145382 (594189), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Перша позиція (в мойому випадку: П - А) - марка ДСП. Існуючі в Україні стандарти виділяють дві марки ДСП: П - А та П - Б. Дані марки відрізняються своїми фізико - механічними характеристиками.
Марка П - А більш високої якості і в порівнянні з маркою П - Б має кращі показники міцності на прогин та розтяжіння і більш низькі показники по відсотку розбухання, покоробленості та нерівності поверхні.
Друга позиція (в моєму випадку: 1) - сорт ДСП. Розрізняють плити 1 сорту, 2 сорту, а також несортні плити, що використовуються, як правило, в будівельних цілях. Основна різниця між 1 та 2 сортом наведені в табл. №2.3.
Третя позиція (в моєму випадку: М) - вид зовнішнього шару ДСП. По типу зовнішнього шару розрізняють плити з дрібно структурною поверхнею (М), звичайною поверхнею та плити з зовнішнім шаром з крупної стружки. Останні використовуються тільки для будівельних цілей і під оздоблення натуральним шпоном.
Четверта позиція (в моєму випадку: Ш) - обробка поверхні Плити бувають шліфовані (Ш) і нешліфовані.
П’ята позиція (в моєму випадку: Е1) - клас емісії формальдегіду в Клас емісії показує допустимий ГОСТ 10632 - 89 вміст вільного формальдегіду в 100 грамах абсолютно сухої плити.
Існує два класи емісії: Е1 (до 10 мг), Е2 (10 - 30 мг). Виготовлення плити з великим вмістом формальдегіду недопустимо.
Шоста позиція (в моєму випадку: 2750х1830х16) - розміри ДСП в мм.
Соьма позиція (в моєму випадку: ГОСТ 10632 - 89) - номер ГОСТу на ДСП. Для оздоблення паперово - смоляними плівками (ламінування і каширування) використовують шліфовану ДСП марки П - А, першого (рідше - другого) сорту з дрібноструктурною поверхнею і емісіею формальдегіду Е - 1 (гірше Е - 2). Для виробництва дитячих меблів повинні використовуватися тільки плити класу Е - 1.
Продовжуючи тему класифікації ДСП, слід згадати про наступні додаткові властивості, які можуть надаватися плитам:
Водостійкість. Плити бувають звичайної і підвищеної (буква "В" в маркуванні) водостійкості. В більшості випадків використовують плити з звичайною водостійкістю.
Плити підвищеної водостійкості бажано використовувати для виготовлення меблів для кухонь, для ванних кімнат, а також спеціальних будівельних цілей.
При виготовленні водостійкої ДСП перед пресуванням в стружкову масу вводять спеціальну парафінову емульсію чи розплавлений парафін.
Показником водостійкості являється розбухання по товщині (за 24 години, верхня межа):
звичайна , марка П - А - 22 %,
звичайна ДСП марка П - Б - 33 %, водостійка ДСП- не більше 15%.
Вогнестійкість. Для надання ДСП вогнестійкості в її склад вводять спеціальні речовини - антіпірени. Сьогодні в Україні спеціалізоване виробництво вогнестійких плит відсутнє[40].
Фізичні властивості ДСП характеризуються наступними показниками. Водопоглинання проходить швидше, чим водопоглинання натуральної деревини. Так, поглинання 100% вологи натуральною деревиною в середньому проходить за 6 діб, а ДСП з об'ємною вагою 0,7 — за 28 діб.
Набрякання по товщині, довжині і ширині плити залежить від способу пресування. Плити плоского пресування набухають в основному по товщині; набрякання по довжині в 10—20 разів менше.
Формозмінюваність під впливом вологості повітря коливається в досить широких межах в залежності маси стружки і ступеня пресування. Плити з грубих стружок (з об'ємною вагою 600 кг/м3 ) розбухають значно швидше і нерівномірно, даючи помітне короблення поверхні. Плити високоякісні об'ємною вагою > 500 до 700 кг/м3 практично не коробляться.
Механічні властивості ДСП . Міцність плит на згинання і розтягування залежить від виду використовуваної стружки. Межа міцності трьохшарових плит на згинання при об'ємній вазі 700 кг/м3 більш ніж у 2 рази вище за даний показник для одношарових плит з грубої стружки.
Міцність на розтягування поперек плити характеризує внутрішній зв'язок між стружками. Для напівважких плит з об'ємною вагою 450—750 кг/м3 межа міцності на розтягування по товщині плити складає від 4 до 9 кгс/см2, межа міцності на стиск у площині плити при тій же об'ємній вазі коливається від 60 до 140 кгс/см2. Межа міцності на зріз перпендикулярно площині плити дорівнює приблизно 150- 200 кгс/см2. Воно більш ніж у 10 разів вище в порівнянні з міцністю на зріз паралельно площині плити. Опір напівважких ДСП ударному згинанню лежить в межах від 4 до 14 кгс/см3. Опір висмикуванню цвяхів, забитих у товщину плити (по ребру), знаходиться приблизно в межах від 3 до 17 кгс/см3, а перпендикулярно площині плити від 8 до 30 кгс/см2. Опір висмикуванню шурупів в значному ступені залежить від щільності плити і коливається в широких межах[29].
Без спеціальної обробки стружок плити з них не цілком біостійкі. Поверхня стружки, з якої пресуються плити, покривається тонкою плівкою синтетичної смоли, що підвищує біостійкість стружки, але не виключає можливості ураження грибками.
Аналогічно плівка смоли, що обволочує стружку, перешкоджає возгоранню ДСП, особливо у випадку використання формальдегідних смол, тому ДСП являються більш вогнестійкими в порівнянні з натуральною деревиною. Під дією вогню ДСП загораються, але вже через кілька хвилин після видалення полум'я загасають, а потім досить швидко припиняється і тління. Тому ДСП можна можна розглядати як важкогорючий матеріал.
