125246 (593078), страница 9

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 9)

У нас час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період звичайно важливий, критичний період своєї історії - період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, деградації людської моралі, зростання бідності, поширення хвороб, голоду, злочинності, агресивності, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою і біосферою.

Добробут людей тісно пов`язаний зі збільшення кількості населення, розвиток господарства й станом довкілля. Усі ці фактори тісно пов`язані

між собою й жоден із них не може бути змінений незалежно від інших.

Важко точно визначити, що таке добробут людини, але прийнято вважати, що найважливішим його складовим є здоров`я й матеріальне забезпечення.

Незаперечним фактом не лише для вчених, але й для широких мас населення є те, що наш добробут, наше здоров`я повністю залежить від здатності природи і природного середовища, в якому ми проживаємо, від якості повітря, яким ми дихаємо, їжі і води, які ми споживаємо, від здатності природи самоочищуватись і самовідновлюватись. Тому збереження чистого довкілля, активно функціонуючої біосфери - це гарантія нашого здоров`я, здоров`я наших нащадків, гарантія добробуту.

6. Більш чисте виробництво

До недавнього часу (приблизно до XIII ст., коли чисельність населення становила 300-350 млн., чоловік) природа активно переробляла всі

надходження речовин у біосферу, тобто відбувалося самоочищення.

Продукти життєдіяльності всіх організмів, включаючи й людину, були переважно органічного походження. Після перетворення їх редуцентами на неорганічні сполуки вони включалися в природний коло обіг речовин.

Знаряддя праці чи предмети вжитку, хоча й мали неорганічну природу, використовувались у відносно невеликій кількості, і це не становило загрози для навколишнього природного середовища. Проте в подальшому, зі

зростанням чисельності населення, значно збільшувалися його потреби, для задоволення яких людство почало залучати багато нових речовин (порох, кислоти, солі, пізніше - різні хімічні препарати для боротьби зі шкідниками сільського господарства тощо), які були невластиві природі і за відносно невеликий проміжок часу вона не встигла до них адаптуватися, тобто вони не включилися в природний процес коло обігу речовин. Це призвело до їх накопичення і в подальшому стало завдавати значної шкоди екосистемам загалом і людині зокрема.

Ефективним методом зменшення негативного впливу на навколишнє природнє середовище та забезпечення екологічної безпеки біосфери є застосування в господарській діяльності безвідходних технологій з повним використанням усіх компонентів сировини. Однак нинішній рівень розвитку техніки не дає змоги розробити подібні технології, а тому поки що основним напрямом охорони довкілля є нормування кількості викидів, стоків та відходів і контроль за ними. В основі нормування лежить установлення гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин (полютантів) в атмосферному повітрі, воді й грунті та харчових продуктах. При встановленні ГДК приймають найнижчий рівень забруднення, який ґрунтується на санітарно-гігієнічних нормах. ГДК полютанта - це такий його максимальний вміст у природному середовищі (в воді, повітрі, грунті) або продукті, який не знижує працездатність та самопочуття людини, не шкодить її здоров’ю в разі постійного контакту, а також не зумовлює небажаних (негативних) наслідків у нащадків. Якщо фактична концентрація полютанта в середовищі більша за ГДК, то воно непридатне для забезпечення життєдіяльності людини. В цьому разі треба здійснювати заходи що до зменшення концентрації забруднила в середовищі.

Для задоволення життєвих потреб, як-то енергія, продукти харчування, одяг, світло, вода для пиття і повітря для дихання, та здійснення виробничих процесів людини використовують природні ресурси. Система діяльності, покликана забезпечити економну експлуатацію природних ресурсів та найсприятливіший режим їх відтворення при одночасному забезпеченні здоров’я людей, характеризує раціональне природокористування. Отже, раціональне природокористування - це високоефективне господарювання, яке не призводить до різних порушень природно-ресурсного потенціалу або змін у навколишньому природному середовищі, що можуть завдати значної шкоди здоров’ю людей і навіть загрожувати їх існуванню.

З появою в біосфері людства і значним зростанням його потреб виникла необхідність у використанні зростаючої кількості природних ресурсів. Так виник і склався антропогенний циклічний коло обіг речовин та єнергії, оснований на споживанні відновних і невідновних природних ресурсів У результаті відходів антропогенного ресурсного циклу утворюються дуже швидко, а трансформуються і включаються в біогеохімічні цикли значно повільніше. Це призводить до накопичення їх у біосфері.

Зменшення кількості розсіюваних відходів та споживань первинних природних матеріальних ресурсів можна досягти, застосовуючи в господарюванні раціональне природокористування. Стосовно технологічних процесів це здійснюють шляхом ресурсозбереження, тобто виробництва продукції за мінімальних витрат сировини, палива та інших енергетичних ресурсів і різних допоміжних матеріалів. До основних напрямів ресурсозбереження належать:

Застосування безвідходних та маловідходних технологій з одночасною комплексною переробкою сировини;

Комплексна переробка газо-димових викидів та стічних вод з використанням продуктів газу - і водоочищення;

Рекуперація та утилізація відходів виробництва;

Застосування замкнених водооборотних циклів;

Розробка нових ефективних технологічних процесів, у тому числі й мікробіологічних;

Організація територіально-виробничих комплексів.

