131203 (593578), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Більш того, на сьогоднішній день багато російських учених і політологів роблять акцент на тому, що націоналізм в «розумних межах» навіть необхідний російським для збереження російської нації як такової (46). Адже, нагадаємо, якщо американську націю спочатку складали люди різних національностей, США як могутню державу будували вихідці з самих різних куточків землі, то населення Росії - це російські люди, які є такими з глибини віків. Підтвердженням цьому може служити вислів російського ученого М.Ю. Чернаєвського: «Россия останется Россией до тех пор, пока она имеет свой становой хребет – русскую нацию, она является государством не только русских, но прежде всего русских. В этом плане интересно и крайне показательно сравнение, изложенное в одном из русских эмигрантских журналов правого толка – Россия уподобляется солнечной системе, в которой солнцем выступает русская нация, а все остальные народы, для которых Россия также является родиной, сравниваются с планетами, вращающимися вокруг этой системообразующей нации-звезды. Не приходится сомневаться в том, что катастрофичная судьба ожидает планеты в том случае, если солнце погаснет» (20, 46).

Слід зазначити, що в даному вислові безумовно є раціональний аспект, проте, не можна заперечувати, що таке сприйняття інших народів безумовно обмежує їх в багатьох правах, доступних корінним росіянам (39).

Україна як багатонаціональне інтернальне суспільство з радістю приймає на своїй землі іноземців. Зокрема американців і масово росіян, що виливається в різні види міжнаціональної взаємодії, зокрема, в міжнаціональні шлюби. Слід також зробити акцент на тому, що умови, створені на Україні, в першу чергу для росіян, набагато сприятливіші, ніж, наприклад, в Росії для українців. Сюди відноситься в першу чергу російськомовність населення окремих регіонів України і схвалення українцями російської мови як основної і надалі (47).

Україна, потребує іноземців, наприклад, з економічної точки зору Українська держава потребує іноземних інвестицій, тому інтернальність в цьому сенсі дуже вигідна для сьогоднішнього суспільства етнічна риса.

Підсумовуючи викладені вище факти, можна зробити висновок, що сприймаючи ідеї свободи інтернального американського суспільства, в аспекті міжнаціональної взаємодії українці могли б віддавати перевагу більше американцям, ніж росіянам. Проте, враховуючи факт спільного історичного розвитку України і Росії, українці не тільки більше взаємодіють з росіянами, але й не сприймають російське суспільство як екстернальне.

Проблеми еміграції

З якнайдавніших часів війни і стихійні лиха, пошуки щастя і допитливість примушують людей переміщатися по планеті. Багато з них - переселенці - покидають рідні місця назавжди. Візитери (дипломати, шпигуни, місіонери, ділові люди і студенти) тривалий час живуть в чужій країні. Туристи, а також учасники наукових конференцій і т.п. опиняються в незвичному оточенні на нетривалий час (40). У контексті даної роботи ми зупинимо свою увагу на першій групі - переселенців. Що примушує людей покидати Україну? Чому вони їдуть до Росії? У США?

Українець як емоційний психотип постіно живить себе міфами. Українець вірить у міф, сподівається на те, що міф є і реальністю водночас, і любить себе у цьому міфі. Як зазначає О.Донченко, «міф для українця – сон у реальності і реальність уві сні». Міф – це ніби образ, у який вірить українець. Це може бути відповіддю на запитання, чому українці так чато емігрують до Америки. Образ американського життя в деякій мірі реалізує ідею свободи і достатку, якої українці не знаходять тут. Українці сприймають США як країну мрій. Перед очима українця – картинка з американського кінематографа, яка ілюструє ситість, задоволення, розваги, дорогі автомобілі, хмарочоси. Це образ українця, а він – єдина реальність і суспільний позитив (15).

Американці давно вже примітили цю етноментальну особливість слов‘ян, що робить їх піддатливими для зовнішньої психокультурної опіки. А до неї американці схильні завдяки своїй екстраверсії. Американський спосіб життя добре вписується в міфологізовану та естетизовану картину світу українця (15, 41).

Що стосується Росії, то еміграція у країну, яка має спільне історичне минуле з Україною, теж можна пояснити міфологізацією українців. Міф про те, що в цій країні просто не може бути гірше, ніж у рідній, адже стільки років вони були єдиним цілим, штовхає українця до еміграції у таку, здавалося б, близьку, і в той же час таку різну з нами країну. Як вже зазначалося раніше, українці сприймають росіян як вихідців із Київської Русі, а отже людей майже однієї з ними національності. А отже, українець сприймає Росію як другу батьківщину.

Прикладом підтвердження цього може служити посилання на експеримент, опублікований на сайті www.fom.ru.

