162090 (595321), страница 10

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 10)

Стосовно виконання абзацу третього п. 3 розділу І плану заходів щодо доопрацювання проекту Податкового кодексу України³⁰ в частині правового регулювання податку на додану вартість та уніфікації норм стосовно його адміністрування у різних секторах економіки , слід зазначити, що на сьогодні більшість положень розділу ІV “Податок на додану вартість” проекту Кодексу адаптовані до законодавства Європейського Союзу.

А саме, у проекті Кодексу запроваджено такі положення, що відповідають Шостій Директиві ³¹:

визначення понять “поставка товарів”, “поставка послуг”, “місце поставки робіт” та “місце поставки послуг”;

перелік платників податку на додану вартість;

визначення об’єктів оподаткування податком на додану вартість;

перелік операцій, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість на території країни та при ввезенні товарів на митну територію України;

зниження ставки оподаткування податком на додану вартість до 17 відсотків;

визначення понять ;

визначення бази оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України;

спеціальний порядок оподаткування туристичних послуг,

спеціальний режим оподаткування (режим фіксованого збору) у сфері сільського господарства;

перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою (частково відповідає положенням Шостої Директиви);

порядок надання податкової декларації та терміни розрахунків з бюджетом.

Поряд з цим, слід зазначити, що діюче до недавнього часу пільгове оподаткування окремих галузей економіки або товарів суперечило нормам і принципам ЄС та СОТ, згідно з якими заходи щодо захисту і розвитку вітчизняного виробництва та внутрішнього ринку не повинні здійснюватися шляхом запровадження пільгових режимів оподаткування.

3.2 Концепція податкової реформи в Україні

Метою реформування податкової системи України є досягнення якісно нового її стану, за якого будуть створені сприятливі умови ведення бізнесу, здійснення інвестицій, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку при одночасному динамічному збільшенні сукупних податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів, державних пенсійного та загальнообов’язкових фондів соціального страхування.

Результатом реформування має бути створення податкової системи, норми, умови функціонування, організація відносин якої будуть не гіршими, ніж у країнах Європейського Союзу, а рівень податкових зобов’язань економічних агентів – нижчими ніж у європейських країнах – сусідах України і схожих на неї за продуктивністю та структурою економіки.

Нова податкова модель повинна відповідати трьом визначальним критеріям: по-перше, реалізовувати пріоритети соціального розвитку суспільства; по-друге, забезпечувати інвестиційні можливості економічного розвитку; по-третє, створювати сприятливі умови для становлення громадянського суспільства і правової держави в Україні³².

Ознакою нової податкової моделі буде відновлення дії елементів соціальної справедливості у розподілі податкового навантаження. По-перше, ставки податків з індивідуальних доходів громадян необхідно диференціювати, знижуючи їх значення для малозаможних громадян. По-друге, треба оподатковувати усі види індивідуальних доходів (окрім пенсій, соціальних допомог і т.ін.), в той час як зараз багато їх видів не враховується в оподаткуванні. По-третє, підвищене податкове навантаження поширюватиметься на доходи від виграшів, спадщини, подарунків і т.ін.

Важливими ознаками нової моделі буде введення оподаткування основних суспільних ресурсів: енергії, природних об’єктів і корисних копалин, забруднення довкілля, землі та інших об’єктів нерухомості.

Нову модель податкових відносин має відзначати також уніфікованість, спрощеність й однозначність норм, зобов’язань, звітності, рівноправність відносин та взаємоповага між платниками податків і податківцями, здійснення презумпції невинуватості платників, скасування надзірних і каральних функцій податкових органів, судовий захист майнових прав платників податків, якісне обслуговування податківцями своїх контрагентів.

Не менш актуальним є зниження оподаткування доданої вартості: цей податок, що стимулює експорт, обмежуючи внутрішнє споживання, є надто високим, послаблює конкурентоспроможність українських підприємств.

У 2007 році доцільно знизити загальну ставку ПДВ до 19%. Оптимальним значенням універсальної (загальної) ставки ПДВ як кінцевий орієнтир доцільно прийняти 12-14% - рівень, який може бути досягнутий у 2010 році. (На сьогодні мінімальне значення загальної ставки ПДВ для країн Європейського Союзу визначене у 14%, але можна спрогнозувати, що до 2010 р. це мінімальне значення буде знижене на 1-2 пункти).

Окрім того, потрібно встановити спеціальну понижену ставку (наприклад, 6%) для соціально важливих груп товарів: продуктів харчування, товарів медичного призначення, комунальних послуг, дитячих товарів, спортивних споруд і знарядь, добрив, періодичних друкованих видань, мистецьких творів, шкільних підручників, квитків до театрів, музеїв, спортивних змагань, парків, цирків.

