115211 (591849), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Професійна успішність соціального педагога визначається результативністю його діяльності і її суспільним визнанням.

2.2 Професійно обумовлені властивості й характеристики соціального педагога

У вітчизняній педагогічній психології в дослідженнях Н.В. Кузьміній і її школи, А.К. Маркової, С.В. Кіндрат’євої, Л.М. Мітіної і інших учених проблема властивостей особистості педагога, що визначають ефективність (продуктивність) педагогічної діяльності, стала предметом спеціального теоретичного й експериментального вивчення.

Одне з ведучих, стрижневих утворень особистості вчителі, що визначають її цілісність і готовність до діяльності, становлять професійно^-ціннісні орієнтації. Вони можуть бути охарактеризовані як виборчі відносини вчителя до педагогічної професії, до особистості вихованця, до самого себе, що як формуються на основі широкого спектра духовних відносин особистості, у всіх видах діяльності, професійно значимих для неї.

Смисложиттєве самовизначення вчителя обумовлене його орієнтацією на цінності саме педагогічної діяльності, на широку гаму гуманістичних соціально-професійних установок:

• на обрану професію як образ життя і спосіб її повноцінного й творчого проживання;

• на людину як на мету, а не на засіб;

• на розвиток рефлексії, емпатії і соціальних здатностей, що забезпечують продуктивність спілкування й успішність взаємодії з людьми, насамперед з дітьми.

До складу професійно обумовлених властивостей і характеристик учителі, як ми вже відзначали в попередній темі, входять:

• загальна спрямованість його особистості (соціальна зрілість і громадянська відповідальність, професійні ідеали, гуманізм, високорозвинені, насамперед пізнавальні інтереси, самовіддане відношення до обраної професії);

• деякі специфічні якості - організаторські (організованість, діловитість, ініціативність, вимогливість, самокритичність), коммуникативные (справедливість, уважність, привітність, відкритість, доброзичливість, скромність, чуйність, тактовність), перцептивно-гностичні (спостережливість, креативність, інтелектуальна активність, дослідницький стиль, гнучкість, оригінальність і критичність мислення, здатність до нестандартних рішень, почуття нового, інтуїція, об'єктивність і неупередженість, дбайливе й уважне ставлення до досвіду старших колег, потреба в постійному відновленні й збагаченні знань), експресивні (високий емоційно-вольовий тонус, оптимізм, емоційна сприйнятливість і чуйність, самовладання, толерантність, витримка, почуття гумору);

• професійна працездатність;

• фізичне й психічне здоров'я.

1. По Н.В. Кузьміної, структура суб'єктивних факторів включає:

• тип спрямованості;

• рівень здатностей;

• компетентність, у яку входять спеціально-педагогічна компетентність, методична, соціально-психологічна, диференційно-психологічна й аутопсихологічна компетентність.

Істотні тут запропонована диференціація самої компетентності й виділення такого важливого її рівня, як аутопсихологічна компетентність. Вона базується на понятті соціального інтелекту, "як стійкої, заснованої на специфіці розумових процесів ефективного реагування й нагромадження соціального досвіду, здатності розуміти самого себе, а також інших людей, їхні взаємини й прогнозувати міжособистісні події". Ауто психологічна компетентність співвідноситься з поняттям професійної самосвідомості, самопізнання й саморозвитку.

2. По А.К. Маркової, структура суб'єктних властивостей може бути представлена наступними блоками характеристик:

• об'єктивні характеристики: професійні знання, професійні вміння, психологічні й педагогічні знання;

• суб'єктивні характеристики: психологічні позиції, мотивація, "Я"-концепція, установки, особистісні особливості.

А.К. Маркова виділяє три основні сторони праці вчителі: властиво педагогічна діяльність, педагогічне спілкування й особистість учителя. До важливих професійних якостей, по А.К. Маркової, ставляться:

• педагогічна ерудиція;

• педагогічне цілєполагання;

• педагогічне (практичне й діагностичне) мислення;

• педагогічна інтуїція;

• педагогічна імпровізація;

• педагогічна спостережливість;

• педагогічний оптимізм, педагогічна спритність;

• педагогічне передбачення й педагогічна рефлексія.

3. У розроблювальній у цей час (Мітіна Л.М., 1994) моделі особистості вчителі в контексті тієї ж схеми "діяльність - спілкування - особистість" виділяються п'ять професійно значимих якостей, що виявляють дві групи педагогічних здатностей (по Н.В. Кузьміній):

1) Проектировочно-гностичні здатності:

• педагогічне цілєполагання;

• педагогічне мислення.

2) Рефлексивно-перцептивні здатності:

• педагогічна рефлексія;

• педагогічний такт;

• педагогічна спрямованість.

