або прямо зобов’язують його замінити стягнення іншими заходами впливу).

3. Принцип своєчасності, оперативності впливу. Проявом даного принципу є встановлення правовими нормами термінів вчинення дій суб’єктами адм-правових відносин (терміни давнини). Принцип оперативності і своєчасності впливу відбитий у статті 38 КпАП.

4. Принцип додавання стягнень, що накладаються за сукупність правопорушень. Розглянемо його окремо.

Б. Обставинами, що, пом’якшують чи обтяжують відповідальність ми вже розглядали.

В. Порядок накладення АС при вчиненні кількох адм правопорушень викладений у ст. 36 КпАП і передбачає 2 ситуації при яких можливе накладення АС:

1. Якщо одна особа вчинила два або більше адм правопорушення АС накладається за кожне правопорушення окремо.

2. Якщо особа вчинила кілька адм правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (службовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано також одне з додаткових стягнень, передбачених за будь-яке з вчинених правопорушень.

Ст 36 застосовується лише при наявності таких умов:

• наявність 2 чи більше самостійних складів порушень (множинність адміністративних правопорушень);

• вчинення в одночасно або різний час декількох самостійних порушень одною особою;

• кожне з утворюючих множинність адм проступків діянь зберігає свою юридичну значимість на момент розгляду справи ( тобто по кожному правопорушенню ще скінчились строки давнини);

• ні за одне з правопорушень особа не притягалась до АВ.

Істотним критерієм класифікації множинності адм проступків є час вчинення нового порушення - до або після притягнення до відповідальності за інше правопорушення. Відповідно до цього критерію виділяють:

• сукупність адміністративних проступків (вчинення одною особою декількох порушень до притягнення до відповідальності);

• рецидив (вчинення нового порушення після притягнення винного до відповідальності за попереднє).

Г. Правила обчислення строків накладення АС та строків їх давності.

При вирішенні питання про застосування заходів АС враховують строки давності та строки накладення АС.

АС може бути накладене не пізніше як через два місяці з дня вчинення одноактного (одноразового) правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через два місяці з дня його виявлення.

АС може бути накладене не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні КС або про її закриття, якщо в діях порушника наявні ознаки адм правопорушення.

Характеристики

Список файлов книги