133199 (593883), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Сьогодення вимагає від особистості навичок швидкої адаптації до різноманітних явищ соціального середовища, умінь приймати самостійні відповідальні рішення та долати життєві переломи активізувати особистісний потенціал для самореалізації та самоствердження в різноманітних сферах людської діяльності.

Результати досліджень проведених в 90-х рр. ХХ ст.[7] визначили такі особливості сучасної молоді:

- свідома потреба молоді в отриманні знань;

- вироблення власних поглядів і суджень, своєї власної позиції ;

- формування наукового світогляду ,розширення світосприйняття , поява теоретичних інтересів ;

- прагнення до самостійності, потреба в самоствердженні;

- внутрішнє прагнення до самореалізації, визначення життєвих перспектив;

- усвідомлення особистістю власних можливостей щодо досягнення мети в житті;

- прагнення жити на максимальному напруженні своїх здібностей ;

- ускладнення та загострення проблем, поява нових реалій ,суттєва поляризація поглядів ,установок, ціннісних орієнтацій, пов’язаних із нестабільністю сучасного життя.

Працюючи над створенням свого життєвого світу ,особистість вирішує питання самопізнання та самовдосконалення, розробляє та здійснює оригінальний та неповторний життєвий сценарій .

Життя особистості – це розв’язок суперечностей, визначення співвідношення добра та зла смерті та безсмертя, необхідності та свободи.

Пошук відповіді на дані питання утворення якості життя та життєвий світ кожного з нас.

Перешкоди на шляху самовизначення:

• зовнішні обставини;

• низький рівень культури ;

• відсутність необхідних знань і навичок для визначення цілі власного життя з урахуванням нахилів, інтересів і здібностей ;

• відсутність навичок приймати рішення та здійснювати вибір життєвих пріоритетів у швидкоплинному динамічному світі.

Ідея культури життєвого самовизначення – комплексне вирішення проблеми самопізнання та самовдосконалення особистості, формування навичок ефективної взаємодії з іншими людьми, професійне самовизначення, навичок відповідальної поведінки, вміння приймати рішення, визначення та формування активної громадянської позиції молодої людини.

Основа культури життєвого самовизначення – це філософське розуміння культури як суспільного феномена, що поєднує різноманіття людського буття та діяльності, які обумовленні рівнем її виховання та освіти.

Базовим компонентом культури особистості є її самовизначення – процес і результат свідомого вибору особистістю власної життєвої позиції, мети та засобів поведінки в конкретних обставинах життя.

Основа самовизначення – орієнтація на пошук механізмів розуміння перш за все – себе.

Почути інших людей , осмислити їхні цінності порівняти різні позиції , вловити та дослухатись до свого власного внутрішнього голосу, усвідомити сенс власного існування та водночас визначити своє місце в культурі та житті.

Мета культури життєвого самовизначення – полягає в формуванні життєвих навичок соціальної компетентності – основи для адаптивної та позитивної поведінки, що у свою чергу дозволяє людині адекватно виконувати норми і правила суспільного співжиття, ефективно вирішувати проблеми сьогодення .

4 базові компоненти розвитку та становлення особистості .[9]:

- ставлення до себе (особистісне самовизначення );

- ставлення до інших (самовизначення у комунікативній сфері );

- ставлення до діяльності (професійне самовизначення );

- ставлення до навколишнього світу (суспільне самовизначення ).

Професійне самовизначення – багатомірний і багато ступінчатий процес, який можна розглядати з різних точок зору (Д. Сьюпер, 1953):

• як серію задач , які суспільство ставить перед особистістю, яка формується і які особистість повинна послідовно вирішити протягом певного проміжку часу.

• як процес поетапного прийняття рішень за допомогою яких індивід формує баланс між своїми перевагами, нахилами і потребами існуючої системи з іншої.

• як процес формування індивідуального стиля життя, частиною якого є професійна діяльність.

Ці три точки зору виділяють різні сторони справи : перший виходить із запитів суспільства; третій – із властивостей особистості, другий передбачає способи узгодження того і іншого. Разом з тим вони взаємодоповнюючі.

