177316 (596186), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

1.4 Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – це комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексне, багатопрофільне поняття, оскільки передбачає врахування взаємодії сіх його складових (виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін.).

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства має кілька особливостей, а саме [59], [60]:

1. Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена і оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).

2. Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.

3. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів.

4. Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передовсім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.

На сучасному етапі розвитку наукових досліджень конкурентоспроможності потенціалу підприємства намітився дуалістичний підхід до визначення її рівнів. Залежно від глобалізації цілей дослідження виділяють такі рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства:

1. світове лідерство

2. світовий стандарт

3. національне лідерство

4. національний стандарт

5. галузеве лідерство

6. галузевий стандарт

7. пороговий рівень.

Якщо підприємство перебуває нижче за пороговий рівень, то його потенціал вважається зовсім не конкурентоспроможнім.

Згідно з другим поглядом відокремлюють чотири рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Підприємства першого рівня розглядають організацію апарату управління як внутрішньо нейтральний елемент потенціалу, а роль керівника обмежують налагодженням випуску продукції, без огляду на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів. Зайвими вважають зміну конструкції чи підвищення технічного рівня продукції, удосконалення структури і функцій відділу збуту та служби маркетингу, оскільки не беруться до уваги зміни ринкової ситуації та потреб споживачів. Підприємства другого рівня конкурентоспроможності намагаються зробити виробничий елемент потенціалу “зовнішньо нейтральним”. Це означає, що потенціал підприємства повинен повністю відповідати стандартам, встановленим його основними конкурентами. А якщо керівники підприємства розуміють його конкурентні переваги на ринку дещо інакше, ніж їхні основні суперники, та намагаються не обмежуватися тими загальними стандартами виробництва, що чинні в галузі, то потенціал підприємства еволюціонує до третього рівня конкурентоспроможності. На таких підприємствах виробнича складова потенціалу зазнає сильного впливу з боку складової управління, що сприяє її розвитку та удосконаленню. Коли успіх у конкурентній боротьбі стає вже не стільки функцією виробництва, скільки функцією управління та починає залежати від якості, ефективності управління, організації виробництва, тоді підприємства досягають четвертого рівня конкурентоспроможності свого потенціалу опиняються попереду конкурентів протягом тривалого часу.

Нині потенціал більшості вітчизняних підприємств можна віднести до першого рівня конкурентоспроможності. Однак варто зазначити, що помітні й прогресивні зрушення в діяльності окремих підприємств, які тяжіють до третього і навіть до четвертого рівня конкурентоспроможності потенціалу.

Для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства в закордонній практиці використовуються різноманітні методи, класифікацію яких наведемо у вигляді таблиці.

Таблиця 1.2

Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства [57]

Класифікаційна ознака	Класифікаційна група	Різновиди методів
За напрямком формування інформаційної бази	Критеріальні	теорія конкурентних переваг М.Портера аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.Ж.Ламбена SPACEаналіз GAPаналіз LOTSаналіз PIMSаналіз модель аналізу МакКінсі 7S формалізований метод Іванова методика Ансоффа щодо КСФ методика Градова щодо детермінантів “національного ромба” метод інтегрального критерію метод таксономічного показника
	Експертні	STEPаналіз SWOTаналіз аналіз конкурентоспроможності за системою 111555 метод американської асоціації управління метод порівнянь метод рангів метод вивчення профілю об’єкта графічна методика Зав’ялова
За способом відображення кінцевих результатів	Графічні	теорія конкурентних переваг М.Портера аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.Ж.Ламбена SWOTаналіз модель аналізу МакКінсі 7S метод вивчення профілю об’єкта графічна методика Зав’ялова
	Математичні	аналіз конкурентоспроможності за системою 111555 формалізований метод Іванова методика Ансоффа щодо КСФ методика Градова щодо детермінантів “національного ромба” метод американської асоціації управління метод порівнянь метод рангів метод інтегрального критерію метод таксономічного показника
	Логістичні	STEPаналіз SPACEаналіз GAPаналіз LOTSаналіз PIMSаналіз
За можливістю розроблення управлінських рішень	Одномоментні	аналіз конкурентоспроможності за системою 111555 методика Ансоффа щодо КСФ методика Градова щодо детермінантів “національного ромба” метод американської асоціації управління метод порівнянь метод інтегрального критерію метод таксономічного показника метод вивчення профілю об’єкта графічна методика Зав’ялова
	Стратегічні	теорія конкурентних переваг М.Портера аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.Ж.Ламбена STEPаналіз SWOTаналіз SPACEаналіз GAPаналіз LOTSаналіз PIMSаналіз модель аналізу МакКінсі 7S формалізований метод Іванова метод рангів
За способом оцінки	Індикаторні	STEPаналіз SPACEаналіз GAPаналіз LOTSаналіз PIMSаналіз аналіз конкурентоспроможності за системою 111555 формалізований метод Іванова методика Ансоффа щодо КСФ методика Градова щодо детермінантів “національного ромба” метод американської асоціації управління метод порівнянь метод рангів метод інтегрального критерію метод таксономічного показника метод вивчення профілю об’єкта графічна методика Зав’ялова
	Матричні	теорія конкурентних переваг М.Портера аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.Ж.Ламбена SWOTаналіз модель аналізу МакКінсі 7S