З метою зменшення кількості розсіюваних і неутилізованих відходів та споживання первинних природних матеріальних ресурсів розробляються ефективні безвідходні й маловідходні технології. На промислових підприємствах будують дедалі складніші й дорожчі очисні споруди для газодимових викидів і стічних вод. Розробляють технології комплексної раціональної переробки сировини з мінімальним використанням енергетичних ресурсів та інших допоміжних матеріалів. Незважаючи на те, що кількість розсіюваних відходів на одиницю виготовленої продукції стає все менше, загальний обсяг шкідливих викидів зростає. Це пояснюється невпинним зростанням чисельності населення на планеті, а отже, і його потреб. Найефективнішим способом вирішення проблеми зменшення кількості роозсіюваних відходів є використання безвідходних технологій.

Крім того, використання безвідходних технологій зумовлюється ще й зростаючими світовими цінами на сировину. Таким чином, для забезпечення національного природокористування потрібно використовувати екологічно безпечні безвідходні та маловідходні технології.

Європейською економічною комісією сформульовано визначення поняття "безвідходна технологія" - це практичне застосування знань, методів і коштів для того, щоб забезпечити межах людських потреб якнайраціональніше використання природних ресурсів і енергії та захист середовища.

Під маловідходною технологією розуміють спосіб виробництва продукції, за якого частина сировини і матеріалів переходить у відходи, однак шкідливий вплив на навколишнє середовище не перевищує санітарних норм. У широкому розумінні поняття "безвідходна технологія" охоплює й сферу споживання. Ця технологія передбачає, щоб виготовлені вироби служили довго, легко могли бути відновлені (відремонтовані), а після закінчення термін служби поверталися в антропогенний ресурсний цикл після відповідної переробки або знешкоджувалися та захоронялися як неутилізовувані відходи Беручи до уваги той факт, що розвиток науково - технічного прогресу в різних країнах відбувається нерівномірно, в подальшому має все ширше здійснюватися міжнародне кооперування в науково-технічній галузі, щоб залучити до сучасного технічного прогресу відсталіші в технічному відношенні країни

Висновки

У результаті проведення дипломного проекту був розрахований проект реорганізації швейного цеху на швейній фабриці "Ricco" по виготовленню жіночих костюмів, які складаються з жакета і спідниці.

Вихідними даними для розробки дипломного проекту була трудомісткість виготовлення виробу, яка була розрахована в технологічній послідовності обробки виробу.

При удосконаленні технологічного процесу на "Ricco" було впроваджено нове обладнання фірми “Durkopp", “Pegasus”, яке забезпечило покращення якості продукції, знизило витрати часу на виготовлення виробу, підвищило продуктивність праці на 3,83%, знизило трудомісткість виготовлення виробу на 3,69%. Пошиття виробів на більш прогресивному обладнанні покращує їх якість і збільшує споживчий попит на них.

Для виконання дипломного проекту під час технологічної практики були зібрані необхідні матеріали і проведений досконалий аналіз об’єкту реорганізації. Використання нового більш швидкого та автоматизованого обладнання, нових досконалих методів обробки, втілення прогресивної форми організації потоку, урахування досвіду роботи передових підприємств швейної галузі надали можливість покращити кінцеві результати проведеної роботи.

Аналіз техніко-економічних показників швейного цеху по випуску жіночих костюмів показав, що в цеху, в якому проводилась реорганізація, зменшилась розцінка відрядна та час на виготовлення виробу, збільшилась потужність потоку та продуктивність праці, підвищився коефіцієнт механізації потоку та використання обладнання.

Список використаної літератури

1. Першина Л.Ф., Петрова С.В. “Технология швейного производства” - М.; Легпромбытиздат. 2001.

2. Кокеткин П.П. Справочник. "Промышленная технология одежды". - М.; Легпромбытиздат. 2008.

3. Борецкая Е.Я. "Технология изготовления мужской верхней одежды". - К.; Вища школа. 2000.

4. Борецька Є.Я., Малюга П.М. “Технологія виготовлення легкого жіночого та дитячого одягу". - К.; Вища школа. 1992.

5. Справочник по швейному оборудованию (И.С. Зак, В.В. Белкин, Е.Н. Воронин) - М.; Лег. индустрия. 1981.

6. Изместьева А.Я. "Проектирование предприятий швейной промышленности".

7. Баженов В.И. "Материалы для швейных изделий". - М.; 1982.

8. Кузьмін В.І. “Охорона праці та протипожежна безпека". Легком. 1980.

9. Мельник П.В., Свіщов М.В. Лабораторний практикум. - К.; Урлінь. 1997.

Характеристики

Список файлов ВКР