161420 (595196), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Для деяких видів доходів Закон №889 встановлює особливий порядок оподаткування. З 1 січня 2005 р. при нарахуванні (сплаті) на користь платника податку процентів на банківський депозит (вклад), вклад до небанківських фінансових установ згідно із Законом №889 або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат застосовуватиметься ставка 5%. За ставкою 13 % оподатковуються проценти і дисконтні доходи, виплачені або нараховані не за депозитними вкладами і сертифікатами. Відповідальність з нарахування і сплати податку до бюджету покладено на установу, що нараховує і сплачує проценти.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема дохід у вигляді виграшів, який платник податку отримує у гральному закладі. Ставка податку становить подвійний розмір ставки (13 %), тобто 26 % від суми такого виграшу. Платник податку, який отримує такі доходи, зобов'язаний включити до складу свого загального оподатковуваного річного доходу позитивну різницю між сумою такого доходу та документально підтвердженими витратами, понесеними у зв'язку з отриманням такого доходу протягом такого року.
Обов'язок нарахування і сплати податку покладається на фізичну особу. З метою здійснення податкового обліку встановлено процедуру реєстрації паспортних даних фізичної особи при вході до грального закладу та обліку доходів (виграшів). У довідці, яка надається на вимогу фізичної особи — гравця за результатом азартної гри, містяться персоніфіковані дані про таку фізичну особу та її виграш.
Порядок обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб, розроблений на виконання п.п. 9.5.2 ст.9 Закону №889, затверджено наказом ДПА України від 20.10.03р. №494, зареєстрованим в Мінюсті України 6.11.03р. за №1016/8337.
Законом визначено окремий порядок звітування про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.
Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 % від суми таких надміру витрачених коштів, який стягується особою, що надала такі суми під звіт. Якщо платник податку не повертає надміру витрачену суму коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів, перерахунок податкових зобов'язань такого платника не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.
Форма Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, встановлена згідно з п.п. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону №889 та Порядок складання Звіту затверджені наказом ДПА України від 19.09.03р. №440, зареєстрованим в Мінюсті України 9.10.03р. за №915/8236.
Законом №889 (ст. 11, ст. 12) визначено особливості оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна та операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна. Новий порядок оподаткування доходів від продажу нерухомого майна набере чинності з 1 січня 2005 р.
У разі продажу придбаного до 1 січня 2004 р. нерухомого майна: будинків, квартир чи кімнат (включаючи землю, що знаходиться під таким об'єктом нерухомого майна, або присадибну ділянку), дохід, отриманий платником податку від такого продажу, оподатковується за ставкою у розмірі 1 % від вартості такого майна, якщо загальна площа такого будинку, квартири або кімнати не перевищує 100 кв. метрів. Ставка 1% застосовується у разі продажу нерухомого майна не частіше одного разу протягом звітного податкового року.
Якщо продається об'єкт нерухомості, площа якого перевищує 100 кв. метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 %.
Якщо платник податку протягом року продає кілька об'єктів нерухомості чи інший об'єкт, ніж вказаний вище, дохід, отриманий платником податку від такого продажу, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%.
При продажу нерухомості, придбаної після 2004р., ставка податку застосовується у розмірі 13%. Об'єктом оподаткування вже є прибуток, отриманий платником податку від продажу нерухомості. Зазначений прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим внаслідок продажу такого об'єкта нерухомості, та витратами, понесеними на його придбання або будівництво, зменшена на 10 % у розрахунку за кожний рік володіння такою нерухомістю.
Якщо здійснюється продаж більш ніж одного об'єкта нерухомості або іншого об'єкта, не зазначеного Законом, ставка податку до отриманого прибутку застосовується також у розмірі 13 %, але у розрахунку отриманого прибутку не враховуються 10 %.
З 1 січня 2004 р. за ставкою 13 % підлягає оподаткуванню дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна (ст. 12 Закону №889).
Законом як виняток встановлено, що при продажу об'єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна продавець звільняється від сплати цього податку за умови сплати суми державного мита до бюджету.
Якщо один об'єкт рухомого майна обмінюється на інший, то кожна зі сторін сплачує 50 % від суми податку. При обчисленні суми податку враховується вартість майна, що відчужується кожною зі сторін, розрахованою за звичайними цінами.
Статті 13 та 14 Закону №889 визначають порядок оподаткування доходів платника податків, отриманих внаслідок прийняття спадщини або подарунків.
Такі доходи оподатковуються, починаючи з 1 січня 2005р. Не підлягають оподаткуванню доходи у вигляді коштів або майна, подарованих одним із подружжя іншому.
