Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 11)

Первинними платниками ПДВ є населення; уряд; підприємці-фізичні особи та малі підприємства на спрощеній системі оподаткування, які не зареєструвалися платниками ПДВ; а також неурядові неприбуткові організації (церкви, партії, профспілки тощо). Тобто всі ті, хто не мають права на компенсацію ПДВ, сплаченого ними при їхніх покупках . Очевидно, що якщо б ці первинні платники таке право на компенсацію мали, то остаточні надходження ПДВ до бюджету звелися б до нуля.

Підприємства-зареєстровані платники ПДВ фактично є збирачами ПДВ, оскільки вносять до бюджету не власні кошти, а кошти зібрані з інших. Сьогодні первинні надходження ПДВ розтрощуються вздовж економічного ланцюга через механізм різниць ПДВ і "по дорозі" частково втрачаються. Внаслідок цього до бюджету доходить лише 80-90% первинних сплат.

Суть нового Закону у переході до безпосереднього стягнення первинного ПДВ до бюджету у повному обсязі у момент сплати населенням та іншими первинними платниками вказаними вище; з відмовою від розтрощення первинних сплат складним механізмом різниць, і від затримок з надходженням податку до казначейства. Це сформульовано у вигляді простого правила: ПДВ стягується при поставках від платників неплатникам (при поставках від зареєстрованих платників тим особам, які не є зареєстрованими платниками) і одразу передається до бюджету.

Назва "ПДВ односторонньої дії" підкреслює відсутність у новому механізмі операції відшкодування як такої. Зібраний ПДВ тепер остаточно належатиме скарбниці, як і будь який інший податок. Крім того стають не потрібні податковий кредит (вихідний ПДВ), податкова накладна, податковий вексель, а також податковий період, оскільки тепер податкове зобов’язання (або його відсутність) і визначається, і стягується щодо кожної операції, а не щодо результатів за період.

Новий механізм є еквівалентним чинному оскільки спирається на ті ж самі первинні надходження ПДВ, і в той же час він набагато простішим і, як усякий механізм з меншою кількістю деталей, надійнішим. Це підтвердив досвід ЄС, де аналогічний ПДВ без відшкодування (reverse charge VAT) вже частково запроваджено.

Більш повне збирання податку відкриває можливість для зниження ставки до 17% без втрат доходів бюджету. Це дозволить залишити у здоровій частині економіки понад 4 мільярдів гривень, і в той же час позбавити нездорову частину тіньових доходів внаслідок фіктивного відшкодування та інших шахрайств з ПДВ.

В новому Законі змінено тільки механізм стягнення ПДВ, а всі існуючі пільги і застороги збережено, що забезпечує максимально можливу спадковість до чинної системи. Це стосується особливостей оподаткування сільського господарства; легкових автомобілів (крім таксомоторів); культурних цінностей тощо.

Скасовано можливість довільної добровільної реєстрації. Зареєстрованим платником може і зобов’язане бути лише підприємство на загальній системі оподаткування з оборотом понад 1 мільйон гривень (поріг вказано станом на 2007 р).

Старий і новий варіанти ПДВ тісно пов’язані з двома формами існування Валової доданої вартості всієї економіки – у вигляді доходів і у вигляді кінцевого продукту. Чинний порядок стягнення ПДВ є податком з доданої вартості створеної у вигляді доходів. Це і вимагає розрахунків різниць ПДВ відповідно до різниці між виручкою і видатками, що визначає доходи.

ПДВ односторонньої дії є податком з доданої вартості створеної у вигляді кінцевого продукту. А оскільки кінцевий продукт визначається цілком, без різниць, то це і є передумовою для більш раціонального порядку стягнення ПДВ.

Новий механізм стягнення ПДВ також можна розглядати як симетричний до чинного. Якщо сьогодні підприємство віддає те, що йому потім повертатимуть (вихідний ПДВ), і отримує те, що в нього потім забиратимуть (вхідний ПДВ); то ПДВ односторонньої дії випрямовує ці перекручення у природний порядок: підприємству з самого початку залишають те, що йому і так належить, а вилучають тільки те, що не належить. Це ще раз доводить еквівалентність нового і старого механізмів.

Стан первинних платників ПДВ абсолютно не змінюється. Люди як і раніше будуть приходити в магазини і платити по чеку разом з ПДВ. Тільки тепер народ буде впевнений, що його гроші дійсно попадуть до бюджету одразу після інкасації.

Стан підприємств-зареєстрованих платників суттєво спроститься. При операціях між ними ПДВ нараховуватися взагалі не буде, що дозволить зупинити вимивання обігових коштів. Експортер не буде платити вихідний ПДВ при закупівлях сировини і матеріалів, і відповідно не матиме потреби у відшкодуванні. Основним завданням зареєстрованого платника стане стягнення ПДВ при поставках незареєстрованим платникам і негайна передача цього ПДВ до бюджету. [25]

При цьому більше половини надходжень первинного ПДВ генерується видатками населення на товари і послуги; державними закупівлями – десята частина; видатками фізичних осіб-підприємців та інших суб’єктів малого підприємництва – більше чверті, що відповідає значним масштабам поширення цього виду економічної діяльності. Наприклад, фізичні особи, які орендують площі в торгівельних центрах, реалізують свої товари населенню без ПДВ, проте закупівля цих товарів у виробника або у оптової торгівлі може відбуватися з ПДВ.

