145224 (594165), страница 13
Текст из файла (страница 13)
4. У разі прийняття за результатами митного контролю рішення про завершення митного оформлення товару за ЕВМД посадова особа ПМО:
справляє суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у порядку, установленому законодавством України;
заповнює графи ЕВМД шляхом проставляння за допомогою ПІК визначених Держмитслужбою України відміток, що свідчать про результати митного контролю та завершення митного оформлення за ЕВМД;
проставляє за допомогою ПІК відповідні відмітки в ЕД.
5. Оформлена ЕВМД направляється декларанту з використанням ПІК у складі авторизованого повідомлення.
6. Після завершення митного оформлення паперові примірники документів, що були подані декларантом відповідно до пункту 3 розділу IV цього Порядку, зберігаються в митному органі разом з роздрукованою екранною формою ЕВМД протягом строків, установлених законодавством.
V. Порядок подання й оформлення документів контролю за переміщенням товарів в електронному вигляді
1. Порядок подання й оформлення ЕПП:
1.1. Декларант заповнює ЕПП відповідно до порядку заповнення та використання попереднього повідомлення митного органу про намір увезти товари на митну територію України, що визначається Держмитслужбою України, а також формує авторизоване повідомлення, засвідчене ЕЦП, і передає його митному органу електронною поштою у складі авторизованого повідомлення, засвідченого ЕЦП, з робочого місця декларанта до ПІК.
1.2. ПІК в автоматичному режимі здійснює обробку ЕПП відповідно до розділу III Порядку.
1.3. У разі позитивних результатів перевірки ПІК:
реєструє ЕПП з присвоєнням йому реєстраційного номера, чим підтверджує поставлення ЕПП на контроль в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України;
формує та направляє декларантові протокол, який містить реєстраційний номер ЕПП з діапазону номерів, зарезервованих митним органом.
1.4. У разі негативних результатів перевірки ПІК формує та направляє декларантові протокол, який містить перелік помилок в ЕПП.
2. Порядок подання й оформлення ЕПД:
2.1. Декларант заповнює ЕПД відповідно до порядку заповнення попередньої вантажної митної декларації, що визначається Держмитслужбою України.
Подання й оформлення ЕПД здійснюється в порядку, визначеному розділами II - IV Порядку.
2.2. Оформлена ПМО ЕПД з присвоєним їй реєстраційним номером (з діапазону номерів, зарезервованих митним органом) ставиться на контроль в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України.
3. Реєстраційний номер ЕПП і ЕПД використовується як ідентифікаційний номер документа контролю за переміщенням товарів при здійсненні такого контролю митницею відправлення.
3.2 Аналіз чинників регламентації діяльності МОУ
Існуючий Регламент Державної митної служби України, прийнятий у 2007 році [15], встановлює загальний порядок організації діяльності Державної митної служби України, пов'язаної із здійсненням її повноважень в сферах:
1. Організація роботи Державної митної служби України
- Планування роботи
- Визначення повноважень керівництва та інших працівників Державної митної служби України
- Консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи
- Управління персоналом і проходження державної служби
2 . Нормотворча діяльність
3. Організація роботи з документами
4. Порядок проведення нарад
- Апаратні наради
- Оперативні наради
- Міжвідомчі наради
5. Взаємодія Державної митної служби з іншими органами державної влади й органами місцевого самоврядування
6. Взаємодія із засобами масової інформації та громадськістю
7. Організація роботи зі зверненнями громадян
В той же час цей регламент не має норм регламентації діяльності МОУ в сфері митних процедур, які наведені, окрім Митного Кодексу, в окремих положеннях, наказах та інструкціях МОУ.
Основними чинниками удосконалення регламентації діяльності МОУ є гармонізація митних процедур в Україні з митними процедурами в світі, основні з яких обумовлені наступними документами:
1. Міжнародною конвенцією про спрощення і гармонізацію митних процедур , укладеною 18 травня 1973 р. у м. Кіото, яка діє у зміненій редакції відповідно до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 р. в м. Брюсселі (Україна приєдналася згідно із Законом України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спро-щення та гармонізацію митних процедур" від 5 жовтня 2006 р. N 227-V) [13].