Зберігають ДСП на піддонах чи в штабелях висотою до 4.5м, в закритих приміщеннях, горизонтальна укладка, пакети повинні бути розділені брусками-прокладками товщиною і шириною не менше 80 мм і довжиною не менше ширини плити.
2.2 Моделювання, конструювання та проектування як фактор якості меблевих товарів
Важливим етапом в організації виробництва меблів являється моделювання, конструювання та проектування, що гарантує їх високу якість. Якість виробів, їх експлутаційна надійність і довговчність закладаються при моделюванні, конструюванні та проектуванні.
На різноманітних етапах проектування вирішується ряд складних питань : зовнішні форми в поєднанні з сучасним інтер’єром, конструктивність, технологічність, мінімальні матеріало- і трудоємкість, надійність, довговічність, зручність користування, ефективність та багато інших показників, що доповнюють один одного. Нова конструкція виробу повинна бути кращою, сучаснішою за своїх попередників, надійнішою, дешевшою і економічнішою в виробництві. Вона повинна забезпечувати експлуатаційні і естетичні вимоги до виробу[28].
Сучасні вироби, гарнітури і набори меблів – плоди спільної праці конструкторів, технологів, робітників.
Успіхи даної співпраці залежать в основному від її організації, від того, як взаємодіють численні ланки творчого колективу.
Розробка технічної документації на меблеві вироби на всіх етапах, в тому числі на виготовлення експериментальних зразків, повинна проводитися без відхилень від технічних вимог і стандартів. При цьому повинні бути вивчені аналогічні вітчизняні і зарубіжні вироби як по літературним даним, так і по зразкам; перевірені надійність, довговічність та інші якісні показники нових зразків; максимально використані напівфабрикати, матеріали, покупні деталі, уніфіковані деталі та технологічна оснащеність.
Як наслідок, щоб проектувати меблеві вироби на рівні кращих зразків, розробники повинні врахувати новітні науково-технічні досягнення в області проектування і виробництва меблів.
При проектуванні, конструюванні та моделюванні меблів передбачається ряд стадій, чи етапів, на кожному з яких вирішується певне коло задач. Існує п’ять стадій проектування, конструювання та моделювання меблів.
Стадія №1 “Технічне завдання”. На даній стадії виконують розробку технічного завдання, узгодження та затвердження завдання.
Стадія №2 “Технічна пропозиція”. Вона включає підбір матеріалів, розробку технічної пропозиції по результатам аналізу технічного завдання з присвоєнням документам літери П, розгляд та затвердження технічної пропозиції.
Стадія №3 “Ескізний проект”. Заключається в розробці ескізного проекту з присвоєнням документам літери Е, виготовлення та випробування макетів, розгляд та затвердження ескізного проекту.
Стадія №4 “Технічний проект”. На даній стадії розробляють технічний проект з присвоєнням документам літери Т, виготовлення та випробування макетів, розгляд та затвердження технічного проекту.
Стадія №5 “Розробка робочої докуметації” складається з трьох етапів.
Перший етап - розробка робочої докуметації дослідного зразка. Він охоплює розробку конструкторських документів, призначених для виготовлення і випробування дослідного зразка, виготовлення та заводські випробування дослідного зразка, коректування конструкторських документів по результатам виготовлення і заводським випробуванням дослідного зразка з присвоєнням конструкторським документам літери О. Повторне коригування конструкторських документів по результатам повторних випробувань з присвоєнням відповідно літери О1, О2, О3 і т.д.
Другий етап - розробка робочої докуметації установочної серії. Даний етап охоплює виготовлення і випробування установочної серії, а також корегування конструкторських документів по результаттам виготовлення, випробування і оснащення технологічного процесу ведучих складових частин установочної серії з присвоєнням конструкторським документам літери А.
Третій етап - розробка робочої докуметації серійного чи масового виробництва. Охоплює виготовлення та випробування головної (контрольної) серії, коректування конструкторських документів по результатам виготовлення і випробування контрольної серії з присвоєнням літери Б конструкторським документам, відібраним та перевіреним в виробництві виготовленням виробів по зафіксованому та повністю оснащеному технологічному процесу.
Основні етапи та методи проектування меблів наведені в рис. № 2.1.
Конструкторські документи при виготовленні макетів розробляють для перевірки принципів роботи виробу чи його складових частин на стадії ескізного проекту; перевірки основних конструктивних рішень розроблюваного виробу чи його складових частин на стадії технічного проекту; попередньої перевірки доцільності зміни окремих складових частин виготовлюваного виробу до внесення цих змін в робочі конструкторські документи дослідного зразка[38].
Конструкторським документам для індивідуального виробництва, призначеним для разового виготовлення одного чи кількох виробів, присвоюють літеру І.
Розробці індивідуальної конструкторської документації індивідуального виробництва може передувати виконання окремих стадій розробки (технічне завдання. технічна пропозиція, ескізний проект і т. д.) і відповідні етапи робіт згадані вище.
Технічне завдання встановлює основне призначення, технічні і тактико-технічні характеристики, показники якості і техніко-економічні вимоги, що пред'являють до розроблюваних виробів, виконання необхідних стадій розробки конструкторської документації та її склад, а також спеціальні вимоги до виробів.
Об’єкт
Метод
Засіб
Результат
Досліджен
ня
Людина, функція, середовище
Збір та аналіз інформації
Зображення в графіці, оцінка фактів
Технічне завдання на проектування











Художньо-конструктивний пошук
Форма, конструкція, матеріал, технологія