Нульова ставка нарахування ПДВ повинна застосовуватись, окрім товарів і послуг на експорт і операцій центрального банку, також, можливо, щодо морських суден, літаків, космічних апаратів і запусків.

Також необхідним є звільнення від оподаткування цим податком³³ наступних операцій:

передавання або аренда нерухомості;

медичні послуги;

послуги навчальних закладів;

банківські послуги;

інвестиційні операції й послуги;

страхові операції та деякі інші.

Компенсуючими факторами можливого зменшення надходжень до бюджету від сплати ПДВ за новими ставками стане, по-перше, легалізація товарних потоків, які сьогодні здійснюються як контрабанда саме через надвисоке значення ПДВ, а по-друге – збільшення обсягів внутрішнього виробництва, що розширить й базу оподаткування.

Суттєвого зниження потребує й ставка податку з прибутку підприємств. Високе значення ставки негативно впливає на інвестиційні можливості підприємств. Виходячи з її рівня, приймають рішення з вибору країни, у якій доцільніше розміщувати свої інвестиції, транснаціональні компанії. Тому ставка податку з корпоративного прибутку в Україні не може бути вищою ніж у країнах, схожих на нас за рівнем продуктивності праці і прибутковості та за структурою виробництва.

Розуміючи тенденцію зниження цього податку у Європейських країнах, доцільним є зниження його ставки до 20% у 2007 році з поступовим подальшим зменшенням до 2010-2011 років до 10-12% суми корпоративного (нерозподіленого) прибутку підприємств.

Компенсуючими факторами можливого зменшення надходжень до бюджету внаслідок зниження ставки податку з прибутку підприємств треба враховувати збільшення чистого прибутку та інвестицій підприємств, а також розширення бази оподаткування внаслідок легалізації частини прихованих корпоративних прибутків.

Іншого типу трансформацій потребує податок із заробітної плати та інших індивідуальних доходів громадян (включаючи прибутки від бізнесу та майнових прав). Існує реальна необхідність переорієнтації платежів цього податку з державного бюджету – до накопичувальної пенсійної системи. У зв'язку з такою необхідністю доцільно знизити ставку податку відрахувань індивідуальних доходів громадян до держбюджету з паралельним введенням обов'язкового внеску частини індивідуальних доходів до державного Накопичувального фонду.

Введення понижених ставок має бути поступовим, тому у 2007 році пропонується ввести знижки, які б запровадили їх значення від 11 до 15% від сум індивідуальних доходів. Після поступового зниження ставок у наступному їх кінцева диференціація у 2010 році буде знаходитися у межах від 5 до 15%.

При такому підході необхідним є зниження базової ставки податку (13%) для низько- і середньооплачуваних працівників.

Окрім того, потрібне повне звільнення від оподаткування індивідуальних доходів, які не перевищують, скажімо, 120 чи 140% від рівня прожиткового мінімуму для працездатної особи.

За підвищеною ставкою (15%) незалежно від суми доходу повинні оподатковуватися доходи від виграшів, подарунків, спадку, отриманого від родичів непершого ступеня рідства та від третіх осіб. При цьому дрібні суми разових виграшів, дарувань тощо (наприклад, до 1000 грн.) оподатковувати недоцільно.

На часткову заміну оподаткування індивідуальних доходів повинно бути введено обов’язкове відрахування страхових внесків на індивідуальні накопичувальні пенсійні рахунки (державного накопичувального фонду). При цьому варто прийняти зворотну (регресивну) динаміку ставок відрахувань цих внесків в залежності від обсягів доходів: чим менші доходи, тим вища ставка.

Можна прогнозувати, що запропоновані трансформації оподаткування індивідуальних доходів громадян частково зменшать відповідні надходження до державного бюджету. В той же час зниження відсотка нарахувань на фонд зарплати підприємств, що відбуватиметься паралельно, створить передумови легалізації частини індивідуальних доходів, які сьогодні приховуються від оподаткування. Головний же наслідок: зростання пенсійних відрахувань до державної накопичувальної системи, що поступово компенсуватиме нестачу коштів солідарного пенсійного фонду.

Необхідне також внесення змін у порядок обчислення і справляння податків з прибутку підприємств (нерозподілений корпоративний прибуток) і з дивідендів чи інших прибутків власників (акціонерів) цих підприємств (розподілений між власниками корпоративний прибуток). Зниження ставки податку з нерозподіленого корпоративного прибутку (див. раніше) дасть змогу засто-сувати справляння податку на дивіденди, що сьогодні не здійснюється. Введення з 2007 р. ставки податку з нерозподіленого прибутку підприємств у 20% дозволить ввести податок на дивіденди, скажімо, у 5%. В подальшому поступове зниження податку з нерозподіленого прибутку дозволить у 2010 році запровадити рівень їх оподаткування у 15%. Причому здіймання податку з дивідендів доцільне лише у випадку, коли вони отримані фізичними особами і не реінвестуються в активи корпорації або купівлю акцій.