2. Регламентом (ЄС) № 450/2008 Європейського Парламенту та Ради
від 23 квітня 2008 року про встановлення Митного кодексу Співтовариства (Модернізованого Митного кодексу) [14]. Основними цілями «Міжнародної Конвенції про спрощення та гармоніза-цію митних процедур» (Кіото – Брюссель) [13] є:
- усунення розбіжностей між застосовуваними Договірними Сторонами митними правилами та процедурами, які можуть перешкоджати міжнародній торгівлі та іншим видам міжнародного обміну;
- задоволення потреб учасників міжнародної торгівлі та митних служб у полегшенні, спрощенні та гармонізації митних правил та процедур;
- забезпечення впровадження належних правил митного контролю, та можливості адекватного реагування митних служб на найважливіші зміни у комерційній практиці й адміністративних методах та засобах регулювання;
- забезпечення обов'язковості дотримання Договірними Сторонами змі-неної Конвенції основних принципів таких спрощення та гармонізації;
- забезпечення митних служб дієвими процедурами, що підтримуються належними та ефективними методами контролю;
- уможливлення досягнення високого ступеню спрощення та гармонізації митних правил та процедур, що є однією з основних цілей Всесвітньої Митної Ради, та у такий спосіб робить істотний внесок у спрощення міжнародної торгівлі.
Згідно Кіотській конвенції спрощення і гармонізація можуть бути досягнуті, у тому числі завдяки застосуванню таких принципів [13]:
- здійснення програм, спрямованих на постійне удосконалення та підвищення ефективності митних правил та процедур;
- застосування митних правил та процедур є передбачуваним, послідовним та прозорим;
- надання заінтересованим сторонам усієї необхідної інформації щодо законів, нормативно-правових та адміністративних актів з митного регулювання, митних правил та процедур;
- затвердження сучасних методів роботи, таких як система аналізу ризиків й методу контролю, який базується на аудиті, а також максимальне практичне використання інформаційних технологій;
- співробітництво з іншими національними органами влади, митними службами інших держав та торговими співтовариствами, у всіх випадках, коли це можливо;
- впровадження відповідних міжнародних стандартів;
- забезпечення безперешкодного доступу причетних сторін до процедур адміністративного та судового контролю.
Так, згідно з главою 6 “Митний контроль» [13] , конвенція передбачає наступні принципи регламентації митних процедур у вигляді «стандартних правил»:
1. Усі товари, в тому числі транспортні засоби, які ввозяться на митну те-риторію чи вивозяться з неї, незалежно від того, чи обкладаються вони митами та податками, підлягають митному контролю.
2. Митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечен-ня дотримання митного законодавства.
3. При застосуванні митного контролю використовується система управ-ління ризиками.
4. Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки.
5. Для підтримки системи управління ризиками, митна служба приймає стратегію, яка базується на системі засобів оцінки імовірності недотримання законодавства.
6. Система митного контролю містить у собі контроль на основі методів аудиту.
7. Митна служба прагне до співробітництва з іншими митними службами та укладення угод про взаємну допомогу з метою вдосконалення митного контролю.
8. Митна служба прагне до співробітництва з учасниками зовнішньої торгівлі та укладення меморандумів про взаєморозуміння з метою вдосконален-ня митного контролю.
9. Митна служба, наскільки це максимально можливо, використовує інформаційні технології та засоби електронних комунікацій для вдосконалення митного контролю.
10. Митна служба оцінює системи електронних комунікацій учасників зовнішньої торгівлі, якщо такі системи впливають на проведення митних операцій, для забезпечення їхньої відповідності вимогам митної служби.
Згідно з главою 7 “Застосування інформаційних технологій»[13] , конвенція передбачає наступні принципи регламентації «електронних» митних процедур :
1. При впровадженні комп'ютерних систем митна служба застосовує відповідні міжнародні стандарти.
2. Нові чи змінені норми національного законодавства повинні передбачати:
- електронні способи обміну інформацією як альтернативу вимозі представлення письмових документів;
- поєднання електронних та документарних методів посвідчення дійсності та ідентичності;
- право митної служби залишати в себе інформацію для використання у митних цілях та, у разі потреби, обмінюватися такою інформацією з іншими митними службами та з усіма іншими користувачами, якщо це допускається законом, за допомогою електронних способів обміну інформацією.