2.3 Психологічні фактори спрямованості особистості соціального педагога

Сформованість професійно-ціннісних орієнтацій істотно впливає на ефективність творчого розвитку фахівців, продуктивність їхньої професійної праці. "Емоційно-ціннісне відношення до діяльності є обов'язковим компонентом, що забезпечує успішність її виконання" [4, с. 64]. Це підтверджується, зокрема, дослідженнями Л.Хабаєвої, у процесі яких автор виявила сильний кореляційний взаємозв'язок (коефіцієнт кореляції дорівнює 0,88) між сформованими у фахівцями ціннісними орієнтаціями професійної діяльності й ефективністю формування його професійної самосвідомості.

У філософській інтерпретації категорія "цінність" указує на людське, соціальне й культурне значення тих або інших явищ дійсності, предметів і суспільних відносин, які оцінюються особистістю з позиції добра й зла, істини й неістини, краси й неподобства, припустимого й заборонного, справедливого й несправедливого й т.д.

Самі цінності об'єктивні, тому що утворяться в процесі суспільно-історичної практики. Їхня значимість для особистості залежить від суб'єктивного відношення до цінності, тому оцінка особистості може бути й щирий, відповідної цінності, і помилкової (якщо вона цінності не відповідає) (Л. Н. Столович). Будь-які, самі зроблені загальнолюдські цінності повинні повинні бути інтеріоризовані особистістю, інакше вони не можуть знайти особистісний зміст (В. В. Серіков). Тому необхідно сформувати в особистості "установку на прийняття об'єктивних цінностей, засвоєння соціальних норм" [4, с. 23-24].

Ціннісні орієнтації - це досить стійке соціально-обумовлене й виборче відношення людини до сукупності матеріальних і духовних суспільних благ і ідеалів, які розглядаються як предмети, мети або засоби для задоволення потреб життєдіяльності особистості [16], їхнє формування є результатом соціалізації особистості. У процесі входження особистості в професію в неї формуються професійно^-ціннісні орієнтації - суб'єктивне, індивідуальне відбиття в психіці й свідомості фахівця соціальних цінностей професії (Ф.Блієва), система відносин особистості до особливостей професії, що відбиває зміст професійної діяльності, її мети й засоби, і регулююче поводження особистості в професійній діяльності. Їхнє формування визначається наявністю інтересу до професійної діяльності, професійних потреб, потреб в одержанні міцних знань, умінь і навичок, необхідних для якісного освоєння професії й подальшого професійного розвитку.

Фахівець, що характеризується наявністю акмеологічної спрямованості особистості, відрізняється сформованими професійно-ціннісними орієнтаціями, що припускають, у тому числі, орієнтацію на продуктивну професійну діяльність, на саморозвиток і самореалізацію в професійній діяльності й т.д. Ціністно-смислова сфера професіонала, можливість співвідносити свою діяльність із життєвими змістами є тією силою, що або сприяє актуалізації творчого потенціалу, або препятствує цьому, руйнуючи разом із цим і особистість професіонала [10, 11]. Найбільш значимими в акмеологічному плані цінностями А.А.Деркач і В.Г.Зазикін називають "цінність утворення й високопродуктивної професійної праці, отрефлексованого ціннісним і значеннєвим змістом, які є найважливішими загальнолюдськими цінностями" [10, с. 69-70].

Серед професійно-педагогічних цінностей можна виділити наступні:

- цінності-мети, що відбивають основний зміст діяльності й саморозвитку педагога (цінності педагогічної діяльності, її призначення й завдання) - вони, у тому числі, включають такі гуманістичні орієнтири педагогіки, як моральне виховання особистості, актуалізація творчого потенціалу вихованців, сприяння їхньому вільному самовизначенню й т.п., а також цінності, пов'язані з можливістю власного творчого саморозвитку, самовдосконалення в професії, самореалізації в ній (творчий характер педагогічної діяльності);

- цінності-засобу, що формуються в ході оволодіння теорією, методологією, педагогічними технологіями (еталони професійного спілкування, діяльності); включають цінність-відносини, які визначають відносини до діяльності й до себе, цінності-якості й цінності-знання (упорядкована й організована система теоретичних і методологічних педагогічних знань, умінь, навичок).

"Акмеологічний "багаж" педагога визначає цілеспрямованість відбору нових цінностей, їхній перехід у мотиви поводження й педагогічні дії. "Вічними" орієнтирами педагогічної діяльності є гуманістичні параметри" [25, с. 56-58].

Все вищесказане дозволяє констатувати, що блок професійно-ціннісних орієнтацій як компонент акмеологічної спрямованості особистості, включає наступні цінності:

- соціально обумовлені цінності педагогічної діяльності: виховання вільної, гармонічної особистості дитини, розвиток їхніх творчих здатностей, стимулювання пізнавальних інтересів, актуалізація потреби й прагнення до саморозвитку й ін. У контексті акмеологічного виховання соціально-педагогічні цінності в розвитку в школярів акмеологічної спрямованості: прагнення до досягнення успіху в справах, орієнтації на творчі способи діяльності, наявності пізнавальної мотивації й прагнення до саморозвитку, умінь аналізувати процес і результат своєї діяльності.