В психології розвитку професійне самовизначення ділять на ряд етапів, тривалість яких різна в залежності від соціальних умов і індивідуальних особливостей розвитку. Перший етап – дитяча гра, в ході якої дитина приймає на себе різні професійні ролі і програє окремі елементи пов’язаних з ними поведінки. Другий етап підліткова фантазія, коли підліток бачить себе у мріях представником тієї чи іншої цікавої для нього професії. Третій етап захоплює підлітковий і частину юнацького віку – попередній вибір професії. Різні види діяльності сортуються і оцінюються з точки зору інтересів підлітка, потім з точки зору його здібностей, пізніше з точки зору його систем цінностей. Інтереси, здібності і цінності виявляються на любій стадії вибору. Але ціннісні аспекти, як суспільні ( усвідомлення соціальної цінності тієї чи іншої професії), так і особисті (усвідомлення того , чого індивід хоче для себе) ,є більш узагальненим і усвідомлюються пізніше чим інтереси і здібності. Інтерес до предмета стимулює школяра більше займатися ним, це розвиває його здібності; а виявлені здібності, підвищують успішність діяльності, в свою чергу, підкріплюючи інтерес.

Четвертий етап – практичне прийняття рішення, тобто вибір професії, складається з двох головних компонентів:

1. визначення рівня кваліфікації майбутньої праці, об’єму і тривалості підготовки, до неї;

2. вибір спеціальності.

Вибір тієї чи іншої спеціальності залежать від об’єктивних умов:

• соціальне положення,

• матеріальний стан сім'ї

• рівень освіти батьків .

Діти із більш забезпечених і освічених сімей найчастіше ідуть шляхами батьків . Інші намагаються підвищити свій соціально професійний статус.

Чим вищий рівень освіченості батьків тим більша ймовірність , що їх діти збираються продовжувати навчання після школи, і що їх плани будуть реалізовані.

Багато залежить від соціальної престижності професії. Престиж тієї чи іншої професії в суспільній думці знаходиться в оберненому відношенні до її масовості. Чим престижніше професія, тим більше в неї буде кандидатів на одне місце і тим більшому числу із них доведеться відсіятись.

Професійна орієнтація – складна психологічна проблема. Існують три головні теоретичні напрямки. Перший напрямок виходить з ідеї стабільності і практичної незмінності індивідуальних якостей від яких залежать способи і успіх діяльності; акцент робиться з одного боку на відборі та підборі людей, які найбільш підходять до тієї чи іншої роботи, а з іншої – на підборі роботи, яка найбільш відповідає індивідуальним якостям тієї чи іншої людини.

Другий напрямок виходить із ідеї направленого формування здібностей, вважаючи, що у кожної людини можна так чи інакше виробити потрібні якості.

Недоліком цих напрямків є те, що індивідуальність і трудова діяльність розглядаються як незалежні і які протистоять одне одному величини одна із яких обов’язково підпорядковує собі іншу.

Третій напрямок – орієнтація на формування індивідуального стиля діяльності. Він заснований на певних положеннях:

1. Стверджується, що існують стійкі, які не виховуються особисті якості, вагомі для успіху діяльності.

2. Можливі різні за способами, але рівноцінні по кінцевому ефекту варіанти пристосування до умов професійної діяльності.

3. Існують широкі можливості подолання слабкої визначеності окремих здібностей за рахунок вправ чи їх компенсації засобами інших здібностей чи способів роботи (знижену швидкість реагування можна компенсувати підвищеною увагою до підготовлених заходів, передбачливістю; зниження активності в монотонній обстановці можливо компенсувати тим, що людина штучно урізноманітнює діяльність – змінює порядок дій чи уявляє, що об’єкти змінюють колір і т.д.)

4. Формування здібностей необхідно здійснювати з врахування індивідуальної своєрідності особистості , тобто внутрішніх умов розвитку, з урахуванням зовнішніх умов.

У виборі професії дуже важлива професійна консультація. Проте більша кількість старшокласників обирає професію більш менш стихійно.

Вагомі фактори професійного самовизначення – вік, в якому проходить вибір професії, рівень інформування молодої особи.

Вибір професії – складний і тривалий процес. Проблема полягає не стільки в його тривалості, скільки в послідовності етапів. Тут існує дві небезпеки. Перша – відкладання старшокласником професійного самовизначення у зв’язку з відсутністю виражених інтересів. Ця затримка поєднується з загальною незрілістю, інфантильністю поведінки і соціальних орієнтацій юнаків.

