115002 (591766), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Транспаранти (кодопосібники) — це зображення на фоліях (прозорій термостійкій плівці), що виконуються поліграфічним і фотографічним способами або надруковані на принтері чи ксероксі. Розміри кадрів широко варіюють. Максимальні розміри кадрів обмежуються площею столу графопроектора (142x103, 250x250 мм), за допомогою якого вони демонструються.
Транспаранти можуть складатися з одного кадру, серії кадрів, що накладаються один на одного, чи бути змонтованими на неперервній прозорій стрічці завширшки 260 мм і завдовжки до 30 м.
Серії транспарантів зазвичай складаються з 4—6 кадрів. На кожній із плівок зображено частину цілісного об'єкта, окремий етап процесу або явища, що вивчається. Це дає змогу не відразу, а поступово передавати учням інформацію, логічне завершення якої відбувається з накладанням останнього кадру. Демонструванням усіх транспарантів серії можна показати об'єкт, процес чи явище в цілому.
Серії транспарантів бувають трьох видів: призначені для демонстрування способами накладання, зняття або каширування (змішування) [12].
Спосіб накладання дає змогу створити на екрані цілісний образ з окремих частин або відтворити процес чи показати явище в розвитку.
Демонструючи послідовно транспаранти серії, вчитель поступово ускладнює малюнок, уводить нові елементи. Кожен новий транспарант мимоволі привертає увагу учнів, що створює умови для ефективного засвоєння навчального матеріалу.
Спосіб зняття, навпаки, дає змогу поетапно демонструвати частини об'єкта, окремі етапи процесу чи явища. Спочатку вчитель демонструє всі транспаранти серії водночас, що створює на екрані цілісну картину, а потім, знімаючи послідовно окремі транспаранти, спрощує її [6].
Спосіб каширування полягає в тому, що на транспаранті, який містить складний малюнок або схему, закривають більшість деталей непрозорим матеріалом (шторками), а потім, поступово знімаючи прикриття, ускладнюють малюнок, виводять на екран нові елементи.
Перевага транспарантів полягає в тому, що їх можна демонструвати без затемнення приміщення. Це дає вчителю змогу зберігати зоровий контакт з учнями, бачити, як сприймається навчальний матеріал.
Однак транспаранти як умовно-графічний вид наочності відображують об'єкти і явища, що вивчаються, у формі площинних символів, тому їх ефективніше використовувати в комплексі з іншими засобами навчання, наприклад із натуральними об'єктами або екранно-звуковими ТЗ.
До традиційних технічних пристроїв екранної статичної проекції належать:
• діапроектори (рамкові, автоматичні лінійні та карусельні — для демонстрування діапозитивів; універсальні — для демонстрування діапозитивів та діафільмів);
• графо-, або оверхедпроектори, — для демонстрування діапозитивів, транспарантів, а також дослідів, що проводяться на прозорих пластинках.
Зміни, що відбуваються у сфері інформаційних технологій у цілому, формують нову культуру роботи з інформацією, як учителя біології, так і учнів, із використанням сучасної комп'ютерної техніки. Перспективними технічними пристроями екранної проекції є мультимедійні проектори, які характеризуються високою якістю відеозображення й надають такі можливості, як масштабування, «картинка в картинці», «антитрапеція» тощо, а також дають змогу вивчати біологічні об'єкти та явища в динаміці.
Екранно-звукові технічні засоби забезпечують подачу та зорове й слухове сприйняття інформації. До них належать навчальне кіно, навчальне телебачення, відеозаписи, відеодиски (CD- і DVD-video), мультимедійні технології.
Серед екранно-звукових ТЗН у біології провідна роль належить навчальному кіно — німому та звуковому. Звукове кіно має істотні переваги перед німим, оскільки звук є не лише носієм інформації, а й у поєднанні із зображенням впливає як на когнітивну, так і на емоційну сферу учня, що значно підвищує ефективність навчання [15].
Характерними особливостями навчального кіно є інформаційна насиченість, сильний емоційний вплив на аудиторію, регульований темп подачі інформації з екрана, керування процесом сприйняття інформації, цілісність і завершеність.
