124301 (592908), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Молоткові дробарки – високопродуктивні, легко обслуговуємо, [2] та надійно працюючі машини. Недоліком їх є порівняно важке регулювання ступеню подрібнення, зниження продуктивності при підвищенні вологості вугілля більш 7% та пере подрібнення шихти.

4.7 Змішування вугільної шихти

Відомо, що компоненти шихти відрізняються один від одного як по показникам технічного аналізу, так і по якості спікливості. Тому для отримання коксу постійної якості та однорідної структури необхідно, щоб всі компоненти були рівномірно розподілені в любій частині об’єму шихти, завантаженої в коксові печі.

Виконання цієї вимоги може бути досягнуто щільним змішенням компонентів. Процес їх змішення є важливою заключною операцією в технології приготування шихти, обов’язковою при всіх схемах подрібнення. Під змішенням розуміють вирівнювання показників якості по перерізу вугільного потоку. Змішення повинно роздивлятися як масовий процес, в якому бере участь велика кількість частинок, які відрізняються по показникам якості, крупності, форми та щільності. При цьому відбувається вимушена перегрупіровка частинок, в результаті якої змінюється первинний об’єм шихти. [2]

Рис. 4.3 – Змішувальна дезінтеграторна машина

Принцип роботи дезінтеграторної машини полягає в тому, що потік шихти, потрапляючи в центральну частину корпусу машини, в якому обертається корзина з чотирма рядами бічів, розташованих по концентричним колам, багатократно пересікається цими бічами. Частинки зустрічаються з бічами в різних точках машини, при цьому вони отримують ускорення, різноманітні по величині та направленню. В результаті утворюється без послідовний рух частинок вугілля, яке визиває їх щільне перемішування [4].

Після змішування вугільна шихта поступає у вугільні башти. При наявності декількох вугільних башт бажано на поділяти потік шихти, а направляти його спочатку на одна башту, а потім на іншу. Перемінна подача на башти всієї маси шихти сприяє постійності її складу та отриманню на різних блоках кокосових печей однакового коксу.

Висновки

Мета цієї роботи була в розрахунку вугільної шихти для коксування та в аналізі розвитку теорії промислового процесу коксування и на цій основі, при погіршенні вугільної сировинної бази, в удосконаленні існуючої та розвитку перспективної технології виробництва, яка містить в собі комплекс найбільш ефективних засобів підготовки та коксування вугілля для отримання високоякісного металургійного коксу.

Можна з впевненістю стверджувати, що не існує універсального засобу для досягнення поставленої мети, тому що всілякий засіб тягне за собою не тільки позитивні, але й негативні наслідки, впливання яких повинно бути максимально локалізовано.

Показано, що покращення металургійної якості коксу досягається підвищенням молекулярної упорядкованості та щільності вуглецевого матеріалу: застосуванням вугілля підвищеної спікливості та петрографічно більш однорідних, збільшенням щільності завантаження, підвищенням ступеню витримки, в тому числі при сухому тушінні коксу, використанням пневмосепарації при ізбірковому подрібненні, термічній підготовці вугіллі та додатковим відложенням піровуглецю в порах та тріщинах коксу.

Вугілля, яке прибуло на коксохімічний завод перед коксуванням проходить ряд підготовчих операцій: основних і допоміжних. Однією із допоміжних операцій є транспортування вугілля.

Основними технологічними операціями підготовки вугільної шихти для коксування є: прийом вугілля, попереднє подрібнення, складування, дозування компонентів шихти, збагачення вугільної шихти, подрібнення окремих класів крупності вугілля (або шихти), змішування компонентів шихти.

Перелік літератури

1. Зашквара В. Г. Подготовка углей к коксованию. 2-е изд. – М.: Металлургия, 1967. – 339 с.

2. Диденко В. Е. Технология приготовления угольных шихт для коксования. К.: Вища шк. Головное изд.-во, 1989. – 288 с.

3. Глущенко И. М. Теоретические основы технологии твердых горючих ископаемых: Учеб. пособие для вузов. – К. Вища школа. Головное изд-во, 1980. – 256 с.

4. Лейбович Р. Е. и др. Технология коксохимического производства. 2-е изд. – М.: Металлургия., 1982. – 360 с.

5. Иванов Е. Б., Мучник Д. А. Технология производства кокса. – К., Вища шк., 1976. – 231 с.

Характеристики

Список файлов ВКР