132336 (593707), страница 15

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 15)

При аналізі табл. 3.2 звертає увагу той факт, що в перші 2 ± 1 роки після стрсу у безпосередньо потерпілих шахтарів превалює акцент по шкалах 10 (тривога психічна) і 11 (тривога соматична). При порівнянні даних, що відзначаються в таблиці 3.1 і таблиці 3.2, виявляються достовірні відмінності акценту показників по шкалах 10, 11 ( табл. 3.1) і 13, 15 (табл. 3.2) (p < 0,01), тобто тривога зміняється психічною і загальносоматичною симптоматикою. Окрім цього звертає на себе увагу той факт, що в перші 3 роки важка депресія наголошується в 49% випадків, а через 3 роки – в 27%. Порівняння інтенсивності симптоматики в обох вищезгаданих групах виявляє достовірне зменшення вираженості депресії у тих шахтарів, у яких стрес відбувся за 4-6 років до дослідження (p < 0,01).

У 47 потерпілих від стресу шахтарів 8 ±2 роки опісля також проводили дослідження методикою Гамільтон. Дані, отримані в результаті цього дослідження відображені в таблиці 3.4.

При аналізі таблиці 3.4, звертає увагу високий відсоток суіїцидальних тенденцій (п. 3) за відсутності пригніченого настрою (смутку, безнадійності, безпорадності, самозвинувачень і ін.), що примушує запідозрити демонстративно-шантажний характер даних суіїцидальних намірів.

Демонстративна поведінка, як відомо, свідчить про конверсійні розлади. Оскільки інтерв'ювання не виявило в такій великій кількості (43%) преморбидних особових розладів, можна припустити те, що вони привнесені стресами і відбивають ті характерологічні зміни, які свідчать про посттравматичний стресовий розлад з психопатоподібною конверсійною симптоматикою.

Таким чином, у всіх потерпілих від стресів шахтарів наголошується депресивна симптоматика. Найвищий рівень депресії і у потерпілих протягом перших трьох років після стресу. При цьому у самих потерпілих домінує тривожний стан.

Таблиця 3.4 - Вираженість депресії у потерпілих 8 ± 2 роки після стресу

Через три роки тривожне відчуття потерпілих зміняється хворобливим аналізом неіснуючих соматичних розладів. Потерпілі все більш і більш заглиблюються в пошуки турбуючих їх патологічних проявів. Вони багато разів звертаються до лікарів, конфліктують з ними, намагаючись добитися підтвердження своїх хвороб.

По закінченню подальших 3-4 років психологічні риси потерпілих ще більш видозмінюються. Депресія зашторюється безліччю псевдосоматичних розладів, обумовлених очевидно вегетативним дисбалансом. На перший план виступає «втеча в хворобу», носячі конверсійний характер. Змінюється особа пацієнта, суїцидальні тенденції носять демонстративно-шантажний характер і свідчать про психопатизации даних осіб.

Для більш детального уточнення складових депресії у тому числі і «когнітивно-афектних і «вегетативних» компонентів» нами був використаний опитувальник Бека. Даний опитувальник дозволив ще більш детально, ніж метод Гамільтона, прослідити динаміку і виявити варіанти депресивних розладів у потерпілих від стресів шахтарів.

Депресивний профіль шахтарів, потерпілих від стресів за 2 ± 1 роки до дослідження, вказаний на Рис. 3.8. На даному малюнку простежується достовірна тенденція до зниження показників по шкалах печаль, відчуття вини, наявність суицидальних думок, збільшення показників по шкалах безсоння, стомлюваність, заклопотаність станом здоров'я.

Діагностична оцінка показників, отриманих у шахтарів, потерпілих від стресів, за 4,5 ± 1,5 роки до дослідження.

Як видно на малюнку, у шахтарів у вказаний період часу в симптоматиці переважали незадоволеність собою, яка супроводилася самозапереченням і відчуттям соціальної відчуженості, разом з безсонням, стомлюваністю і надмірною заклопотаністю станом здоров'я.

При цьому, такі симптоми, як печаль, відчуття вини, втрата сексуального потягу разом з наявністю суїцидальних думок значно знизилися.

