162090 (595321), страница 11

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 11)

Необхідно законодавчо встановити ставки рентних платежів за видобування корисних копалин й використання природних ресурсів, які б діяли до усіх суб’єктів господарювання незалежно від прав власності на родовища та інші об’єкти. Такі ставки мають бути універсальними (рівними для усіх платників) незалежно від умов видобутку, обсягів родовищ, якості ресурсів. Ставки рентних платежів не повинні бути надмірно високими, аби вилучати меншу частину диференційної ренти.

Актуальними є й питання встановлення екологічних платежів, які мають сплачувати підприємства, комунальні служби, окремі особи, що своїми діями (відходами виробництва, зберіганням чи транспортуванням шкідливих матеріалів тощо) забруднюють оточуюче середовище – грунт, воду, повітря. Розраховуватися екологічні платежі повинні у твердих ставках на одиницю шкідливих викидів (незалежно від дотримання чи недотримання екологічних стандартів).

Податки за використання енергетичних джерел мають сплачувати суб’єкти господарювання, які використовують для господарських потреб електроенергію, отриману із зовнішніх для підприємства мереж, а також паливні матеріали (газ, мазут), які не споживаються для вироблення електроенергії і руху транспортних засобів. Ці податки доцільно встановлювати у твердих сумах на одиницю спожитої електричної енергії чи палива і диференціювати їх по видах енергії, джерелах її отримання, обсягах споживання. Так, вбачається доцільним застосовувати нижчі ставки для: а) альтернативних джерел енергії (електроенергії – з вітру, сонця, біомаси, супутнього газу; використання нафтового, коксівного, кам’яно-вугільного газу порівняно із природним тощо); б) підприємств, що споживають великі обсяги енергії; в) підприємств і господарств, які знизили споживання енергії порівняно з минулим періодом.

Паралельно необхідно скасувати цільові надбавки до тарифів на електричну, теплову енергію і газ, що сьогодні застосовуються.

Потребує оптимізації структура ставок мита на імпортні товари й послуги. Вона полягатиме: по-перше, у загальному зниженні середнього рівня ставок митних зборів та їх встановленні в основному у відсотках вартості товару; по-друге, у випереджаючому їх зниженні на імпортовані сировинні товари, аналоги яких не виробляються в Україні (окрім товарів сільського господарства, що мають більш високі ставки оподаткування); по-третє, у звільненні від оподаткування деталей і комплектуючих виробів, що ввозяться в Україну (якщо їх частка у готовому виробі не перевищує 30%) і надходять у виробництво або для ремонту діючого обладнання на територію України; створення територій безмитної торгівлі на базі міжнародних транспортних вузлів; по-четверте, в укладанні міждержавних угод про створення спільних зон вільної торгівлі із застосуванням понижених або нульових ставок митних зборів по товарах, що походять з країни – учасниці такої зони та ін.

Мають також застосовуватися методи спрощених митних процедур для торгівельних компаній-резидентів, які є постійними суб’єктами митних відно-син, мають позитивну репутацію та приєдналися до Протоколу про співпрацю з Державною митною службою.

Податок з нерухомості може бути встановлений у відсотках до ринкової вартості будинків, споруд та земельної ділянки, що належить підприємству. Його значення має бути диференційованим для підприємств різних галузей, а за абсолютним рівнем достатньо низьким аби не створювати шокові ситуації для підприємств, що будувалися за минулих економічних умов і мають надлишкові майнові активи (за попередньою оцінкою – не вище 0,5% вартості). Має бути визначений й перелік об’єктів нерухомості (історичні, оздоровчі, сільські і сільськогосподарські тощо), по яких податок не справляється.

Також мають оподатковуватися об’єкти нерухомості негосподарського призначення – побутового, комунального, управлінського тощо, окрім закладів медицини й оздоровлення.

Податок з нерухомості доцільно встановлювати у відсотках до вартості об’єкта, поступово оптимізуючи його ставки. Якщо об’єкт (наприклад, житловий будинок) знаходиться у власності декількох осіб чи сімей, то ставка плати з будинок розподіляється між ними пропорційно займаній площі. В той же час дія цього податку не повинна розповсюджуватися на власників підприємств, будинків, приміщень, споруд, якщо:

площа приміщення господарського використання не перевищує 200 м²;

площа житла не перевищує 50 м² на одного члена сім’ї (цей показник може варіюватися для окремих міст і територій);

приміщення, споруди, будинки використовуються для аграрного виробництва.