Намагання батьків прискорити цей процес шляхом психологічного натиску дає негативні результати , викликає у дітей ріст тривожності, інколи відмову від самовизначення, небажання взагалі ,щось вибирати. Допомога тут може бути тільки органічною – своєчасне протягом всього навчання розширення світогляду і інтересів підлітка ознайомлення його з різними видами діяльності і практичне залучення до праці.

1.2 Наукове дослідження життєвого і професійного самовизначення

З психологічної точки зору самовизначення являє собою важливе прояв психічного розвитку особистості, активний пошук можливостей розвитку, формування себе як повноцінного учасника спільноти «робітників» чогось корисного, спільноти профессіоналов1. Психолог В.Ф. Сафін [40] вважає, що самовизначення особистості є самостійним функціонально-процесуальним ядром, що володіє здатністю передбачати реальний розвиток особистості і організовувати її поведінка".

Самовизначена особистість, на думку Сафіна[40], - соціально зріла, стійка, здатна адекватно розуміти і здійснювати свої права і обов'язки. Поведінка такої особистості характеризується дотриманням норм, прийнятих у суспільстві, орієнтованістю на певні групові, колективні, суспільні цінності. Самовизначена особистість - це самооцінюча, саморегулююча особа, яка з урахуванням громадських і власних потреб і можливостей в змозі самостійно ставити життєві цілі, вирішувати їх, нести відповідності за свою діяльність, вчинки, поведінку. Самовизначення особи неможливе без усвідомлення свого місця в групі, колективі, без наявності у неї чіткої позиції у групових взаєминах, без свідомо організованого процесу самовиховання, що включає самооцінку, взаємооцінку.

В.Ф. Сафін [40] виділяє наступні форми самовизначення:

1) конвенціонально-рольове самовизначення, при якому суб'єкт має на меті заняти певне становище в очах референтної групи. При цьому він керується зразками поведінки в цій групі. Провідна мета визначається насамперед бажанням підвищити свій статус або зберегти його на високому рівні з орієнтацією на референтну групу. Даний вид самовизначення починає формуватися ще з дошкільного віку і, зберігаючи свою відносну самостійність включається в інші види самовизначення і становить їхній фундамент.

2) Професійне самовизначення відображає процес пошуку та придбання професії. Фіналом його служить початок трудової діяльності, в процесі якої особистість утверджує себе як творець, глибоко усвідомлює, що вона не тільки творець матеріальних благ, але й людських відносин.

3) Самовизначення в сімейно-побутовій сфері - структурний елемент суспільного самовизначення.

4) Соціальне самовизначення – це заняття певного місця в соціальній структурі суспільства, входження в той чи інший клас чи соціальну групу з вибором певного варіанту способу життя.

Дослідники проблем молоді - М.Є. Ашманов, А.А. Матуленіс, М.Х. Тітма - вважають, що життєве самовизначення виступає формою включення молоді до громадського життя. Основні компоненти процесу життєвого самовизначення представляються ними в такий спосіб: соціальне середовище - самовизначення - життєва позиція. Вступаючи в процес життєвого самовизначення, молодь відчуває вплив соціального середовища (соціально-територіальної приналежності, соціального походження і освіти), її сформувала і реалізує свій потенціал. Визначальною ж у процесі життєвого самовизначення стає життєва позіція.

Процес життєвого самовизначення, на думку дослідників пов'язаний із заняттям стабільної життєвої позиції у всіх сферах життєдіяльності. Життєве самовизначення характеризує людину як творця власного життя і власного щастя. Воно стає можливим у міру становлення цілісного індивідуального «Я» особистості, освоєння нею здатності робити усвідомлений і відповідальний вибір і оволодіння його технологією. Бо лише в міру досягнення певного ступеня зрілості, віднайдення власної суб'єктності, особистість стає здатною здійснити власний відповідальний вибір. Життєвий вибір в будь-якій зі сфер життєдіяльності, в тому числі професійної включає:

- Зіставлення ймовірних позитивних і негативних наслідків вибору, передбачення його результатів у соціальному та індивідуальному планах;

- Вироблення внутрішньої позиції, особистісного ставлення до створює ситуацію вибору об'єктивним умовам;

Характеристики

Список файлов ВКР