Надамо деякі пояснення до наведеної в таблиці класифікації.

За напрямком формування інформаційної бази виділяють:

критеріальні методи – за інформаційну базу беруть абсолютні (натуральні або вартісні) значення ключових показників. За належного інформаційного забезпечення ці методи є найточнішими.

експертні методи – прості у використанні, не потребують збирання повної інформації про конкурентів, оскільки базуються на думці досвідчених фахівців. Проте перевага таких методів є водночас і їхнім недоліком, бо іноді суб’єктивізм експертів може спотворювати результати оцінки.

За способом відображення кінцевих результатів виокремлюють:

графічні методи – забезпечують найвищий рівень сприйняття кінцевих результатів оцінки, інтерпретованих у графічних об’єктах (рисунках, графіках, діаграмах та ін.).

математичні методи – базуються на факторних моделях оцінки, які полягають у розрахунку одного (інтегрального) показника або кількох цифрових значень показників, за якими формується остаточна оцінка. Ці методи вважають найточнішими, хоч іноді вони потребують обтяжливих математичних обчислень, тобто спеціальної підготовки працівників.

логістичні методи – є алгоритмізованими методами оцінки, які базуються на логічних припущеннях.

За можливістю розробки управлінських рішень існують:

одномоментні методи – це, по суті, статистичні методи тому, що оцінюють тільки фактичний стан справ, не забезпечуючи можливості розробляння заходів на перспективу

стратегічні методи – уможливлюють не тільки оцінку стану конкурентоспроможності потенціалу підприємства на конкретну дату, а й розробляння стратегічних заходів на перспективу.

За способом оцінки виділяють:

індикаторні методи – вони групуються на використанні системи індикаторів, за допомогою якої проводиться оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства (фірми) і національної економіки в цілому.

Зупинимось трохи детальніше на цих методах.

Під індикатором розуміють сукупність характеристик, які дають змогу у формалізованому вигляді описати стан параметрів того чи іншого об’єкта, що досліджується, і на цій підставі сформулювати рекомендації з підвищення результативності функціонування об’єкта. Кожен індикатор, у свою чергу, розпадається на низку показників, які відображають стан окремих елементів досліджуваного об’єкта.

Нині індикаторні методи широко використовують зарубіжні інвестори для оцінки конкурентоспроможності потенціалу країни в разі потреби визначення оптимального розміщення виробництва і капіталовкладень. Міжнародна організація “Європейський форум з проблем управління” (зі штабквартирою в Женеві) щорічно визначає рівні конкурентоспроможності потенціалу розвинутих країн, користуючись системою індикаторів, яка налічує близько 340 показників і понад 100 експертних оцінок. Дані аналізу групують за 10ма основними факторами:

1. динаміка економіки (економічний потенціал)

2. виробнича потужність промисловості

3. динаміка ринку

4. фінансова підтримка

5. людський капітал

6. імідж країни

7. забезпеченість сировиною

8. орієнтація на зовнішній ринок

9. інноваційний потенціал

10. суспільний спокій.

Кожен з цих 10 факторів складається з 2040 оціночних індикаторів. Отже, постає складне завдання з відбору найвагоміших індикаторів для оцінки кожного щодо названих факторів.

Характеристики

Список файлов ВКР