Окреме значення повинна мати система податкових преференцій для стимулювання внесення виробничих інвестицій в національну економіку. На відміну від існуючого порядку, потрібні преференції у вигляді зниження оподаткування нерозподіленого корпоративного прибутку, а також зниження відсотка внеску до солідарного пенсійного фонду. При цьому рішення щодо встановлення таких преференцій повинні надавати відповідно Верховна Рада України (в частині зниження податкових внесків до державного бюджету і пенсійного фонду) та обласні чи міські ради депутатів (в частині зниження податкових відрахувань до відповідних місцевих бюджетів). Надання цих преференцій має відбуватися індивідуально по окремих проектах та на обмежений строк (наприклад, 3 роки), а причини такого надання повинні бути законодавчо окреслені (інновації, екологія, створення робочих місць у депресивних регіонах і т.ін.).

Такого типу знижки доцільні у випадках використання інвестицій на науково-дослідні й інноваційні роботи та на заходи з енергозбереження.

Гостро актуальним є звільнення нарахувань і сплати ПДВ на інвестиційні операції: на емісію акцій корпорацій, проектно-конструкторські і наукові роботи, послуги капітального будівництва, купівлю основних засобів, що вносяться до статутного фонду підприємства, а також на купівлю механізмів, деталей, комплектуючих виробів і матеріалів для їх ремонту й модернізації. Це серйозно вплине на зростання інвестиційного попиту, який зараз знаходиться у пригніченому стані.

За європейськими стандартами має бути вдосконалене оподаткування транспортних засобів. Зокрема, доцільно оподатковувати нових власників лише в момент реєстрації транспортного засобу. Це не стосується вантажних автомобілів та автобусів, оподаткування яких включатиме як сплату при реєстрації, так і щорічну (або помісячну) сплату за їх експлуатацію. Ставка податку при реєстрації має встановлюватися у відсотках до вартості автомобіля (мотоцикла, фургона, автобуса і т.ін.). Її значення повинно знижуватися в залежності від стр. користування транспортним засобом та відповідно зменшенню через це його вартості.

Потребує змін система нарахувань, адміністрування й управління соціальними внесками до солідарного пенсійного й фондів загальнообов'язкового соціального страхування. По-перше, потрібне справляння цих внесків кожним суб’єктом як одного платежу. По-друге, необхідне нарахування цього внеску на фонди зарплати (утримання) військовослужбовців та деяких інших категорій працюючих, для яких сьогодні сплата внесків до пенсійного фонду не здійснюється. По-третє, має бути знижена планка максимальної місячної суми витрат на оплату праці в розрахунку на 1 працівника, понад яку єдиний соціальний внесок на застосовується, наприклад, до рівня, що не перевищує 300% середньої зарплатні в економіці. По-четверте, усі доходи відповідних пенсійного й соціальних фондів повинні витрачатися виключно за призначенням – на виплату пенсій, допомог, компенсацій тощо. Витрати на утримання керівного апарату, оплату послуг, що йому надаються, капітальні витрати на розбудову системи цих фондів і т.ін. повинні фінансуватися за рахунок державного бюджету.

Необхідним є й вдосконалення обчислення індивідуальних доходів (прибутків) громадян. Зокрема, потрібно відокремити доходи, отримані від лотерей, виграшів, подарунків, спадку від непрямих родичів. Вони оподатковуватимуться за поданими деклараціями за підсумками р.. Дивіденди, отримані фізичними особами і не реінвестовані в акції чи активи підприємства оподатковуються біля місця отримання доходу і не включаються у загальну суму прибутків громадян за підсумками р..

Усі інші доходи громадян, які не отримані як пенсії, соціальні допомоги, субсидії, оплата соціальних послуг тощо і до складу яких входять заробітна плата, доходи від здачі в оренду майна, контрактна оплата приватних послуг, доходи від власного бізнесу, винагороди, гонорари, роялті тощо обраховуються окремо і можуть оподатковуватися біля місця отримання доходу (за мінімальною ставкою). Неоподатковані доходи цієї групи декларуються платниками податків за підсумками р..

