175873 (596115), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з погляду його короткострокових перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто можливість вчасно й у повному обсязі розрахуватися по короткострокових зобов'язаннях. Ліквідність - це його

можливість перетворити свої активи в кошти для покриття всіх необхідних платежів у міру настання їхнього терміну.

У залежності від ступеня ліквідності, активи підприємства розділяються на наступні групи:

а) А₁ - найбільш ліквідні активи - кошти підприємства і короткострокових грошових вкладень;

б) А₂ - быстрореализуемые активи - дебіторська заборгованість та інші активи;

в) А₃ – повільнореалізуємі активи - статті роздягнула II активу (за винятком "Витрат майбутніх періодів"), а також статті роздягнула І активу балансу "Довгострокові фінансові вкладення" (зменшені на величину вкладень у статутні фонди інших підприємства) і роздягнула НІ активу балансу "Розрахунок із засновниками";

г) А₄ - труднореализуемые активи - статті роздягнула І активу балансу "Основні засоби і необоротні активи", за винятком статей цього розділу, включених у попередню групу.

Пасиви балансу групуються по ступені терміновості їхньої оплати:

а) П₁ - найбільш термінові зобов'язання. До них відноситься кредиторська заборгованість;

б) П₂ - короткострокові пасиви - короткострокові кредити і позикові засоби;

в) П₃ - довгострокові пасиви - довгострокові кредити і позикові засоби;

г) П₄ - постійні пасиви - джерела власних і прирівняних до них засобів. Результати перегрупування активів і пасивів балансу СХПК їм.

Карбишева в залежності від ступеня ліквідності розглянемо в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Аналіз ліквідності балансу

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки приведених груп по активі і пасиву:

А₁ > П₁; А₂ > П₂; А₃ > П₃; А₄ < П₄ (3.1)

На початок року:

6,6 11; 1214,2 > 107,7; 9087,5 > 9046

На кінець року:

0 15,6; 1139,6 > 213; 8906 > 8109,6

Перша нерівність відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень (терміни до 3 місяців) і в такий спосіб дозволяє оцінити поточну ліквідність. Оскільки не виконується перша умова нерівності на початок і кінець року, то підприємство є неплатоспроможним на найближчий період.

Невиконання четвертої умови нерівності свідчить про недотримання мінімальної умови фінансової стійкості господарства, тобто в аналізованому господарстві відсутні власні оборотні кошти.

Крім того, недолік засобів по одній групі активів не компенсує їхнім надлишком по іншій групі, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. Тому платіжні надлишки по швидко і повільно реалізованих активах (таблиця 3.5) не можуть бути спрямовані на покриття короткострокових зобов'язань.

Слід зазначити, що проведений аналіз ліквідності балансу - досить наближений з тієї причини, що відповідність ступеня ліквідності активів і термінів погашення зобов'язань є орієнтованим через обмеженість інформації, оскільки ми проводимо зовнішній аналіз.

Для більш глибокого і всебічного аналізу вимагаються спеціальні методи, що коректують показники представленої методики. Наприклад, метод нормативних знижок здійснюється перерозподілом величини балансових статей між групами активів і пасивів у відповідності із середньостатистичними оцінками ліквідності активів і термінами погашення зобов'язань.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому варто використовувати загальний коефіцієнт ліквідності, що обчислюється по формулі:

де A_j , П_j - підсумки відповідних груп по А і П;

a_j - вагові коефіцієнти;

λ - загальний коефіцієнт ліквідності Значення вагових коефіцієнтів наступні: а₁ = 1; а₂ = 0,5; а₃ = 0,3

За даними балансу загальний коефіцієнт ліквідності на початок 2000 року склав: λ_н.р. =0,341, а на кінець 2000 року - λ_к.р.⁼0,208.

Проведені розрахунки свідчать про низьку загальну ліквідність балансу, а також намітилася тенденція зниження цього показника на кінець року. Так, якщо на початку 2000 року господарство своїми засобами могло покрити 34,1% зобов'язань, то наприкінці року - всього 20,8%.

Для оцінки ліквідності засобів підприємства використовуються й інші відносні показники:

1) коефіцієнт чи покриття поточній ліквідності, дорівнює відношенню всіх оборотних коштів підприємства до величини поточних зобов'язань;

2) коефіцієнт швидкої ліквідності, визначається як відношення найбільш ліквідних і швидкореалізуємих активів до поточного зобов'язанням;

3) коефіцієнт абсолютної ліквідності, визначається як відношення найбільш ліквідних активів до поточного зобов'язанням;

4) коефіцієнт маневреності, визначається як відношення найбільш ліквідних активів до власних оборотних коштів.

Оскільки в балансі підприємства на кінець року відсутні кошти, а також власні оборотні кошти, два останніх коефіцієнти в табл. 3.6 не будемо розраховувати.

Таблиця 3.6

Аналіз коефіцієнтів ліквідності

Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства. Згідно нормативів, цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах між 1 і 3. Нижня границя обумовлена тим, що поточних активів повинне бути щонайменше досить для погашення короткострокових зобов'язань. У СХПК ім. Карбишева за умови своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, але і продажу в разі потреби інших елементів матеріальних оборотних коштів, короткострокові зобов'язання могли бути погашені на початку року майже цілком (99%), а наприкінці року - 60%. Якщо ж брати до уваги тільки розрахунки з дебіторами і кошти, що у господарстві майже відсутні, то за даних умов СХПК зміг би погасити короткострокові зобов'язання в розмірі 14% на початку року і 8% наприкінці року.

Як бачимо, обидва коефіцієнти на початок і кінець року нижче нормативного, це ще раз указує про недостатню ліквідність засобів і, насамперед, про недостатність коштів у підприємства.

Слід зазначити, що, говорячи про ліквідність балансу підприємства, часто ототожнюють це поняття з платоспроможністю, але це не вірно. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільне, однак ця оцінка може бути помилкової, якщо в поточних активах значна питома вага приходиться на неліквідні і короткострокову дебіторську заборгованість.

Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Для оцінки платоспроможності складається платіжний баланс у виді табл. 3.7.

Таблиця 3.7

Платіжний баланс на 01.01.2001.року, тис. грн.

Якщо сальдо в активі платіжного балансу, то це означає, що СХПК ім. Карбишева за станом на 01.01.2001 року неплатоспроможне. Негайні платежі перевищують наявні засоби підприємства на початку року на 1148 тис. грн., а наприкінці - на 1723 тис. грн.

Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на підставі характеристики ліквідності оборотних коштів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення їх у наявні засоби. Існує три рівні платоспроможності підприємства: грошова, розрахункова (табл. 3.8), ліквідна (табл. 3.9).

Грошову платоспроможність СХПК ім. Карбишева ми розраховувати не будемо з тієї причини, що на момент складання балансу коштів у господарстві майже не було. Хоча це не означає, що їх не було в плині всього року.

Таблиця 3.8

Розрахункова платоспроможність за 2000 рік, тис. грн.

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності знизився на 7,3 %. Якщо на покриття платіжних зобов'язань узяти готову продукцію і товари, дебіторську заборгованість та інші активи, що реально можна реалізувати, на кінець періоду платіжні засоби усього на 9,1 % покрили б платіжні зобов'язання.

Характеристики

Список файлов ВКР