176461 (596145), страница 9
Текст из файла (страница 9)
Результати зовнішньоекономічної діяльності залежать від дії ряду внутрішніх і зовнішніх факторів. До зовнішніх факторів відносять: стан економічного та політичного середовища в країнах, стан міжнародних угод і співпраці. Внутрішні фактори пов‘язані з виробництвом конкуренто-спроможної продукції, популярністю підприємства на світовому ринку, рекламним забезпеченням.
Аналіз зовнішньоекономічної діяльності спрямований на вивчення мотивації і наслідків фінансових змін, її впливу на стан економіки підприємства у цілому. Завдання аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємств:
-
аналіз досягнутих кількісних і вартісних рівнів експорту та імпорту товарів та послуг;
-
оцінка ступеня та якості виконання зобов‘язань за зовнішньоекономічними операціями;
-
оцінка раціональності використання коштів при здійсненні зовнішньоекономічних зв‘язків;
-
характеристика фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності;
-
оцінка фінансового стану підприємства-контрагента.
Об‘єктами аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства можуть виступати: зобов‘язання за зовнішньоекономічними операціями; кількісні та вартісні показники рівнів зовнішньоекономічних операцій; резерви підвищення фінансових результатів за зовнішніми операціями.
Етапи аналізу зовнішньоекономічної діяльності:
1) аналіз обсягів, динаміки та структури зовнішньоекономічних операцій;
2) аналіз рівня виконання зобов‘язань за експортними та імпортними операціями;
3) аналіз ефективності зовнішньоекономічних операцій.
Основними джерелами даних для аналізу зовнішньоекономічної діяльності є первинні документи, облікові регістри, дані рахунків бухгалтерського обліку, фінансова, статистична та податкова звітність.
Первинні документи – договори на поставку продукції, вантажно-митна декларація, товаросупровідні документи: транспортні накладні, виписки банку. Облікові регістри – Журнали 1-7 та відомості до них у розрізі зовнішньоекономічної діяльності. Дані рахунків бухгалтерського обліку – рахунки 1-9 класів у розрізі зовнішньоекономічних операцій. Фінансова звітність – баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал.
Податкова звітність – декларація про валютні цінності, що знаходяться за межами України, розрахунок бюджетного відшкодування, декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, довідка про відсутність за межами України валютних цінностей та майна, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.
Статистична звітність – звіт про основні показники діяльності підприємства, звіт про експорт (імпорт) товарів, звіт про експорт (імпорт) послуг, звіт підприємства про інвестиції в Україну, звіт про придбання (продаж) товарів для забезпечення життєдіяльності транспортних засобів, потреб пасажирів та членів екіпажу.
Інші джерела – бізнес-план, фінансовий план, управлінська (внутрішня) звітність, матеріали маркетингових досліджень, матеріали ревізій або аудиторських перевірок, результати попередніх аналітичних досліджень.
Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного обліку. Прогнозний аналіз зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на основі показників бізнес-плану підприємства (фінансового плану), внутрішньої управлінської звітності, матеріалів маркетингових досліджень.
Важливе значення при виході на зовнішній ринок підприємство повинно приділяти базисним умовам поставки товару, оскільки це впливає на суму понесених витрат і в кінцевому результаті на вартість поставленого товару. Базисними умовами називаються спеціальні умови контракту, які визначають обов‘язки продавця і покупця по доставці товару. Вони встановлюють момент переходу зобов‘язань по доставці з продавця на покупця, а також розподіляють між ними усі види витрат по доставці. Для спрощення процедури укладання контракту міжнародна торговельна палата розробила міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (правила ІНКОТЕРМС). Сьогодні існує 13 видів базисних умов, які були визначені правилами ІНКОТЕРМС 2000 року. Існує 4 групи базисних умов поставок: C, D, E, F.
Група Е має одну базисну умову поставки, вона називається EXW. Ця умова передбачає, що продавець зобов‘язаний надати товар покупцю на своєму складі або підприємстві упакованим згідно умов контракту. Всі витрати по доставці до місця призначення несе покупець.
Група F має три базисні умови: франко-перевізник FCA, франко-вздовж борту судна FAS, франко-борт судна FOB. За F-умовами продавець зобов‘язаний доставити товар перевізнику, якого йому вкаже покупець. Покупець сам здійснює пошук перевізника і укладає з ним договір перевезення після повідомлення від продавця про готовність товару до відвантаження. FCA, як правило, використовується при сухопутних чи повітряних перевезеннях і передбачає поставку продавцем товару на залізничну станцію, в аеропорт чи автотранспортному перевізнику. FAS і FOB використовуються при морських чи річкових перевезеннях. При умові FAS продавець має розмістити товар на пристані біля судна у визначеному порту відвантаження. При умові FOB продавець додатково оплачує завантаження товару на борт судна.
Група С має чотири базисні умови поставки: вартість і фрахт CFR; вартість, страхування і фрахт CIF; доставка, оплачена до CPT; доставка і страхування, оплачені до CIP. У відповідності з С-умовами, продавець самостійно укладає договір перевезення, оплачує перевезення до вказаного пункту і повідомляє покупця про факт відправлення і можливий час прибуття товару. CFR і CIF використовуються при морських і річкових перевезеннях, а CPT і CIP – при сухопутних і повітряних. При умові CFR і CPT продавець оплачує лише доставку, а при умові CIF і CIP – доставку і страхування.
