116258 (592414), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

На третьому заняті кожна дитина виконує вже виконану діяльність. Умовою її виконання була перевірка вже чотирьох рядків, що складалися з овочів, фруктів і кружечків до них. Дитина повинна була запам’ятати зразок. Коли він убирався (закривався), відтворити по пам’яті і виконати перевірку, зафіксувати помилку, використовуючи прийом відкладання помилок в бік. Потім рахувати помилки, проаналізувати їх, спланувати увесь етап корекції і приступити до виправлення.

Педагог ставить дітей півколом, сам становиться перед ними. Просить дітей уважно слухати його і виконувати тільки ті рухи, про які він каже: „ Посміхнись, повернись, наклонись, візьми м’яч, підстрибни на одній нозі і т.д.” При цьому він виконує зовсім інші рухи (які є поміхами). Дитина повинна виконувати завдання, орієнтуючись тільки на зразок-мова дорослого.

Гра приймає трохи іншу форму при заміні матеріалу (музична, рухова та ін..).

Багаторазові використання вправ сприяють тому, що дитина навчається орієнтувалися лише на зразок, направляти свою увагу лише на виконання діяльності.

1. Ігри, що направлені на фіксацію помилок

Підбери помилки за „формою”, „кольором”, „цифрою” і т.д.

Обладнання: набір цифр.

Гра може мати декілька варіантів.

В першому при трьох помилках, які мають місце в заключній частині виконання якого-небудь завдання (конструювання, малюнок, схема додавання, віднімання і т. д.) показується цифра „3”. Її зображення є установою на те, що завдання виконано помилково і має три помилки. Дітям необхідно їх знайти і сказати, чи відповідає це цифрі.

В другому варіанті показується цифра, але кількість помилок може їй не відповідати. Дитина находить помилки, бачить їх невідповідність за кількістю з цифрою і, звертається за допомогою до дорослого, який хвалить дитину за те, що вона побачила невідповідність, тобто орієнтується тільки на пропонований матеріал.

3. Ігри, що направлені на оцінку своєї і чужої діяльності

„Хто точніший”, „Хто чистіший”, „ Хто кращій”, „Хто вищій”.

„Світлофор”

Мета: навчити дітей давати правильну оцінку і самооцінку чужої і своєї діяльності, намагатися виправити і удосконалювати її.

Обладнання: червоний, жовтий, зелений кружечки.

Дітям пропонується завдання на складання цілого з частинок. Перед началом гри педагог пояснює, що червоний кружечок отримує той, хто виконав завдання без помилок, зелений-з однією помилкою, жовтий-якщо в завдані багато помилок чи воно виконано неправильно.

В першому варіанті гри дитина оцінює себе сама, в другій частині-свого товариша, в третій-назначаються пари і діти оцінюють один одного.

4. Ігри, що направлені на корекцію

„Виправи помилки”, Як правильно?”.

Ціль: вчити виправляти завдання з помилками (свої та товариша).

Обладнання : картки з таблицею, на якій зображені хаотично розмішені геометричні фігури.

В якості зразка може бути словесна інструкція педагога: „Розклади фігури у такому порядку...”

„Виправи, якщо вони розкладені по іншому”. Або зразок дається на карточці, яка убирається після того, як дитина подивиться на неї. В будь-якому випадку дитина повинна вміти використовувати зразок і виконувати по ньому корекцію. Помилки виправляє червоним олівцем, при другому показанні зразка-зеленим.

2.2 Освоєння дії самоконтроля розумово відсталими дошкільниками

Проведене дослідження підтвердило наше припущення про можливість формування у розумово відсталих дітей дошкільників нового структурного компоненту діяльності-самоконтроля шляхом створення психологічної готовності до оволодіння перевірочних дій і подальшого освоєння дітьми основних контрольних операцій на основі використання зразка в якості засобу перевірки.