У 2005 році первинні платники заплатили від 35,до 41,6 мільярдів гривень ПДВ, у той час як до бюджету дійшло 33,5 млрд. грн, а без урахуванням 0,6 млрд. грн приросту заборгованості з відшкодування – 32,9 млрд. грн., або на 3-9 млрд. грн менше ніж заплачено первинними платниками. Якщо врахувати, що 05 рік був особливим роком найбільш повного збирання ПДВ, коли находження ПДВ подвоїлися, то очевидно що у попередні роки ступінь доходження первинних сплат ПДВ до бюджету була значно меншою і не перевищувала 60%.

Отже існують значні резерви підвищення повноти збирання ПДВ при переході до безпосереднього, прямого стягнення первинних сплат ПДВ через механізм односторонньої дії.[25]

3.3. Перспективи розвитку

В цілому експерти зійшлись в поглядах щодо суттєвих темпів зростання економіки у 2007 році. Вперше було представлено прогноз показників на 2008 рік. Прогнозисти, в основному, припускають реалізацію певних ризиків у середньостроковій перспективі.

В результаті усереднених розрахунків основні прогнозні макропоказники на 2007 та 2008 роки мають такі значення:

Показник	2007				2008
	Прогноз станом на 2007-2008 рр.
	березень 2006р.	червень 2006р.	жовтень 2006р.	березень 2007р.	березень 2007р.
ВВП реальний, індекс (рік до року)	104,5	104,2	105,6	106,5	106,4
Індекс споживчих цін, грудень до грудня попереднього року	110,5	110,1	109,8	109,9	108,2
Обсяг експорту товарів та послуг, % до ВВП	46,0	45,9	47,5	45,2	43,7
Обсяг імпорту товарів та послуг, % до ВВП	50,9	51,4	50,5	49,2	47,4
Обсяг експорту товарів та послуг, % рік до року	108,0	108,7	112,7	114,6	115,4
Обсяг імпорту товарів та послуг, % рік до року	111,0	109,4	113,8	117,3	116
Обмінний курс на кінець року, грн./дол. США	5,17	5,12	5,16	5,08	5,16
Дефіцит бюджету, % до ВВП	1,6	2,3	2,4	1,9	1,6
Середня заробітна плата працівників, грн.	1194	1205	1235	1262	1523

Вдруге було представлено прогноз основних макропоказників до 2011 року. Середньостроковий період включав усереднене значення з 2009 до 2011 року. В цілому, експерти очікують високі темпи економічного росту на середньострокову перспективу.

В результаті усереднених розрахунків основні прогнозні макропоказники на 2009-2011 роки (середнє) мають такі значення:

Показник	Прогноз станом на жовтень 2006р.		Прогноз станом на березень 2007р.
	2007-2008 середнє за період	2009-2011 середнє за період	2009-2011 середнє за період
ВВП реальний, індекс (рік до року)	110,3	106,1	106,6
Індекс споживчих цін, грудень до грудня попереднього року	108,0	105,7	106,5
Обсяг експорту товарів та послуг, % рік до року	х	х	112,0
Обсяг імпорту товарів та послуг, % рік до року	х	х	110,5
Дефіцит бюджету, % до ВВП	2,1	1,6	0,8
Середня заробітна плата працівників, грн.	1299	1832	1952

На основі матеріалів, наданих організаціями, а саме: припущень прогнозу, прогнозу основних макроекономічних показників на 200 7, 2008 та до 2011 року, було підготовлено консенсус-прогноз. Його електронну версію розміщено на сайті Мінекономіки у розділі Прогнози. [25]

Висновок

В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:

Фінанси виражають грошові відносини, що виникають між: підприємствами; підприємствами і вищестоящими організаціями; державою і підприємствами при сплаті ними податків до бюджетної системи і фінансуванні витрат; державою і громадянами при сплаті ними податків і добровільних платежів; підприємствами, громадянами і позабюджетними фондами при внесенні платежів і одержанні ресурсів; окремими ланками бюджетної системи; страховими організаціями, підприємствами і населенням при сплаті страхових внесків і відшкодуванні збитку при настанні страхового випадку тощо.

Фінанси виконують наступні функції: алокативну; дистрибутивну; стабілізаційну; контролюючу.

Структура фінансової системи країни включає в себе такі складові: Державні фінанси. Фінанси областей (регіонів) та органів місцевого самоврядування. Фінанси суб'єктів господарювання. Фінанси населення. Позабюджетні фонди.

Безперебійне формування фінансових ресурсів, їх найбільш ефективне інвестування і цілеспрямоване використання забезпечується за допомогою фінансового ринку, що являє собою особливу форму організації руху грошових коштів у народному господарстві. Фінансовий ринок діє як у вигляді ринку цінних паперів, так і ринку позичкових капіталів.

Державний бюджет є центральною ланкою фінансової системи. Суть бюджету полягає в тому, що він виступає найважливішим засобом розподілу і перерозподілу грошових коштів між виробничою і не виробничою сферами.

В бюджетних відносинах знаходить своє відображення розподільча і контрольна функції фінансів.

Державний бюджет: регулює економічну діяльність: стягуючи податки, стримує одні напрямки, а, субсидіюючи, навпаки, заохочує інші; перерозподіляє доходи; забезпечує соціальне страхування і утримання; забезпечує кредитування, гарантування позик; забезпечує оборону й інші силові структури, освіту, житлово-комунальні послуги, транспорт, охорону здоров'я; впливає на розвиток науки, культури, мистецтва, спорту; впливає на підтримку приблизного балансу між витратами і доходами, а також розподілу витрат між національними пріоритетами.

В останні роки стан фінансових ресурсів країни характеризується не тільки високим ступенем їхньої централізації, але і гострою недостачею як на макро-, так і на мікрорівні.

Характеристики

Список файлов ВКР