Група D має п‘ять базисних умов поставок: доставка до кордону DAF, доставлено на борту судна DES, доставлено на пристань DEQ, доставлено без сплати мита DDU, доставлено із сплатою мита DDP. При умові DAF продавець поставляє товар у визначений пункт на кордоні. Це може бути будь-який кордон, але до вступу на митну територію України. Умови DES і DEQ передбачають поставку продавцем товару у порт призначення. При умові DES товар передається покупцю не розвантаженим з борту судна, а при DEQ продавець оплачує його розвантаження. Умови DDU і DDP передбачають поставку товару за рахунок продавця на склад або підприємство покупця. Найбільш розповсюдженими в міжнародній торгівлі є умова FOB і умова CIF. Як правило ціна FOB є базисною експортною ціною, а ціна CIF – базисною імпортною ціною.
Інкотермс – офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс – 2000 в договорі купівлі – продажу чітко визначає відповідні обов‘язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Інкотермс – 2000 враховують поширення зон, вільних від митних зборів, зростання використання електронного зв‘язку в ділових угодах і зміни в практиці перевезень, що відбуваються останнім часом. Інкотермс – 2000 пропонують більш простий і чіткий виклад визначень 13 термінів, з яких усі зазнали оновлення. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Таким чином можна уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов‘язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.
З урахуванням періодичного внесення змін до Інкотермс, необхідно забезпечити, щоб у кожному випадку, коли сторони мають намір інкорпорувати правила Інкотермс у свій договір купівлі-продажу, завжди робилося чітке посилання на чинну у даний час версію Інкотермс. Відсутність посилання на поточну редакцію може потім призвести до спорів щодо того, чи мають сторони інкорпорувати цю саму або ж більш ранню версію Інкотермс до складу їх договору.
Для більш повної характеристики зовнішньоторговельної роботи підприємства експорт (імпорт) товарів і послуг за звітний рік порівнюється з експортом за попередній рік. Метою такого дослідження є встановлення змін, які відбулися в товарній структурі експорту, у розвитку нових видів експорту, його географічній направленості. Дані про експорт за роки, які вивчаються, групуються за країнами, товарами та видами укладених контрактів. З цією метою складаються аналітичні таблиці, наводяться суми експорту (імпорту) по країнах, питома вага цих сум у % до загального підсумку та визначаються відхилення абсолютні і в пунктах структури.
Аналіз динаміки експортних (імпортних) операцій здійснюється в декілька етапів:
-
вивчається динаміка загального обсягу операцій;
-
вивчається динаміка операцій у географічному розрізі та в розрізі окремих постачальників;
-
вивчається динаміка операцій у розрізі основних видів експортної продукції.
Принципами, що зумовлюють застосування вітчизняними підприємствами імпортних основних і оборотних засобів є:
-
відсутність виробництва необхідних матеріалів (комплектуючих виробів) в Україні або недостатність обсягів їх виробництва;
-
невідповідність якісних параметрів вітчизняної сировини або матеріалів технічним вимогам;
-
нижчі ціни на імпортну сировину та матеріали в порівнянні з вітчизняними цінами на аналогічні виробничі запаси;
-
необхідність застосування імпортних матеріалів і комплектуючих виробів, що передбачена контрактом.
Перші три з перерахованих причин мають об‘єктивну природу, а останній притаманний суб‘єктивний характер, який може призвести до втрати підприємством значної частки самостійності у прийнятті управлінських рішень. Разом з цим застосування імпортних матеріалів за умовами контракту не можна розглядати лише як негативне явище. Існує ряд операцій, що передбачають застосування лише імпортної сировини, крім того, за браком альтернативних постачальників сировини та матеріалів, ризик припинення виробництва є дуже високим.
Наявність альтернативних постачальників потребує проведення порівняльних розрахунків вартості сировини, матеріалів, комплектуючих виробів з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, мита, податків з метою прийняття ефективних управлінських рішень.
Доцільним є також проведення аналізу якості імпортної сировини, матеріалів і комплектуючих виробів. Джерелами для здійснення такого аналізу є вантажно-митні декларації – у разі виявлення кількісної недостачі сировини, матеріалів, товарів; акти, складені в присутності представника торгово-промислової палати, - якщо поставлено неякісні або зіпсовані ТМЦ.
Основним показником при здійсненні аналізу якості імпортної сировини є сума рекламацій, виставлених українським підприємством і задоволених іноземним постачальником. Якщо за результатами аналізу виявлено постачальників, яким виставлено значну кількість або на значну суму рекламацій, то доцільно розпочинати переговори щодо поставок з альтернативними постачальниками.
Контракт купівлі-продажу є основним комерційним документом, що визначає права та обов‘язки учасників зовнішньоторговельної операції. Укладаючи контракти купівлі-продажу товарів, підприємство бере на себе зобов‘язання стосовно своєчасності постачання товарів, відповідності товарів умовам якості та кількості, вказаних в укладеному контракті. Аналіз рівня виконання зобов‘язань за експортними та імпортними контрактами доцільно проводити в трьох розрізах: за строками поставок товарів; за якістю товарів; за кількістю і номенклатурою товарів.
Недотримання термінів експортних поставок спричиняє, як правило, певні обмеження і штрафні санкції. Тому причини, що призвели до порушення термінів поставок, необхідно докладно вивчати і аналізувати. Аналіз дотримання термінів експортних угод проводять як у кількісній, так і у якісній оцінці. За кількісний показник беруть питому вагу прострочених або невиконаних експортних угод у їх загальному обсязі, за якісний – суму сплачених санкцій за порушення термінів виконання угод і питому вагу сплачених штрафних санкцій у загальній вартості контракту.