Об'єкти спадщини платника податку поділяються на об'єкти нерухомого та рухомого майна, комерційної власності; суми страхового відшкодування за страховими договорами, укладеними спадкоємцями, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця; кошти, а саме: готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах.
До об'єктів рухомого майна, зокрема, включено предмети антикваріату або витвір мистецтва; дорогоцінне каміння та метал, прикраси з використанням дорогоцінних металів, каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого майна.
Оподаткування доходів, отриманих як подарунок та як спадщина, здійснюється з застосуванням ставки залежно від родинних стосунків - 0 %, 5 %, 13 % та 26 %.
При отриманні спадщини від спадкодавця-нерезидента ставка податку застосовується у подвійному розмірі до будь-якого об'єкта спадщини. Тобто до 31.12.2006 р. застосовуватиметься ставка у розмірі 26%.
Забезпечення суто технічного виконання вимог Закону №889 покладається ним на юридичну особу, її філії, відділення, інші відокремлені підрозділи або фізичні особи чи представництва нерезидента, які визначені податковими агентами. Вони зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку. Податкові агенти зобов'язані також подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого платнику податку, а також сум утриманого з них податку до податкових органів згідно із законодавством і нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Податковим агентом є також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб і виплачує їм заробітну плату.
Крім того, за новим Законом річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку, який:
• зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів;
• має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.
Декларація є єдиною для всіх законодавчо встановлених випадків ЇЇ подання.
Платник податку до 1 березня року, наступного за звітним, має право звернутися із запитом до відповідного податкового органу з проханням заповнити річну податкову декларацію, а податковий орган зобов'язаний надати безоплатні послуги з такого заповнення. Відмова посадової (службової) особи податкового органу надати зазначені послуги звільняє платника податку від будь-якої відповідальності за неповне або невірне заповнення декларації.
Особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, в тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є:
• податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує її розмір;
• орган державного казначейства, що порушує строки такого повернення або занижує його розмір.
За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку на користь платника податку сплачуються такі штрафи:
• при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, — у розмірі 10 % такої суми;
-
при затримці від 31 до 90 календарних днів — у розмірі 50 % такої суми;
• при затримці понад 91 календарний день - у розмірі 100 % такої суми.
Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом державного казначейства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Повернення суми надміру сплаченого податку та штрафів здійснюється органом державного казначейства за рахунок доходів бюджету, до якого зараховується такий податок [1,с.15].
РОЗДІЛ 1. Загальні положення в питанні оподаткування доходів фізичних осіб.
1.1. Фундаментальні терміни податку з доходів фізичних осіб
Нижче наведені основні положення цього Закону, а також його практичне застосування на прикладах окремих операцій, що здійснюються підприємствами залізничного транспорту.
Фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до Закону, вважається найманою особою.
Працедавець - юридична особа (її відокремлений підрозділ) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка укладає такі трудові договори з найманими особами, несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету та інших внесків до державних соціальних фондів.
Працедавець є і податковим агентом, який зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, а також несе відповідальність за порушення норм цього Закону.
Ставка податку згідно цього Закону не залежить від розміру доходу і становить 13 відсотків на період до 01.01.07 року, після цієї дати - 15 відсотків.
Ця ж норма застосовується і до оподаткування доходу, отримуваному за сумісництвом.
Об'єктом оподаткування цим податком є загальний місячний оподатковуваний дохід, виражений в національній валюті - гривнях.
Види доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу, наведені в статті 4.2 названого Закону.
Такі доходи з метою оподаткування умовно можна поділити на три групи:
- доходи у вигляді заробітної плати;
- виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;
- доходи, отримані платником податку від його працедавця як додаткове благо.
Оподатковувані доходи, що входять в ці різні групи, мають свої особливості їх оподаткування.
При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
При нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:
К = 100:(100-Сп),
де К - коефіцієнт; (до 01.01.07 року К = 1,14943)
Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.
Вартість такого нарахування визначається із звичайної ціни, збільшеної на суму:
1) податку на додану вартість , якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;
2) акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.
У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.
Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом [3,с.3].
Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Сума такого нарахованого доходу є базою для нарахування і утримання внесків у відповідні соціальні фонди в складі загального оподатковуваного доходу із заробітної плати платника податку, а також для нарахування і сплати податку з доходу фізичної особи на загальних підставах [6,с.2].
Дуже важливим є інший блок доходів, які в цьому Законі іменуються як додаткові блага: "Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку".
Таблиця 1.1.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