Депресивний профіль шахтарів, потерпілих від стресів за 8 ± 2 років до дослідження, свідчить про те, що вказані тенденції закріпилися.

Разом з тим, виразно простежувалося посилення песимістичної спрямованості, стомлюваності, що супроводилося втратою апетиту і дратівливістю.

Такі симптоми, як печаль, відчуття вини, втрата сексуального потягу разом з наявністю суицидальных думок продовжували знижуватися.

Таким чином десятилітній катамнез показав достовірні відмінності динаміки психопатологічних симптомів у потерпілих від стресів на шахті. У потерпілих в результаті стресу наголошувалося зменшення безпосередньо афектних складових депресії і збільшення їх вегетативного компоненту.

3.6 Оцінка тривожних тенденцій методом Спілберга - Ханіна

При дослідженні потерпілих методом СМДО і Гамільтона був знайдений високий рівень тривоги і тривожності. Для з'ясування питання, чи був рівень тривожності преморбидно високим або був обумовлений результатом стресу, проводилося дослідження шахтарів методом Спілберга - Ханіна з метою детального вивчення реактивної і особової тривожності. Інтерв'ювання показало, що 93% потерпілих від стресів на шахті до виникнення вищезгаданих стресових ситуацій були упевнені в своїх силах, не звертали уваги на життєві труднощі, вважали, що завжди зможуть справитися з неприємною ситуацією. Вони взагалі мало замислювалися над будь-якими проблемами, оптимістично дивилися в майбутнє. За їх словами вони не володіли підвищеною тривожністю.

Нами було проведено обстеження потерпілих методом Спілберга - Ханіна. Як видно з Рис. 3.11, у потерпілих від стресів, з катамнезом 2 ± 1 рік, наголошувався високий рівень реактивної тривожності в 71,5% випадків (3,6 ± 0,4 бали), середній рівень реактивної тривожності в 22,3% випадків (2,4 ± 0,7 бали), низький рівень реактивної тривожності 6,2% випадків (1,3 ± 0,1 бали), тим часом рівень особової тривожності відповідав наступним показникам – високий рівень (3,5 ± 0,2 бали) в 27% випадків, середній рівень (2,0 ± 0,3 бали) в 31% випадків, низький рівень (1,5 ± 0,4 бал) в 42% випадків (див. рис. 3.5).

Були обстежені також потерпілі через 4,5 ± 1,5 років після стресу. Дані дослідження показали, що у потерпілих наголошувався високий рівень реактивної тривожності в 21% випадків (3,6 ± 0,1), середній рівень в 38% випадків (2,6 ± 0,1), низький в 68% (1,6 ± 0,3), високий рівень особової тривожності (3,5 ± 0,1) наголошувався в 46% випадків, середній рівень (2,5 ± 0,4) в 35% випадків, низький (1,5 ± 0,2) – 19%.

Рис. 3.5 - Рівні тривожності у потерпілих від стресів через 2 ± 1 роки після стресу

По вертикалі – кількість осіб, страждаючих тривожністю (у відсотках).

Як видно з рис. 3.5, у потерпілих рівень реактивної тривожності знижувався, а особова тривожність з часом наростала.

При визначенні рівня реактивної тривожності у потерпілих 8 ± 2 роки після стресу чітко простежувалася тенденція до пониження у осіб, страждаючих високою реактивною тривожністю (Рис. 3.6). У потерпілих наголошувався високий рівень реактивної тривожності в 8% випадків (48 ± 0,8) бала, середній рівень в 24% випадків (34 ± 1,2 бали), низький – в 68% випадків (24 ± 2,0) бала. Кількість потерпілих з високим рівнем особової тривожності продовжувала наростати – високий рівень наголошувався в 65%, середній – в 28%, низький – в 10% випадків (Рис. 3.6).

Рис. 3.6 - Рівні реактивної і особової тривожності у потерпілих 4,5 ± 1,5 років після стресу

При зіставленні рівня реактивної і особової тривожності у потерпілих наголошувалася тенденція до зменшення рівня реактивної тривожності, але до посилення особової тривожності залежно від терміну давності стресів, тобто виникали своєрідні ножиці (Рис. 3.7).

З часом реактивна тривожність у потерпілих падала, а особова – зростала.

Характеристики

Список файлов ВКР