Досягнення більш рівномірного й справедливого розподілу податкового навантаження передбачає поєднання у встановленні податків двох принципів: перший – пропорційного оподаткування, другий – відхилення від пропорційності, виходячи із соціально необхідних міркувань. Так, необхідним є, по-перше, збереження повернення частини податку (вирахування з бази оподаткування) з індивідуальних доходів громадян, які витрачені ними на оплату послуг медицини, освіти, оздоровлення, на благодійницькі внески, процентні ставки на житлові кредити тощо. По-друге, не повинні оподатковуватися пенсії, страхові виплати, державні соціальні допомоги малозабезпеченим тощо. По-третє, необхідна диференціація самої ставки оподаткування індивідуальних доходів в залежності від розмірів та виду доходу (що було викладено раніше). По-четверте, система акцизних платежів повинна встановлювати більш високі ставки на більш дорогі товари. По-п'яте, податок з нерухомості житлових об’єктів має здійматися лише із доходів сімей, які володіють надвеликими житловими об'єктами.

Досягнення прозорості податкової системи пов'язане з визначеністю і однозначністю норм податкового законодавства та недопущенням свавільного й одностороннього його тлумачення податковими органами.

Необхідна інтеграція усіх державних структур, що здійснюють податкові функції, зокрема, державної податкової адміністрації, пенсійного фонду, державних соціальних фондів, державної митної служби в єдину державну податкову службу. Можливо, шляхом створення координуючого органу та єдиної служби збору податків.

Зі складу державної податкової служби мають бути виведені підрозділи, що виконують правоохоронні, оперативно-розшукові та слідчі дії, та на їх основі необхідно утворити Національну службу (бюро) розслідувань для зовнішнього контролю та проведення слідства у сфері митних і податкових відносин. Така структура мала б бути підпорядкована Кабінету Міністрів України і здійснювала б контроль за податковими органами, митницею, органами внутрішніх справ та інших.

Державна податкова служба має позбутися функцій перерозподілу податкових надходжень, надання відстрочок платежів, проведення взаємозаліків з податкових зобов'язань тощо³⁴. Її місія – збір податків, взаємовідносини з платниками, в тому числі повернення надлишково сплачених сум, відшкодування збитків платникам, завданих діями податківців, та відшкодування від’ємного сальдо ПДВ. До цього, звичайно, додаються функції перерахування податкових зборів на рахунки державного та місцевих бюджетів, Пенсійного фонду і фондів соціального страхування.

Функції збору і перерахування податків повинні бути прямо покладені на регіональні та місцеві органи податкової служби.

Потребує оптимізації структура державної податкової служби з урахуванням нового перерозподілу функцій між її органами з відповідною зміною складу підрозділів і перенесенням головного навантаження в роботі на регіональні відділення служби.

ВИСНОВКИ

Проведені в дипломному проекті дослідження сучасного стану адаптації податкового законодавства України до європейських норм показали, що протягом останніх 7 років після набрання чинності Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами та Україною зроблено чимало кроків на шляху наближення податкового законодавства України до норм і стандартів податкового права ЄС.

Проведений згідно завдань дипломного дослідження аналіз та оцінка рівня виконання ст.51 «Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством та Україною», згідно якій Україна повинна здійснити заходи щодо поступового приведення національного законодавства, у тому числі і податкового, у відповідність до законодавства Європейського Союзу, показав, що чинна податкова система в Україні має ряд особливостей порівняно з податковими системами європейських країн:

1) В Україні діє одна з найнижчих ставок оподаткування доходів фізичних осіб і вищий рівень оподаткування прибутку підприємств. Перше є наслідком запровадження пропорційного податку, що справляється у перехідному періоді з 2004 р. за ставкою 13% (з 1 січня 2007 р. запроваджена ставка 15%). У деяких країнах ЄС також здійснено перехід до пропорційного оподаткування доходів громадян, однак за значно вищою ставкою, зокрема, в Естонії – 26%, в Латвії – 25%. Друге є наслідком не стільки розміру податкової ставки, як ширшої податкової бази, про що свідчить порівняльний аналіз коефіцієнта продуктивності податку на прибуток.

Нормативно-правова база оподаткування в Україні залишається доволі неоднорідною, окремі законодавчі норми – недостатньо узгодженими, а інколи й суперечливими. Неточність формулювань призводить до нарощування кількості підзаконних актів, податкових роз’яснень, навантаження на судову систему у зв’язку із зростанням кількості позовів щодо порушень податкового законодавства.

2) Порушується цілісність податкової системи України внаслідок співіснування в ній двох підсистем оподаткування – стандартної і спрощеної. Використання в Україні спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва зумовило виникнення низки проблем, пов’язаних із справлянням податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб і відрахувань до державних фондів соціального страхування, мінімізації доходів при оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють господарські операції з суб’єктами малого бізнесу.

Характеристики

Список файлов ВКР