Опитування проводилося серед українського населення, об'єм вибірки склав 2000 чоловік. Відкриті питання звучали так:

1) "Що перше спадає вам на думку, коли Ви чуєте слово "Росія"?"

2) "Що перше спадає вам на думку, коли Ви чуєте слово "Америка"?"

Не дивлячись на різницю в сприйнятті Росії і США, українські респонденти нерідко (більш, ніж в третині всіх висловів) говорили про обидві країни, керуючись однаковими критеріями.

Одним з таких критеріїв став рівень економічного і фінансового благополуччя країни в цілому і матеріального достатку її громадян. Хоча більша кількість опитаних заздрить більше "американському життю", ніж життю в Росії, факт залишається фактом: і США, і Росію українці визнають багатими, благополучними країнами з високим рівнем життя.

Наприклад,

Про США:

• "високорозвинута країна - там люди краще живуть, ніж тут";

• "дуже багата і прогресивна країна".

Про Росію:

• "добробут, високий рівень життя";

• "велика багата держава".

Як відзначають більшість тих, що відповіли на питання про асоціації, пов'язані з Америкою, Сполучені Штати - багата і благополучна країна з високим рівнем життя населення. Іноді українці в зв'язку з цим відзначають, що їх життя - зовсім не таке стабільне і сите:

• "дуже багата, прогресуюча країна";

• "у Америці забезпечують людей роботою і піклуються про хороший рівень життя";

• "завидно, як живуть люди".

Всі ці факти стають для частини респондентів підставою для пошани до далекої країни, а часом і причиною для заздрості і бажання переїхати в Сполучені Штати на постійне місце проживання:

• "відразу хочеться туди переїхати назавжди";

• "виїхати б до Америки - подалі від нашого уряду";

• "немає такого українця, який не мріяв би поїхати до Америки" (54).

Цей експеримент може служити підтвердженням міфологізації українського суспільства, прагненню туди, де, згідно загальноприйнятій думці, набагато краще і вигідніше.

Цьому у великій мірі сприяє і такий чинник, як засоби масової інформації. А.С. Баронін робить акцент на тому, що мас-медіа формують сприйняття людьми інших народів та життя інших країн. Сюди ж можна віднести і дану проблему (6, 8). Ми формуємо для себе стереотипи щодо життя закордоном, в даному випадку в близькій по менталітету і культурі Росії і в найвпливовішій і такій, що привертає до себе увагу, Америці. Мас-медіа тільки підштовхують схильних до створення міфів людей до утвердження в їх власному міфі.

Причини цьому наступні: для багатьох людей преса, радіо і особливо телебачення є авторитетом. «Мнение средств массовой информации становится их мнением, вытесняя мышление и индивидуальные установки», - зазначає Баронін (6).

Звичайно, сьогодні мас-медіа так чи інакше пропонують українському суспільству міф про могутність Америки, престижність професій і легкість досягнення кар'єрного успіху. Багатонаціональність США служить сигналом про те, що в Америці до нас відноситимуться як до рівних. Блиск і розкіш життя американських зірок, які так популярні у сучасної молоді тільки підсилюють установку на те, що США - країна багатих. Це в деякій мірі так і є, проте, в даному випадку не враховується тіньова сторона питання, яка приховує тяготи життя емігрантів, адже далеко не всі досягають успіху закордоном. Статистика свідчить про те, що українські емігранти працюють на малооплачуваних роботах, але це їх влаштовує, адже за неї вони отримують більший прибуток, ніж за роботу на Україні (15, 28).

Росія також представляється засобами масової інформації як країна, що досягла значного прогресу в порівнянні з Україною за роки незалежності. Її впорядкована політика, активна зовнішньополітична позиція - все це бачиться як приклад для українського суспільства, яке за той же часовий термін, на жаль, таких результатів не має (7, 16). І знову не враховується зворотна сторона даної ситуації: авторитарність уряду Росії, яскраво виражені екстраверсія і екстернальність російського соціуму, що веде за собою спалахи націоналізму, втручання в проблеми інших країн, у тому числі і України (47).

Проте, стикаючись з еміграцією безпосередньо, міфи швидко руйнуються (26, 28). І справа не тільки в матеріальних проблемах. Всі емігранти в тій чи іншій мірі стикаються з труднощами при взаємодії з місцевими жителями, поведінку яких вони не здатні передбачити. Звичаї можуть виявитися не такими, як представлялося раніше. Було б крайнім спрощенням вважати, що знайомство з незвичним способом життя не викличе неприйняття. Розширення сфери міжособового спілкування може привести і до посилення упереджень (40).