Згідно з главою 8 “Відносини між митною службою та третіми сторона-ми»[13] , конвенція передбачає наступні принципи регламентації діяльності митних брокерів та митних перевізників, які є митними посередниками між митною службою та власниками товарів чи послуг, які перетинають кордон:
1. Відповідні особи взаємодіють з митною службою, за власним вибором, особисто або через уповноважену третю сторону, що діє від їхнього імені.
2. Національне законодавство визначає умови, за яких третя особа може діяти від імені та за дорученням іншої особи у взаєминах з митною службою, та встановлює відповідальність третіх сторін перед митною службою за сплату мит та податків, а також за будь-які порушення.
3. При проведенні митних операцій, які за вибором відповідної особи здійснюються нею від власного імені, не повинні встановлюватися менш сприятливі умови чи пред'являтися більш жорсткі вимоги, ніж ті, які встановлені та пред'являються при проведенні митних операцій, здійснюваних для цієї відповідної особи третьою стороною.
4. Уповноважена третя особа має ті ж самі права, що й особа, яка уповноважує її представляти свої інтереси у взаєминах з митною службою.
5. Митна служба передбачає можливість участі третіх сторін при проведенні офіційних консультацій з учасниками зовнішньої торгівлі.
6. Митна служба визначає умови, за яких третя сторона не допускається до участі у митних операціях.
Згідно “Регламенту (ЄС) № 450/2008 Європейського Парламенту та Ради
від 23 квітня 2008 року про встановлення Митного кодексу Співтовариства (Модернізованого Митного кодексу)» при гармонізації митних процедур в Україні та ЄС повинні бути враховані наступні принципи [14]:
1. Доцільним є забезпечення того, що як правило застосовується швидке митне оформлення, коли суб’єкт господарювання заздалегідь надав інформацію, необхідну для проведення контролю законності, основаному на ризику. Контроль за дотриманням фіскальної та торговельної політики повинен в першу чергу проводитись митницею, до компетенції якої входять приміщення суб’єкта господарювання.
2. Правила щодо митних декларацій та розміщення товарів для проходження митних процедур повинні бути модернізовані та раціоналізовані, зокрема, запровадженням вимоги до подання митних декларацій, як правило, в електронному вигляді, та передбачаючи лише один тип спрощеної декларації.
3.Оскільки Кіотська Конвенція підтримує подання, реєстрацію та перевірку митних декларацій до прибуття товарів, та, більше того, відокремлення місця подання декларації від місця фізичного перебування вантажу, доцільним є запровадження централізованого оформлення у місці реєстрації суб'єкта господарювання. Централізоване оформлення повинне включати можливість використання спрощеного декларування, відстрочення дати подання повної декларації та необхідних документів, періодичне декларування та відстрочення платежів.
4. Доцільним є встановлення спільних та простих правил щодо спеціальних режимів (транзит, зберігання, специфічне використання та переробка), які доповнюватимуться невеликою низкою правил для кожної категорії спеціальних режимів з метою досягнення простоти для суб’єкта господарювання у виборі правильного режиму, уникненні помилок та зменшенні кількості відшкодувань та виплат після проведення митного оформлення.
5. З урахуванням зростаючої кількості заходів, пов’язаних з безпекою, запроваджених у Кодекс згідно з Регламентом (ЄС) № 648/2005 Європейського Парламенту та Ради від 13 квітня 2005 року про внесення змін до Регламенту Ради (ЄЕС) № 2913/92 про встановлення Митного кодексу Співтовариства, розміщення товарів у вільні зони повинно стати митним режимом, а товари мають бути піддані митному контролю при ввезення та з метою внесення даних.
Згідно з статтею 2 “Завдання митних органів» Митного Кодексу ЄС [14] встановлені наступні головні цілі митних служб в державах ЄС:
1. В першу чергу митні органи несуть відповідальність за нагляд за міжнародною торгівлею Співтовариства, таким чином роблячи свій внесок у справедливу та відкриту торгівлю та імплементацію зовнішніх аспектів внутрішнього ринку, за спільною торговельною політикою та іншими спільними політиками Співтовариства, які спричинюють свій вплив на торгівлю, та за загальною безпекою ланцюга постачань.
2. Митні органи запроваджують заходи, спрямовані, зокрема, на таке:
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