А. Вплив навчання на створення мотиваційно-потребуючій сторони самоконтроля у розумово відсталих дошкільників

Створення мотиваційно-потребуючої сторони самоконтроля у розумово відсталих дошкільників можливо лише в результаті спеціально організованого навчання. Як показали отримані дані, формування у розумово відсталих дітей мотиваційної готовності до здійснення перевірочних дій можливо при умові спеціального включення їх в ситуації, рішення яких найбільш вимагає використання самоконтроля. Усвідомлення дошкільниками необхідності застосування самоконтроля здійснюється за допомогою системи прийомів: а)збагачення життєвих вражень дітей шляхом включення компоненту контролю в ситуації, що знайомі дітям (родина, транспорт, спілкування з дітьми і т.д.); б)власний аналіз ситуацій; в)прийом об’єктивації; г) прогнозування ситуацій.

Формування мотивів до здійснення дітьми перевірки забезпечувалось за допомогою слідуючих прийомів: демонстрація експериментатором різноманітних варіантів рішення ситуації з наявністю чи відсутністю контроля; звертання до дітей з проханням знайти варіанти рішення ситуації-з використанням перевірки чи без неї; стимулювання діяльності дошкільників, що направлена на пояснення змісту контроля, що використовується; оволодіння дошкільниками способами контроля; прийоми посилення соціальних мотивів; оказання допомоги більш слабкій дитині, обмін досвідом, прийом парного контроля; подолання неадекватного мотиву, „уникнення невдачі”.

Так, в результаті застосування прийому а) (збагачення життєвих вражень дітей...) досліджувані отримали уявлення про, те що майже в усіх життєвих ситуаціях виникає необхідність в застосуванні перевірки.

Аналіз бесіди з дітьми показав, що представлення про самоконтроль в реально існуючих ситуаціях значно розширилося. Діти вірно узагальнювали в своєму мовленні майже всі поняття самоконтроля ( „помилка”, „перевірка”, „зразок” і т.д.), могли дати оцінку неправильним діям того чи іншого героя певної ситуації, логічно пов’язати причину і наслідки помилкової дії.

Для подальшої конкретизації представлень розумово відсталими дошкільниками про необхідність самоконтроля найбільш ефективним виявилось застосування прийому б) (совмістний аналіз ситуацій...) засобами системи запитань:

1. При аналізі ситуації.

Про що розповідається?

Що намальовано?

Хто приймає участь в ситуації ( конкретно вказується в якій)?

Що вони роблять?

1. При знаходженні помилок.

Де помилка?

Що невірно?

1. При визначені причин помилок.

Хто винен?

Хто зробив помилку?

Чому так вийшло?

1. При визначенні наслідків помилок.

Що отримали в результаті?

До чого призвела помилка?

1. При визначені дій по корекції помилок.

Чи можна зараз виправити помилку?

Як виправити помилку?

1. При прогнозуванні наслідків ситуації.

Як зробити, щоб не було помилок?

Щоб ти порадив ( герою ситуації) зробити, щоб не допускати помилок?

1. При повторені усіх пунктів орієнтуючих питань і завдань.

Знайди помилку.

Виправи помилку.

Використання таких прийомів як ( звернення до дітей з проханням знайти варіанти рішення ситуації...) і в (стимуляції контрольної діяльності...) забезпечило: по-перше, використання дітьми при аналізі ситуації слів-орієнтирів і словосполучень-орієнтирів, що відображають основні поняття самоконтроля; а по-друге, стимулювання дітей до активного аналізу помилкових дій героїв. Наведемо найбільш характерну відповідь досліджуваних після навчання (з протоколу).

1 варіант

Матеріал: сюжетні картинки різноманітного змісту, поєднанні за смислом.

Експериментатор. Діти, уважно подивіться на картинки, які я роздала вам. (кожна дитина деякий час роздивляється картинки).

Експериментатор ( звертається до дитини).

Кого ти бачиш на цій картинці?

