161820 (595265), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Згідно з законами України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” [1] та “Про недержавне пенсійне страхування [11], виконавча та законодавча гілки влади вже визначилися в Україні реалізується російсько-польська модель пенсійної системи (табл.1.1).

Ознайомлення з даними "Стратегії і моделі пенсійного забезпечення в світі" (табл.1.2) дозволяє не тільки погодитися, але і підтримати це рішення, оскільки. воно враховує те, що майже третина населення України – це пенсіонери, які одержують "солідарну" пенсію.

Таблиця 1.1

Характеристики пенсійної системи в Україні

Діюча в період 1991 –2003 років [2] 1.Це солідарна система (вона спирається на ідею солідарності поколінь працюючого і пенсійного. 2. Працююче покоління віддає третину свого заробітку пенсіонерам. 3. Пенсія формується за рахунок відрахувань до ПФУ: роботодавця 32% ФОП; працівника 12% брутто/заробітної плати. 4. Розмір і своєчасність виплати пенсії напряму залежить від кількості працюючих, кількості пенсіонерів та своєчасності сплати внесків до ПФУ. 5. Фактично і юридично це державна пенсія, розмір якої становить 3035% середньої заробітної плати.

Діюча з 1 січня 2004 року [1] 1. Має набрати чинності 3рівнева пенсійна система, де: 1й рівень державне пенсійне забезпечення; 2й рівень обов'язкове пенсійне страхування з правом приватної власності на накопичені кошти; 3й рівень накопичувальні пенсійні системи: 2. корпоративні НПФ; професійні НПФ; відкриті НПФ; страхові компанії; банки (пенсійні депозитні рахунки). 3. Пенсія має формуватися з таких джерел: державна пенсія + додаткова страхова пенсія + накопичувальна пенсія. Обсяг такої "потрійної" пенсії має сягнути 6570% середньої заробітної плати працівника.

Аналіз даних таблиці 1.1обнадіює тим, що передбачається не сліпе копіювання, а творче засвоєння і вдосконалення світового досвіду (таблиця 1.2). В українському варіанті моделі пенсійного забезпечення передбачається, зокрема, суми пенсійного страхування в Накопичувальному фонді державного управління (2й рівень) зробити власністю українських пенсіонерів із правом передачі у спадок.

Таблиця 1.2

СТРАТЕГІЇ ТА МОДЕЛІ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ [29]

Стратегія		Модель		Рівні пенсійної системи
				1		2	3
солідарна	радянська		державна пенсія (солідарна)		немає	Немає
солідарно-накопичувальна	Російсько-польська		державна пенсія (солідарна)		обов'язкове страхування	накопичувальна (корпоративна, особиста)
накопичувально-солідарна	американська		державна пенсія (солідарна)		трудова (корпоративна)	накопичувальна (особиста)
	німецька (виробнича)		державна пенсія (солідарна)		трудова (корпоративна)	накопичувальна (особиста)
Умовно-накопичувальна	японська		базова пенсія		додаткова державна та корпоративна
накопичувальна	чілійська		обов'язкова накопичувальна пенсія		обов'язкове страхування (3%)
	казахська		обов'язкова накопичувальна пенсія в державному пенсійному фонді		добровільна накопичувальна пенсія

В таблиці 1.3 наведені основні макропоказники обсягів пенсійного забезпечення в розвинутих ринкових країнах світу та в Україні. Як показує аналіз даних таблиці 1.3 – низькі пенсії в Україні – це наслідок дуже низького рівня ВВП, який навіть у 2007 році не досяг рівня ВВП України 1990 року (у порівняльних цінах).

В таблиці Додатку А наведені головні риси пенсійної реформи в деяких країнах Східної Європи (порівняльна таблиця) [29].

Таблиця 1.3

Видатки на соціальний захист та пенсії за віком у відсотках до ВВП

станом на 2001 рік [30]

Країна	Витрати на пенсії за віком (% від ВВП)
Бельгія	8,6
Данія	10,6
Франція	10,2
Німеччина	7,6
Греція	10,6
Ірландія	5,0
Італія	11,5
Люксембург	8,6
Голландія	9,8
Португалія	5,5
Іспанія	6,4
Великобританія	10,0
Середній показник:	8,7
Україна	9,0

Джерело (крім України): Комісія Європейського Союзу.

Як показує аналіз даних, наведених в таблиці 1.3, рівень відносних видатків на соціальний захист та пенсії за віком у відсотках до ВВП в Україні відповідає середньому показнику у Європі, одначе рівень фактичної пенсії не являється купівельно-спроможним, тобто рівень ВВП в Україні не відповідає європейському співвідношенню до прожиткового мінімуму на макрорівні.

1.2 Система державного обов’язкового пенсійного забезпечення Україні в 1991 – 2003 роках

Система державного обов’язкового пенсійного забезпечення Україні в 1991 – 2003 роках визначалась Законом України “ Про пенсійне забезпечення” [2], прийнятим 5 листопада 1991 року N 1788XII (далі – Закон № 1788).

Законом № 1788 визначені декілька історичних модифікацій системи державного обов’язкового пенсійного забезпечення Україні солідарного типу, які можна характеризувати як:

система 1991 року – етап становлення пенсійної системи та виконавчої структури Пенсійного Фонду України, як самостійної фінансово-банківської системи, бюджет якої не входить до Державного бюджету України;

система 1992 – 1996 року – етап функціонування пенсійної системи та Пенсійного фонду з бюджетом, який визначався та входив в державний бюджет України;

система 1997 – 2003 року етап функціонування пенсійної системи та Пенсійного фонду з позабюджетним пенсійним фондом, який визначався Кабінетом Міністрів України та не входив в Державний бюджет України.

Законом № 1788 у редакції 1991 року пенсійна система України консолідованого типу характеризується наступними положеннями, які практично діяли до 2002 року:

а) Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

б) Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються:

1) трудові пенсії:

за віком;

по інвалідності;

в разі втрати годувальника;

за вислугу років;

2) соціальні пенсії.

в) Виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Положення про Пенсійний фонд України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пенсії не підлягають оподаткуванню.

г) Поряд з державним пенсійним забезпеченням трудящі мають право укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії. Джерелом для виплати додаткової пенсії в системі Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) є страховий фонд, який складається на 50 процентів з особистих внесків трудящих і на 50 процентів з коштів державного бюджету України.

Пенсійне забезпечення за цим Законом провадиться органами соціального забезпечення.

е) Стаття 12. Умови призначення пенсій за віком

Право на пенсію за віком мають:

чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

ж) Стаття 19. Розміри пенсій за віком

Пенсії за віком призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, за кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі мінімального споживчого бюджету, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до цієї статті, не може перевищувати 75 процентів заробітку, за винятком мінімальних пенсій, підвищених за роки роботи понад 25 років у чоловіків і 20 у жінок, а працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, 85 процентів заробітку.

З метою коригування рівнів пенсій, призначених до введення в дію цього Закону, провадиться їх перерахунок виходячи з рівня заробітної плати відповідних категорій працівників за станом на 1 січня 1992 року.

з) Обчислення пенсій

Пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65 67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

При цьому для розрахунку пенсії береться заробіток у сумі не вище десятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Заробіток у частині, що не перевищує чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, враховується при призначенні пенсії повністю. Кожна наступна частина заробітку враховується в такому розмірі: в межах п'ятого мінімуму заробітної плати 85 процентів, шостого 70 процентів, сьомого 55 процентів, восьмого 40 процентів, дев'ятого 25 процентів, десятого 15 процентів. Одержаний таким чином заробіток вважається заробітком, з якого обчислено пенсію.

Характеристики

Список файлов ВКР