Сумарний податок з нерозподіленої та розподіленої частин прибутку не перевищить сьогоднішньої загальної ставки оподаткування прибутку підприємств (25%). Це зменшить зацікавленість у його приховуванні. В той же час можливість сплати податку з нерозподіленого корпоративного прибутку за низькою ставкою і більш високе оподаткування дивідендів посилить мотивації до реінвестування чистого доходу підприємств.

Узагальнені кількісні зміни податкових зобов’язань по роках мають наступний вигляд (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Пропозиції по динаміці зниження податкових ставок в проекті Стратегії

Види податків	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Середні ставки єдиного соціального внеску, %	37	34	31	28	22
Ставки податку з прибутку, %	25	20	16	13	10
Ставки ПДВ, %	20	19	17	15	12
Ставки податку з індивідуальних доходів громадян, %	13	11-15	9-15	7-15	5-15
Ставки індивідуальних накопичувальних пенсійних внесків, %	0	0-4	0-8	0-12	0-15
Ставки податку з дивідендів, %	0	5	9	12	15

Вбачається необхідним зберегти і легітимізувати діючі спеціальні системи оподаткування: спрощеної системи – для малого бізнесу та за єдиним фіксованим податком – сільськогосподарських підприємств. З цією метою необхідні такі зміни до оподаткування малого підприємництва: по-перше, повне законодавче відновлення дії спрощеної системи оподаткування малого бізнесу; по-друге, чітке окреслення видів діяльності, у яких не може застосовуватися ця система оподаткування (торгівля паливо-енергетичними ресурсами, горілчаними напоями і тютюновими виробами, фінансові послуги, гральний, кіноіндустріальний, концертно-розважальний бізнес, мас-медіа тощо); по-третє, забезпечення правових бар’єрів переводу великих і середніх підприємств шляхом їх дроблення на умови оподаткування за спрощеним порядком (наприклад, заборона його застосування для юридичних осіб, одним із засновників яких є інша юридична особа і т. ін.); по-четверте, встановлення твердих ставок відрахувань єдиного соціального внеску суб’єктами спрощеного оподаткування малого підприємництва; по-п’яте, введення порядку здіймання ПДВ з суб’єктів малого підприємництва, якщо їх річний оборот перевищує граничну величину (наприклад, 300 тис. грн.) та інші.

Для вдосконалення оподаткування сільського господарювання важливим є: а) розповсюдження системи оподаткування за єдиним фіксованим податком на всі типи аграрного бізнесу, включаючи фермерські господарства, а також на об’єкти харчопереробної промисловості, якщо вони є підрозділом сільськогосподарського підприємства; б) зміна правил нарахування ПДВ на спеціальні товари, що поступають аграрним підприємствам (окрім пального, транспортних засобів, будматеріалів), та на сільськогосподарську продукцію: застосувати понижені ставки – на перші 6%, на другі – 5%. Це сприятиме виводу основної частини господарств цього сектору економіки з системи сплати і відшкодування ПДВ та зменшить тиск останнього на аграрне виробництво.

Потребує вдосконалення система акцизних й інших аналогічних платежів (спецвнесків до пенсійного фонду, нарахувань до цін при продажах об’єктів нерухомості, автомобілів, до тарифів на послуги мобільного зв’язку тощо). По-перше, необхідна більш глибока диференціація ставок акцизів на традиційні підакцизні товари в напрямі збільшення ставок для дорогих товарів та зменшення - для дешевих. По-друге, треба скасувати штучно встановлені акцизи чи спецзбори, які породжують мотиви до контрабанди. Це збори з продажів дешевих та зношених автомобілів, обігу іноземної валюти, послуг мобільного зв’язку, купівлі малогабаритних й дешевих квартир, збори на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та інші. Натомість акцизи повинні сплачуватися з усіх алкоголемістких напоїв. По-третє, потрібне поступове - по мірі подолання монопольного диктату постачальників - запровадження акцизів на автомобільне пальне, вироблене з газу та нафтопродуктів. Ці ставки мають бути поміркованими. По-четверте, акцизні збори повинні справлятися по відповідних групах товарів як внутрішнього, так й імпортного походження і бути однаковими для аналогічних товарів незалежно від країни їх походження. По-п’яте, перегляд ставок акцизних зборів не рідше одного разу на два роки. Поступове підвищення цих ставок. По-шосте, встановлення єдиного переліку підакцизних товарів (включивши до них і слабоалкогольні вироби). По-сьоме, створення мережі акцизних складів, розгорнутих по усій території України і які не зможе оминути жодний підакцизний товар.

Характеристики

Список файлов ВКР