- особисті цінності педагогічної діяльності: цінності-мети (можливість розвивати професійно-творчих здатностей і займатися улюбленою справою, професійне самовдосконалення) і цінності-засобу (творчий характер педагогічної діяльності, освоєння професійних знань, умінь і навичок).

Тобто, професійно-ціннісні орієнтації педагога припускають його ціннісне відношення а) до дітей і проблем їхнього виховання й розвитку, б) до професійної діяльності й процесу підготовки до неї, в) до процесу власного професійного саморозвитку, самовдосконалення. Про сформованість ціннісної сфери акмеологічної спрямованості можна судити, отже, за такими показниками, як:

- знання особистістю змісту професійно-педагогічних цінностей;

- прийняття професійно-педагогічних цінностей як особисто значимих;

- вплив професійно-педагогічних цінностей на професійне (і життєве в цілому) цілєполягання й мотивацію професійної діяльності.

Професійне цілєполягання. "Ціль - усвідомлений образ що передбачає, бажаного результату, на досягнення якого спрямована дія людини; заздалегідь мислимий результат свідомої діяльності" [29, с. 745-746]. Поняття "ціль" (ціль життя) - конкретно й тісно пов'язане з майбутнім результатом і діяльністю по його досягненню.

Цілєполягання (цілєутворення) - це процес породження людиною нових цілей своєї діяльності й способів їхнього досягнення. Особистісне цілєполягання є основою будь-якої діяльності, детермінуючи спрямованість особистості на цю діяльність [4, с. 63].

Професійне цілєполягання - системоутворюючий фактор професіоналізму, основна характеристика професіоналізму особистості; ця побудова уявного образа результату професійної діяльності й потреба в його досягненні, що припускають усвідомлення результату, мотивацію його досягнення, самооцінку результатів діяльності (рефлексію) і потреба в самовдосконаленні (Г.І.Хозяїнов, Н.В.Кузьміна, Л.Є. Варфоломєєв, А.А.Деркач, В.Г.Зазикін).

Педагогічне цілєполягання А.К.Маркова зв'язує зі здатністю вчителя осмислювати власні життєві й професійні цілі, мети розвитку суспільства (у тому числі, властиво педагогічні соціальні цілі) і на цій основі виробляти нові цілі власної педагогічної діяльності, пропонуючи їх для оцінки своїм вихованцям [19]. М.Г.Резніченко відзначає, що педагогові для ефективного індивідуально-професійного розвитку необхідно приділяти особливу увагу акмеологічному моделюванню своєї праці, що припускає, у тому числі, постійний аналіз професійних цілей і завдань, а також підвищенню своєї кваліфікації, що зв'язано, у першу чергу, з усвідомленою постановкою цілей професійного розвитку й вибором його способів [25].

В.Е.Чудновський, А.А.Бодалєв, Г.А.Вайзер, Є.Є.Вахромов, Н.Л.Карпова, А.В.Суворов, що досліджують феномен "сскладножиттєвих орієнтацій", тісно зв'язують його саме з метою й цілєполяганням людини й відзначають, що тільки в тому випадку, коли усвідомлена ціль діяльності (зовні або внутрішньо задана) буде прийнята як особисто значима, сама діяльність наповниться життєвим змістом.

Поняття мети й сенсу життя не тільки зв'язані між собою, але в ряді випадків і взаємозамінні (А.А.Бодалєв, Г.А.Вайзер, Є.Є.Вахромов, Н.Л.Карпова, В.В. Розанов, А.В.Суворов, М.М. Тарєєв В.Е.Чудновський). Виходячи із цього, можна сказати, що ціль, як і зміст, характеризується наступними ознаками: реалістичність і конструктивність.

Реалістичність визначається як відповідність мети наявним об'єктивним умовам, необхідним для її реалізації, і індивідуальним можливостям людини. Тобто, у процесі цілєполагання необхідно постійно аналізувати об'єктивну (соціальну) і суб'єктивну (особистісну) середовище, у якій буде здійснюватися рух до мети. Більше того, у прагненні до самореалізації й при виборі сфери й засобів самореалізації людина завжди змушена орієнтуватися на меті суспільного розвитку, соціальні норми.

Конструктивність відбиває ступінь позитивного (або негативного) впливу поставленої мети на процес становлення й успішність діяльності особистості; від того, наскільки конструктивна вихідна позиція особистості, її ціль, залежить можливість прогресивного розвитку людини [24]. Отже, цілєполагання припускає постійний аналіз, прогнозування тих наслідків для особистості, які спричиняє досягнення мети й процес руху до неї.

Характеристики

Список файлов ВКР