Інформаційна насиченість фільму полягає в тому, що за короткий час його демонстрування подається такий обсяг інформації, який неможливо передати словесно з використанням інших засобів наочності.
Емоційний вплив здійснюється завдяки особливій виразності навчального кіно. Об'єкт, явище чи процес у фільмі подаються таким чином, що вможливлюється розгляд будь-яких необхідних для вивчення елементів.
Темп подачі інформації з екрана задається автором фільму. Тому, якщо учням складно пристосуватися до нього, то фільм слід розбити на фрагменти й показувати їх із певними паузами.
Керування процесом сприйняття інформації з екрана визначається не лише темпом її подачі, а й логікою викладу, використаними засобами фільмування, виділенням загального, середнього й великого планів аж до детальних зображень, дикторським текстом, елементами анімації тощо.
Цілісність і завершеність навчального фільму полягають у тому, що він містить логічно цілісну інформацію з певною методикою її подачі, оскільки здебільшого підготовлений для використання як основного джерела інформації.
Види навчального кіно: кіно- або відеофільм, кіно- або відео-курс, кіно- або відеохрестоматія, кіно- або відеофрагмент, кінокільцівка. У процесі вивчення матеріалу використовують кіно- та відеофільми, кіно- або відеофрагменти, кінокільцівки.
Навчальне телебачення — це спосіб передачі на відстані навчальної зорової і звукової інформації через систему відкритих або замкнених телевізійних систем. Значні дидактичні й виховні можливості мають навчальні телевізійні передачі. Вони створюються до конкретних тем навчальної програми й призначені для безпосереднього використання на уроці, позаурочних та позакласних заняттях. їхня особливість полягає в тому, що вони автономні; оскільки це пряма трансляція, то вчитель не може забезпечити відбір необхідного матеріалу; час трансляції телепередачі має збігатися з часом проведення уроку. На відміну від інших засобів навчання, зі змістом телепередачі вчитель зазвичай знайомиться лише на уроці. Вимушена «імпровізація» знижує результативність застосування передачі, а через її тривалість урок часто перетворюється на «телеурок», основним змістом якого є малоефективний телеперегляд [12].
Відеозаписи — зафіксовані за допомогою відеомагнітофона або телевізійної камери на спеціальній магнітній стрічці зображення й звук. На уроках використовуються відеозаписи навчальних телепередач, кінофільмів, біологічних явищ та процесів, експериментів тощо.
На уроках доцільніше використовувати відеозаписи навчальних телепередач із біології: учитель може попередньо ознайомитися з їхнім змістом і побудовою, дидактично пристосувати передачу до цілей і змісту уроку, поєднувати телепередачу або окремі її фрагменти й стоп-кадри з іншими засобами, в разі потреби повертатися до окремих фрагментів.
Ефективним у навчально-виховному процесі з біології є використання відеозаписів науково-популярних фільмів із телепередач «BBC wild. Жива природа». Проте, перш ніж використовувати відеоматеріал на уроці, слід скрупульозно відібрати фрагменти (тривалість має не перевищувати 10-12 хв.), підготувати запитання й завдання для учнів, які ставитимуться під час або після перегляду відеозаписів.
Перспективним є використання в середніх навчальних закладах відеозаписів на відеокасетах, а в недалекому майбутньому — й на відеодисках.
Відеодиски (CD-, DVD-video) призначені для відтворення з них запису зображення й звуку за допомогою відеопрогравача. Вони дають змогу починати відтворення з будь-якого місця запису, як на грамплатівці (система прямого доступу), не чекаючи, як у магнітофоні, доки перемотається стрічка. DVD-технологія побудована на принципах високоякісного відтворення звуку й відео.
1.2 Наочні посібники для ПТНЗ та вимоги до них
Специфіка курсу кулінарії вимагає особливої організації робочого місця викладача в класі. На мал. 1 показаний один з варіантів робочого місця викладача в кабінеті кулінарії. Ліворуч від кафедри розташована електрична або газова плита. Вона використовується в тих випадках, коли необхідно по ходу уроку демонструвати прийоми кулінарної обробки, зв'язані з нагріванням. Праворуч знаходиться демонстраційний стіл для установки муляжів, натуральних зразків і т.д. Біля демонстраційного столу - холодильна шафа, що відкривається з боку робочого місця викладача. Шафа використовується для збереження натуральних зразків блюд, приготованих для демонстрації. На стіні, за робочим місцем викладача, установлені класна дошка, екран і рейка з гачками для розвішування плакатів. На цій же стіні встановлені раковина і вішалка для рушника. У цій же стіні знаходяться двері в лаборантську. У двері є вікно для подачі наочного приладдя.