Т. Стефаненко пропонує список чинників, від яких залежить сприятливість взаємодії представників різних культур і етносів:

1. Територія, яка може бути загальною або «своєю» лише для однієї з груп;

2. Тривалість взаємодії;

3. Мета (спільна діяльність, проживання, навчання, дозвілля);

4. Тип залучення до життя суспільства (від участі до спостереження);

5. Частота і глибина контактів;

6. Відносна рівність статусу і прав;

7. Чисельність співвідношення (більшість-меншина);

8. Явні розрізняльні ознаки (мова, релігія, раса) (40).

Виходячи з вище перерахованих чинників, Росія сприятливіша для еміграциії країна для українців, ніж США. Впливає, перш за все, чинник близькості менталітетів, культури і загального історичного минулого. Проте, виходячи з багатьох розглянутих в рамках даної роботи питань, слід враховувати і непримиренні відмінності українців і росіян.

О. Донченко пояснює схильність українців до еміграції успадкованим від монголо-татарської навали татарським кочовим стилем життя. «Маргінал, - зазначає Донченко, - не тільки представник психологічно розбалансованого, деінтенціонального, хамелеоністичного психотипу, він є одночасно людиною, якак ні до чого не прив‘язується і постійно мандрує. Ці мандрівники становлять засіб утечі від світу. Така людина живе за принципом: краще невизначеність, ніж страждання визначеного існування, краще жах без кінця, ніж жахливий кінець» (14). Це дуже схоже на психологію українських емігрантів.

Т. Стефаненко також розглядає етапи так званого культурного шоку, тобто гострого стану, що переживається іммігрантом при зіткненні з чужою культурою.

I етап:

Називається «Медовий місяць», який характеризується ентузіазмом, піднесеним настроєм і великими надіями. З якою б метою емігрант не приїхав би в чужу країну, очевидно, що він прагне до успіху, якого не зумів досягти на батьківщині. Проте цей етап швидко проходить.

II етап:

Незвичне навколишнє середовище починає виявляти свою негативну дію. Крім матеріальних труднощів і житлових проблем, виникають і психологічні. Наприклад, щодо даних країн, могутнім чинником можна вважати страх перед терористичними актами. Україна не стикалася близько з даною проблемою, чого не можна відзначити про Росію і США, населення яких знаходиться в постійному страху перед можливими терактами. Також може виникати відчуття взаємного нерозуміння з місцевими жителями і неприйняття ними. У США це може бути пов'язано з різним світоглядом, а в Росії - із сприйняттям українців не як дружньої нації із загальною історією і культурою, а, навпаки, як «ворога», образ якого з легкістю може виникнути, зважаючи на політичні події останніх років.

Тому у емігрантів часто виникає розчарування, розгубленість, фрустрація і навіть депресія.

III етап:

Симптоми культурного шоку можуть досягати критичної позначки, що виявляється в серйозних хворобах і відчутті повної безпорадності.

IV етап:

Депресія поволі зміняється оптимізмом, відчуттям упевненості і задоволення. Людина відчуває себе більш пристосованою до життя суспільства.

V етап:

Характеризується повною - або довгостроковою адаптацією, яка несе в собі відносно стабільні зміни індивіда у відповідь на вимоги середовища (40).

Мовна проблема

На думку ученого А.І. Донцова, взаємозв'язок мови і етнічних особливостей - одна з основних проблем психологічного вивчення свідомості в етнопсихології (32). Це пов'язано з особливим місцем мови у ряді основних компонентів етносу і, перш за все з тим, що саме мова з глибини віків розглядається як один з найважливіших чинників етнічної ідентичності. Досить пригадати, що мова, на думку М. Лацаруса і Р. Штейнталя, що створили в середині XIX в. одну з перших соціально-психологічних теорій - "психологію народів", є "перший прояв" народного духу. Серію досліджень мови як одного з конкретних елементів народної психології зробив В.Вундт, в поглядах якого ідеї психології народів отримали подальший розвиток. «Язык, мифы и обычаи представляют собой общие духовные явления, настолько тесно сросшиеся друг с другом, что одно из них немыслимо без другого… Обычаи выражают в поступках те же жизненные воззрения, которые таятся в мифах и делаются общим достоянием благодаря языку», - так відзначав Вундт (40).

Т.Г. Стефаненко робить акцент на тому, що «язык содержит общую форму живущих в душе народа представлений и законы их связи» (40). Глибокий аналіз взаємозв'язку мови і психологічного складу народу міститься в роботах А.А.Потебні. Можна продовжити огляд джерел вивчення мови як одного з основних чинників національної свідомості, але є всі підстави зробити висновок, що, хоча їх взаємозв'язок був авторитетно декларований, конкретному дослідженню в першій половині XX в. вона не піддавалася (13).

Характеристики

Список файлов ВКР