Антон. Діти грають іграшками, а хлопчик забирає в них.

Експериментатор. А як вчинив цей хлопчик?

Антон. Погано.

Експериментатор. Що відбулося потім?

Антон. Діти не стали грати з хлопчиком. Він плаче.

Експериментатор. Що цей хлопчик зробив неправильно?

Антон. Допустив помилку. Поскупився.

Експериментатор. І що трапилося із-за цього?

Антон. Він плаче, а діти з ним не грають.

Експериментатор. Допоможи, Антон, цьому хлопчику.

Антон. Хлопчик повинен виправити помилку, попросити пробачення у дітей за свою жадібність.

ІI варіант

Експериментатор. Подивіться уважно на картинки. Скажіть, що неправильно роблять діти.

Оля. Дівчинка біжить за м’ячем поперед машини. Ще хлопчик з’їжає з гірки прямо під машину. Хлопчик на велосипеді їде поперед машини.

Експериментатор. Що допустили діти?

Оля. Помилок.

Експериментатор. Що може трапитися із-за помилки цих дітей?

Оля. Горе-і мама буде плакати.

Експериментатор. А яке горе?

Оля. На них може наїхати машина.

З наведеного протоколу видно, що розумово відсталі дошкільники у процесі аналізу ситуацій, що мають місце у реальному житті, здібні виділяти помилки, неточності, вербально узагальнювати їх і диференціювати неправильні і правильні дії.

Починати формування перевірочних дій у даної категорії дітей можна з шестилітнього віку.

Наведенні вище приклади відповідей показують, що для розумово відсталих дошкільників експериментальних груп характерне адекватне використання слів-орієнтирів і словосполучень орієнтирів, а також вмінь узагальнювати у мові основні уявлення про самоконтроль.

Ефективність використання прийому об’єктивації визначалося у ситуаціях казкового змісту. Об’єктивація є умовою усвідомленого навчання. Виходячи з цього, що в бесіді, відповідаючи на запитання експериментатора дитина виконувала не тільки мовну, але і на початку розумову дію, ми перед її відповіддю прохали ще раз задати поставлене питання, тим самим здійснюючи затримку до дії, тобто до характерної для розумово відсталих дітей швидкої і не адекватної відповіді. Щоб розумово відстала дитина усвідомила суть зверненого до неї питання, недостатньо просто задати його. Дитина сама повинна вимовити запитання, зафіксувати його не тільки в мові, але й в пам’яті, а потім відповісти.

Схема фрагменту заняття з включенням засобу об’єктивації.

Експериментатор. Сьогодні ми згадаємо казку, яку я прочитала вам. Як вона називається?

Таким чином, використання на занятті прийому об’єктивації сприяло появі в них можливості осмислення наступної відповіді після попередньої.

На другому занятті проводилась бесіда відносно прослуханої казки. І якщо на першому занятті ми ставили на меті актуалізувати звичні для дітей мотиви, тобто емоційні (співчуття персонажу), пізнавальні (зацікавленість до нового сюжету, мальовничім ілюстраціям), то вже друге заняття було присвячене постанові наступного мотиваційного етапу, тобто постановці нових цілей на основі вже тих мотивів, що є у дітей. На цьому занятті, що проходило у формі індивідуальної бесіди експериментатора і дитини, формувався мотив до детального аналізу ситуації. Паралельно продовжувалась робота по формуванню орієнтирів на пошук помилки, що привела в даному сюжеті до пожежі, і встановлення послідовності аналізу ситуації.

На третьому і наступних заняттях змінювалася лише постановка запитань експериментатора, а діти тренувались в акті об’єктивації. Вже к восьмому занятті дитину не потрібно було зовнішньо підштовхувати до паузи перед відповіддю і зовнішньо-мовленнєвої постанові запитання. Після запитання експериментатора діти самі робили паузу і відповідали на запитання.