Рис. 1. Устаткування робочого місця викладача в кулінарному кабінеті
На кафедрі може бути пульт керування класом програмованого навчання, автоматичним затемненням і дистанційний пристрій для діапроектора. Діапроектор і кіноапарат можуть бути встановлені й у лаборантській. У цьому випадку екран роблять матовим, прозорим, зображення на нього проектується через дзеркало з апаратів, встановлених за стіною в лаборантській.
Демонстраційний стіл-стійка відкритий з боку викладача і постачений полицями і висувними шухлядами для класного журналу й інших матеріалів, набору наочних приладдя (муляжів, колекцій, інструментів, і т.д. ), підібраних для даного уроку і не виставлених на стіл заздалегідь, щоб не відволікати уваги, учнів.
На уроках кулінарії широко використовуються натуральні, образотворчі і комбіновані наочні приладдя.
Натуральні наочні посібники
До цього виду наочних приладів відносяться різні колекції і зразки виробів, інструменти, посуд і т.д.
1. Зразки різних форм нарізки овочів. З цією метою використовуються морква, картопля і ріпчаста цибуля. Овочі нарезают, укладають у скляні банки, заливають оцтом (не слабше 9%-ного) або прокип'яченим, охолодженим і процідженим розсолом (20 - 30%). Потім банки закривають поліетиленовими кришками так, щоб під кришками не залишалося повітря, і перевертають. Кожна банка забезпечується етикеткою з указівкою форми, розмірів, кулінарного призначення.
2. Гербарій пряної зелені. Гілочки петрушки, селери, кропу, кинзи і т.д. розпрямляють, укладають між аркушами фільтрувального папера, кладуть під прес і засушують.
Висохлу гілочку обережно змазують з однієї сторони фотоклеєм, приклеюють до листка білого паперу, на якому роблять відповідний напис (назва зелені, головної речовини ефірної олії, кулінарне застосування), листок поміщають між шматочком картону й органічного скла, а край окантовують.
3. Набори фігурних виїмок, жолобкових ножів і інших інструментів для очищення і нарізування овочів.
4. Зразки панірувань у банках (борошно, сухарі, тертий білий хліб).
5. Зразки нерибних морепродуктів. Раків варять, засушують, а потім забарвлюють червоною гуашшю, тому що природне забарвлення при збереженні вицвітає. Сухих трепангів зберігають у банках. Филе кальмарів у банках заливають розсолом.
6. Опудала риб можна придбати в магазинах наочних посібників.
7. Рибний казан, ножиці, тертки й інші пристосування для очищення від луски і т.д.
8. Ножі, сікач, голки, кухарські молотки для відбивання м'яса й інші інструменти.
9. Сотейники, каструлі, казани, сковороди, сітчасті вкладиші для казанів, сковорідки, дерев'яні лопатки, металеві лопаточки й інші зразки посуду й інструментів.
10. Колекція натуральних зразків гарнірів для прозорих супів. Добре зберігаються в засушеному вигляді пиріжки, профітролі, грінки прості і гострі. Равіоли і пельмені готують зі стружкою замість фаршу і засушують.
11. Колекція натуральних зразків домашньої локшини, вермішелі, макаронних засипок і т.д..
12. Конічне сито (шинуа), цідилки, шумівки, розливальні ложки, супові миски і т.д..
13. Консервовані каперси, оливки, маслини.
14. Колекція спецій: лавровий лист, чорний запашний і червоний перець, лимонна кислота, глюконат натрію і т.д..
15. Колекція соусів промислового вироблення (консервованих і сухих).
16. Колекція спецій і приправ.
17. Соусники металеві і керамічні різних розмірів і форми.
18. Колекція круп, бобових, макаронних виробів.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