Слід відмітити, що під впливом навчання майже у всіх досліджуваних переважала позитивна мотивація до здійснення перевірочної діяльності, але лише трішки більше половини дітей змогли з’ясувати спосіб виправлення помилок.

Наведемо відповіді Руслана і Тетяни відповідно на етапах попереджуючого і заключного контролю.

Ситуація : „Чоловік розсіяний замість шапки на ходу одягнув сковороду”. (з вірша С. Маршака „ Ось який розсіяний”.

Як видно з відповідей даної групи дітей, вони навіть не розуміють, що помилки здійсненні з розсіяності, неуважності, і людина із сковорідкою на голові виглядає смішно. Тому з цією групою дітей ми проводили додаткові індивідуальні завдання, спрямованні на посилення мотивів до аналізу і оцінки вчинків героїв шляхом моделювання схожих ситуацій, актуально значущо для таких дітей, давати їм оцінку, вміти прогнозувати наслідки будь яких помилкових дій.

У якості прикладу занять, на яких розумово відсталі досліджувані навчались самоконтролю, можна привести завдання, запропоновані дітям у вигляді етюдів, спонтанно організованих рухливих ігор, лічилок та ін.., зміст яких будувався на актуально значущому у даний момент для розумово відсталої дитини матеріалі. Так у процесі ранкового вмивання був запропонований етюд „Я себе вмиваю сам, і я себе перевіряю сам” з використанням основних корекційних прийомів методики психогімнастики. Такими засобами виявились основні елементи виразних рухів (міміка, пантоміміка, жести, пози, інтонації). Використовуючи прийом наслідування дорослому, дитина перед дзеркалом повинна була відтворити всі виразні рухи перевірки власного обличчя після вмивання розумово відстала дитина навчилась послідовно проводити перевірку свого обличчя (підборіддя, рот, ніс, очі, вуха, лоб зачіска), а експериментатор відмічав при цьому якість вмивання і звертав увагу дитини на спосіб послідовного контроля. Нетрадиційне включення дошкільників у такого роду ситуації, базуються на вже наявних у них уявленнях про перевірку, сприяє активному використані з їх сторони як перцептивної форми перевірки (потреба впевнитися у правильності результату власними очима), так і основних орієнтировок контроля (дивлячись на зразок, виконувати послідовне порівняння і аналіз). Крім того емоційна насиченість етюдів сприяла переносу вже засвоєного способу контроля на новий зміст, використання у мові основних мовних орієнтировок самоконтроля.

У процесі експериментального навчання послідовно використовувались наступні етюди: „Я себе взуваю сам, і перевіряю, як я взувся”, „ Я сам застилаю ліжко і перевіряю, як я заправив його”, „Я спостерігаю за собою, коли йду коридором”.

У заключних заняттях-етюдах (1-5 занять) дітям пропонувалося вигадати, спираючись на наглядні або вербальні орієнтири, свої етюди на перевірку, наприклад: вербальні (прибирання; кімната, іграшка, стіл; пасажири, дитина ); наглядні (дерево, гілка, хлопчик; вулиця калюжа, дівчинка; мама, важка сумка, хлопчик; велосипед, автомобіль, дорога). Для зображення всіх дій обов’язково включався експериментатор, від дитини ж вимагалось визначення місця і значення контрольної дії у тій чи іншій ситуації.

Як показало навчання, ефективним прийомом стало залучення дітей до обговорення ситуацій, де вони повинні були здійснити контроль над своїми діями.

По мірі проведення таких бесід дитина не тільки пізнавала навколишній світ, але і мала можливість наперед узагальнити і отримати орієнтири для здійснення дій, що потребують перевірки. Використання нами у процесі бесід прийомів попередження і прогнозування результатів реальних ситуацій, як показало дослідження, дозволило створити психологічну готовність контролювати свої думки, вчинки, дії, сприяло виникненню первинних орієнтирів на пошук зразка для порівняння.

Характеристики

Список файлов ВКР